ЗМІСТ: 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ 6
Висновок до розділу І 13
РОЗДІЛ ІІ. ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ, ЯК СКЛАДОВА ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ 14
2.1 Завдання і зміст екологічного виховання та освіти 14
2.1.1. Значення екологічної освіти і виховання 15
2.1.2. Методики екологічного виховання 18
2.1.3. Інновації у технології екологічного виховання 28
2.2. Загальні питання екологічного виховання 33
2.3. Екологічний туризм на території Чернівецької області: сучасний стан та перспективи функціонування 37
Висновок до розділу ІІ 48
РОЗДІЛ III. ПРИКЛАДИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ У М. ЧЕРНІВЦІ 49
3.1. Реалізація виховного потенціалу позашкільної освіти засобами масових заходів. 51
3.2. Аналіз роботи творчих учнівських об’єднань екологічного та природоохоронного спрямування. 64
3.3. Робота на природоохоронних територіях 74
Висновок до розділу IІІ 77
ВИСНОВКИ 78
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 82

Із давніх часів людину хвилювали питання про місце людини в світі, про відношення людини до природи. Природні ресурси і умови їх використання являються первинною передумовою діяльності людей. Аналіз історичних фактів переконує в тому, що в різні епохи взаємодія природи і людини в більшості випадків розвивалось стихійно, а відсутність осмисленого, наукового аналізу і прогнозу про всебічні наслідки впливу суспільного виробництва на природне середовище призвело поступово до небажаних змін [20].
Небачений масштаб дій людини на природу став головною відмінністю сучасності. В кінці XIX ст., коли в світі зароджувався суспільний рух охорони природи, по своєму змісту воно зводилось лише до захисту унікальних природних об'єктів, деяких зникаючих видів рослин і тварин. На цьому етапі цей рух не зачіпав проблем забруднення і виснажування природних ресурсів[21].
Від середини 2000-х років потреба у захисті природного середовища спричинила в більшості країн світу появу законодавства про його захист. На міжнародному рівні відправним пунктом в цьому напрямку стала Конференція ООН з питань навколишнього середовища у Стокгольмі (2002 р.)[29] Важливою подією стала Конференція ООН по оточуючому середовищу (3-11 червня 2002р., Ріо-де-Жанейро). Там був прийнятий Порядок денний на XXI століття, близький міжнародній багатосторонній угоді, який відобразив основні екологічні проблеми сучасності[21]:
 збереження і покращення оточуючого середовища;
 обов'язковість держав співпрацювати у справі охорони і покращення
 довкілля;
 збереження ресурсів Землі;
 підтримка організацій і груп громадян, що приймають участь в охороні природи;
 суворе дотримання всіх діючих міжнародних угод по збереженню флори, фауни і довкілля тощо.
Тому, власне, необхідність екологічної освіти і виховання всього населення, зокрема учнівської молоді, визначається потребами розвинутого суспільства, в якому збереження природного середовища, сприятливого для здоров'я і життя людини, вважається однією з найбільш актуальних проблем.
Основною рисою екологічної культури є вміння прогнозувати віддалені наслідки втручання людини в природні взаємозв'язки, широкий погляд на багатогранність цінностей природи, вміння підпорядковувати всі види своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, турбуватися про поліпшення навколишнього середовища, не допускати його руйнування і забруднення.
Велика роль в цій справі належить загальноосвітній школі, яка охоплює все підростаюче покоління людей. Від того, наскільки повноцінно усвідомлять учні необхідність дбайливого, бережливого ставлення до природи ж національного, суспільного багатства, вмітимуть передбачати наслідки своєї поведінки [25]. Виходячи з важливості і складності цих завдань, екологічне виховання школярів має здійснюватись із першого по випускний клас.
Питанням екологічної освіти значну увагу приділяли і педагоги минулого. Сократ, Платон, Аристотель широко пропагували форму публічних лекцій на природі для широкого екологічного виховання. Аристотель говорив: «Природа дала людині у руки зброю - інтелектуальну і фізичну сили, але вона може використовувати зброю і в зворотному напрямі. Тому людина без моральних устоїв є істотою самою негативною і дикою, с. иною своїх статевих і смакових інстинктах»

1. Батовкіна А. Перетнути шлях екологічної кризи // Рідна школа. - 2009 -№5.-с. 55-56.
