Вступ 3
Розділ 1. Документ як артефакт 4
1.1. Поняття артефакту 4
1.2. Цінний і рідкісний документ 5
1.3. Книжковий пам'ятник 7
1.4. Засоби за допомогою яких документують інформацію 9
1.5. Поняття документа, загальна класифікація 11
Висновок 14
Список використаної літератури: 16

По ознаці соціально-культурної значимості виділяють групу документів, які одержали назву артефакт (лат. arte — штучно, factus — зроблений) — документ, який володіє особливою соціально-культурною цінністю, не властивій документу в цілому.
Артефактні документи — це документні пам'ятники, у тому числі писемності, які складають частину культурного надбання країни, народу, людства, які звісно знаходяться під охороною спеціальними законами.
Пам'ятники виступають об'єктом науки пам’ятникознавства, що поділяє їх на рухомі та нерухомі.
До числа рухомих відносять документні пам'ятники: рукописи і стародруки (манускрипти, палімпсести, інкунабули), раритети, рідкі письмові і графічні видання, кінофотофонодокументи і т.п.
У середині 1980-х років поширення одержало поняття «книжковий пам'ятник», що поступово стало узагальнюючим для таких понять, як «рідка» і «цінна книга» (особливо цінна, унікальна).
Трактування цінної книги як якісної її характеристики належить І.Н.Розанову, А.І. Маркушевичу, М.Н.Куфаєву, С.А.Соболевському (XIX — початок XX ст.).
Основою віднесення документа до артефакту (пам'ятника) може служити особлива цінність і унікальність змісту, передмови, супровідних статей, коментарів і т.п.
Документи цього виду відрізняються за внутрішньою структурою (складу, підбору й організації повідомлення в ньому).
Артефактні документи оснащені особливо складним апаратом. Крім основного тексту, вони можуть включати науково-дослідні статті, що пояснюють текст, великий текстологічний матеріал, історіографічні коментарі і різноманітні покажчики (тематичні, предметні, іменні). Як правило, артефактні документи мають особливу матеріальну основу, конструкцію, особливі умови побутування в зовнішнім середовищі. Вони виходять у поліпшеному оформленні, з численними ілюстраціями, часто в нестандартних формах, у плетіннях. Для видання пам'ятників нерідко використовують факсимільне відтворення.
Змістовна (інформаційна) цінність документа, його особливе історичне, художнє і культурологічне значення є основною ознакою, яка дозволяє віднести документ до розряду артефактних. Як уже відзначалося, це не просто джерело інформації, воно має особливу соціально-культурну цінність.
Крім змісту, критерієм артефактності може служити і матеріальна основа документа, його форма: папір, плівка, шрифт, фарба, спосіб запису і відтворення інформації, обкладинка, плетіння, автор та ін.
До артефактних також відносять документи по особливих умовах їх побутування в зовнішньому середовищі, шляхом вивчення їх «долі» чи легенди (термін архівознавства), первісної приналежності, зв'язку з історичними подіями, пам'ятними місцями і т.п.
Артефактні документи складають основу духовних і матеріальних цінностей людства і за рівнем якісних критеріїв відносяться до документних пам'ятників світового, національного і місцевого значення.
Найважливіша задача бібліотек і інших установ держави складається в створенні спеціалізованих фондів рукописних і стародруків, рідких і особливо цінних документів нового часу, у забезпеченні їх схоронності і раціональної приступності для наукових, просвітительських і виховних цілей.
Це один з напрямків загальнодержавної діяльності по реалізації закону про охорону і використання пам'ятників писемності, історії і культури.

1. Арюпіна Л. Формування й організація фонду рідкісних видань Одеської державної наукової бібліотеки ім. М.Горького /Л.Арюпіна // Історія бібл. справи в Україні. – К., 1999. – С. 63-64.
2. Брейя П. Отдел редких книг в библиотеке // Бюл. ЮНЕСКО для б-к. – 1965. – № 4. – С. 182.
3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К., 2001.
4. Дибенко А.Н. Сучасне діловодство. – К., 2002.
5. Зданевич Б.І. Постановка відділів рідких та цінних видань у бібліотеках Москви. – М., 1989.
6. Ковальчук Г. Збереження книжкових пам’яток . – К., 2000.
7. Ковальчук Г. Проблеми створення єдиного фонду книжкових пам’яток Росії/Г.Ковальчук // Вісник Кн. палати. – 2000 . – № 4. – С. 17-18.
8. Муха Л.В. Бібліотечні книжкові колекції та зібрання: походження, історія, реконструкція /Л.В.Муха. – К.: НБУВ, 1997. – С.17.
9. Муха Л.В. Бібліотечні книжкові колекції та зібрання: походження, історія, реконструкція /Л.В.Муха. – К.: НБУВ, 1997. – С.25.
10. Незнамова Л., Лосієвський І. З історії фонду рідкісних видань Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка /Л.Незнамова, І.Лосієвський // Історія бібл. справи в Україні. – К., 1999. – С. 72.
11. Фонды редких и ценных изданий (книжных памят-ников) в библиотеках РСФСР: Указатель /Под ред. Е.И.Яцунок. – М., 1990 .
12. Яцунок Е.И. Проблемы создания единого фонда книжных памятников страны /Е.И.Яцунок // Книга. Иссле-дования и материалы. Сб. 64 . – М.: Кн. палата, 1992 . – С.37-42.

