ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ 6
1.1.Поняття, зміст і принципи бюджетного процесу 6
1.2.Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика 10
1.3.Учасники бюджетного процесу та їх повноваження 14
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ТА ЗАГАЛЬНІ ПІДСУМКИ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2013 РІК 20
2.1. Характеристика доходів Державного бюджету та виконання доходної частини Державного бюджету за 2013 рік 20
2.2. Характеристика видатків Державного бюджету та виконання видаткової частини Державного бюджету за 2013 рік 27
2.3. Бюджетний дефіцит, його причини та наслідки 33
РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ 41
3.1. Вдосконалення бюджетного процесу 41
3.2.Шляхи (напрями) удосконалення показників бюджетів 46
ВИСНОВКИ 55
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 57
ДОДАТКИ 59
Завдяки правовим нормам держава ретельно регламентує відносини, що виникають з моменту формування всіх видів бюджетів до моменту звітування про їх виконання, встановлює порядок і послідовність дій всіх учасників бюджетних правовідносин. Процесуальні норми бюджетного права мають здатність закріплювати порядок одержання державою доходів, а також їх розподілу між різними бюджетами та використання, забезпечуючи здійснення державою та місцевим самоврядуванням певних завдань і функцій. [5, с.34]
У юридичній літературі викладено багато думок щодо сутності та змісту бюджетного процесу. Традиційним є визначення його як сукупності дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про їх виконання, здійснюваних відповідно до норм бюджетного права. Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес є діяльністю відповідних органів, що ґрунтується на владних повноваженнях і підпорядкована суворим процедурам у галузі бюджету.
У ст. 2 Бюджетного кодексу України дано дещо інше визначення бюджетного процесу: регламентована нормами правова діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України. [5, с.35]
Як бачимо, це визначення є не досить вдалим, оскільки не передбачає стадію складання і затвердження звітів про виконання бюджетів, яка забезпечує зворотний зв’язок бюджетної діяльності та реалізацію принципів гласності, прозорості й ефективності.
Бюджетна діяльність має циклічний і періодичний характер. Бюджетний цикл, на відміну від бюджетного періоду, який дорівнює календарному року, охоплює проміжок часу від початку формування бюджету на плановий рік до затвердження звіту про його виконання.
Отже, бюджетний цикл охоплює:
1) період формування бюджету,
2) виконання бюджету,
3) пільгові бюджетні терміни (час дії тогорічних асигнувань на капітальні вкладення),
4) період звітності.
Нині бюджетний цикл в Україні становить близько 2,5 року.
Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, завдяки цьому така діяльність набуває нових якостей.
Традиційно у бюджетному процесі виокремлюють п’ять стадій:
1) розроблення та складання проекту бюджету;
2) розгляд проекту бюджету;
3) затвердження проекту бюджету;
4) виконання бюджету;
5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.
Виділення таких стадій зумовлене логікою та історичною природою самого бюджетного процесу, оскільки вони охоплюють усю діяльність державних органів, починаючи від усвідомлення необхідності здійснення видатків на відповідні потреби, їх прогнозування, виявлення джерел доходу для їх покриття тощо. Але у ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:
1) складання проектів бюджетів;
2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;
3) виконання бюджету, в тому числі за потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;
4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
Такі стадії проходять всі бюджети, що становлять бюджетну систему України: державний бюджет і місцеві бюджети. [5, с.36]
З огляду на те, що джерелом утворення всіх бюджетів є національний доход країни, який має динамічний характер і залежить від розвитку економіки та обчислюється зазвичай щорічно, законодавчі й виконавчі органи, що беруть участь у складанні, затвердженні та виконанні бюджетів, щоразу наново, періодично й систематично оновлюють стан відносин, розміри доходів і видатків бюджетів. Усі стадії бюджетного процесу раніше чинним Законом «Про бюджетну систему в Україні» від 29.06.1995 р. були закріплені саме такі стадії бюджетного процесу, ретельно регламентовані процесуальними нормами бюджетного права, що забезпечує чітке планування та дотримання бюджетної дисципліни. При цьому зазначені вище стадії бюджетного процесу відбуваються в чіткій послідовності, одна за одною, і порядок їх в жодному разі не може бути змінений. Окрім того, кожна стадія бюджетного процесу, в свою чергу, складається з кількох етапів, які є також обов’язковими.
1. «Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2013 рік», Київ, 2014. – 562с.
