Вступ ………………………………………………………………………………..3
1. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення страхування ………4
2. Страхування в Україні на сучасному етапі ………………………………….…8
3. Шляхи удосконалення Українських страхових послуг ……………………….18
Висновок …………………………………………………………………………….29
Список використаних джерел ……………………………………………………...30

Кожна галузь діяльності людини, кожна система знань потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості, без якої неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Досягнути необхідної впорядкованості дозволяє класифікація.
Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями. Система підпорядкованих понять формується за ознаками класифікації.
Розрізняють натуральну класифікацію, коли за головну ознаку обирають істотні ознаки класифікованих понять (наприклад, за об'єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї застосовують несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку). Ту чи іншу класифікаційну ознаку обирають залежно від мети класифікації.
Страхування як науку, як галузь знань та як сферу економічної діяльності характеризує багато специфічних понять. Без класифікації цих понять не можна виконувати ні теоретичних досліджень, ні практичної роботи в цій галузі.
В основу класифікації страхування покладено розбіжності у галузях діяльності страхових організацій, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим вирізняють найістотніші класифікаційні ознаки, що мають важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні — історичну, економічну, юридичну.
Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокремленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування.
Класифікація за юридичними ознаками передбачає кілька підходів. Насамперед, це виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами та можливість застосування такої класифікаційної ознаки, як форма проведення страхування.
Так, згідно з директивами ЄС, країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

1. Закон України "Про Страхування"
2. Постанова кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 роки"
3. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.
4. "Підсумки діяльності страхового ринку за 2008 рік" - звіт Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України В.Суслова - Всеукраїнська нарада органів державної влади та страхового бізнесу України, 14 квітня 2009р.
5. "Чи стійкі страхові компанії?", 16 вересня 2009 Автор: Олена Соловей Джерело: РА "Експерт-Рейтинг"
6. Горбач Л. М. Страхова справа: Навчальний посібник. — 2-ге вид., виправл. — К.: Кондор, 2003. — 252 с.
7. Економіка України: десять років реформ/ За ред. 3. Ватаманкжа та С. Панчишина. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — 496 с.
8. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ За ред. 3. Ватаманюка та С. Панчишина. — К.: Видавничий Дім "Альтернативи", 2001. — 607 с.
9. Зернов А. А., Зубец А. Н. Системные исследования страхового регулирования. — M.: Издательский Дом "Страховое ревю", 1997. — 160с.
10. Клапків M. С. З історії зародження національного страхового ринку// Фінанси України. - 1998. - №1. - С. 81-94.
11. Кузнецова А. Я. Теорія фінансів: Навчальний посібник. — Львів: ЛБІ НБУ,2001. - 158 с.
12. Кузнецова А. Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: Монографія/ Інститут економічного прогнозування HAH України. — Л.: Львів, банків, ін-т НБУ, 2005. - 367с.

Страхування — це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.
Мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб.
В Україні формується власна модель ринкової економіки, що враховує ту ситуацію, в якій опинилася держава на момент визнання її політично незалежною. Звідси закономірна поява особливостей розбудови й окремих сегментів ринкової інфраструктури. Великої перебудови поряд з державними фінансами, банківською справою зазнало страхування. Воно стало налаштовуватися на потреби захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем, тобто наближатись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації.
Сьогодні страхування виконує дуже важливі функції для економіки, головні з яких, на мою думку, регулююча та функція перерозподілу коштів між галузями економіки з надлишком капіталу в галузі з його нестачею.
Саме тому актуальність даної теми є дуже важливою, тим більше, що страховий бізнес України, хоч і досяг значних результатів, та все ж знаходиться на стадії розвитку.
Отже, дослідження страхового ринку дасть змогу віднайти та проаналізувати тенденції його розвитку. Знайти позитивні та негативні аспекти, зробити прогнози на майбутнє та розробити стратегію та тактику його розвитку.

Сьогодні держава не в змозі вирішувати такі важливі соціальні питання як медичне обслуговування, виплата пенсій, надання допомоги по безробіттю, відшкодування витрат по травматизму на виробництві і т. ін. лише за рахунок державного бюджету. Отже, потрібно залучати кошти підприємств, роботодавців, працівників. Якщо таке залучення здійснювати прямо, то це фактично означатиме введення нових видів податків. Крім того, кошти, які залучаються, мають деякий час розмішуватися так, щоб приносити додатковий прибуток. Це може виконати тільки страховий ринок, як це робиться в розвинутих країнах. Але для цього вкрай необхідно законодавчо визначити місце, що має посідати страховий ринок у соціальних програмах, і прийняти необхідні рішення щодо його входження в ці програми. Це дуже актуально для страхового ринку взагалі, тому що на сьогодні страховики в Україні не можуть здійснювати свою найважливішу функцію — інвестування тимчасово вільних грошових ресурсів в економіку України, що дає страховикам в усьому світі колосальні повернені грошові кошти, а суспільству — нові робочі місця.
Потребує невідкладного впорядкування і база у галузі обліку, статистичної і бухгалтерської звітності, аудиту страховиків. Не вирішене повністю як саме в системі обліку слід ураховувати передачу ризиків або резерви майбутніх виплат після вирішення спірних питань тощо. Необхідна комплексна система фінансових показників та їх розшифрувань для страхової компанії (окремі форми звітності для податкових і стратистичних органів, органів страхового нагляду, а також преси і страхувальників).
Але взагалі страховий бізнес в Україні є дуже перспективним, про що свідчать статистичні показники ринку на тенденція росту.