ВСТУП……………………………………………………………3
1.Історія Стародавнього Еламу………………………………….4
2. Характеристика структури державної влади………………..6
3. Культурна спадщина Стародавнього Еламу………………...8
ВИСНОВКИ…………………………………………………….11
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………12

Історія Еламу була найтісніше пов’язана з месопотамською історією. Складається враження, що ці два суспільства для того й з’явилися на світ, щоб допікати одне одному. Месопотамія намагалася привласнити природні багатства гірської частини Еламу, яких їй ніде було більше взяти, Елам же жадібно позирав на багаті месопотамські міста і, ясна річ, не пропускав найменшої нагоди пограбувати їх. У воєнно-політичному протиборстві між Еламом та державами Месопотамії гору брала то одна, то інша сторона. Спершу перевага була на боці могутнього еламського царства Аван (Елам розвивався як федеративна держава), однак у XXVI ст. до н. е. цар Кішу спромігся повалити еламське панування в Аккаді [1, c.40].
Ще впевненіше встановив свій контроль над Еламом Саргон Аккадський, проте відразу після його смерті еламці активізували боротьбу проти панування Саргонідів. На початку XXII ст. до н. е. Елам політично об’єднався, однак незабаром його підкорили кутії, а після переможного антикутійського повстання в Месопотамії він знову потрапив у залежність від месопотамських володарів. Лише наприкінці XXI ст. до н. е. еламці здобули політичну незалежність, зруйнувавши III династію Ура. Наприкінці XVIII ст. до н. е. вони остаточно знищили Аккад.
Минуло ще два століття — і Елам був завойований касситською Вавилонією, однак близько 1180 р. до н. е. він сам учинив спустошливий напад на Вавилон і вивіз із нього серед іншої здобичі базальтову стелу з законами царя Хаммурапі. В 1155 р. еламці вдруге напали на касситську Вавилонію й поневолили її. Це був зоряний час політичної могутності Еламу, кордони якого тоді пролягали від Перської затоки до місце розташування сучасного Хамадану. Але наприкінці буремного в історії Еламу XII ст. до н. е. вавилонський цар Навуходоносор І завдав страшної поразки еламському війську, після чого впродовж трьох століть джерела перестали навіть згадувати про цю державу. У VIII ст. до н. е. Елам став союзником Вавилону в його боротьбі проти агресивної Ассирії. Тут потрібно віддати еламцям належне: анти ассирійську політику вони проводили рішуче й безкомпромісно, воєнні зіткнення між ними та ассирійцями стали ледь не перманентними.
Лише за царювання Асархаддона обидві держави, здається, вирішили дати одна одній спокій, проте період миру та злагоди виявився короткочасним, бо активна підтримка Еламом чергового анти ассирійського повстання вавилонців знову розбурхала полум’я ассиро-еламської війни. Ашшурбанапал кинув проти Еламу могутню армію й ущент розгромив його. Останній еламський цар Хумпанхалташ III в одній упряжці з кількома своїми колегами мусив тягнути в Ніневію колісницю ассирійського володаря. В першій половині VI ст. до н. е. Елам почергово завойовували вавилонці, мідійці, перси. В середині VI ст. до н. е. він увійшов до складу Перської імперії Ахеменідів.

1. Бокань Володимир „Культурологія” – навчальний посібник – К.: МАУП, 2010 р.-398 с.
2. Берестовська Д. С. Культурологія:Посібник. - Сімферополь, 2013.-402 с.
3. В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко „Історія української та зарубіжної культури” – підручник для вищих закладів освіти – К.: Літера, 2009 р.-514 с.
4. С.М. Канчук, В.Ф. Остафійчук, Ю.А. Горбань „Історія української та зарубіжної культури” – навчальний посібник – К.: Знання-Прес, 2012 р.-289 с.
5. Кононенко Б.І. Основи культурології: Курс лекцій. - К., 2009.-367 с.
6. Культурологія:посібник / За ред. А. А. Радугіна. - К., 2008.-460 с.
7. Петрова М.М. Теорія культури: Конспект лекцій. - З.-П., 2000.
8. Самохвалова В.І. Культурологія: Короткий курс лекцій. - Харків., 2008.-385 с.
9. Скворцова Є.М. Теорія та історія культури: Підручник. -К., 2009.-460 с.