2. «Фінанси (теоретичні основи)», Київ, 2010. – 562с.
3. «Фінансова енциклопедія» за ред. О.П.Орлюк, 2011. – 367с.
4. Бюджетна система : підручник/ В.М. Федосов, С.І.Юрій. - К.: Центр учбової літератури, 2012.- 871с.
5. Бюджетний кодекс України // Уряд.кур’єр – 2012. - № 131. – 372с.
6. Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 Р. № 2456-V
7. Бюджетний менеджмент : підруч. / [Федосов В. М., Опарін В. М., Сафонова Л. Д. та ін.] ; за заг. ред. В. М. Федосова. - К. : КНЕУ, 2013.- 864с.
8. Бюджетний менеджмент: Підручник / Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. та ін. За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2013. – 653с.
9. Василик О. Д. Державні фінанси : підруч. / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К. : Центр учбов. літератури, 2012. - 608 с
10. Гаркавенко О.С. Бюджетне планування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2013. – 376с.
11. Дзюбик С.Д. Фіскальна політика. Київ, 2012. – 563с.
12. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Київ: Знання-Прес», 2013. – 564с.
13. Закон України «Про бюджетну систему України.»
14. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (http://www.rada.gov.ua)
15. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (http://www.rada.gov.ua)
16. Ковальчук С.В., Форкун І.В. «Фінанси.» Львів, 2005. – 378с.
17. Конституція України.- К: Преса України, 1997.
18. Лободіна З. Фінансування видатків місцевих бюджетів: стан і проблеми здійснення/ З. Лободіна // Галицький економічний вісник. – 2011. – № 2 (31). – 543с
19. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетна система» Київ, 2013.
20. Пасічник Ю. Б. Бюджетна система України та зарубіжних країн : навч. посіб. / Пасічник Ю. В . - К. : Знання-Прес, 2012. - 495 с
21. Планування видатків: багаторічне та щорічне бюджетне планування, Матеріали семінару з питань державних фінансів, Об’єднаний Віденський Інститут, жовтень 2012 р.
22. Роль В. Ф., Сергієнко В. В., Попова С. М. Фінансове право: навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 392 с
23. Слухай С. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин Фінанси України.- 2010. - № 12. – 274с.
24. Старостенко Г. Г. Бюджетна система : навч. посіб. / Г. Г. Старостенко, Ю.В.Булгаков. - К.: Центр учбов. літератури, 2012. - 240 с.
25. Чугунок І.Я., Самошкіна О.А. Теоретико-методологічні засади удосконалення програмно-цільового методу планування видатків бюджету. // Фінанси України. – 2012. – 763с.
26. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Київ, 2012, - 263с.
27. Януль І.Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення Фінанси України. – 2012. – 674с.
28. http://minfin.gov.ua
29. http://www.asta.edu.ua
Актуальність теми виражається в тому, що важливим інструментом реалізації соціально-економічної політики держави виступає бюджет, форма та зміст якого обумовлені рядом чинників. Економічний розвиток і політичний устрій, обрана воєнна доктрина і модель соціальної політики країни визначають ті показники, які відображені в бюджеті. В свою чергу, бюджет прямо або опосередковано впливає на економіку країни.
Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі. Одним із завдань бюджетного процесу є забезпечення керованого і передбачуваного впливу на зміст бюджету цих чинників, в результаті якого співвідношення бюджетних доходів і видатків відповідає фінансовій політиці держави. Організація бюджетного процесу потребує вибору раціональних схем взаємодії його учасників, удосконалення методів складання та виконання бюджету і здійснення бюджетного контролю.
Організація бюджетного процесу в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про бюджетну систему України» в редакції від 28 квітня 1995 року, рішень Верховної Ради АРК, місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих органів у межах чинного законодавства.
У Законі «Про бюджетну систему України» (ст. 5) дається наступне визначення бюджетного процесу: «Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України».
У сучасній економічній літературі існує єдина точка зору щодо визначення змісту бюджетного процесу — це процес складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів.
Визначення бюджетного процесу в українському законодавстві дається більш розширеним, оскільки процедура бюджетного процесу починається зі складання бюджету і закінчується затвердженням звітів про їх виконання.
Усі стадії бюджетного процесу повторюються систематично, щорічно.