2. Бачинський П. На шляху створення системи екологічної освіти школярів та студентів // Педагогіка і психологія. - 2009. - №2. с.106-112.
3. Білоус С. Уроки з екологічного виховання // Рідна школа. - 2006. - №6.
4. Бродвій В.М., Плохій З.П., Пустовіт Н.А. Екологічна освіта і виховання: Досвід та перспективи // Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2000. – 248 с.
5. Вербицький В.В. Екологія: школа і позашкілля // Екологічний вісник, 2004.- № 1 – 2 – 248 с.
6. Верзилин Н.М. Проблемы преподавания биологии. - М, Педагогика, 2004.-434 с.
7. Волкова A.C. Екологічне виховання школярів. - К.: Рад. пік., 2005. Вороніна Л. Екологічне виховання: сучасні аспекти // Шкільний світ. -2002. - №38. жовтень. - с. 3.
8. Гіркий О., Шиян Р. З чого починати екологічну освіту? // Біологія і хімія в школі. - 2000. - №2. - с. 28-31.
9. Горелов А. Экология: курс лекций. -М.: Центр, 2008.
10. Гуцко А. Непрерывное экологическое образование // Биология в школе. -2006. -№3.
11. Дзжникова Н.С. Экологическая культура: грани восприятия // Биология в школе. - 2005. - №3. - с,20-23.
12. Дистерверг А.П. Руководство к образованию немецких учителей. - Избр. пед. соч. М., Учпедгиз, 2006.
13. Драган О. Методичні аспекта щодо вдосконалення екологічної освіти і виховання учнів // Рідна школа. - 2009. - №5. - с. 28-29.
14. 3ахлебный А.Н. Школа и проблемы охраны природы: Содержание природоохранительного образования / Предисп. И.Д. Зверева. - М.: Педагогика, 2001.
15. 3ахлебный А.Н., Зверев И.Д., Суравегина И.Т. Охрана природы в школьном курсе биологии. Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 2007.
16. 3ахлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе. - М.: Просвещение, 2004. - 160 с.1
17. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении. - М.: Знание, 2000. – 56 с.
18. Зотова О. Організаційно-педагогічні форми та методи позаурочної робота // Рідна школа. - 2001. - №6.
19. Іванова О. Досвід роботи школи з екологічного виховання учнів // Директор школи. Україна. – 2007. – № 7. – С. 55 – 60.
20. Ігнатюк Л. Екологічна освіта : Проблеми і шляхи їх подолання // Завуч.-2002.-№4.
21. Ковальчук І., Ковальчук Т. Актуальні проблеми екологічної освіти та виховання // Педагогічна думка. – Львів, 2005. - № 4, - С. 80 – 85.
22. Колбасов О.С. Конференция ООН по окружающей среде и развитию // Государство и право // 192. - № 11. - с. 85-92.
23. Колонкова О. Застосування тренінгів у екологічному вихованні старшокласників // Шкільний світ. - 2002. - № 41, листопад. 27. Колосков А. Игры в экологическом воспитании детей // Биология в школе. - 2007. - № 5. - с. 70 - 72.
24. Костенька І. Екологічна освіта: становлення і розвиток // Рідна школа. -№ 5. - с. 28-35.
25. Лаптева Н.С. Воспитание экологической культуры подростков // Биология в школе. - 2007. - № 5. - с. 72-75.
26. Листопад О.Г., Борейко В.Е. Нетрадиционные методы в экологическом воспитании и образовании. - К., 2006.
27. Марчук Л. Екологічний калейдоскоп. (Екологічне виховання школярів в позаурочний час) // Завуч. - 2002. - № 15.
28. Мамедов Н.М., Суравегина И.Т. Экологическое образование: проблемы базовых знаний // Биология в школе. - 2003. - № 1.
