Вступ ……………………………………………………………………….………..3
Розділ1. Маастрихтська угода як основа фінансової інтеграції
1.1.Положення Маастрихтської угоди …………………………………..4
1.2. Макроекономічні критерії валютно-фінансової конвергенції ……..6
Розділ 2. Особливості фінансової конвергенції в ЄС
2.1. Проблема гармонізації національних бюджетів ……….……….….10
2.2.Процес валютно-фінансової інтеграції ……………………….……..16
Висновки …………………………………………………………………………...18
Список використаних джерел ………………………………………………….….19

У результаті поглиблення інтеграційних процесів у Європі — від заснування зони вільної торгівлі наприкінці 50-х років XX ст. поетапно було сформовано спільний ринок капіталів, товарів і послуг, скасовано митні бар'єри, досягнуто значного прогресу свободи переміщення робочої сили й мобільності капіталів, створено європейську валютну систему і запроваджено єдину валюту — євро, реалізуються спроби узгодити єдину податкову і цінову політику, тобто домогтися повної економічної інтеграції. Економічна інтеграція супроводжується соціальною і політичною інтеграцією, формуванням узгодженого законодавства та єдиної інституційної структури у сфері надбудови. Разом з тим, економічна інтеграція супроводжується й чималими економічними втратами на кшталт високого рівня безробіття, а розширення ЄС загострило характерні для його функціонування проблеми і розбіжності[4,c.21-39].
Йдеться перш за все про здійснення єдиної сільськогосподарської політики, проблеми формування і витрати бюджету, розвитку відсталих районів країн-учасниць. Спроби їх розв'язання завершилися визначальною подією у розвитку європейської валютно-фінансової інтеграції — підписанням Маастрихтської угоди у лютому 1992 р. Відтоді економічні, політичні, правові, національні та інші відносини між країнами ЄС визначаються передусім положеннями цієї угоди[5,c.67-120].
Найважливіші положення Маастрихтської угоди такі:
 поглиблення інтеграційних економічних процесів у результаті утворення економічного і валютного союзу країн-учасниць. З цією метою країни ЄС здійснюють координацію найважливіших напрямів економічної політики (фінансової, бюджетної, кредитної, податкової, структурної, промислової, інвестиційної, регіональної, науково-технічної), визначають головні критерії участі в економічному та валютному союзі;
 поглиблення та уніфікація єдиної соціальної політики, що передбачає скорочення соціально-економічних відмінностей між країнами та регіонами, зокрема вирівнювання рівнів реальної заробітної плати, уніфікація соціальних витрат на розвиток освіти, охорону здоров'я, соціальне страхування, допомоги безробітним, професійної підготовки, захисту споживачів та ін.;
 посилення та розширення наднаціонального регулювання макроекономічних процесів у країнах ЄС, зокрема розширення повноважень наднаціональних органів (Ради міністрів, Комісії ЄС, Європарламенту та ін.), формування цілісної економічної (транспорт, енергопостачання та ін.) і соціальної (освіта, охорона здоров'я, захист навколишнього середовища тощо) інфраструктури, здійснення єдиної промислової політики, спрямованої на посилення конкурентоспроможності промислової продукції;
 посилення ролі наднаціонального законодавства передусім у сфері розвитку і поглиблення внутрішнього ринку (товарів, послуг та ін.), культури, судочинства тощо;
 зміцнення політичного союзу, що передбачає проведення єдиної зовнішньої (у тому числі оборонної) політики, контролю за озброєнням у Європі, єдиної імміграційної політики, боротьби з організованою злочинністю.
Головною передумовою вступу до Європейського валютного союзу є виконання країнами-претендентами жорстких стабілізаційних вимог, які відповідають філософії Маастрихтського договору і передбачають дотримання так званих макроекономічних критеріїв валютно-фінансової конвергенції. Йдеться про те, що країни, які передають компетенцію з проведення грошової політики Європейському центральному банкові, повинні насамперед бути здатними забезпечити тривалу економічну стабільність у спільному грошово-валютному просторі.
З економічного погляду конвергенція — зближення економічної політики країн, зменшення розриву в показниках економічного розвитку між національними державами, вирівнювання соціально-економічного розвитку країн у рамках інтеграційного об'єднання. Критерії конвергенції — макроекономічні та інституціональні умови, дотримання яких надає право вступу до інтеграційного об'єднання (зокрема Європейського валютного союзу)[9].

