ВСТУП 3
1.Характеристика радіаційної катастрофи на Чорнобильській АЕС 5
2.Найбільш значні аварії АЕС у світі 11
ВИСНОВКИ 16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 17

Найбільша в історії людства радіаційна катастрофа на Чорнобильській АЕС (Україна) сталася 26 квітня 1986 р. Кілька років після катастрофи всі офіційні джерела в СРСР повідомляли, що жертвами Чорнобиля стали тільки 33 людини – в основному пожежники, які брали участь в найперших роботах. Потім почали з'являтися окремі повідомлення про те, що від променевої хвороби загинуло кілька десятків ліквідаторів, а захворіли тисячі. Про жертви серед місцевого населення не говорилося взагалі. Режим секретності з питань аварії на ЧАЕС, який існував до 1991 р., не дозволяв відтворити об'єктивну картину масштабів ураження населення [2,c.121].
За сучасними уявленнями, аварія на ЧАЕС має серйозні наслідки пролонгованої дії, в тому числі такі, що можуть виявлятися на генетичному рівні в окремих груп персоналу АЕС, ліквідаторів і населення, яке проживає поблизу зони аварії.
У результаті вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції стався величезний викид радіоактивних речовин в атмосферу. Ці радіоактивні опади випали в основному в межах євро-азіатського континенту, але особливо у великих кількостях на значних територіях Білорусі, Російської Федерації та України.
За оцінками, протягом 1986–1987 рр. до ліквідації наслідків аварії було залучено понад 350000 чоловік-«ліквідаторів» з числа військовослужбовців, працівників АЕС, місцевої міліції та пожежних служб. Досить високі дози радіації отримали близько 240000 чоловік під час проведення робіт з ліквідації наслідків аварії в межах 30-кілометрової зони, виконання робіт з консервації аварійного 4-го блоку АЕС – будівництва «Саркофагу», очищення дахів АЕС, створення системи захисту водних об'єктів. Згодом число зареєстрованих ліквідаторів збільшилося до 600000. Навесні та влітку 1986 року 116 тис. осіб були евакуйовані із зони Чорнобильської АЕС. У наступні роки було переселено ще 230 тис. чоловік, але лише невелика їх частина піддалася впливу високих рівнів радіації [3,c. 23].
У даний час приблизно п'ять мільйонів людей проживають в районах Білорусі, Російської Федерації та України, де рівні радіоактивного забруднення грунтів цезієм перевищують 37 кБк/м2. З них приблизно 270000 людей продовжують жити в районах, які класифікувалися радянськими повноважними органами як зони посиленого контролю (ЗПК), де зараження 137Cs перевищує 555 кБк/м2.
Евакуація та переселення викликали глибокий стрес у багатьох людей через розрив соціальних зв'язків і неможливість повернутися в свої будинки, а в ряді випадків і розлади в психіці через боязнь захворіти в результаті радіоактивного опромінення.

1. Бойчук Ю. Д., Солошенко В. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — Суми: Вид. "Унів. книга", 2013. — 284 с.
2. Боков В. А., Луцик А. В. Основи екологічної безпеки: Посібник. — Сімферополь: СОНАТ, 2008. — 224 с.
3. Васюта О. А. Екологічна політика України на зламі тисячоліть: Монографія. — К.: КІМУ, 2013. — 306 с.
4. Грицай М. В. та ін. Основи екологічної безпеки: Навч. посіб. — Суми: Вид-во СумДУ, 2008. — 267 с.
5. Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. — К.: Вид-во фітосоціолог. центру, 2008.- 378 с.
6. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. — К.: Знання, 2010. – 432 с.
7. Злобін Ю. А. Основи екології. — К.: Лібра, 2008. – 213 с.
8. Кутлахмедов Ю. О., Корогодін В. І, Кольт В. К. Основи радіоекології. — К.: Вища школа, 2008. — 319с.
9. Кучерявий В. 77. Екологія. — Львів.: Світ, 2009. – 278 с.
Чистик О. В. Экологія:Посібник — К.: "Знання", 2011.- 271 с.
10. Мамедов Н. М. Экологія. — Харків, 2006. — 464с.
11. Царик Т. Є., Файфуpa В. В. Основи екології. — Тернопіль, 2008. — 208 с.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об'єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру, вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до бага¬тьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.
Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються, великими жертвами.
Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середо¬вище зумовив розподіл їх за видами.
Види аварій:
 аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору,сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);
 аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;
 пожежі та вибухи;
 аварії на транспорті та ін.
Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф. Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.
За даними світової статистики, що фіксуються в Головній службі даних небезпечних інцидентів (The Major Hazard Incident Data Service – MHIDAS), великі аварії на підприємствах та об'єктах різних типів, де лінійні розміри зон дії вражаючих факторів досягають декількох сотень або навіть тисяч метрів, на щастя, події досить рідкісні. Тим не менш, у світі в середньому на рік відбуваються близько 2–3 подібних аварій.
Аварії із загибеллю понад 25 осіб і числом поранених більше 100 реєструються MHIDAS в середньому раз на 2,5 роки.
У цілому, як вважають фахівці, спостерігається неухильне зростання кількості промислових і енергетичних аварій, викликане, з одного боку, збільшенням кількості небезпечних об'єктів, з іншого боку, зростанням питомої щільності населення в зонах розвитку промислових і енергетичних об'єктів

Оцінити перелічені фактори і визначити раціональні способи і прийоми подачі вогнегасних речовин в зону горіння не завжди вдається через складну обстановку на пожежі. Тому одною з гострих і актуальних проблем підвищення пожежної безпеки АЕС є зниження пожежної небезпеки кабельних комунікацій та електрообладнання, оскільки кабельні системи створюють високий рівень пожежного навантаження і підвищують вірогідність виникнення пожеж на АЕС. Пожежі, що виникають в результаті загоряння кабелів, заподіюють, як правило, величезні збитки і виводять АЕС з ладу на тривалий час.
Проблема зниження пожежної небезпеки кабельного господарства на АЕС вирішується в напрямку використання кабелів з важкогорючою і негорючою ізоляцією і спеціальних вогнезахисних покриттів, які наносяться на поверхню кабелів з метою збільшення вогнестійкості та зниження їх пожежної небезпеки, а також шляхом впровадження спеціальних систем аварійної пожежної сигналізації, протипожежної автоматики та пожежогасіння (газового і водяного).