ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО 5
1.1. Роль освіти в суспільстві 5
1.2. Гуманістична спрямованість педагогічної діяльності сучасного вчителя 10
РОЗДІЛ 2. ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ЗА В.О. СУХОМЛНИСЬКИМ 20
2.1. Педагогічна культура вчителя 20
2.2. Професійні вимоги до особистості педагога 24
2.3. Духовний вплив вчителя на формування особистості дитини 29
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34
 

Увійшовши в нове сторіччя, суспільство зіткнулося з низкою принципових питань, породжених складними реаліями сьогодення. Докорінних змін зазнали уявлення про сучасний світ, світогляд людини набув неочікуваних форм, виникла потреба в усвідомленні причетності українського суспільства до глобальних процесів, що здійснюються у світовій інформаційно-технічній і гуманітарній сферах
Педагогічна система Василя Сухомлинського - це концептуальна основа особистісно зорієнтованого підходу, що пролонговується у комптентнісно орієнтовану освіту. Саме тому ідеї видатного українського педагога актуальні сьогодні.
Творчість Василя Сухомлинського, починаючи з 1950-х років, привертала увагу не тільки освітян, а й усієї громадськості. Про масштаби вивчення й розповсюдження творчого доробку педагога-новатора свідчать матеріали трьох бібліографічних покажчиків, підготовлених дружиною Ганною Сухомлинською і донькою Ольгою Сухомлинською. Ще за життя педагога в періодичних виданнях з'являлися публікації, в яких аналізувалися його здобутки. Одні вчені високо оцінювали ці досягнення (О. Губко, Ф. Кузнєцов, Є. Лебедєва, А. Левшин, С. Соловейчик тощо), інші - висловлювали критичні зауваження (В. Кумарін, Б. Ліхачов та ін.). Пошуки сучасних гуманістичних концепцій вимагають звернення до виховної системи українського вчителя-творця В. Сухомлинського, у центрі якої знаходиться дитина як унікальна неповторна особистість.
Життєвий шлях і педагогічна діяльність В. Сухомлинського - це яскрава сторінка книги педагогічних пошуків вітчизняних учителів-новаторів, яка була глибоко та всебічно відображена в документально-історичних повістях і нарисах І. Цюпи, Б. Тартаковського, К. Григор'єва і Б. Хандроса, Б. Рябініна, Д. Водзинського та ін. Різні аспекти педагогічної діяльності В. Сухомлинського розглядалися в статтях і книгах М. Ярмаченка, О. Сухомлинської, І. Зязюна, М. Красовицького, В. Кузя, М. Сметанського, М. Антонця, Г. Калмикова та ін. Аналізу складових педагогічної системи В. Сухомлинського, виділенню етапів їх становлення й розвитку присвятили свої праці М. Богуславський, Б. Кваша, В. Кузь, М. Мухін, В. Риндак, А. Розенберг, О. Сухомлинська.
Особистість В. Сухомлинського, окремі аспекти його педагогічної спадщини стали предметом вивчення науковців як в Україні (М. Антонець, І. Бех, А. Богуш, Л. Бондар, І. Зязюн, В. Кузь, О. Савченко, М. Сметанський та ін.), так і поза її межами (А. Борисовський, Б. Кваша, М. Мухін, В. Риндак, С. Соловейчик та ін.). Роботи нашого видатного земляка також досліджують Х. Франчос і М. Ціандзі (Греція), В. Іфферт, Р. Штайник, Е. Гартман (Німеччина), М. Библюк, С. Лашин (Польща), Л. Мілков (Болгарія), Бі Шуджі, Ван Ігао (Китай), А. Кокеріль (Австралія) та ін. Історіографічний аналіз наукового доробку В. Сухомлинського в контексті вивчення проблеми педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці зробив Н. Гупан, а порівняльний аналіз систем В. Сухомлинського та А. Макаренка в англомовних дослідженнях здійснила Н. Дічек.
Авторська школа В. Сухомлинського являла собою школу радості, спрямовану на виховання всебічно розвиненої особистості, школу співдружності поколінь. У ній упродовж 1948-1970 років була реалізована оригінальна система навчально-виховної роботи, вибудована з урахуванням наукових надбань вітчизняної науки та педагогічного досвіду. Педагогічна система В. Сухомлинського, як і інші авторські педагогічні системи, носить персоніфікований характер, відображає погляди, ідеї та діяльність її автора.
