Вступ ……………………………………………………………………………..3
Поняття контракту, види та функції …………………………………………..4
Висновок …………………………………………………………………………16
Список літератури ………………………………………………………………17
Зміст контракту складають права й обов’язки, що виникли в сторін у результаті договору і які достатні для функціонування трудового правовідносини. Сторони трудового контракту попередньо обговорюють його умови. Одні умови встановлюються угодою сторін, інші утримуються в законі й у силу висновку контракту стають його умовами.
Контракт широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В Україні контракт почав укладатися з керівниками державних підприємств з 1990 p., коли була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР "Про порядок найму і звільнення керівника державного союзного підпри¬ємства".
Законом України від 20 березня 1991 p. були внесені істотні зміни і доповнення в КЗпП, зокрема, ст. 21 була до¬повнена новою ч. З, в якій контракт визначається як особлива форма трудового договору, в якому термін його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріаль¬на), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Застосування контракту викликало багато питань. Після пер¬шого захоплення цим новим видом трудового договору з'ясу¬валося, що контракт несе не стільки позитивні положення для працівника, скільки негативні. Головна соціальна небез¬пека контракту полягає у його строковому характері. В умо¬вах економічної кризи в Україні ефективність контракту ставала дедалі сумнівнішою, його примусове застосування обмежувало права працівників. Таким чином, одним з найбільш суттєвих правових питань стало питання про сферу застосу¬вання контракту.
Перша редакція ч. З ст. 21 КЗпП встановлювала: "Сфера застосування контракту визначається законодавством".
Контракт набув дуже широкого застосування. У багатьох випадках власники не звертали уваги на застереження від¬носно сфери його застосування й укладали контракти з будь-якими працівниками.
1. Барабаш Л. Деякі властивості трудових контрактів // Право України. - 1997. - №8.
2. Введення в інституціональний аналіз: Учеб. посібник/Під. ред. В.Л.Тамбовцева. - М.: Екон. фак. МГУ, ТЕИС, 2006. - С. 56-57;
3. Гаврилюк О. Особливості припинення дії трудового контракту. - 1999. - №8. - С. 74-76.
4. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р.
5. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12.
6. Нурієв Р.М. Курс мікроекономіки: Підручник для вузів. - М.: Изд. група НОРМА-ИНФРА-М, 2005. - С. 184.
7. Олійник А.Н. Інституційна економіка: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2004.
8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" від 19 березня 1993 p. // ЗП України. — 1993. — №6. — Ст. 121.
9. Тамбовцев В.Л. Введення в економічну теорію контрактів: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2004.
10. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.
11. Уільямсон О.І. Економічні інститути капіталізму: Фірми, ринки, В«отношенческаяВ» контрактація. –
12. Шастітко А.Є. Інституційна економіка: Лекції для НГТУ/Виконані в рамках проекту Світового банку. - М., 2006. - С. 17-19.
У міру проведеної в сучасній України трансформації соціально-економічної системи ростуть спеціалізація і розподіл праці, ускладнюються господарські відносини між економічними агентами. Більшість соціально-економічних відносин суб'єктів здійснюється за допомогою різноманітних контрактів. Ці відносини все в більшою мірою пов'язані з правами власності. Економічні суб'єкти зацікавлені в тому, щоб закріпити свої відносини в правовій формі. Відповідно виникають правові обмеження і норми. Збільшується необхідність санкцій за порушення зобов'язань контрактів. Здійснення обмінів відбувається в умовах інтеграції та глобалізації світо господарських зв'язків, що вимагає знання і дотримання міжнародних норм і правил угод. Контрактні відносини обміну все більшою мірою потребують регулювання з боку інституціональної системи суспільства.
Швидке перетворення радянської командно-адміністративної системи не привели до очікуваних соціально-економічних результатів, не забезпечили соціальної орієнтації складається ринкової економіки, не закріпили мотивації до виробничо-трудовому обміну цінностями. Навпаки, вибір певних способів організації таких взаємодій, спрямований на досягнення максимізації корисності їх учасників свідчать про неспроможність на даному етапі ринкового механізму у формуванні стійкого економічного зростання у всіх його соціально-економічних проявах.
Контракт вважається основоположною формою людської взаємодії, однак «узагальнюючої економічної теорії контрактів немає багато важливих питань ще не отримали загальноприйнятого рішення».
Отже, контракт — інституційні межі здійснення конкретних операцій. Як і будь-який інститут, контракт не стільки обмежує взаємодію, скільки створює для неї передумови. Це особливо очевидно у разі угод з не збіганням у часі моментів їх укладання і виконання. Такі контракти пов'язані з ризиком виникнення незалежних від намірів їх учасників обставин. Людей розрізняють за ступенем сприйняття ризику, чим пояснюється існування
двох видів контрактів — контракт про продаж, що регулює відносини між нейтральними до ризику партнерами, і контракт про наймання, який дає змогу взаємодіяти нейтральним до ризику людям і його противникам.
У свою чергу, контракти про продаж і наймання специфічно пов'язані з головними типами контрактів — класичним, неокласичним та імпліцитним.
Проте у зв'язку з припущенням про обмежену раціональність у моделі угоди для сторін, які її укладають, не можна передбачити у контракті всі обставини й умови його виникнення. У результаті всі складні контракти є недосконалими (імпліцитними), адже потребують постійної взаємодії між учасниками, адаптації їх відносин до змін умов угоди. Невизначеність поведінки — один із найважливіших компонентів невизначеності зовнішнього середовища, що значно ускладнює здіснення трансакцій.
Структура контракту залежить від багатьох умов, наприклад правової системи; соціальних звичаїв; технічних характеристик активів, які обмінюють. При цьому однакова міра специфікації може бути наслідком абсолютно різних умов. Проте такі умови в межах інструментарію мікроекономічної теорії зводяться до таких основних понять, як гранична вигода і граничні витрати. Отже, визнається, що учасники трансакції завжди вибирають такі типи контрактів, за яких генерується позитивний прибуток.