29. Мамедов Н.М., Суравегина И.Т. О требованиях к уровню подготовки учащихся по экологии // Биология в школе. - 2006. - № 1. - с. 33-37.
30. Мамедов Н.М., Суравегина И.Т. Подготовка учащихся по экологии. Содержание и требования // Биология в школе. - 2006. - № 2. - с. 25-28.
31. Мирна Л. Екологічна освіта як перший крок на шляху до збалансованого розвитку // Хімія і біологія. - 2001. - №40 - 42 (березень).
32. Морозова Е.Е. Психолого – педагогические и методические аспекти экологического образования в начальной школе // Начальная школа. – 2002. - № 7.
33. Ніколенко Н.В. Виховуємо екологічну свідомість дитини – формуємо майбутню еліту України // Екологічний вісник. – 2003. - № 3 – 4. – С. 16.
34. Остроуменко Т. Розвиток нетрадиційних форм і методів екологічної освіти і виховання // Рідна школа. - 2009. - № 5. - с. 46-47.
35. Пастух Л.В. Екологічне виховання та природоохоронна робота в школі \\ Біологія. – 2004. - № 35, грудень. – С. 8 – 13.
36. Песталоцци І.-Г. Як Гертруда вчить своїх дітей. - Вибр. пед. Твори. - М.: Вид-во АПИ РСФРР, 2003 т.2., - с. 193.
37. Писарчук Є.А., Кухта A.M. Екологічне виховання учнів. - К.: Рад. пік., 2000.
38. Повестка дня на XX век [супер-программа ООН по выживанию человечества ] // Химия и жизнь. - 2003. - №6. - с. 80-82.
39. Погорєлова А.І. Екологічна культура : проблеми і шляхи формування в Україні // Рідна природа. - 2003. - №1. - с. 3-5.
40. Пономарева И.Н. Экологические понятия, их система и развитие в курсе биологии. - Ленинград, 2009.
41. Прохоренко О.В. Позакласна робота з екологічного виховання // Шкільний світ. - 2001. - №18.
42. Програма з біології для загальноосвітніх шкіл.
43. Прутченко A.C., Самкова В.А. Десять занятий по экологии // Биология в школе. - 2005. - №6. - с. 65-67.
44. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта учнів у позашкільному закладі: теоретичний аспект // Рідна школа. - 2001. - №5.
45. Пустовіт Г.П. Європейський досвід неформальної екологічної освіти //Біологія і хімія в школі. - 2000. - №2. - с.28-31.
46. Пустовіт Г.П. Моделювання змісту екологічної освіти та виховання учнів у позашкільних навчальних закладах // Світ виховання. – 2006, - № 5. – С. 6-8
47. Пустовіт Н.О., Плечова З.Н. Екологічні задачі, ігри та вікторини : Навч.Посібник. -К.: Наукова думка, - 2005. -72с.
48. Пустовіт Н., Краснобай О. Дослідження екологічної культури школярів //Біологія і хімія в школі. - 2000. - №4. - с. 36.
49. Руснак Г. Форми і методи екологічного виховання в школі // Біологія і хімія в школі . –б 2003. - № 28. – С. 1 – 25.
50. Рябчик Т. Виховання екологічної свідомості особистості // Директор школи. – 2006. № 9, березень. – С. 17 – 19.
51. Савина А.К., Долгая О.И. Экологическое образование школьников в странах Восточной Европы // Биология в школе. - 2009. - №3. - с.54.
52. Семилеткіна Н. Напрями, форми і методи екологічної освіти, трудового навчання і виховання // Рідна школа. - 2009. - №5.
53. Совгіра С. Нетрадиційні форми екологічної освіти учнів // Рідна школа. – 2006. - № 3, березень. – С. 51 – 54.
54. Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Книга І Ред. кол.: К.К. Карпенко, Б.М. Польський та інші. - Суми, 2000. -170с.
55. Суравегина И.Т., Сенкевич В.М., Кучер Т.В. Экологическое образование в школе // Советская педагогика. - 2000. - №12. - с. 47-52.
