Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Кримінальне провадження в суді апеляційної інстанції "

Предмет:

Уголовное право, криминология

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2020

Страницы:

145 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ 5
1.1. Сутність і значення інституту апеляційного провадження 5
1.2. Суб’єкти, процесуальний порядок і строки розгляду в суді у апеляційному провадженні 7
РОЗДІЛ 2 РОЗГЛЯД КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ В ПОРЯДКУ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ 16
2.1. Умови та підстави апеляційного оскарження 16
2.2. Підготовка до апеляційного розгляду 18
2.3. Апеляційний розгляд 20
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА ПРИ РОЗГЛЯДІ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ 28
3.1. Збір доказів адвокатом на стадії апеляційного провадження 28
3.2. Участь адвоката в підготовчій частині судового засідання та у судовому слідстві 31
3.3. Виступ адвоката в дебатах у суді апеляційної інстанції 33
ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

Про перегляд цивільних справ в апеляційному порядку вчені-юристи вперше почали розмірковувати після прийняття 28 квітня 1992 р. Верховною Радою України Концепції судово-правової реформи. Ця новела вже як конкретна правова норма була закріплена в ст. 129 Конституції України, згідно з якою одним із основних положень судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду [2, с.55].
Інститут апеляційного провадження був включений до цивільного судочинства України Законом України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України». 18 березня 2004 року Верховна Рада України прийняла новий Цивільно-процесуальний кодекс України, який набув чинності з 1 вересня 2005 року. В цьому Кодексі інститут апеляції набув свого нового значення.
Підставою для виникнення інституту апеляції було прагнення вирішити дві проблеми цивільного судочинства: по-перше, значно покращити якість судових рішень; по-друге, ліквідувати тяганину при вирішенні цивільно-правових спорів.
Апеляційне оскарження - один із найбільш поширених у сучасному цивільному судочинстві способів оскарження судових рішень, які не набрали чинності, в суді вищої інстанції (апеляційному суді). Цей спосіб оскарження судових рішень існує, зокрема, в Великобританії, Франції, Бельгії, Німеччині, Австрії, США тощо.
Апеляційне провадження - це процес перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили.
Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і пере вирішенні справи судом апеляційної інстанції. Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справи і зміцнення законності і виконання завдань цивільного судочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності і обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи (пере вирішення) з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням за думкою позивача встановленого порядку [6, с.48].
Таким чином, апеляція - це звернення до вищого суду з проханням (скаргою) про скасування (зміну) судового акту суду першої інстанції, який не набрав законної сили і який є підставою для перегляду справи по суті у заявленому або в повному обсязі.
Повний обсяг перегляду передбачається у наступних випадках:
 коли має місце скасування судового рішення за безумовними підставами;
 доводи апеляційної скарги не дозволяють провести перевірку законності та обґрунтованості судового рішення в частині.
Перегляд у заявленому обсязі передбачається в усіх інших випадках.
Предметом апеляції є вимога заявника апеляційної скарги, що звернена до вищого (апеляційного) суду .
Апеляція може бути індивідуальною або спільною, первісною або приєднаною (з боку іншого співучасника), головною або зустрічною чи випадковою, тобто поданою стороною самостійно або у зв'язку із зверненням іншої стороні. Найбільш змістовний інтерес представляє класифікація апеляції на такі види, як повна та неповна. Неповна апеляція характерна для національних систем Австрії та Німеччини. Повна апеляція традиційно існує в Італії, Франції.

