Вступ……………………………………………………………………….. 3
Розділ 1. Сучасні методи навчання………………………………………. 6
Розділ 2. Сучасні методи практичного проведення трудового
навчання і виховання учнів загальноосвітньої
школи та шляхи
їх реалізації……………………………………………………… 17
2.1. Введення проектно-модульної технології на уроках
технічної праці………………………………………………………..17
2.2. Виховання відповідального ставлення учнів до
праці на уроках………………………………………………………. 22
2.3. Методичні рекомендації щодо організації
навчально-виховного процесу під час проведення
навчальних екскурсій та навчальної практики учнів
загальноосвітніх навчальних закладів……………………………… 25
Висновок…………………………………………………………………….. 36
Список літератури…………………………………………………………... 38

Однією з гострих проблем сучасної дидактики є з'являється проблема класифікації методів навчання вчення . В даний час нині немає єдиної точки зору з цього питання. У зв'язку з тим, що різні автори в основу підрозділу методів навчання вчення на групи і підгрупи кладуть різні ознаки, існує ряд лава класифікацій.
Найбільш ранньою класифікацією є з'являється ділення поділ методів навчання вчення на методи роботи вчителя учителя (розповідь оповідання , пояснення, бесіда) і методи роботи учнів (вправи, самостійна робота).
Поширеною є з'являється класифікація методів навчання вчення за джерелом отримання здобуття знань. Відповідно до такого підходу виділяють:
а) словесні методи (джерелом знання є з'являється усне або друкарське друковане слово);
б) наочні наглядні методи (джерелом знань є з'являються спостережувані предмети, явища, наочна наглядна допомога посібник );
в) практичні методи (учні отримують одержують знання і виробляють уміння, виконуючи практичні дії).
Детальніше зупинимося зупинятимемося на цій класифікації.
Словесні методи. Словесні методи займають провідне місце в системі методів навчання. Були періоди, коли вони були майже єдиним способом передачі знань. Прогресивні педагоги  Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський і ін. виступали проти абсолютизації їх значення, доводили необхідність доповнення їх наочними і практичними методами. В даний час нерідко називають їх застарілими, “неактивними”. До оцінки цієї групи методів треба підходити об'єктивно. Словесні методи дозволяють в найкоротший строк передати велику за об'ємом інформацію, поставити перед навчаними проблеми і вказати шляхи їх рішення. За допомогою слова вчитель може викликати в свідомості дітей яскраві картини минулого, справжнього і майбутнього людства. Слово активізує уява, пам'ять, відчуття вчаться.
Словесні методи підрозділяються на наступні слідуючі види: розповідь оповідання , пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з із книгою.
Розповідь оповідання . Метод розповіді оповідання припускає передбачає усний оповідний розповідний виклад змісту вмісту учбового матеріалу. Цей метод застосовується на всіх етапах шкільного навчання вчення . Міняється лише характер вдача розповіді оповідання , його об'єм обсяг , тривалість.
До розповіді оповідання , як методу викладу нових знань, зазвичай звично пред'являється ряд лава педагогічних вимог:
- розповідь оповідання повинна забезпечувати ідейно-етичну спрямованість викладання;
- містити утримувати тільки лише достовірні і науково перевірені факти;
- включати достатню кількість яскравих і переконливих прикладів зразків , фактів, що доводять правильність положень становищ , що висуваються;
- мати чітку логіку викладу;
- бути емоційним емоціональним ;
- висловлюватися викладати простою і доступною мовою язиком ;
- відображати відбивати елементи особистої особової оцінки і відношення ставлення вчителя учителя до висловлюваних викладати фактів, подій.
Пояснення. Під поясненням слід розуміти словесне тлумачення закономірностей, істотних суттєвих властивостей об'єкту, що вивчається, окремих понять, явищ.
Пояснення ( це монологічна форма викладу. До пояснення найчастіше вдаються прибігають при вивченні теоретичного матеріалу різних наук, вирішенні хімічних, фізичних, математичних завдань задач , теорем; при розкритті корінних причин і наслідків в явищах природи і суспільного громадського життя.