Сучасне суспільство досить добре знайоме з історією Шумера і Вавилонії, знає про хеттів і ассирийців, про мидянів і персів. Елам ще залишається огорнутим невідомістю як і раніше. З народів древнього Близького Сходу эламіти мали більш як двохтисячорічну історію та дуже своєрідну культуру. Щоправда, історія Еламу, нинішнього південного заходу Ірану, розкривається перед дослідниками з великими труднощами. «Эламіти з величезною скнарістю видають свої таємниці», ремствував французький вчений М. Стев по тому, як розшифрував тисячу табличок із написами. Дуже складно піддаються дешифруванню своєрідна мова.
Історію Еламу можна умовно розділити на три періоди, що охоплюють більше двох тисячоліть. Період до першого відомий як протоеламскій:
Протоеламскій період: 3200 до н. е.. - 2700 до н. е.., що плинув локально в Сузах.
Старий еламский період: 2700 до н. е.. - 1600 до н. е.., ранній період, що проходив до приходу до влади в Сузах династії Епарті.
Близький еламский період: 1500 до н. е.. - 1100 до н. е.., період до вавилонського вторгнення в Сузи.
Неоеламскій період: 1100 до н. е.. - 539 до н. е.., період характерного іранського і сирійського впливу. У 549 році до н. е.. Елам завойовують перси, однак вони настільки адаптують культуру поневоленої країни, що Йосип Флавій навіть називав еламітів предками персів Еламом в давнину називалася низовинна, а в середній і верхній частині - полонина річок Каруна і Керхе, які вливаються у лагуну Перської затоки на схід від р.. Тигр, а також навколишні гірські райони - принаймні нинішні іранські області Хузістан і Фарс, може бути і більш віддалені (на Схід). У самих еламських текстах країна називається Hatamti, зустрічається і Hal-tamti - форма, можливо, більш архаїчна.

Елам, будучи однією з найдавніших держав Передній Азії, мав дуже тривалу історію. Він проіснував майже дві з половиною тисячоліття. Не всі питання багатовікової історію цієї держави вивчені однаковою мірою. Мова ж еламітів досі недостатньо зрозуміла, хоча вивчення її почалося давно.
Приблизно з середини ХІХ століття складені еламською мовою клинчасті написи, стали відомими лише завдяки письмовим джерелам ахеменидських царів. Перші попередні кроки до вивчення еламської писемності було зроблено М. Вестергардом і Еге. Хінксом. Тим часом майбутній расшифровщик клинопису X. Рау-лінсон виявив напис Дарія I, складений на стародавній перській, еламській і аркадській мовах. Справжнє вивчення еламської мови почалося з опублікування у 1853 р. Еге. Норрісом другої шпальти Бехистунського напису. Цей незрозумілий другий шпальт тоді приймали то "за скіфський, то "за мідійський. Лише наприкінці XIX ст., коли знайшли інші еламські написи, приналежність мови другої шпальти була встановлена остаточно.
Еламська держава було прабатьком сучасного Ірану, Персії що зародили там основи права та державного будівництва, надали великий вплив на наступні державні формування та освіту.
Еламці — творці високої і самобутньої культури. Піктографічна писемність у них з’явилася майже одночасно з шумерською — близько 2900 р. до н. е. Вчені назвали її протоеламською, вона ще не дешифрована. Згодом, незалежно від протоеламської малюнкової, виникло лінійне силабічне (складове) письмо, яке остаточно оформилося в середині III тис. до н. е.