56. Суряднова В.П. Нові підходи до визначення змісту і форм проведення освітньо- виховної діяльності учнів з біології в позакласний час: 36. наук. пр. - Суми. - с. 393.
57. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. - К.: Рад. школа, 2003. - 243с.
58. Федюк В. Позашкільна екологічна освіта // Рідна школа. - 2001. - №6.
59. Хотенко В. Екологічне виховання в школі // Завуч. - 2002. - №23-24, серпень. - с. 23-25.
60. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник. – к.: Либідь, 2003. – 560 с.

Людство є частиною природи і його доля на пряму пов’язана зі станом довкілля. Утім людина у своєму розвитку часто забуває про це: вона творить науку і техніку, не передбачаючи можливих наслідків. Науково-технічний прогрес почав працювати проти нас – шкідливі викиди промисловості, сільського господарства, транспорту спричиняють зменшення чисельності лісів на планеті, опустелювання земель, глобальне потепління, забруднення навколишнього середовища. Розвиток промисловості та нових технологій призвів до збільшення смертності населення.
Актуальність теми у наш час пов’язана з тим, що у своїх стосунках з природою людина дійшла крайньої межі, коли головним питанням стало не просто забруднення і знищення природи, а, навіть можливість подальшого існування людської цивілізації.
Навколишнє середовище знаходиться в кризовому положенні, що пов’язано з надмірним антропогенним втручанням, що веде за собою порушення природної рівноваги, загибель природних об’єктів, а саме флори і фауни, забруднення життєво важливих систем (атмосфери, гідросфери, літосфери, біосфери). Сьогодні екологічна криза із локальної набула глобального характеру.
Але головну причину скрутного екологічного становища, насамперед, необхідно шукати в суспільстві загалом і в кожній окремій людині. Це пов’язано із загальним падінням рівня культури населення і її важливої складової – екологічної культури. Таке явище пов’язано із незнанням або ігноруванням законів природи, егоїстичним, споживацьким ставленням до природних ресурсів. Людиною править спрага наживи, егоїзм, та інші негативні якості. Не слід забувати, що від рівня нашої екологічної свідомості і культури залежить майбутнє нашої планети.
Вирішити всі ці задачі можливо лише шляхом органічного єднання класної і позакласної роботи.
Позакласне виховання в галузі навколишнього середовища, на думку більшості фахівців, має широкі можливості, створюючи передумови для розвитку соціальної активності школярів, їхньої самостійності, усвідомлення природи як системи цінностей, розвиваючи здатність до моральних оцінок як індивідуального так і суспільного ставлення до навколишнього середовища.
Вивченням даної проблеми займалися видатні педагоги минулого: О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час багато науковців та педагогів – практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Лисенко Н.В., Яришева Н.Ф., Глухова Н., Скребець В., Фокіна В., Ніколаєва С., Плохій З., Кондратьєва Н. та ін. Але слід відмітити, що за останні десять років інтерес до позакласної роботи знизився.
Таким чином, необхідність екологічної освіти й виховання в позакласній роботі не викликає ніякого сумніву. Тому ми й вирішили зайнятись цією проблемою.
Об’єктом дослідження даної роботи є цілеспрямований процес екологічного виховання учнівської молоді у позакласній роботі, як складової екологічного туризму.
Предмет дослідження – сутнісні аспекти екологічного виховання, його основні завдання та шляхи їх реалізації.
Мета роботи – вивчити теоретичні основи екологічного виховання, як складової екологічного туризму, на прикладі шкіл і громадських організацій в м. Чернівці, його значення для формування майбутніх громадян нашої держави; надати характеристику головних напрямків виховання екологічної культури; дослідити процес екологічного виховання учнівської молоді.
Для виконання поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
1. опрацювати педагогічну, психологічну, методичну літературу і періодичні видання з даної теми;
2. сформулювати основні завдання, які поставлені перед вихованням екологічної культури в сучасних умовах екологічної кризи;
3. дати визначення основних засобів та шляхів реалізації екологічного виховання дітей та молоді, як складової екологічного туризму, на прикладі шкіл і громадських організацій в м. Чернівці;
4. експериментально дослідити процес екологічного виховання учнівської молоді у позакласній роботі.
