ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. 5
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО БЕЗРОБІТТЯ 5
1.1. Сутність безробіття та його види 5
1.2. Негативні наслідки безробіття 13
1.3. Практичне значення закону Оукена та кривої Філіпса 14
РОЗДІЛ ІІ. 17
АНАЛІЗ СТАНУ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ 17
2.1. Аналіз та оцінка сучасного стану безробіття в Україні 17
2.2. Аналіз динаміки хронічного рівня безробіття 23
2.3. Застосування закону Оукена та кривої Філіпса в Україні 31
РОЗДІЛ ІІІ. 37
МОЖЛИВІ ЗАХОДИ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ 37
3.1. Шляхи зниження рівня безробіття 37
3.2. Державні заходи щодо зниження безробіття 38
3.2.1. Державне соціальне страхування на випадок безробіття 50
3.2.2. Програма сприяння зайнятості населення та 58
стимулювання створення нових робочих місць на 58
період до 2017 року 58
ВИСНОВКИ 65
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 68

Циклічність розвитку економіки, періодичне повторення економічних криз породжує у суспільстві такі негативні явища як безробіття і інфляція, що суттєво впливають на матеріальне становище населення, породжують гострі соціальні проблеми. Безробіття як явище соціально-економічного життя суспільства тісно пов'язане із зайнятістю. У сучасному суспільстві громадяни мають право на працю, що декларується конституціями майже всіх країн світу. Кожна особа має право вільно розпоряджатися своєю здатністю до праці. Примусова праця забороняється. Реалізація права на працю пов'язана із зайнятістю. Це діяльність осіб, спрямована на задоволення особистих та суспільних потреб через одержання від неї доходу. Оскільки така діяльність надзвичайно важлива як для її суб'єктів, так і суспільства, вона суворо регламентується законодавством. В Україні правові норми у сфері зайнятості встановлені в Конституції, Законі "Про зайнятість населення" та інших законодавчих і нормативних актах.
До працездатних належать особи певної вікової групи, що не мають протипоказань до участі у трудовій діяльності, незалежно від того, беруть вони участь у суспільному виробництві чи ні. Склад працездатного населення визначається у кожній країні законодавством.
У розвинених країнах до працездатних відносять осіб віком від 15 до 70 років. В Україні працездатним населенням є чоловіки віком від 16 до 60 років і жінки віком від 16 до 55 років. Особи, які мають фізичні чи інші вади, що виключають можливість участі у праці, не є працездатними. Це також непрацюючі інваліди першої та другої груп та непрацюючі особи, що одержують пенсію на пільгових умовах. Оскільки не всі працездатні займаються трудовою діяльністю, виділяють економічно активне і економічно неактивне населення. До складу економічно неактивного населення входять такі групи:
1) учні, студенти і курсанти, що навчаються стаціонарно у навчальних закладах;
2) особи, що зайняті веденням домашнього господарства, в тому числі ті, хто доглядає за дітьми та хворими;
3) ті, хто втратив надію на роботу і перестав її шукати;
4) особи, яким немає необхідності працювати (незалежно від джерела їх доходу).
Економічно активне населення - це та частина працездатного населення, що пропонує свою здатність до праці для виробництва товарів та послуг. Вона включає осіб, що зайняті в економіці, та тих, хто не має роботи в даний момент, але бажає її отримати, тобто шукає роботу. Отже, економічно активне населення охоплює всіх тих, хто бажає і здатен працювати, незалежно від того, працює він у даний момент чи ні. До цієї категорії належать усі наймані працівники, що мають роботу, зайняті власною справою та військовослужбовці. Вони формують зайняте населення. До другої групи входять працездатні особи, які не мають роботи або заняття, що приносять дохід, шукають роботу і готові до неї приступити та навчаються за направленням служби зайнятості. Це безробітні. Таким чином, економічно активне населення включає дві групи - зайняте населення і безробітних.
Основу економічно активного населення утворює зайняте населення. Саме воно здійснює економічну діяльність, створює товари та послуги. Залежно від статусу в системі трудових відносин виділяють дві групи у складі зайнятого населення: 1) ті що працюють за наймом; 2) ті, що працюють не за наймом, тобто самостійно забезпечують себе роботою. В Україні серед зайнятого населення у 2008 р. кількість тих, хто працює за наймом, становила 74%. Серед тих, хто працює не за наймом, майже 4/5 були самозайнятими особами.
Другою складовою економічно активного населення є безробітні. Це таке соціально-економічне явище, коли працездатне населення не може знайти роботу. Відповідно до методології Міжнародної організації праці безробітними вважаються особи віком від 15 до 70 років, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. Безробіття визначають як різницю між кількістю економічно активного населення та кількістю зайнятого населення. Облік безробітних здійснюється шляхом обстеження домогосподарств, реєстрації безробітних або обліком виплат по безробіттю. В більшості країн, у тому числі і в Україні, до безробітних відносять осіб, зареєстрованих у державних органах зайнятості як таких, що шукають роботу і в даний момент її не мають. В Україні відповідно до законодавства статус безробітного з визначенням права на допомогу по безробіттю надається на восьмий день після реєстрації громадянина у центрі зайнятості як такого, що шукає роботу. Громадяни, які були вивільнені за ініціативою адміністрації у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією підприємства або скороченням штату, щоб не втратити особливі гарантії щодо соціального захисту, повинні зареєструватись у службі зайнятості протягом 7 днів з моменту звільнення.
