Вступ 3
Розділ 1. Ресурсозбереження на Україні 4
Висновки 10
Список літератури 11

Питання ресурсозбереження для України має винятково важливе значення. Нині, за даними статистики, на одиницю національного доходу витрачається більше, ніжу США: нафти і газу в 2,5 рази, енергії - у 2 рази, сталі і бавовни - у три рази, цементу - у 2,6 рази.
Найефективнішим шляхом вирішення проблеми ресурсозбереження є використання безвідходних та маловідходних технологій. Це потрібно враховувати ще й тому, що світові ціни на сировину постійно зростають. Безвідходна технологія - це практичне застосування найновіших досягнень науки і техніки, методів і відповідних коштів з метою забезпечення в межах людських потреб якнайраціональнішого використання природних ресурсів і енергії та захисту навколишнього середовища.
Основною метою ресурсозбереження є досягнення збалансованої структури діючих основних фондів при раціональному нарощуванні їх обсягів для прискорення темпів приросту кінцевої продукції аграрного сектора, вирішення проблем соціальної сфери та охорони навколишнього середовища [5].
Визначити ефективність здійснюваних заходів ресурсозбереження одним показником неможливо. В даний час основним критерієм їх оптимальності має стати підвищення соціально-економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Даний критерій може бути виражений наступною системою показників: приріст прибутку за певний період, продуктивності праці, підвищення життєвого рівня працівників та екологічності виробництва.
У зниженні витрат і збільшенні обсягу виробництва продукції важливу роль відіграють ресурсозберігаючі технології. Проте впровадження нових технологій багато в чому визначається економічними факторами, до яких можна віднести ціни на машини і ресурси, заробітна плата працівників, прямі і непрямі податки, плата за кредит.
Для порівняльної оцінки ефективності впроваджуваних технологій в рослинництві застосовують в основному показники приросту урожайності і валових зборів, але цього недостатньо. Показники економічної оцінки повинні нести інформацію про зростання обсягів виробництва і підвищенні якості продукції, а також про рівень віддачі витрачених ресурсів.
Ресурсно-екологічний ефект від реалізації інновацій враховує показники, що впливають на навколишнє середовище (динаміка площ сільськогосподарських угідь, підвищення економічного ефекту від більш повного використання ресурсів і т.д.). Оцінка фактично отриманих результатів через порівняння їх з базовим варіантом дозволяє визначити зміну продуктивності ріллі, ресурсоємності продукції, окупності додаткових витрат.
Величина річного економічного ефекту (Ер) визначається за формулою
Ер = ((ВПН-ЗН) - (ВПк-Зк))*К, (1.1)
де ВПн і ВПк - вартість валової продукції в новому і контрольному варіантах у розрахунку на 1 га, грн; Зн і Зк - виробничі витрати в новому і контрольному варіантах у розрахунку на 1 га, грн; N - річний обсяг впровадження, га.
Вартість валової продукції оцінюється за фактичною ціною реалізації (у програмованому варіанті - за закупівельною) і заліковою вагою зерна. До складу валової продукції крім зерна входять солома і зерновідходи, за внутрішньогосподарськими цінами [4]. Виробничі матеріально-грошові витрати розраховують за документами бухгалтерського обліку в установленому порядку.

1. Амосов О.Ю., Проблема ресурсозбереження в Україні та шляхи її вирішення / О.Ю.Амосов, Н.Л.Гавкалова // Теорія та практика державного управління. – Вип. 3 (34), 2011. - с. 1-5
2. Данченко А. Фінансові механізми ресурсозбереження на сучасному етапі розвитку // Банківська справа. – 2006. №3. – С. 66-70.
3. Костенко Я. О. Природо-ресурний потенціал розвитку економіки україни // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – Вип. 12. – С. 23-26.
4. Славов В.П. Енергетична оцінка ефективності використання виробничого потенціалу цегельних підприємств сільських територій / В.П. Славов, О.В. Коваленко. – К. : ННЦ «ІАЕ». – 2009. – 106 с.
5. Славов В.П. Теоретичні підходи до обґрунтування енергетичних норм і нормативів // Продуктивність агропромислового комплексу. – 2012. – № 4. – С. 242–250.
6. Стеценко Б. Конкуренція за ресурси // Цінні папери України. – 2009. - №49. – С. 16-17.
7. Шахраюк-Онофрей С. І. Природо-економічні та природо-екологічні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил: їх вплив на формування економіки регіонів // Науковий вісник БДФА. Економіка науки: зб. наук праць / гол. ред. В. В. Прядко; МФУ, БДФА. – Чер.: Технодрук, 2008. Вип. 3. ч. 1. – С. 74-80.
8. Звітність підприємств Новосанжарського району за 2002-2015 роки
9. Мацибора В.І. Економіка підприємств: [навчальний посібник]. / Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. - К.: Каравела, 2012. - 320 с.
10. Кондратенко Н.О. Стратегія ресурсозбереження регіональних економічних систем: [монографія] / Н.О. Кондратенко. - Харків: НТМТ, 2010. - 362 с.

Створення ефективного економічного механізму ресурсозбереження в є важливим завданням, оскільки він має забезпечити високу ефективність ресурсоспоживання як на етапі формування ринкових відносин, так і при повноцінному функціонуванні інститутів економіки. У зв’язку з цим кінцева мета і завдання економічної діяльності суспільства полягають у намаганні задовольнити різні його потреби при обмеженості виробничих ресурсів.
Економічна криза в більшості держав з часом тільки поглибилася. До неї додалася глибока екологічна криза. В цих кризах і перебуває нині Україна попри певні ознаки зростання її економіки, якого було досягнуто здебільшого в результаті стабілізації видобутку і переробки мінеральної сировини. Але, за прогнозами фахівців, в Україні вже в цьому десятиріччі розпочнеться так звана криза основних фондів. Зношеність устаткування на підприємствах гірничодобувної, переробної та інших важких галузей ви­робництва сягає 70-80%. Країна може ввійти у період техногенних надзвичайних ситуацій і катастроф.

Висновки. Аналіз динаміки основних показників економічної ефективності впровадження ресурсозберігаючих технологій свідчить про
необхідність активізації політики ресурсозбереження з огляду на можливості поліпшення за її допомогою якості довкілля. Водночас інтенсивність реалізації ресурсозберігаючих процесів вітчизняними суб’єктами господарювання є дуже низькою через відсутність у них економічної зацікавленості у ресурсозбереженні. На сучасному етапі постає завдання щодо активізації методів економічного стимулювання ресурсозберігаючої діяльності, насамперед заохочувального спрямування. Результатом дослідження застосування запропонованих ресурсозберігаючих технологій у рослинництві у практиці господарювання конкретного підприємства має стати формування економічної зацікавленості підприємств та органів влади різних рівнів в активізації ресурсозберігаючих процесів в умовах переходу до сталого розвитку. Застосування всіх цих заходів ресурсозбереження, як доведено на конкретному прикладі, дає в сукупності певний економічний ефект, що важливо для розвитку сільськогосподарського виробництва.