Гіпотеза - добре поставлена позакласна робота має велике значення в навчально-виховній роботі. Вона дає змогу значно розширити, усвідомити і поглибити збуті на уроках знання, перетворити їх в стійкі переконання. Мають більше можливості для використання спостережень і експерименту - основних методів екологічної науки. Все це сприяє розвитку мислення учнів, спостережливості, вимушує замислитись над тим, що раніше проходило повз їхню увагу.
Методи дослідження – аналіз психо-педагогічної літератури та періодичних видань з даної теми, аналіз педагогічної документації та педагогічної діяльності різних вчених дослідників, спостереження, опитування, природний педагогічний експеримент, методи абстрагування і конкретизації, аналізу і синтезу, математичної статистики.
Наукова новизна дослідження розкривається у постановці питання екологічного виховання учнів, шляхом застосування різноманітних форм та залучення їх до участі у акціях різного статусу.
Практичне значення дослідження. Тема даної курсової роботи має важливе практичне значення для роботи майбутніх педагогів-вихователів. Вона забезпечує теоретичними знаннями з теорії виховання, що буде мати важливе значення в їх практичній діяльності.
Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, та списку використаної літератури. Обсяг роботи 86 сторінок.

Для середини ХХ - початку ХХІ ст. характерна зміна парадигми, тобто відношення до вже усталених наукових стереотипів. Екологія, як структурна частина біології за часів Е. Геккеля, тепер виокремилася в складну, сучасну інтегративну дисципліну. Вона, як і її предмет вивчення - біосфера, складається умовно з напрямів, розділів, які відповідають різним природним структурам. Біосферу ми умовно препаруємо, розкладаємо на її компоненти, об'єкти, через що часто втрачаємо точність уявлення про її складність, властивості. Природа, біосфера - єдина, надскладна, багатокомпонентна система з безліччю зв'язків між її компонентами. Для розуміння її будови, функцій люди створили різні науки - хімічні, біологічні, фізичні, математичні, соціальні, за допомогою яких вивчають різні об'єкти природи - живі, неживі різних рівнів складності - від атомно-молекулярного до соціального. Але це умовність, бо природа єдина. Тому кожна окрема наука поодинці не здатна повно, однозначно пояснити природу. Найбільш повно відображає біосферу як цілісну систему екологія, яка поєднала в собі всі сучасні науки, знання про природу.
До середини ХХ ст. домінував технократичний оптимізм, коли здавалося, що могутність людей безмежна. Наприкінці цього століття виникли інші уявлення - екологічний песимізм, коли стало здаватися, що екологічна катастрофа неминуча. Але є і третій, сучасний шлях - екологічного паритету суспільства з природою, основу якого складають екологічна освіта та виховання, екологічна культура. Розвиток сучасної цивілізації, її подальше існування стане неможливим без визнання паритетних відносин з біосферою. "Ми нічого не принесли в цей світ і нічого не можемо винести з нього, - писав апостол Павло. Маючи їжу та одяг, треба бути цим задоволеними. Ті, що бажають збагачуватися, впадають у спокусу, безпутство та шкідливі похоті, які занурюють людину в бідування. Коріння зла - сріблолюбство, з-за чого примножуються скорботи". Кажучи сучасною мовою неекологічна, тобто нераціональна економіка сприяє формуванню сучасних екологічних проблем.
Для запобігання екологічній кризі потрібна висока екологічна свідомість кожної людини. Як писав В.І. Вернадський, ми повинні переглянути всі основи нашого життя у відношеннях до природи, її живої частини - біосфери, а отже, і до самих себе. Не зробивши цього, людство буде приречене на такі еволюційні зміни, які стануть не сумісними з його подальшим існуванням. Біосфера як система, яка здатна сама регулювати природні процеси, виключає з розвитку об'єкти, які протирічать її законам розвитку. Тільки раціонально користуючись своїм розумом, а отже ноосферними принципами, людство зможе довго співіснувати з біосферою. Саме цьому вчить екологія, і без втілення екологічних принципів, законів подальший розвиток людства може стати неможливим. Саме тому сучасна екологія стала нормативною дисципліною для всіх вищих навчальних закладів не тільки України, а майже всіх країн світу.