Василь Сухомлинський обґрунтував теоретичні основи своєї системи, вибудував концепцію і реалізував їх у практичній діяльності, визначив суб'єкти (учитель, учень, родина), мету (формування всебічно розвиненої особистості), складові всебічно розвиненої особистості (розумове, моральне, громадянське, трудове, фізичне, естетичне, патріотичне, ідейно-політичне виховання), що спиралися на гуманістичні основи (окультурення потреб дитини; формування культури бажань, культури почуттів; створення для дитини «радості буття»; формування почуття власної гідності; створення атмосфери успіху; перевага позитивних стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними; взаємодія школи, сім'ї, громадськості тощо). Осередком, сутністю педагогічної системи Сухомлинського стали гуманізм, ставлення до дитини як до унікальної особистості, природовідповідність, культуровідповідність, опора на позитивне в дитині, створення ситуації успіху, одухотворення знання, формування радості пізнання, створення «інтелектуального фону школи» тощо.

1. Антонець, М. В.О.Сухомлинський про педагогічний такт вчителя // Педагогічна газета.- 2000. -№10.-С.6.
2. Антонець, М. Гуманізм педагогічних нововведень В.О. Сухомлинського // Початкова школа. - 1997. - №9. - с. 35-38.
3. Антонець, М. З любов’ю до дитини-людини// Рідна школа.-2001.-№12.-С.7-9.
4. Бик, А. Мислення як категорія педагогіки В.Сухомлинського в контексті новітньої освітньої парадигми // Наук.зап. - Вип. 52. - ч.2. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім.. В.Винниченка, 2003, - с. 7-11.
5. Богуш, А.М. Педагогічні виміри Василя Сухомлинського у сучасному освітньому прострі. Монографія.- К.: Видавничий Дім «Слово», 2008 р.- С. 12-38
6. Бондар, Л.І. Позакласна робота з учнями в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.// Початкова школа.-1997.-№11.-С. 40-45.
7. Борисовский, А.М. В.А. Сухомлинский: книга для учащихся. - М.: Просвещение, 1985. - 279 с.
8. Бутрін, В.О. Рекомендаційний план виховної роботи// Позакласний час.-1999.-№15-16.-С.60-61.
9. Ващенко, Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів.-К., 1997.
10. Воробьев, Г. Г. Школа будущего начинается сегодня: Книга для учителя . — М., 1991. — С. 54.
11. Гавакова, Т.И. Внушение в педагогическом процессе //Основы педагогического мастерства : Учеб. пособие/ Под ред. И.А. Зязюна. — К., 1987. — С. 78.
12. Гончаренко, С. Український педагогічний словник . — К., 1997. — С. 257.
13. Демченко, І. В.О. Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів // Рідна школа. - 2002. -№ 12. - с.18-22
14. Журавський, В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К., 2003. - 416 с.
15. Захарченко, В. Мистецтво спілкування.// Початкова школа.- 1997.-№5.- С.16-17.
16. Иванов, И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел.- М., 1989.-527с.
17. Історія педагогіки/ За ред. М.С.Гриценка.-К.: Вища школа, 1973.- С.9-26, 123-125, 144-148.
18. Калмиков, Г. Педагогіку В.О. Сухомлинського в життя // Рідна школа. - 2002. - № 7. - с.19-25
19. Кан-Калик, В. А. Учителю о педагогическом общении : Книга для учителя. - М. : Просвещение, 1987. — С. 97—100.
20. Ковалев А.Г. Психология личности .— М., 1969. — С. 236.
21. Кузьмина, Н. В., Кухарев Н. В. Психологическая структура деятельности учителя. — Гомель, 1976. — С. 20.
22. Луцюк, А.М. Проблема педагогічної майстерності вчителя у творчій спадщині В.О. Сухомлинського - К., 1996. - 134 с.
23. Макаренко, А. С. Методика организации воспитательного процесса // Пед. cочинения : В 8 т. – Т1. - М., 1983. - С.323.