1. Абилов К.С. Развитие трудолюбия у младших школьников. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидат педагогических наук. Баку, 1965.
2. Айтпаева А.К. Народные игры как средство воспитания младших школьников. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук. А.,1997.169 с.
3. Алексюк А. Н. Проблема методов обучения в общеобразовательной школе. М.,1979.
4. Анохина Т.А. Учебник как средство систематизаций знаний учащихся. Автореферат, М.,1985.
5. Антонов, Т.М. Заняття з технічної праці в 6 класі – К.:Знання,2006. – 129с.
6. Армаганян Л.Х. Главное звено трудового воспитания в школе. Начальная школа. №5,1986, с.37-39
7. Ахияров К.Ш. Трудовое воспитание в сельской общеобразовательной школе на современном этапе. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора педагогических наук. М., 1974.
8. Бабаев М.А. Роль беседы в активизации учащихся в начальных классах в процессе обучения. Баку, 1972.
9. Бабанский Ю.К. Педагогика. М., 1988.
10. Байзакова Е.М. Развитие методов обучения в истории начальной школы Казахстана. Автореферат. А., 1995.
11. Баранова С.П., Сластенина В.А. Педагогика. М., 1986.
12. Батышев, С.Я. Трудова підготовка школярів - К.:Здоров`я, 2007.–240с.
13. Бокарев Л.Ю. Трудовое обучение и воспитание младших школьников в практике учителей. Начальная школа. № 5, 1983. с.47. 12. Болдырев Н.И. Педагогика. М.,1968.
14. Брызгалова С.И. Функции и место проблемного изложения и эвристической беседы в обучении старшеклассников. Автореферат. М., 1976
15. Верзилин Н.М. Об определении и классификации методов обучения. Советская педагогика. № 8, 1957.
16. Воловиченко, А.И. Совершенствование организации трудового обучения в школьных мастерских // Радянська школа // Науково-методичний журнал. – 2006. - №8. С.–25-29.
17. Галагузова М.А. Активизация творческой познавательной деятельности учащихся на уроках труда. Начальная школа. № 7, 1987.
18. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М., Издательство МГУ, 1985.
19. Климова К.А. О формировании ответственности у детей. - В кн.: Формирование коллективньїх взаимоотношений у детей старшого школьного возраста. - М.:1998. - 125с.
20. Коберник О.М. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2006. - №1.- С.2-5.
21. Макаренко А.С. Трудовое воспитание. - М.: Просвещение, 1989. - 246с.
22. Освітні технології: Навч.-метод.посібн./ О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко та ін. – К.: А.С.К.,2001. – 256с.
23. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченко - К.: Вища школа, 1986. -544с

Кожна наука має свої предмет і об'єкт дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Разом з тим вона неодмінно перебуває в певних взаємозв'язках з іншими науками.
Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває його сутність, закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність. Як і кожна наука, педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у внутрішню природу явищ, виявляти їх причини, передбачати їх розвиток. Вона аналізує об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні й необхідні, загальні та стійкі зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. їх знання дає можливість правильно будувати педагогічний процес, прогнозувати результати виховання і здійснювати його відповідно до потреб суспільства.
Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. «Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті, — писав видатний російський педагог Костянтин Ушинський: «Саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя»
Завдання трудового виховання зумовлені потребами (існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити:
— психологічну готовність особистості до праці (бажання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов'язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до людей праці, творче ставлення до трудової діяльності);
— підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).
Трудове виховання ґрунтується на принципах:
— єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);
— виявлення і розвитку індивідуальності в праці;
— високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;
— залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;
— постійності, безперервності, посильності праці;
— наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;
— творчого характеру праці;
— єдності праці та багатогранності життя.
У трудовому навчанні учні одержують загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально технічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).
Зміст трудового виховання визначається навчальною програмою для кожного класу
У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчальну роботу.

Трудове навчання – предмет державного компонента змісту освіти, який включає відомості з основ техніки, технології, економіки і організації сучасного виробництва. Воно має відповідати вимогам життя, запитань.
Отже, з погляду теорії діяльності особливістю трудового є тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Усі знання, які здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною. Навчання, під час якого теорія пов’язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв’язок забезпечує розширення і закріплення значення для потреб людини.
Іншою особливістю практичної діяльності школярів у трудовому навчанні є продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основу навчання, дає змогу залучити до активної діяльності всіх без винятку учнів.
Слід враховувати, що пізнавально – практична діяльність учнів у трудовому навчанні грунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це сприяє розвитку інтересу дітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить, і вирішення загальноосвітніх завдань школи. Важливу роль у здійсненні таких загальноосвітніх завдань, як розумовий і фізичний розвиток, моральне та естетичне виховання учнів, формування їхнього світогляду в цілому. Це досягається завдяки специфічним особливостям змісту трудового навчання.
Систематична участь учнів у колективних трудових процесах створює основу для виховання таких важливих для сучасної людини якостей, як комунікативність, взаємодопомога, сприймання здорового духу суперництва.
У процесі формування технологічних понять і вмінь учнів краще засвоюють закономірності розвитку природи та суспільства і включаються в активну діяльність. Поєднання навчання з продуктивною працею забезпечує дієвість їхніх поглядів і переконань, сприяє досягненню єдності світогляду та повсякденної практичної поведінки.
Підвищення ефективності трудового навчання в загальноосвітніх навчально - виховних закладах значною мірою залежить від професійної майстерності, компетентності вчителя, його творчого підходу до організації навчально – виховного процесу.
Отже, завдання, які повинні виконувати учні, мають відповідати загальноосвітнім програмам з трудового навчання, можливостям навчального закладу, місцевим традиціям і враховувати інтереси школярів. Дуже важливо поєднувати засвоєння умінь – обробки різних доступних матеріалів з виготовленням корисних виробів для школи, сім’ї, ремонтом навчально – наочних посібників, тощо.
При вирішенні завдань даної проблеми, ми пересвідчились, що систематичне використання на практиці знань, умінь та навичок якими повинні володіти учні дає змогу створити їм уявлення про предмети праці, технічний процес, знаряддя та організацію праці з певної сфери людської діяльності, формувати відповідні вміння, навички та якості особистості, притаманні трудівнику й громадянину суверенної України.
Отже, зміст навчання за будь – яким видом трудової діяльності визначається з дотриманням основних дидактичних вимог (науковість, доступність, посильність, реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, політехнічна спрямованість, врахування статевих та регіональних особливостей).