Артефактні документи — це документні пам'ятники, у тому числі писемності, які складають частину культурного надбання країни, народу, людства, які звісно знаходяться під охороною спеціальними законами.
Роботу з цими культурними скарбами згідно з законодавством України здійснюють бібліотеки, архіви, музеї, однак, залишається чимало невирішених питань і проблем, що пояснюється саме молодістю нашої держави та труднощами, які виникають у процесі її становлення, економічними умовами, в яких на сучасному етапі реалізуються такі завдання як формування, збереження та розкриття вітчизняних колекцій пам’яток писемності та друку. Поки що немає найважливіших державних регламентів, держстандартів на облік та опис архівних документів, стародруків (поодиноких надходжень у державні фонди та надходжень комплексів цих документів – приватних архівів та колекцій), на організацію страхового фонду пам’яток; єдиних правил зберігання та використання документів з державних архівних фондів та колекцій рідкісних видань і рукописів.
Недостатнє фінансування державних програм з питань культури, серед яких – Національна програма збереження бібліотечних і архівних фондів на 2000-2005 р. (затверджена постановою КМ України № 1716 від 15.19.1999 р.) – призвело до фактичного припинення її реалізації за окремими напрямками. Невирішеним залишається і кадрове питання: країні бракує учбових закладів з підготовки фахівців відповідного профілю – книгознавців-фондоутворювачів, хранителів колекцій пам’яток писемності та друку у державних бібліотеках, відсутня єдина система підвищення кваліфікації кадрів.

Отже, з вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Артефактні документи — це документні пам'ятники, у тому числі писемності, які складають частину культурного надбання країни, народу, людства, які звісно знаходяться під охороною спеціальними законами.
Пам'ятники виступають об'єктом науки пам’ятникознавства, що поділяє їх на рухомі та нерухомі.
До числа рухомих відносять документні пам'ятники: рукописи і стародруки (манускрипти, палімпсести, інкунабули), раритети, рідкі письмові і графічні видання, кінофотофонодокументи і т.п.
У середині 1980-х років поширення одержало поняття «книжковий пам'ятник», що поступово стало узагальнюючим для таких понять, як «рідка» і «цінна книга» (особливо цінна, унікальна).
Основою віднесення документа до артефакту (пам'ятника) може служити особлива цінність і унікальність змісту, передмови, супровідних статей, коментарів і т.п.
Документи цього виду відрізняються за внутрішньою структурою (складу, підбору й організації повідомлення в ньому).
Артефактні документи оснащені особливо складним апаратом. Крім основного тексту, вони можуть включати науково-дослідні статті, що пояснюють текст, великий текстологічний матеріал, історіографічні коментарі і різноманітні покажчики (тематичні, предметні, іменні). Як правило, артефактні документи мають особливу матеріальну основу, конструкцію, особливі умови побутування в зовнішнім середовищі. Вони виходять у поліпшеному оформленні, з численними ілюстраціями, часто в нестандартних формах, у плетіннях. Для видання пам'ятників нерідко використовують факсимільне відтворення.
Змістовна (інформаційна) цінність документа, його особливе історичне, художнє і культурологічне значення є основною ознакою, яка дозволяє віднести документ до розряду артефактних. Як уже відзначалося, це не просто джерело інформації, воно має особливу соціально-культурну цінність.
Крім змісту, критерієм артефактності може служити і матеріальна основа документа, його форма: папір, плівка, шрифт, фарба, спосіб запису і відтворення інформації, обкладинка, плетіння, автор та ін.
Артефактні документи складають основу духовних і матеріальних цінностей людства і за рівнем якісних критеріїв відносяться до документних пам'ятників світового, національного і місцевого значення.
Документний пам'ятник — це ціннісна категорія, яка охоплює результати людської діяльності, у високій степені історичні особливості культури тієї чи іншої епохи, і внаслідок цього ставші об'єктами ціннісного відношення.
У фондах бібліотек, архівів, музеїв, інформаційних центрів поряд з цінними є нецінні документи — з обмеженим терміном збереження.