24. Максимюк, С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005.с 437-45
25. Мамчур, Л. Твори-мініатюри та казки у методичній спадщині В.О.Сухомлинського// Початкова школа. - 1998. -№ 6. - с. 11-14.
26. Мышление учителя / Под ред. Ю. Н. Кулюткина, Г. С. Сухобской. — М., 1990. — С. 11.
27. Основы педагогического мастерства : Учеб. пособие / И.А. Зязюн, И.Ф. Кривонос, Н.Н. Тарасевич и др. / Под ред. И.А. Зязюна. — М. : Просвещение, 1989. – С. 302.
28. Педагогическая энциклопедия. — М., 1968. — Т. 4. — С. 440.
29. Педагогічна майстерність /за ред. І.А. Зязюна. — К.: Вища школа, 1997. — 349с.
30. Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка. — К., 1982. — С. 125.
31. Синиця, І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя. —К., 1981.
32. Сухомлинський, В. О. Сто порад учителеві // Вибрані твори : В 5 т. — Т. 2. — К.: Радянська школа, 1984.- С. 3- 248.
33. Сухомлинський, В.О. Вогнегривий коник: Казки. Притчі. Оповідання / Упоряд. і передм. О.В. Сухомлинської. – 2-ге вид., стер. – К.: Вікар, 2008.
34. Сухомлинський, В.О. Моя педагогічна система // Рад. шк. — 1988 — №6.
35. Сухомлинський, В.О. Моя педагогічна система: [з неопублікованої Кн. «Педагогічна культура»] // Радянська школа. – 1988. – № 7. – С. 79-84.
36. Сухомлинський, В.О. Наша «скрипка» (Роздуми про пед. культуру) // Рад освіта - 1966- 21 трав.
37. Сухомлинський, В.О. Розмова з молодим директором // Вибрані твори: В 5 т. – Т.4. - К.: Радянська школа, 1977.– С. 393-622.
38. Сухомлинський, В.О. Сто порад учителеві // Вибр. тв.: У 5 т. Т. 2. - К. Рад. шк., 1976.
39. Сухомлинський, В.О. Як любити дітей // Вибрані твори: В 5 т. – Т. 5. - К.: Радянська школа, 1977.– С. 292-308.
40. Табаков Ю.С. Обновить воспитательную функцію учителя// Воспитание школьников, 1999.- №6.- С.19-23.
41. Чепурна, О.О. Взаємозв’язок у роботі вчителя і вихователя// Початкова школа, 1985.- №10.-С.67-72.
42. Щербань, П.Р. Формування духовної культури особистості// Рідна школа, 1999.-№7.- С. 15-21.
43. Яковенко, С.І. Педагогічна майстерність: від конфлікту до довір’я// Радянська школа, 1983.-№9.-С.16-20.

Творчість Сухомлинського з кожним роком залучає усе більш пильну увагу світової наукової і педагогічної громадськості як у нашій країні, так і за кордоном. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так і в практику утворення і виховання, але і стала значним, революційним етапом у розвитку вітчизняної педагогічної думки.
Педагогічна майстерність містить у собі знання і риси характеру вчителя, що забезпечує високий рівень саморегуляції професійної діяльності. Поняття педагогічної майстерності розглядається, також, як високий рівень професійної культури співтворчості з вихованцями. Успішність у виконанні цієї справи в великій мірі залежить від особистості самого вчителя, від того, який у нього інтелектуальний та моральний рівень розвитку, врешті-решт від того, наскільки він сам є Людиною.
У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в Державній програмі «Вчитель» зазначається, що ключовою фігурою в системі освіти виступає вчитель. Через його діяльність реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження і примноження культурної спадщини. У документах окреслені завдання формування особистості педагога, вихователя відповідно до потреб практики, сучасних змін, що відбуваються в країні та світі.
Розробляючи шляхи впровадження ефективної системи підготовки майбутнього вчителя, формування його професійної майстерності, необхідно враховувати не тільки світовий досвід, а й передусім вивчати думки вітчизняних педагогів з даної теми. Історичний доробок у вивченні проблеми формування особистості вчителя внесли Я.-А. Коменський, Й.Г.Песталоцці, К.Д, Ушинський, В.П.Вахтерова, А. С.Макаренко, В.О. Сухомлинський. Особливо важливою у цьому контексті є педагогічна спадщина відомого українського педагога В.О.Сухомлинського.
