ВСТУП 3
1. Визначення земельних ресурсів 4
2. Визначення лісових ресурсів 6
3. Скорочення біорізноманіття 8
ВИСНОВКИ 12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 13

Земельні ресурси – частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.
Земельні ресурси – сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві [9, c.12].
Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства, основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві [2].
Це вид відновних природних ресурсів, який характеризується територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси є основою розміщення господарських об’єктів, головним засобом виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де важливу роль відіграє родючість ґрунтів.
У сучасному розумінні земельні ресурси – складне поняття, яке умовно можна визначити як «природно-соціальне утворення», що характеризується ознаками просторового та інтегрального ресурсу: протяжністю, рельєфом, надрами, водами, ґрунтовим покривом, рослинністю, іншою біотою, а також є об’єктом господарської діяльності і розселення, визначає екологічні умови життя людей. Іншими словами, земельні ресурси – це сукупні ресурси земної території як просторового базису господарської діяльності і розселення людей, засобу виробництва, її біологічної продуктивності та екологічної сталості середовища життя [10, c.71].
Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона – головний засіб виробництва [5, c.18].
Земля є одним із головних ресурсів життєдіяльності суспільства. Вона слугує територіальною основою для усіх видів діяльності людини, є виробничим фактором багатьох галузей.
Забезпеченість людства земельними ресурсами визначена світовим земельним фондом, який становить 13,4 млрд. га, або 26,2 % загальної площі поверхні Землі.
За цільовим призначенням земельний фонд поділяють на окремі категорії: землі сільськогосподарських підприємств; землі лісового фонду; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення тощо

1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141) Документ 254к/96-вр, чинний, поточна редакція — Редакція від 30.09.2016, підстава 1401-19.
2. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27) Документ 2768-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 05.10.2016, підстава 1404-19.
3. ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 17, ст.99) Документ 3852-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 28.12.2015, підстава 901-19.
4. Кривов В. М.. Екологічно безпечне землекористування лісостепу України. Проблема охорони грунтів / Володимир Кривов ; ред. : Н. М. Некрут ; худ. ред. : А. П. Відоняк. - 2-е вид., доп. – К. : Урожай, 2008.
5. Панас Р.М.. Раціональне використання та охорона земель : Навчальний посібник / Ростислав Панас ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів : Новий Світ-2000, 2008.
6. Данилишин Б.М. Економіка природокористування : підручник / Б. М. Данилишин, М. А. Хвесик, В. А. Голян. – К. : Кондор, 2010.
7. Дацій О. Концептуальні засади управління земельними ресурсами як основи просторового соціально-економічного розвитку України // Економіст. – 2011.
8. Ковалів О. Еколого-економічні та соціальні напрями регулювання земельних відносин і природокористування на сучасному етапі // Економіст. – 2011.
9. Кулініч О. М. Сутність природних ресурсів із врахуванням міжнародних аспектів // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011.
10. Пашков А. П. Еколого-економічні механізми захисту земельних ресурсів / А. П. Пашков, Л. А. Нападовська // Безпека життєдіяльності. – 2012.
11. Третяк Н. А. Управління земельними ресурсами – основоположна і самостійна економічна функція дежави як власника землі // Актуальні проблеми економіки. – 2013.
12. Замула Х. Роль лісового господарства в адаптації до наслідків зміни клімату // Економіст. – 2011.
13. May R.M. Ecological science and tomorrow's world // Phil. Trans. Royal Soc. B. – 2010.

Земля є одним із головних ресурсів життєдіяльності суспільства. Вона слугує територіальною основою для усіх видів діяльності людини, є виробничим фактором багатьох галузей.
Для українського народу земля завжди мала неабияку цінність, викликала бережне і шанобливе ставлення. Саме ці багатовікові традиції відбились у сучасній українській Конституції, яка визнає, що саме земля – є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.
Земельні ресурси України є одними із найбільш вагомих економічних активів держави, унікальними за своїми властивостями.
Ліси виступають основними осередками збереження біорозмаїття, здійснюють позитивний вплив на формування мікроклімату, гідрологічного режиму, захищають антропогенно-змінені ландшафти від несприятливих природних та техногенних факторів. Вони є одним з найважливіших та найефективніших засобів стабілізації різноманітних природних процесів. Ліси впливають на забезпечення комфортних умов життєдіяльності людини, задовольняючи потреби у відпочинку та оздоровленні.
Біоресурси Землі є життєво необхідними для економічного та соціального розвитку людства, тому все більше визнається той факт, що біорізноманіття є світовим надбанням величезної цінності, а для України її національним багатством, для теперішнього та майбутніх поколінь. В той же час загроза існуванню видів та екосистем ще ніколи і історії людства не була такою великою як зараз: зникнення видів, викликане діяльністю людини продовжується катастрофічними темпами.
Забезпечення взаємозв’язку збереження та відтворення земельних та лісових ресурсів для забезпечення ліквідації біорізноманіття є одною з найбільш актуальних задач.

Земельні ресурси - основний засіб виробництва в сільському, лісовому та інших господарствах. Земельний фонд становить 26,3 % загальної площі Землі.
Земельні ресурси, це один з найважливіших природних ресурсів використовуваних людиною. Важливість земельних ресурсів для України має особливе значення внаслідок великого їх потенціалу та історичного спрямування економіки.
Стан справ в якому сьогодні знаходиться лісовий комплекс можна назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні стовкнувся з рядом таких проблем – екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками, недостача інвестиційних ресурсів, застрарілість техніки тощо.
Основними напрямками розв’язання проблем розвитку лісового комплексу є: вдосконалення форм управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних ресурсів (власних і завізних); інтенсифікація відтворення лісів і користування лісом.
Дії людини часто спричиняють незворотні втрати у видовому різноманітті життя на Землі. Такі негативні тенденції за останні 50 років, виявилися глибшими, ніж у будь-коли в людській історії, і вони триватимуть далі, якщо не зупинити експлуатацію довкілля глобальним капіталом.
Біорізноманіття сприяє прямо або опосередковано забезпечує всі базові аспекти людського добробуту, наприклад, забезпечення якісними продуктами харчування та збереження фізичного та психічного здоров’я. За останнє століття, окремі групи людей отримали великий матеріальний зиск від перетворення природних екосистем, однак, ці зміни поставили під загрозу збереження добробуту та здоров’я більшості населення світу, та навіть спричинили незворотну екологічну кризу в деяких регіонах.