Безробіття має складну структуру. Воно включає тих, хто втратив роботу в результаті звільнення; тих, хто добровільно залишив роботу; осіб, що прийшли на ринок праці після тривалої перерви у роботі, та громадян, що вперше вийшли на ринок праці. Визначається як загальна кількість безробітних, так і рівень безробіття. Останній встановлюється як відношення числа зареєстрованих безробітних або виявлених у процесі обстеження безробітних до економічно активного населення. Так, в Україні в 2008 р. безробітних було 1,4 млн, а економічно активного населення - 22,4 млн осіб. Рівень безробіття становив 6,3%.

1. Бараник З. П. Статистика ринку праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005
2. Чепурина М.Н. Курс економічної теорії. Кіров.: АСА. 1995
3. Василъченко В. С. Ринок праці та зайнятість. – К., 1996.
4. Юхименко П.Л., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. Навчальний посібник. – К., 2001
5. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег. – М., 1996.
6. Савченко “Макроекономіка” , К. ,1999 р.
7. Пазюк О., Пономарьова О. проблеми безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. - 2004. - №2.
8. 9.п. 1 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення".
9. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997.
10. Закон України "Про зайнятість населення"[Текст] // Урядовий кур’єр. – 2000. - № 72.
11. Буряк П.Ю., Карпінсткий Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціальні відносини [Текст] : навч. посіб. –Київ :Центр навчальної літератури , 2004.- 440 с. ISBN 966 -85668 -14-1
12. Владимирова, Л. П. Экономика труда [Текст] : учеб. пособие / Л.П. Владимирова. – М. : Издательский дом «Дашков и Ко», 2002. – 300 с. – ISBN 5-8316-0023-8.
13. Власенко І.С. Трудові ресурси // Україна: аспекти праці. 2009.-175.Саратьов А.Л. Формування трудових ресурсів і зайнятості.// Економіст. – 2009. - №10. – с.72-77.
14. Волкова О.В. Ринок праці [Текст] : Навч. посіб. - К.:Центр учбової літератури, 2007.-624 с.- ISBN 978-966-364-448-6
15. Генкин, Б. М. Экономика и социология труда [Текст] : учеб. пособие / Б. М. Генкин. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 416 с. - ISBN 5-89123-619-5.
16. Гришнова, О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст] : навч. посіб. / О.А. Гришнова. – К. : Знання., 2004. – 535 с. – ISBN 966-346-001-6.
17. Гришнова, О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст] : навч. посіб. / О.А. Гришнова. – К. : Знання., 2006. – 559 с. – ISBN 966-346-195-0.
18. Гришнова, О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст] : підручник / О.А. Гришнова. –4-те вид.,оновлене. –К.: Знання, 2009. – 390 с. – ISBN 978-346-546-3.
19. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка(аспект эффективности ): Учеб.-метод. Пособие. -2-е изд.,испр. и доп.- К.: МАУП, 2000.-300с.-Библиогр.:с 295-298. ISBN 5-86926-073-6.
20. Пащенко І.Н. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст] : навч. посіб. – Львів: «Магнолія 2006», 2009. – 260 с. – ISBN 966-8340-78-7.
21. Приймак, В.Н. Регіональні особливості безробіття в Україні [Текст] / В.Н. Приймак // Україна: аспекти праці. – 2008. - № 4. – С. 8-13.
22. Червінська Л.П. Економіка праці : [Текст]: навч. посіб. – К:Центр учбової літератури ,2010.-288 с. ISBN 978-01-0100-4
23. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст] : навч. посіб. / Є.П. Качан, О.П. Дяків, В.М. Островерхов та ін.; за ред. Є.П. Качана. – К.: Знання, 2008. – 407 с. – ISBN 978-966-346-492-3.

Хоч як бездоганно не працювали б ринкові механізми, вони не можуть, проте, забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки.
Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічний характер.
Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків. У Законі України „Про зайнятість” зазначено, що безробітними є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їхній професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.
До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого і безробітнього населення називається самодіяльним населенням.
У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його до тієї чи іншої групи, найскладнішим є чітке розмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, аби знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди які кажуть, що не можуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм хотілося б працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.
