ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.ПРАВОВА І СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА: ДІАЛЕКТИЧНА ЄДНІСТЬ ЇХНІХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ 6
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНА ЯК СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА……………………………12
РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 28
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 36
У цивілізованому світі вже ніхто не заперечуватиме, що концепція і реальне формування правової держави стали великими досягненнями людського розвитку, нерозривно пов'язаними з утвердженням «першого покоління» прав людини. Дещо складнішою видається ситуація із феноменом держави. Центральним у наукових дискусіях довкола співвідношення понять «правова держава» і «соціальна держава», є питання про те, чи виникнення держави означає водночас заперечення найважливіших принципів правової держави, чи ж, навпаки, поява у держави соціальних функцій є лише новим етапом розвитку правової держави за нових історичних умов. Так, німецький політолог М. Вебер відзначав, що принципи держави вступають у суперечність із принципами правової держави: мовляв, правова держава ґрунтується на автономії і відповідальності індивідів за свою долю, а соціальна держава позбавляє індивіда того й іншого, інтегрує його у систему задоволення колективних потреб. Якщо перша ґрунтується на свободі індивіда - економічній і духовній, то друга - на «зрівнялівці». Виходячи з таких міркувань, М. Вебер робить висновок про те, що соціальна і правова держава - це явища, які виключають одне одного [28, с. 35].
Противники держави наголошують на тому, що її діяльність базується на певному парадоксі: завдання, які така держава покликана вирішити, завжди мають індивідуальний характер, тоді як інструменти, що їх вона використовує, завжди є суспільними. Іншими словами, соціальна держава має потребу у формуванні розгалуженого бюрократичного апарату, а він якраз і не здатний виявити індивідуальні запити, хоча саме для їх задоволення він був створений. Окрім цього, порівняно з «класичною» ліберальною правовою державою, що виконувала лише функції «нічного сторожа» і сповідувала принцип невтручання в економічну сферу, соціальна держава, як уже відзначалося, ставить перед собою значно складніші завдання. Ці завдання, зокрема щодо забезпечення соціально-економічних прав, об'єктивно вимагають розширення дискреційних повноважень органів державної влади і управління, може призвести до етатизації та юридифікації суспільного життя і, в свою чергу, загрожує звуженням особистої свободи громадян, перетворенням їх, за виразом Л. Ерхарда, на «соціальних підданих» [6,с. 96].
Якщо правова державність гарантує свободу як найвищу цінність, то соціальна, навпаки, має тенденцію до її обмеження: адже громадяни, висуваючи до держави дедалі більше вимог, самі опиняються в залежності від неї.
На думку відомого російського вченого С.С. Алексєєва, посилення держави, її впливу на економіко-розподільчі відносини неминуче пов'язане з розширенням владно-імперативних засад, домінуванням публічно-владного, «чиновницького» управління споконвічно економічними справами. А отже, поряд із неминучими у цьому разі деформаціями в економічному житті - із збільшенням чисельності державного апарату, подальшим укоріненням бюрократизму в його функціонуванні, чиновницькою всемогутністю, із тенденцією втручання у всі сторони економічного та соціального життя і, як свідчить життєва практика, із неминучими у такому випадку зловживаннями владою, корупцією та хабарництвом. А звідси - втрата окремою особою її якостей «самостійної держави», перетворення її на «безмовну вівцю», покірний «гвинтик» гігантської системи, в центрі якої - всемогутня держава. Ідея держави, таким чином, суперечить вимогам вільної конкурентної ринкової економіки, демократичної державності і, що слід особливо підкреслити, основоположним принципам правової держави - верховенства (правління) права в демократичному суспільстві, ідеї прав людини - і тим паче її інтерпретації як мети суспільства
1. Василик М.А. Политология [Текст] : учебник для вузов./ М.А. Василик. - Москва: Гардарики, 1999. - 543 с.
2. Волошина К.С. Деякі проблеми системи соціального забезпечення в Україні [Текст] / К.С.Волошина// Нова політика. - 1997. - №3. - 73 с.
3. Воронов І.О. Правова держава як предмет політологічного аналізу [Текст] / І.О.Воронов - К. Техніка, 2000. - 230 с.
4. Гладун З.С. Основи правознавства [Текст] : навчальний посібник / З.С.Гладун, М.В. Бармак. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 189 с.
5. Гусарєв С.Д. Теорія держави і права [Текст] / С.Д. Гусарєв - Київ: Освіта, 1997. - 378 с.
