Вступ ……………………………………………………………………………..3
Карл Ясперс та його вчення про цивілізацію ………………………………….4
Висновок …………………………………………………………..……………11
Список літератури …………………………………………………..………….13

Ясперс викладає свої погляди на загальні закономірності, що характеризували розвиток людства протягом тих 5 тисяч років, які охоплюються поняттям історія ( тобто щодо яких
ми маємо письмові свідчення ).
Цей часовий проміжок, на думку філософа - лише коротка мить між невідомими витоками і так само невідомим минулим. Тим не менш, його можна структуризувати, виділити в ньому певні етапи, а також тенденції розвитку, на основі яких можна буде виробити гіпотези щодо майбутнього людської цивілізації.
Ясперс виділяє чотири найважливіші етапи, на кожному з яких людина починала рух уперед від нової основи.
Насамперед, це доісторія, або - період, коли людина стає людиною ; наступною сходинкою є епоха великих культур давнини, епоха, коли власне і починається історія ; найважливіше значення має третій етап - так зване осьовий час, роль якого у формуванні людини сучасного типу, « одухотвореної людини « ; зрештою, останній етап, який триває і досі - це науково - технічна епоха, особливість якої ще й в тому, що саме звідси починається власне світова історія, історія людства в цілому, а не окремих держав.
Отже, розглянемо 4 основні етапи історії послідовно.
1. доісторія
Концепція Ясперса : людство має мету, яка нам невідома і до осмислення якої ми прагнемо. Однак, довести науково це положення неможливо, так само як неможливо довести зворотнє. Припущення цієї єдності Ясперс називає постулатом віри. Таким чином, він чітко заявляє про свою прихильність до релігійної традиції у поясненні історичного процесу. Історія, за Ясперсом, має свій початок і свій кінець.
Географічні свідчення дають знання про появу і розвиток найдавніших культур. Людина поступово заселяє всю земну кулю, значення при цьому має природне середовище, ландшафт та інші природні і соціальні фактори. Змінюються різні види гомінідів, доки, врешті -решт, не з'являється кроманьйонець. З того часу можна вести мову про розвиток власне людини. Звідси починається доісторія.

1. Аверинцев С.С. Ясперс / / Філософська енциклопедія. - М., 1991.
2. Коротка філософська енциклопедія. - М.: Прогрес - Енциклопедія, 1994.
3. Миронова Я. Ясперс / / Сучасна західна філософія: словник. - М., 1991.
4. Сучасний екзистенціалізм. - М.: Наука, 1979.
5. Філософія історії / Упоряд. Ю. А. Кімелев. - М.: Аспект Пресс, 1995.
6. Філософія: курс лекцій. - М.: МАУП, 1999.
7. Хюбшер А. Мислителі нашого часу. - М., 1975.
8. Ясперс К. Сенс і призначення історії. М.: Алейтея, 1996.

Видатний німецький філософ - екзистенціаліст, психолог і психіатр, Карл Ясперс (1883-1969) відомий своєю оригінальною концепцією філософії історії.
Термін « філософія історії « був введений Вольтером і охоплював сукупність філософських міркувань про всесвітньої історії без спеціального філософсько - теоретичного обґрунтування їх необхідності і правомірності.
Сучасна філософія історії - це відносно самостійна область філософського знання, яка присвячена осмисленню якісного своєрідності розвитку суспільства в його відмінності від природи. Філософія історії розглядає кілька найважливіших проблем :
 спрямованість і сенс історії;
 методологічні підходи до типологізації суспільства;
 критерії періодизації історії;
 критерії прогресу історичного процесу.
Приступаючи до розгляду цих проблем, звернемо увагу на те, що у філософії історії немає єдності думок ні по одному з названих вище питань.
Точки зору різні настільки, що, швидше, вони протилежні, а не доповнюють один одного. Так, деякі філософи визнають історичні закони, інші - їх заперечують. Ряд філософів вважає, що у історії є сенс, інші ж вважають, що сенсу у історії немає і бути не може. Завдяки яким рушійним силам вчиняється історичний процес? І на це питання різні філософи дають самі різні відповіді.
У першій половині ХХ століття - час появи ідей екзистенціалізму, суб'єктивно - ідеалістичного напрямку у філософії з'явився підхід, який прагнув пов'язати сенс історії з метою і сенсом існування людини. Німецький екзистенціаліст К. Ясперс, якому належить серйозна розробка сенсу і призначення історії, людську сутність вбачає в свободі, яка проявляється у вільній реалізації духовних сил людини.

Створення концепції всесвітньої історії залишається лише задачею; її, зокрема, і намагався вирішити Ясперс. Створена ним схема світової історії, на його думку, найбільш відповідає вимогам відкритості, єдності і емпіричної реальності.
Він намагається досягти історичної єдності за допомогою визначення спільного для людства осьового періоду. Реальне осьовий час - це втілення ідеальної віхи, навколо якої рухається об'єднане людство, тут розкривається те, що є загальним і важливим ля всіх, взаємозв'язок людства знаходить своє вираження в безмежній комунікації.
Поняття « осьового часу», введене Ясперсом, є у нього своєрідною точкою відліку історії як такої. Тимчасову «вісь світової історії» він відносить до середини першого тисячоліття до нашої ери (між 800 і 200 рр.. До н.е.) коли стався самий різкий поворот в історії - з'явився тип людини нашого часу.
Запропонована схема дозволяє лише визначитися з єдністю попередньої історії, але єдність історії у розумінні повного єднання людства ніколи не буде завершена. Така єдність, на думку Ясперса, є межа історії, її початок і кінець.
Карл Ясперс не лише характеризує провідні періоди розвитку людства з точки зору реалізації духовної та соціальної сутності людини, не тільки робить спробу осмислити найважливіші тенденції сучасності, які дають нам можливість спрогнозувати майбутнє, але й розкриває ті глибинні сутнісні риси історії, які характеризують історичний процес в цілому.
Можна виділити основні положення в концепції Ясперса:
 світова історія може розглядатися і пізнаватися лише за умови визнання ідеї історичної цілісності;
 концепція «осьового часу» дозволяє висловити судження про те, що духовний та інтелектуальний потенціал, накопичений у період «осьового часу» становить основу людської духовності аж до сьогоднішнього дня;
 історичне пізнання є розуміння сенсу, тому розгляд всесвітньої історії суть пошук і об'єктивація її смислових значень;
 власне історична, одинична даність в осьовий час носить всеосяжний характер - звідси можливість виникнення у всесвітньо - історичному сенсі паралелізму в цілісності культур їх розквіт і розвиток;
 якщо в доосевий час історія розгорталася як історія локалізованих культурних процесів, то в осьовий час вона набуває універсальний і фатальний характер;
 в осягненні сенсу історії величезну роль грають світові релігії, а також філософська віра, що зв'язують воєдино екзистенцію з трансценденції, що орієнтують свідомість і самосвідомість людини на представленні про Єдиний або Божественному;
 За його власними словами, автор розробив цілісну концепцію філософії історії, спрямовану на те, щоб висвітлити сучасну ситуацію у межах світової історії.