В цьому втілюється принцип щорічності бюджету. Бюджет складається і затверджується на рік, який має назву бюджетного року, або бюджетного періоду. В Україні він співпадає з календарним роком: з 1 січня по 31 грудня.
У Франції, Бельгії, Швейцарії бюджетний рік також співпадає з календарним. Але слід зазначити, що не у всіх країнах цей період співпадає з початком року. Так , у Великобританії, Канаді, Японії він починається з 1 квітня, в Італії — з 1 липня, в США — з 1 жовтня.
Перші три стадії в структурі бюджетного процесу, а саме: складання, розгляд і затвердження складають бюджетне планування.
Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків бюджетів в ході їх складання, розгляду та затвердження.
Бюджетне планування базується на наступних завданнях, які стоять перед органами, на які покладена функція складання проекту бюджету:
визначення реальної величини доходів, які необхідно мобілізувати в наступному бюджетному періоді;
обґрунтованість і визначення розмірів бюджетних видатків за кожним напрямком;
збалансування бюджету.
Принципи бюджетного планування здебільшого визначаються принципами побудови бюджетної системи. Перший принцип бюджетного планування в Україні визначається принципами самостійності і єдності в побудові бюджетної системи.
Другий принцип бюджетного планування — принципи науковості. Це означає, що всі розрахунки доходів, нормативів видатків по поточному бюджету, напрямки інвестицій по бюджету розвитку повинні мати відповідні наукові обґрунтування.
Одним із головних напрямів державної політики, який визначив Кабінет Міністрів України у Програмі своєї діяльності «Послідовність. Ефективність. Відповідальність» є підвищення ефективності державних фінансів.
З метою забезпечення виконання цього напряму державної політики та посилення впливу бюджетної політики на соціально-економічний розвиток України уряд здійснює ряд заходів, спрямованих на підвищення рівня збалансованості і прозорості бюджету, ефективності витрачання бюджетних коштів, забезпечення якісного виконання бюджетів усіх рівнів, здійснення дієвого фінансового контролю з боку держави.
Одним з ключових завдань Уряду та Верховної Ради є прийняття найближчим часом низки нормативно-законодавчих актів, які б забезпечували реформування бюджетної, податкової системи, спрямоване на стимулювання соціально-економічного розвитку держави. Однією з основних передумов соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, юридичних осіб та домашніх господарств.
Необхідно вживати заходів щодо зниження частки державного споживання у структурі ВВП, зменшення податкового навантаження, посилення захисту платників податків, максимального спрощення процедури оподаткування. Результативність бюджетної політики має визначатися, не лише виконанням запланованих показників за доходами і видатками, а й конкретними досягненнями у соціальній сфері та економіці в цілому.
Також, потрібно посилити інвестиційну складову державного і місцевих бюджетів. Актуальним залишається підвищення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів та інвестуванні економіки, удосконалення оподаткування суб'єктів малого підприємництва, формування бюджету розвитку.
Важливим елементом фінансової реформи має стати забезпечення наповнення дохідної частини бюджету, для чого потрібно:
ліквідувати необґрунтовані податкові пільги і привілеї та створити єдині умови оподаткування для всіх суб'єктів господарювання;
запровадити раціональний механізм перенесення збитків на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток, який би не заохочував підприємства до штучної збитковості;
створити прозорий механізм відшкодування ПДВ, максимально усував можливості для зловживань у цій сфері;
підвищити рівень добровільної сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою недопущення нарощування податкового боргу;
підвищити ефективність роботи податкових органів через вдосконалення механізмів адміністрування податків і зборів.
Проте, оздоровлення державних фінансів неможливе без проведення інвентаризації соціальних зобов'язань держави, чинних нормативно-правових актів у частині надання пільг і компенсацій населенню, а також без пенсійної реформи та запровадження медичного страхування.
В свою чергу необхідно забезпечити поступовий перехід до середньо - і довгострокового бюджетного прогнозування як вагомої складової системи державного регулювання соціально-економічного розвитку.
Важливим є посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної та соціально-економічної стратегії держави. Доцільним є виважене використання дефіциту (профіциту) бюджету, виходячи із циклічності економічного розвитку та збалансованості бюджетної системи у середньостроковій перспективі.
Реформування фінансової системи України має бути спрямоване на інтеграцію вітчизняної економіки у світовий економічний простір, адаптацію українського податкового законодавства до вимог та принципів СОТ і Європейського Союзу.