Надійний та реальний захист прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина у кримінальному судочинстві є ознакою правової демократичної держави. Право на судовий захист закріплене і гарантується міжнародними та вітчизняними нормативними актами. Однак його реалізація в окремих випадках ускладнюється ухваленням незаконних, необґрунтованих і несправедливих судових рішень. Тому право на перегляд в апеляційному, касаційному порядках та Верховним Судом України є невід’ємним елементом права на судовий захист кожної особи, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування.
Інститут перегляду судових рішень у кримінальному процесі був предметом дослідження у працях багатьох вчених, зокрема Н.Р. Бобечка, В.М. Беднарської, І.І. Ємельянової, Є.Г. Коваленка, О.Ю. Костюченко, В.Т. Маляренка, В.І. Сліпченка, В.І. Теремецького. Ці та інші вчені неодноразово наголошували на тому, що необхідними кроками у реформуванні вітчизняного кримінального процесуального законодавства має бути вдосконалення процедури перегляду судових рішень [1, с. 45]. Тому положеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачені суттєві зміни інституту перегляду судових рішень у кримінальному провадженні.
Метою курсової роботи є аналіз основних нововведень КПК України щодо перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядках, під час перегляду судових рішень Верховним Судом України, внесення пропозицій до КПК України щодо вирішення окремих спірних питань, котрі виникають на практиці.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких завдань:
1. Надати характеристику інституту апеляційного провадження;
2. Проаналізувати розгляд кримінальної справи в порядку апеляційного провадження;
3. Виявити проблемні аспекти діяльності адвоката при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з організацією, створенням та діяльністю апеляційних судів України.
Предмет дослідження – кримінальне провадження в суді апеляційного суду.
Відповідно до мети і завдань дослідження у курсовій роботі використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження.
За допомогою універсального діалектичного методу проблеми організації та діяльності апеляційних судів розглядаються в усій їх складності і суперечливості, визначаються шляхи розв’язання цих суперечностей у процесі переходу судової системи України до якісно нового стану. Історичний метод дослідження дав змогу показати об’єктивну закономірність повернення до апеляційного порядку перегляду судових рішень. За допомогою спеціально-юридичного методу і методу системного аналізу, а також логіко-правового методу я досліджувала зміст окремих норм законодавства, які стосуються теми курсової, в їх системному зв’язку, статистичного методу – характер і кількісні показники процесів, що відбуваються у судовій системі і суддівському середовищі, соціологічного методу – для вивчення і узагальнення думок професійних суддів з питань діяльності апеляційних судів. У процесі дослідження використовувались також інші наукові методи.

Апеляційне провадження - стадія кримінального процесу, в якій за поданням прокурора або скаргою (апеляцією) інших учасників процесу суд переглядає кримінальну справу. Особливістю цієї стадії є те, що переглядаються рішення (вирок, постанова, ухвала), які ще не набрали законної сили. Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду є конституційною засадою судочинства в Україні.
В апеляційному порядку (ст. 392 КПК) можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК.
Ухвали, постановлені під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою ст. 392 КПК.
В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК. Основним критерієм для відмежування ухвал, які підлягають оскарженню, є пряма вказівка законодавця в нормах КПК на можливість їх самостійного оскарження (ч. 5 ст. ст. 190, 284, 288, 307, 309, 310, 314 та інші). Якщо посилання на таку можливість відсутнє, ухвала не може бути предметом самостійного оскарження до суду апеляційної інстанції (ухвала про проникнення до житла (ст. 233), ухвала про обшук (ст. 234), ухвала про надання дозволу на затримання (ст. 190), заперечення щодо таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на саме судове рішення. На відміну від КПК 1960 р. (ст. 165,165-3) у новому
КПК не передбачено право на апеляційне оскарження ухвал судді про застосування запобіжних заходів у вигляді застави (ст. 182), зміну запобіжного заходу. Не передбачено також право апеляційного оскарження окремих ухвал.
Перевірка справи в апеляційному порядку ґрунтується на нормі Конституції. Апеляційне провадження має свої особливості. Вирок суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне провадження, а якщо вирок оскаржено, то після розгляду справи апеляційним судом.
Представники і законні представники потерпілого, цивільного позивача оскаржують судові рішення тільки в інтересах осіб, яких представляють. Вважається, що скарги законних представників мають розглядатись незалежно від позиції, яку займає у справі неповнолітній засуджений або потерпілий. Ця позиція ще має одержати підтвердження судовою практикою, але вона видається слушною.
Згідно зі ст. 393 КПК обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник можуть оскаржити вирок в частині, що стосується інтересів обвинуваченого; обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання. Навряд чи виправдана позиція щодо будь-яких обмежень права обвинуваченого або виправданого на оскарження вироку. Подальшого наукового дослідження потребують питання, пов’язані з аналізом основних нововведень КПК України у провадженні за ново виявленими обставинами, що є стадією кримінального процесу, у якій відбувається перегляд судових рішень на основі раніше не відомих обставин, котрі встановлюють незаконність і необґрунтованість ухваленого рішення. Це викликано тим, що у КПК України змінилася процедура відкриття кримінального провадження за ново виявленими обставинами, скоротився порядок, строк подання заяви про перегляд судового рішення тощо.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 145.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Комарницький Євген (k-jore)

(4.6)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Кримінальне провадження в суді апеляційної інстанції "

0 (800) 357-234