6. Єрмоленко Д.К. Правовий статус людини і громадянина в Україні,як соціальній державі [Текст] / Д.К. Єрмоленко - Х., 2002. - 217 с.
7. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації [Текст] /М.Жулинський //Розбудова держави. – 2002. – № 7-12. – С.2-10.
8. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду [Текст] / А.П. Заєць - К., 2005. - 260 с.
9. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права [Текст] / М.С.Кельман, О.Г Мурашин. - Київ: Кондор, 2006. - 736 с.
10. Кремень В.Г. Політологія [Текст] : наука про політику/ В.Г.Кремень, М.І. Горлач - Київ - Харків: Єдінорог, 2001. - 635 с.
11. Ларіна Л.С.Економічний енциклопедичний словник [Текст] / Л.С.Ларіна,С.В Мораченко. - Львів: Світ, 2006. - 559 с.
12. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства [Текст] : Україна і Світ (економіка, політологія,).М.А.Павловський - К.: Техніка, 2000. - 350 с.
13. Подгорний С. Проблеми соціальних держав [Текст] / С.Подгорний // Нова політика. - 2001. - № 2. - 65 с.
14. Пугачев В.П. Введение в політологію [Текст] / В.П.Пугачев - Москва: Аспект Пресс, 1996. - 398 с.
15. Пустовіт Ж.М. Соціальна держава - гарант соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні [Текст] / Ж.М.Пустовіт // Нова політика. - 2004. - 73 с.
16. Пустовіт Ж.М. Гарантії соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні [Текст] / Ж.М.Пустовіт //Право України. - 2000. - №3. - 38 с.
17. Сазонов М. Політологія [Текст]: навчальний посібник для вузів/ М. Сазонов. - Харків: Фоліо, 1998. - 693 с.
18. Симонюк Ф.М. Політологія [Текст] / Ф.М.Симонюк - Київ: Здоров’я,2004. - 775 с.
19. Скакун О.Ф. Теорія держави і права [Текст] / О.Ф.Скакун - Харків: Консум, 2006. - 340 с.
20. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики [Текст] / О.В.Скрипнюк - К., 2005. - 600 с.
21. Скуратівський В.А. Основи соціальної політики [Текст] : навч. посіб./ В.А.Скуратівский, О.М. Палій - К.: МАУП, 2002. - 200 с.
22. Скуратівський В.К., Скуратівський А.К. Правовий вимір діяльності держави [Текст] / В.К.Скуратівский,А.К.Скуратівский // Вісник національної академії державного управління. - 2007. - №5. - 253 с.
23. Строчило В.С. Про соціальні права та їх реалізацію в сучасних умовах [Текст] /В.С.Строчило // Творчість свободи як свобода творчості. Матеріали 6-ї Міжнародної науково-практичної конференції (17-18 травня 2001 р., м. Київ). - К.: НТУУ ”КПІ”, 2001.
24. Хропанюк В.Н. Теория государства и права [Текст] / В.Н.Хропанюк - Москва: Юридична література, 2002. - 450 с.
25. Шемученко Ю.С. Політичний енциклопедичний словник [Текст] / Ю.С.Шемученко, В.П. Горбатенко , В.Д. Бобкін - Київ: Генеза, 2004. - 733 с.
26. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство і соціальна, демократична, правова держава: становлення функції, тенденції розвитку в сучасній Україні [Текст] / Г.П.Щедрова // Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук. - Київ: 1996. - 79 с.
27. Юрженко Ю. Конструювання моделі держави [Текст] / Ю.Юрженко// Політичний менеджмент. - 2004. - № 5 (8). - 43 с.
28. Яковюк І.В. Виникнення та розвиток концепції держави [Текст] /І.В.Яковюк // Висн. Акад. прав. наук. - 2001. - №2(25). - 132 с.
Процеси національного відродження України, державного будівництва спричиняють істотні зміни в усіх сферах суспільного життя. У зв'язку з цим чи не найважливішою стає проблема розбудови молодої держави, вибір шляху розвитку якої було остаточно зроблено із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України. Так, у ст. 1 підкреслено, що Україна є не тільки демократичною і правовою, а й соціальною державою [13, с. 24]. Безперечно, таке проголошення в умовах сьогодення відображає не стільки реальну дійсність, скільки прагнення та орієнтацію Української держави, є декларацією її намірів.