1. Буряк П. Ю. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності [Текст] : навч. Посіб. / П. Ю. Буряк, О. Г. Гупало. – К. : “Хай-Тек Прес”, 2007. – 336 с.
2. Волес В. Творення політики в Європейському Союзі [Текст] : пер. з н.. / В. Волес, Г. Волес. – К. : Основи, 2004. – 871 с.
3. Европейский Союз на пороге ХХI века: выбор н.пр развития [Текст] / отв. н.. Ю. А. Борко. – М., 2001. – 471 с.
4. Копійка В. В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна [Текст] / В. В. Копійка. – К. : Юрид. Думка, 2005. – 448 с.
5. Копійка В. В. Європейський Союз: історія і засади функціонування [Текст] : навч. Посіб. / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К. : Знання, 2009. – 751 с.
6. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності [Текст] / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, М. А. Дудченко та н.. – К. : Знання України, 2004. –304 с.
7. Міжнародні організації [Текст] : навч. Посіб. / за н.. О. С. Кучика. – К. : Знання, 2005. – 497 с.
8. Посельський В. Конституційний устрій Європейського Союзу [Текст] / В. Посельський. – К. : Таксон, 2005. – 280 с.

Головною передумовою вступу до Європейського валютного союзу є виконання країнами певних стабілізаційних вимог. Ці вимоги складаються із дотримання так званих макроекономічних критеріїв валютно-фінансової конвергенції. Мета цих вимог відповідає філософії Маастрихтського договору: учасники валютного союзу мають гарантувати, що країни, які передають компетенції з проведення грошової політики Європейському центральному банку (ЄЦБ), будуть здатними забезпечити тривалу економічну стабільність у спільному грошово-валютному просторі.
Під конвергенцією слід розуміти зменшення розриву (зближення) у показниках економічного розвитку між національними державами. При цьому слід розрізняти поняття номінальної і реальної конвергенції. Під номінальною конвергенцією розуміють різницю між такими номінальними змінними, як ціни, виробничі витрати та валютні курси. Реальна конвергенція характеризує такі реальні змінні, як зниження різниці у продуктивності праці, доходах та рівні життя[2,c.52-60].
Для забезпечення ефективної бюджетної конвергенції необхідна, по-перше, гармонізація бюджетних систем як у податковій, так і витратній частинах, що є досить тривалим процесом; по-друге, згладження та синхронізація циклічних коливань у країнах ЄВС, що потребує створення розвинутої системи міждержавних трансфертів, по-третє, встановлення контролю над бюджетно-податковою політикою, що має стати логічним завершенням еволюції національних бюджетних і податкових систем у рамках ЄВС.
Завдання дослідження. Охарактеризувати основні складові і причини фінансової конвергенції в ЄС.

Отже, фінанси ЄС є досить розгалуженою структурою, характер та тенденції функціонування якої значною мірою визначаються, з одного боку, особливостями організації національних фінансових систем окремих держав-членів, а з іншого — якісно іншим рівнем організації, який відповідає фінансовій системі багатонаціонального інтеграційного об'єднання.
Фінанси ЄС можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. Якщо у вузькому розумінні фінанси ЄС асоціюються лише з централізацією коштів і фінансових ресурсів на регіональному рівні, то у широкому розумінні вони характеризують усю сукупність економічних відносин між країнами — членами ЄС, опосередкованих рухом грошових потоків і формуванням централізованих грошових фондів на рівні інтеграційного об'єднання, а також функціонуванням розгалуженої інституційної структури. У широкому розумінні сучасну фінансову систему ЄС вирізняє розгалужений регулятивний механізм, який охоплює бюджетну, податкову і валютну політику. Цей механізм забезпечує координацію зусиль європейської спільноти щодо регулювання фінансових відносин і, разом з тим, валютно-фінансовій конвергенції в рамках інтеграційного об'єднання.
Через спільний бюджет, який є фінансовою базою інтеграційних заходів у межах Союзу, здійснюється не лише перерозподіл фінансових ресурсів між країнами — членами ЄС, а й реалізується єдина соціальна й регіональна політика. Проведення країнами-учасницями узгодженої податкової політики сприяє вирішенню як кон'юнктурних, так і довгострокових структурних проблем. Запровадження єдиної валюти — євро та реалізація спільної валютної політики є потужним фактором поглиблення фінансової інтеграції та формування єдиного економічного простору.