Останнім часом проблема взаємодії людини і природи стала вельми гострою, а вплив людського суспільства на навколишнє середовище приймає глобальні масштаби. В умовах екологічної катастрофи, що насувається, величезного значення набуває екологічне виховання як складова частина морального виховання людей будь-якого віку і професії.
У цих умовах стає очевидною необхідність виховання покоління високоморальних і освічених людей, здатних вирішувати складні проблеми взаємодії людини і навколишнього середовища. Необхідно виховувати екологічну культуру підростаючого покоління. Розв'язання екологічної кризи лежить не тільки в області господарсько-економічної діяльності людей, але і у сфері морального вдосконалення людини, її культури взаємостосунків з природою і іншими людьми.
Між екологією і культурою існує нерозривний зв'язок: якість взаємодії людини з навколишнім середовищем завжди відображає той рівень культури, носієм якого вона є. Виховання у молодого покоління екологічної культури допоможе відновити втрачену рівновагу і гармонію у відносинах "людина - природа". Культура - та область людського буття, де слід шукати відповіді на екологічні проблеми, оскільки в її основі лежать загальнолюдські цінності.
Екологічна культура - частина загальної культури особистості. Той або інший рівень екологічної культури - результат виховання, головною функцією якого є підготовка підростаючого покоління до життя в цьому світі. Без змін в культурі природокористування не можна розраховувати на позитивні зміни в екології, саме культура здатна привести у відповідність діяльність людини з біосферними і соціальними законами життя.
У наш час особливо гостро стоїть питання підготовки екологічно грамотних спеціалістів. У кожного випускника вузу повинно бути сформоване екологічне мислення? вихована звичка оцінювати свої дії з точки зору наслідків, які можуть статися в навколишньому середовищі. Він повинен не тільки охороняти природу, раціонально використовувати її природні ресурси, але і вирішувати якісно нові завдання – прогнозувати зміни навколишнього середовища і керувати ними.
Проблема екологічного виховання та освіти існувала, і буде існувати протягом розвитку суспільства. Правильне екологічне виховання дозволить у подальшому запобігти багато екологічних проблем людства. Саме в молодшому шкільному віці дитина отримує основи систематичних знань; тут формуються і розвиваються особливості його характеру, волі, морального обличчя. Якщо у вихованні дітей упущено щось істотне, то ці прогалини з'являться пізніше і не залишаться непоміченими. Постановка мети і завдань екологічного виховання дозволила визначити зміст виховного процесу.
У ході проведення роботи нами були виділені основні етапи сутності процесу виховання, тенденції та форми екологічного виховання. Для кожної форми виділені основні критерії ефективності: масовість, стабільність, вміння застосовувати екологічні знання. Показниками вихованої особистості слугують: екологічні знання, уміння, практичні результати, які виражаються у виконанні учнями суспільно-корисної роботи з охорони природи.
Найбільш популярними засобами навчання екології є екскурсії екологічні стежки, екологічні суботники. Вони дозволяють виявити природні зв'язку і основні етапи вивчення природи, сформувати в учнів екологічне мислення та прищепити екологічну культуру.
Виходячи з теми нашого дослідження, можна зробити наступні висновки:
Формування і становлення екологічного світогляду в учнів має відбуватися в молодших класах. Інакше, на перевірку дня, ми маємо повне екологічне безкультур'я серед більш старших учнів.
Найбільш популярними і доступними засобами екологічного виховання є екскурсії та екологічні стежки.
Важливу роль в екологічному вихованні, за нашими спостереженнями, відіграють екологічні суботники по очищенню території від побутового сміття. Вони формують у школярів дбайливе ставлення до природи, до праці озеленювачів.
Хочеться сподіватися, що екологічне виховання отримає подальший розвиток, і будуть виправлені недоліки вчителів і навчальних методик, які відіграють важливу роль у вихованні молодших школярів.