В.О.Сухомлинський висвітлив важливість особистості вчителя, його творчості та майстерності у навчально-виховному процесі, глибоко розкрив поняття « педагогічної культури» вчителя, дав ґрунтовні відповіді на ряд інших питань. Саме тому, тему для нашого наукового дослідження ми обрали таку: « Особистість вчителя у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського».
Об’єкт дослідження – науково-педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського.
Предмет дослідження – особистість вчителя, його педагогічна майстерність у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
Мета дослідження – з’ясувати значення та роль особистості вчителя у навчально-виховному процесі на основі педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського.
Відповідно до мети, ми ставимо такі завдання:
1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даної теми. вчитель педагогічний сухомлинський виховний
2. З’ясувати роль особистості вчителя в педагогічній спадщині В.О,Сухомлинського.
3. Визначити професійні вимоги до особистості вчителя.
Гіпотеза дослідження – розвиток особистості вчителя набуває ефективності за умови комплексного впливу на процес професійного зростання вчителя через впровадження змодельованих мети, завдань, змісту та засобів його реалізації.
Методи дослідження:
- аналіз літератури в аспекті предмета нашого дослідження;
- аналіз шкільної документації;
- аналіз учнівських робіт;
- анкетування;
- спостереження.

Вирішення назрілих проблем на зламі тисячоліть потребує виховання в людини інтелектуально-особистісних якостей, які б сприяли розвитку в неї високого рівня професіоналізму. Сучасні соціально-економічні перетворення в українській державі, духовне відродження нації потребують активізації процесу розвитку особистості. Провідна місія при цьому покладена на систему освіти. Підготовка вчителя здійснюється відповідно до поглядів відомих педагогів, таких як Сухомлинський В.О., ідеї якого знаходять впровадження і в сучасній системі освіти, навчання, виховання і підготовки педагогів.
Ідеал вчителя є узагальнення ідеалу особистості як такої й одночасно - продовження останнього до рівня соціального зразка й символу; цей ідеал утверджувався відповідно до «духу епохи», змінювався разом із зміною світоглядно-філософської парадигми епохи, суспільних вимог. Було виявлено, що в сучасних умовах ідеалом учителя є образ всебічно розвиненої особистості, спроможної долучитися до процесу суспільних і професійних перетворень, бути професіоналом, який здатний до багатоваріативності педагогічної дії, прогнозування можливих результатів, володіє прийомами аналізу та самоконтролю, вміє педагогічно осмислити нові соціально-економічні умови виховання, наслідки ринкових взаємовідносин, оцінити нові тенденції з позицій педагогічної діяльності, щоб не дозволити ні політиці, ні ринку піднестися над педагогікою.
Отже, педагогічна діяльність - це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою. Вчитель, який має високий професійний рівень здатен виховати та розвити в дитині творчу особистість, дати їй високий рівень підготовки.
Основними напрямами формування особистісних характеристик сучасного педагога є: поглиблення і розширення наукового світогляду вчителя; підвищення загальної культури вчителя - політичної, моральної, естетичної; постійне оновлення наукових знань, раціональної складової особистості вчителя; кристалізація вольових якостей; підвищення педагогічної майстерності; поглиблення органічного зв'язку вчителя з життям, соціальною практикою; утвердження активної життєвої позиції.
Отже, життя педагога складається з безлічі подій, які відбуваються у різних площинах дійсності і спрямовані на реалізацію найрізноманітніших цілей. Бути дитиною важко. Це велика, складна, безперервна робота – рости, відкривати світ, пізнавати людей, учитися любити. Значні наші біди з дітьми від того, що ми не розуміємо, не поважаємо, не відчуваємо цієї складності.
І часто залишаємо їх один на один з великим світом, який вони ще не встигли зрозуміти. А моральна глухота і сліпота часом стають однією з причин, що породжують конфлікти, які виникають з учнями. В.О. Сухомлинський писав: « Учитель творить Людину. Велике щастя вчителя – бачити дитину такою, якою він створив її як свій ідеал».