Якщо розглядати безробіття в контексті об’єктно-суб’єктних відносин, то на відміну від більшості потітекономічних категорій, у яких відносини між певними суб’єктами виникають з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності, безробіття означає, передусім, відносини між класом капіталістів і державою й класом найманих працівників з приводу відчуження частини останніх від виробничої діяльності, з одного боку, та забезпечення їх необхідним мінімумом задля існування з другого боку, а отже, звуженого відтворення. Якщо синтезувати обидва визначення, то безробіття означає виробничі відносини між протилежними класами та державою з приводу економічного відчуження частини працездатного населення від власності робочої сили та її відтворення на звуженій основі. У даному випадку виникають явища і процеси, протилежні за економічним змістом тим, які мали місце при взаємодії сукупної робочої сили і повної зайнятості.
Об'єкт дослідження – безробіття як "економічне явище,обумовлююче макроекономічну нестабільність.
Мета роботи – зясування сутностей, видів, причин і соціально-економічних наслідків безробіття.
Метод дослідження – чисельний і якісний аналіз безробіття
Згідно з мети моєї роботи переді мною постають наступні завдання:
- Проаналізувати наукову літературу з питань безробіття
- Дослідити сучасний стан безробіття в Україні
- Внести пропозиції щодо зниження рівня безробіття в Україні

Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого – відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.
Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентноспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.
Безробіття є реактивом, який пришвидшує процеси дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.
Однак спеціалісти ринкової економіки ніколи не ставлять перед країною завдання забезпечення повної зайнятості, як це було записано в сталінській конституції. Вважається, в якійсь мірі помірне безробіття є благом для економічного зростання. Що при цьому мається на увазі?
1. Безробіття представляє собою резерв незайнятої робочої сили, який можливо задіяти при наступному розширенні виробництва або при структурних перебудовах. Труднощі переходу нашої країни на рейки інтенсивного розвитку в багатьох були пов’язані з повною зайнятістю. Нові будови, цехи виявилися незадіяними, тому що робітникам було легше працювати на старих, вже освоєних робочих місцях. Капіталовкладення виявилися омертвілими, ефективність розвитку країни на певному етапі стала знижуватися.
2. Наявність безробіття обмежую агресію профспілок та їх вимоги підвищення заробітної плати і цим самим посилює стимули підприємницької діяльності.
3. Побоювання втратити роботу і влитися в число вивільнених із сфери виробництва є самим кращим організатором дисципліни праці, і , крім того, створює умови для підтримки необхідної якості витрат праці.
В силу позначених причин помірне безробіття ( від 3 до 5% зайнятих ) вважається необхідним супутником розвитку ринкової економіки.
Ліберальна і соціал-демократична політекономія розглядають безробіття в зовсім іншому аспекті. Вони бачать в ній витрати для суспільства і вважають, що ці витрати навіть перевищують рівень збитків, які викликані монополізацією народного господарства. Які ж витрати суспільства викликає безробіття?
1. При безробітті недовикористовується економічний потенціал суспільства. Незайнята робоча сила не приймає участі в зростанні національного багатства. Тому в країні виникають витрати від недовикористаних виробничих можливостей.
2. При задовгому безробіттю втрачається кваліфікація вивільнених працівників. Навіть при наступному включенні в виробничий процес працівник виходить на нормальний постійний рівень виробничості праці приблизно через півроку. І весь цей період адаптації працівник недодає в результатах своєї праці в порівнянні з постійними робочими кадрами тієї чи іншої кваліфікації при рівних умовах праці.
3. Зростання безробіття, як показала медицина, підриває здоров’я нації. Вважається, що стрес, який отримує при повідомлені про звільнення робітник, по своїй силі відповідає реакції на смерть близької людини або на звістку про ув’язнення.
4. Зростання безробіття слугує фактором зростання злочинності.
5. Оцінюючи безробіття як збитки суспільства, треба згадати й такі фактори екномічної нестабільності, як зниження споживчого попиту; скорочення заощаджень; зниження інвестиційного попиту; скорочення пропозиції, спад виробництва.[10]
За перші дві місяці поточного року до Державної служби зайнятості у пошуках роботи звернулося 8 тисяч громадян.
За інформацією Головного обласного управління статистики, станом на 1 березня 2009 року на обліку у центрах зайнятості перебувало 32 тисячі незайнятих громадян. Серед незайнятих більше половини становлять жінки, чотири з кожних десяти – молоді люди у віці до 35 років.
Значне зниження цього показника спостерігалось у Глухівському, Краснопільському, Сумському районах. Навпаки, кількість безробітних зросла у всіх містах області. Рівень зареєстрованого безробіття по області порівняно з 1 лютого 2009р. майже не змінився і на 1 березня 2009р. становив 4,3% населення працездатного віку.
За повідомленнями підприємств, установ та організацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж лютого 2009р. зросла на 0,6% і на кінець місяця становила одну тисячу місць. У січні–лютому 2009р. працевлаштовано 2,7 тис. осіб, що в 1,7 раза менше, ніж за відповідний період минулого року.
Середній же розмір допомоги по безробіттю у лютому 2009 р. становив 593 гривні.
Розмір допомоги по безробіттю в 2,4 раза нижче середньої заробітної плати, нарахованої одному штатному працівникові у лютому 2009р., і складає 98 % від рівня мінімальної заробітної плати