Актуальність теми даного дослідження полягає у тому, що значна частина питань, пов'язаних із функціонуванням і розвитком держави, ще залишається малодослідженою. В процесі дослідження є намір поглибити загальнотеоретичні знання про сутність, завдання, ознаки, різновиди держави, що сприяло б її становленню в Україні [21, с. 32].
Компетенція сучасної держави поширюється на такі сфери, як освіта, охорона здоров'я, ринок праці, система соціального страхування від таких класичних ризиків, як хвороба, безробіття, вік тощо. В різних країнах прийняті програми, покликані гарантувати загальнодоступність і безкоштовність медичного обслуговування, основної загальної і середньої професійної освіти, допомога інвалідам, пенсіонерам та іншим соціально незахищеним групам, програми зі створення нових місць праці і розвитку системи перенавчання безробітних і з працевлаштування молоді. Подібним чином держава гарантує право своїх громадян на "достойне проживання", право на мінімальний стандарт благополуччя, а в ідеалі - приблизно однакові для всіх соціальних груп стартові можливості для реалізації життєвих завдань [8, с.75].
Дослідниками даної теми є представники різних суспільних наук - правознавців, політологів, економістів, соціологів, філософів. Їй присвятили праці такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як О. Аграновська, С. Алексєєв, В. Бабкін, М. Баглай, Д. Баялджиєв, О. Беребіна, П. Гончаров, М. Гриценко, Р. Дарендорф, А. Етціоні, М. Козюбра, В. Копєйчиков, І. Ледях, О. Лукашова, Л. Мамут, Т. Мацонашвілі, В. Медведчук, В. Новіков, П. Рабінович, Г. Ріттер, В. Роїк, В. Селіванов, А. Сіленко, О. Скакун, О. Скрипнюк, Ф. Фабрициус, К. Хессе, X. Цахер, В. Четверній, Й. Штрассер, І. Яковюк, В. Якушик та інші
[20, с.36].
Метою дослідження є:
- виходячи з аналізу саме тих завдань, що їх покликана виконувати держава, запропонувати конкретизовану характеристику її ознак та відповідне визначення загального поняття;
- уточнити співвідношення властивостей правової держави й держави соціальної;
- здійснити порівняльне дослідження основних моделей держави;
- виявити і проаналізувати основні сучасні тенденції розвитку та діяльності держави;
- дослідити процес забезпечення соціальних прав людей в соціальній державі.
Об’єктом даного дослідження є державний устрій України.
Предметом дослідження є шлях становлення держави в Україні.
Завдання - розкрити сутність, завдання, ознаки та функції саме держави, обґрунтувати її загальнотеоретичну характеристику, визначити шляхи побудови такої держави в Україні. Останнє, а воно логічно випливає з попередніх, видається особливо важливим. Та цілком зрозуміло, що без чіткої й цілісної науково-теоретичної концепції держави неможливо забезпечити її становлення та функціонування.
У процесі дослідження здійснено порівняльний аналіз конституційно-правових актів органів державної влади України, а також джерельний аналіз філософської, політологічної, юридичної і соціологічної літератури. Це зумовило міждисциплінарний характер роботи і дало змогу виявити низку принципів, методів, закономірностей розвитку суспільства в Україні, технологій ухвалення суспільних і державно-політичних рішень.
Також в цій роботі розглянута особливість і суперечливість перехідного суспільства, яким є сучасна Україна, складнощі перехідних процесів, які з одного боку, зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, тобто самої держави, а, з другого - розбудову громадянського суспільства, яка передбачає роздержавлення суспільних інститутів, зменшення державного впливу на них.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
На сучасному етапі становлення держави України стратегічними пріоритетами по сферах діяльності виступають: політика доходів населення; зайнятості населення; соціальної безпеки та соціального захисту населення; охорони здоров’я населення; демографічного розвитку; соціокультурного середовища; систем життєзабезпечення населення, захисту від природних та техногенних аварій і катастроф; соціального партнерства; зовнішньої політики.
Основні положення щодо соціальних прав людини і громадянина закріплені в статтях Конституції України. На жаль, ситуація в Україні із забезпеченням конституційних соціальних прав громадян не найкраща. Тому важливо, щоб на її поліпшення в соціальній сфері більш ефективно працювали державні інституції і структури громадянського суспільства, органи місцевого самоврядування. Особливо значна в цьому роль Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Необхідними є виважена державна соціальна політика, чіткий прогноз розвитку соціальної сфери, особливо на селі, виділення в державному бюджеті необхідних коштів на відновлення, по суті, зруйнованої за останні роки соціальної інфраструктури села. Ідеологія законотворення парламенту в цілому повинна бути спрямованою на забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Це головне - задля чого функціонує Верховна Рада України, інші державні інституції.
