Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Державне регулювання валютного ринку в Україні"

Предмет:

Финансы

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2019

Страницы:

145 грн.

РОЗДІЛ І ЕКОНОМІКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ 5
1.1.Сутність та роль валютного ринку…………………………………………..5
1.2. Структура та операції на валютному ринку ………………………………..9
1.3. Роль держави у регулюванні валютних відносин………………………...11
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ 15
2.1. Історичні аспекти розвитку державного регулювання валютного ринку …………………………………………………...15
2.2. Особливості механізму правового регулювання валютних відносин в Україні……………………………………………………………………………17
2.3. Вплив держави на функціонування валютного ринку……………………23
РОЗДІЛ ІІІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ 30
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови функціонування ринку, на якому можна вільно продавати та купувати валюту.
Валютний ринок — це економічні відносини, що виникають у процесі купівлі-продажу іноземних валют за курсом національної валюти, який складається на основі співвідношення попиту і пропозиції на ці валюти.
За економічним змістом валютний ринок являє собою частину грошового ринку, на якому врівноважується попит і пропозиція на валюту як специфічний товар. За призначенням і організаційною формою валютний ринок — це сукупність спеціальних установ і механізмів, які у взаємодії забезпечують вільний продаж і купівлю національної та іноземної валюти за співвідношенням попиту і пропозиції. [1, с.13]
Валютний ринок має атрибути звичайного ринку: об’єкти і суб’єкти, та функціонування ринкового механізму з його елементами: попиту, пропозиції і ціни. Він характеризується особливою інфраструктурою та комунікаціями.
Об’єктом валютного ринку служать валютні цінності, зокрема іноземні, коли суб’єкти цього ринку купують чи продають їх за національну валюту, та національні, коли суб’єкти ринку купують чи продають ці валютні цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно відбувається продаж іноземної та національної валюти, то вони існують, як об’єкти валютного ринку. [1, с.15]
Суб’єктами валютного ринку можуть виступати фізичні і юридичні особи, посередники — банки, брокерські контори, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та забезпечують організацію купівлі-продажу валюти. Основна мета діяльності всіх суб’єктів валютного ринку є отримання прибутку від своїх операцій.

Актуальність обраної теми полягає перш за все в тому, що в сучасних умовах господарювання розбудова повноцінного валютного ринку в нашій державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб’єктів господарювання у зовнішньо-економічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розроблення та ефективної реалізації центральним банком повноцінної валютної політики, що охоплює всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання.
Економічні, політичні та культурні зв’язки між різними країнами опосередковуються рухом грошових коштів, пов’язаних з оплатою товарів і послуг, ввезенням і вивезенням капіталів. Цей рух коштів у міжнародних зв’язках визначає зміст валютних відносин. Зрозуміло, що глобалізація економічних процесів, поглиблення міжнародного поділу праці, формування світового ринку та інтегрування національних господарств у світову економічну систему визначають істотне зростання ролі валютних відносин, а відтак і підвищують значення відповідних функцій держави з їх регулювання, що на практиці здійснюється у формі відповідної валютної політики.
Проблемі валютних відносин в економічній теорії присвячено чимало наукових праць. Дослідженням проблеми валютного регулювання в умовах припливу іноземного капіталу та обґрунтуванням вибору оптимальної форми реалізації валютної політики присвячені праці відомих зарубіжних науковців та практиків. Так, до них слід віднести роботи таких економістів, як: В. Вороніної, О. Диннікової, М. Кулікова, П. Кенена, М.Клейна та Дж. Олівея, А. Улюкаєва,Я.
Об’єктом роботи є система взаємовідносин з приводу обміну валют.
Предметом є механізм впливу суб’єктів регулювання на валютний ринок в Україні
Мета роботи – удосконалення теоретичних підходів до дослідження валютного ринку.
Виходячи з мети роботи, були поставлені наступні завдання, вирішення яких дасть змогу повністю розкрити проблематику визначену в роботі:
 визначити необхідність та завдання регулювання валютних відносин;
 виявити особливості регулювання валютного ринку;
 виокремити та охарактеризувати основні інструменти впливу на валютний ринок;
 визначити та критично проаналізувати функції основних суб’єктів регулювання валютного ринку України;
 розкрити специфіку об’єктів регулювання валютного ринку України;
 окреслити можливі шляхи лібералізації валютних відносин в Україні;
 визначити можливості покращення функціонування валютного ринку України.

Зміст стратегічних завдань валютної політики визначає її як органічну складову економічної політики держави в цілому. Стратегічними завданнями валютної політики є: 1) забезпечення стійкого економічного зростання; 2) підтримання стабільного рівня цін (низького рівня інфляції); 3) сприяння високому рівню зайнятості в національному господарстві (низький рівень безробіття); 4) забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги (тобто рівноваги платіжного балансу країни).
Поточна валютна політика — це сукупність регулятивних заходів центрального банку щодо оперативного повсякденного впливу на динаміку обмінного курсу, кон’юнктуру валютного ринку, обсяги валютних операцій у країні. Основними цілями поточної валютної політики є забезпечення рівноваги платіжного балансу, стабільного рівня валютного курсу та створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності.
Валютне регулювання — це діяльність держави в особі уповноважених нею органів, що передбачає проведення законодавчих, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями на території країни. Фактично валютне регулювання охоплює цілий комплекс важелів, які дають змогу державі регламентувати всі види операцій з валютними цінностями, здійснювані суб’єктами ринку.
Інструменти валютної політики — це ті прийоми, важелі, методи, які використовуються для впливу на валютні відносини суб’єктів ринку з метою реалізації завдань валютного регулювання і валютного контролю в країні.
Усі інструменти валютної політики залежно від способів їх використання та особливостей впливу на валютні операції можна умовно поділити на економічні та адміністративні. Економічні інструменти валютної політики передбачають використання різних засобів стимулювання економічної зацікавленості суб’єктів ринку у здійсненні тих чи інших валютних операцій з метою впливу на динаміку обмінного курсу та інші макроекономічні параметри розвитку національного господарства. До складу основних економічних інструментів реалізації валютної політики центрального банку належать: 1) дисконтна політика; 2) девізна політика; 3) диверсифікація валютних резервів; 4) регулювання режиму валютного курсу; 5) девальвації і ревальвації валют. Адміністративні інструменти валютної політики передбачають сукупність заходів з нормативно-правового регулювання різноманітних аспектів функціонування валютного ринку країни та діяльності його учасників. Основним напрямом адміністративного регулювання валютних операцій є політика валютних обмежень.
На мою думку у випадку проведення лібералізації завданням державної політики у сфері валютного регулювання з приводу поточних операцій є уникнення можливих ризиків, які пов’язані із рухом капіталів, а саме:
‒ істотні коливання обмінного курсу національної валюти під впливом неконтрольованого переміщення іноземних капіталів, що у свою чергу обмежує дії центрального банку щодо проведення автономної монетарної політики, а також утруднює його контроль за станом монетарної сфери;
‒ підвищення реального ефективного обмінного курсу та прискорення темпів інфляції у ситуації потужного припливу капіталу, який тисне у напрямі зміцнення національної валюти та зумовлює збільшення грошової маси в обігу внаслідок викупу іноземної валюти до міжнародних резервів;
‒ можливість раптової «втечі» капіталу внаслідок зміни очікувань інвесторів, а також погіршення стану державних фінансів у результаті активної стерилізації великих обсягів припливу іноземного капіталу.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 145.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Комарницький Євген (k-jore)

(4.6)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Державне регулювання валютного ринку в Україні"

0 (800) 357-234