Вступ ………………………………………………………………………...3
Характеристика заохочень та дисциплінарних
стягнень, які застосовуються до працівників
органів внутрішніх справ …………………………………………………5
Висновок …………………………………………………………………..13
Список літератури ………………………………………………………..15

Під дисциплінарною відповідальністю відповідно до діючого законодавства України варто розуміти винне порушення трудової дисципліни й службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і по необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень несуть відповідальність у дисциплінарному порядку й за провини, які ганьблять їх як державних службовців або дискредитують органи, у яких вони працюють (керівники, державні службовці - співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці й ін.).
Законодавством закріплені такі види дисциплінарної відповідальності державних службовців: 1) у порядку, установленому законами України; 2) у порядку, установленому Кодексом законів про працю України (далі - Кзот); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців[1]; 4) на підставі дисциплінарних уставів і спеціальних положень[2], що діють у ряді галузей керування й деяких сфер державної діяльності.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарна провина, сутність якого складається в невиконанні або неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових або службових обов'язків (ст. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій[3]).
Нормами адміністративного права встановлюються дисциплінарна відповідальність і порядок її реалізації, коло суб'єктів і повноваження органів керування (посадових осіб), які наділені "дисциплінарною" владою, категорії службовців, відповідальність яких регулюється адміністративним правом. Для більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового й адміністративного права, а відносно деяких категорій осіб (військовослужбовців термінової служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України й ін.) - повністю нормами адміністративного права, що пояснюється необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної відповідальності враховувати особливі вимоги дисципліни до них, специфіку їхньої дисциплінарної відповідальності.

1. Адміністpативна діяльність оpганів внутpішніх спpав. Під загальною pедакцією Голосніченка І.П., Кондpатьєва Я.Ю.- Київ,1995 p.
2. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред. А.Т.Комзюка. X.. 1998.
3. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. К., 1995.
4. Гуценко К. Ф., Ковалев М. А. Правоохранительные органы: Учебник для юридических вузов и факультетов. - 3-е изд. - М.: Зерцало, 1997. - 432с.
5. Женунтій В., Біленчук П. Діяльність міліції – чітке регулювання //Право України. – 1991. - № 4. – с.23.
6. Закон України "Про міліцію /Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. №4. Ст.20.
7. Закон України "Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України. 1993. №52. Ст.490.
8. Заяць Н. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999. - № 9.
9. Когут Я.М. Деякі аспекти організації управління персоналом міліції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 3. – С. 46–52.
10. Марочкін І. та ін. Організація судових і правоохоронних органів. - Харків, 2000. - 342с.
11. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процесс України: Підручник.- 2-ге вид., перероб. і доп./. – К.: Либідь, 1999.
12. Молдован В.В. Правоохоронні органи. Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1998.

Згідно Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарних проступків.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Вони не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі видидисциплінарнихстягнень:
1. усне зауваження;
2. зауваження;
3. догана;
4. сувора догана;
5. попередження про неповну посадову відповідність;
6. звільнення з посади;
7. пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8. звільнення з органів внутрішніх справ.
Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На основі аналізу чинного законодавства України, та остеоретичного осмислення низки наукових праць, сформульовано ряд висновків та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності органів місцевої міліції:
2. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції – це дія права на суспільні відносини у сфері адміністративної діяльності її органів за допомогою юридичних засобів, через систему яких забезпечується розвиток відносин у межах і напрямах, визначених нормами права.
Механізм адміністративно-правового регулювання діяльності органів місцевої міліції – це комплекс спеціальних заходів, засобів і способів адміністративно-правового регулювання відносин у сфері їх діяльності, що має юридичний зміст і націлений на реалізацію повноважень суб’єктів, згідно з їхнім правовим статусом.
Сучасний стан адміністративно-правового регулювання діяльності органів місцевої міліції не створює належних передумов для їх утворення і вимагає комплексного підходу до реформування системи правоохоронних органів та галузі внутрішніх справ України.
Процес вдосконалення наявної системи органів внутрішніх справ, структурною частиною якої стають органи місцевої міліції, вимагає звернення до закордонного досвіду, застосування міжнародних стандартів у забезпеченні правоохоронної функції, враховуючи вітчизняні особливості діяльності міліції та розвиток місцевого самоврядування в Україні.
Децентралізація функції охорони громадського порядку повинна відповідати вимогам ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких вказано, що утворення місцевої міліції є правом, а не обов’язком органів місцевого самоврядування, а, відтак, виключною компетенцією сільських, селищних і міських рад.
Для ефективності процесу створення місцевої міліції, на першому етапі реформування органів внутрішніх справ, необхідно привести їх систему до структури, яка відображатиме функції її суб’єктів, діяльність яких фінансуватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України.
Прийняття рішень місцевими радами про утворення органів місцевої міліції, які будуть фінансуватись за рахунок коштів місцевих бюджетів, не повинні призводити до реорганізації підрозділів міліції. Вони повинні реалізовуватись у делегуванні відповідних повноважень та управлінських функцій МВС України органам місцевого самоврядування на підставі адміністративного договору.
При утворенні органів місцевої міліції, які фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету, органи місцевого самоврядування повинні подати обґрунтування фінансової та матеріально-технічної спроможності забезпечення функціонування цих органів, враховуючи нормативне навантаження та середню оплату праці персоналу, розміри державних субвенцій (трансфертів).
Правовий статус керівника органу місцевої міліції повинен розглядатись як статус начальника органу внутрішніх справ, наділеного адміністративно-юрисдикційними повноваженнями в частині розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Керівник органу місцевої міліції повинен мати окремі повноваження начальника органу дізнання, у зв’язку з виконанням відповідних функцій службою дільничних інспекторів міліції