Виділяють наступні форми державного устрою: унітарну державу та федерацію.
Унітарна держава — це проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав
Федерація — це складова союзна держава, частинами якої є державні утво¬рення, що мають суверенні пра¬ва.
Основні ознаки унітарної держави:
1) єдина конституція (конституції прийняті в більшості кра¬їн світу);
2) єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію усієї країни;
3) єдине громадянство і єдина державна символіка;
4) єдина система законодавства і єдина судова система;
5) адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостійність;
6) в міжнародних відносинах виступає одноособово. Частини унітарної держави мають різні назви: в Україні — області, у Польщі — воєводства, в Англії — графства, в Італії — провінції.
Основні ознаки федерації:
1) наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій — суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-терито¬ріальний поділ;
2) наявність загальної конституції федерації і конституцій "і суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;
3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання зако¬нодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;
4) наявність федерального двопалатного парламенту і парла¬ментів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;
5) наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єк¬тів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);
6) можливість суб'єктів федерації мати власну правову і су¬дову системи (США);
7) наявність загально федеральної податкової і грошової сис¬теми;
8) суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відноси¬нах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.
Україна як незалежна суверенна унітарна держава про¬йшла складний шлях від існування її у складі Федерації (СРСР) до утворення власної унітарної держави.
Україна є унітарною державою. Основними ознаками цієї форми державного устрою є:
Україна має власну територію, яка є єдиною, неподіль¬ною, недоторканною і цілісною (ст. 2 Конституції); має свої державні кордони, зміна яких, як і зміна території України, без згоди народу України не дозволяється (ч. 3 ст. 3 і ст. 17 Конституції);
Україна, як незалежна держава розробляє і приймає свою Конституцію (Преамбула Конституції);
Україна має власну систему законодавства, на її терито¬рії забезпечується верховенство права (ст. 8 Конституції);
Україна має власні законодавчі, виконавчі і судові органи (ст. 6 Конституції);
В Україні існує єдине громадянство (ст. 4 Конституції);
В Україні визнається і гарантується місцеве самовряду¬вання (ст. 7 Конституції); державною мовою України є українська мова (ст. 10 Кон¬ституції);
Україна має власні державні символи (ст. 20 Конституції).
За формою правління Україна є республікою (ст. 5 Конституції).
Також проаналізувавши ознаки держави, можна зробити неоднозначний висновок щодо співвідношення правової і держави. Оскільки, було б помилковим думати, що правова держава і соціальна держава добре сполучаються і спроможні цілком злитися в один тип держави. Принцип соціальної безпеки населення і вимога не лише юридичної, але і матеріальної рівності, виражені в деяких ідеях про соціальну справедливість (властивості держави), певною мірою суперечать ідеї свободи особи, взаємної відповідальності держави і громадянина (властивості правової держави).
Проте було б неправильним протиставляти правову державу і соціальну державу. Їх зближення - найбільш сприятливий результат для громадянського суспільства, оптимальний варіант його розвитку без класово ворожих конфліктів і соціальних потрясінь. Соціальна і правова держави сполучні між собою доти, поки функціонування державної влади буде обмежуватися, врівноважуватися, контролюватися і поширюватися в межах додержання основних прав людини. І, навпаки, соціальна держава буде в суперечності з правовою державою завжди, якщо «людський добробут», «соціальна безпека», «соціальна справедливість» стануть вважатися більш високими цінностями, ніж верховенство права. Розвиток держави як соціальної можливо на такому фундаменті як правова держава, що розвивається разом з формуванням громадянського суспільства і є чинником удосконалення цього суспільства, забезпечує його безпеку.
Звертаючись до ідеї побудови держави в Україні, важливо зазначити , що проголошення України соціальною державою і внесення цього положення в Основний Закон країни є, безумовно, кроком вперед у розвитку державності. Становлення та розвиток держави України забезпечується наступними пріоритетами: гарантуванням конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвитком громадянського суспільства, його демократичних інститутів; зміцненням політичної і соціальної стабільності в суспільстві; створенням конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпеченням постійно зростаючого рівня життя й добробуту населення; розвитком духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцненням фізичного здоров'я нації, створенням умов для розширеного відтворення населення.
