Вступ ………………………………………………………………………..3
Експеремент в віковій психології …………………………………………5
Висновок ……………………………………………………………………15
Список літератури …………………………………………………………18

Лонгітюд є своєрідним різновидом експерименту, в якому незалежною змінною виступає час, а всі інші змінні є залежними. Такі дослідження проводяться рідко, однак історія їхня повчальна, а результати надзвичайно цінні.
Каліфорнійський лонгітюд. Дослідження розпочалося в 1921 р. Психологи відібрали із 95 середніх шкіл Каліфорнії 1528 хлопчиків і дівчат у віці 8-12 років з IQ 135 балів (за тестом Стенфорда-Біне). Ця група становила 1 % усієї вибірки. Контрольну вибірку сформували зі звичайних учнів тих самих шкіл. Під час дослідження проводили три зрізи з вимірювання IQ (1927-1928, 1932-1940, 1951-1952). Під час останньої перевірки в 1981 р. (через 60 років від початку дослідження) вивчали досягнення учасників дослідження з IQ у межах 135-1 SO і вище 185.
Досліджувані діти з високим інтелектом відзначались раннім розвитком (рано почали ходити, говорити, читати, писати тощо). Всі вони успішно закінчили школу, дві третини з них здобули університетську освіту, 200 осіб стали докторами наук. Інтелектуально обдаровані діти випереджали однолітків за рівнем розвитку в середньому на два шкільні класи.
Чоловіки з IQ вище 135 балів (800 осіб) до 50 років опублікували 67 книг (21 художній твір, 46 наукових монографій), отримали 150 патентів на винаходи, 78 осіб стали докторами філософії, 48 - докторами медицини. Прізвища 47 чоловіків увійшли до довідника "Кращі люди Америки за 1949 рік". Ці показники перевищили дані контрольної вибірки у 30 разів. Разом із тим творчі досягнення інтелектуально обдарованих дітей були незначні. Жоден із них не проявив себе як талановитий творець у науці, літературі чи мистецтві, не зробив суттєвого внеску в розвиток світової культури.
Дані лонгітюду свідчать, що в 1950 р. у членів досліджуваної групи дохід був у 4 рази вищий, ніж середній дохід у США на душу населення. Практично всі досліджувані досягли високого соціального статусу. Таким чином, дані цього дивовижного дослідження доводять, що інтелект є важливим чинником успішної соціальної адаптації в умовах демократичного суспільства, однак роль інтелекту в творчих досягненнях під час лонгітюду не було з'ясовано.
Дослідження Льюїса Термена. У 1926 р. Термен проаналізував біографії 282 західноєвропейських знаменитостей і спробував оцінити їхній IQ на основі досягнень у віці від 17 до 26 років, а також на основі даних оцінки їхнього інтелекту в дитинстві за шкалою Стенфорда—Біне. Термен оцінював не лише інтелектуальні, а й творчі досягнення. В результаті порівняння вікових показників набуття знань і навичок знаменитих осіб із вибіркою звичайних дітей виявилось, що IQ знаменитостей був 158,9, шо значно вище середнього. Термен зробив висновок, що талановитих людей ще в дитинстві можна віднести до категорії високообдарованих за даними інтелектуального тестування.
Сієтлський лонгітюд (1945-1980 рр). Слід зазначити, що на початку старості інтелектуальні здібності людини не .тільки не слабшають, а й навіть удосконалюються. Також не всі професійні навички погіршуються з віком. Молоді водії частіше потрапляють в аварійні ситуації, ніж досвідчені. В роботі лікаря з віком зростає якість прийнятих ним рішень і точність діагностики. Педагогічна діяльність також належить до таких, що у їх здійсненні яких велику роль має професійний досвід. Саме суть змін в інтелектуальних здібностях у період дорослості вивчав Уорнер Шайє в м. Сістлі упродовж 35 років. Результати своїх досліджень він опублікував в 1998 р. В експерименті брали участь 5 тисяч дорослих. Було встановлено: від раннього до середнього віку відбувається невелике покращання здатності до індуктивного мислення, просторової орієнтації; вербальна пам'ять і вербальні здібності досягають свого піку в 53 роки; здатність до лічби дещо знижується, починаючи з 60 років; достовірне помітне зниження зафіксовано тільки для перцептивної швидкості. Відмічено стійкі розбіжності між чоловіками і жінками: жінки мають переваги в розумінні слів, індуктивному мисленні, чоловіки - в лічбі і просторовій орієнтації. У жінок покращення настає в загальних здібностях, а в чоловіків - у спеціальних. Загальні здібності починають згасати раніше, але спеціальні знижуються різкіше, що відбувається до закінчення 70-річного віку. Вікове достовірне зниження здібностей не може бути підтверджено раніше 60-ти, за винятком перцептивної швидкості, що значно погіршується з 53 років. Доведено, що всі функції знижуються починаючи з 67 років. До 80 років це зниження відбувається в досить помірному діапазоні. Згасання психічних функцій є ступеневим, а не лінійним, для різних функцій із різною швидкістю. За даними У. Шайє, у багатьох людей похилого віку здібності слабшають тому, що не використовуються. Втім, це згасання не остаточне, і здібності можна відновити, а в окремих осіб, що демонструють стабільність, навіть покращити при застосуванні активних методів, що було підтверджено експериментально. Психологічні дослідження дають дуже серйозні підстави для перегляду ставлення до професійної діяльності людей похилого віку. Вікова дискримінаційна суспільна практика є безпідставною і має переглядатись відповідно до інтересів особистості й суспільства. Нині суспільство бездумно втрачає значну частину свого потенціалу, примушуючи фахівців пенсійного віку до бездіяльності.

1. Гудвин Дж. Исследование в психологии: методы и планирование. — СПб.: Питер, 2004.
2. Гэрбунова В. В. Експериментальна психологія в схемах та таблицях. - К.: ВД "Професіонал", 2007.
3. Дружинин В. М. Экспериментальная психология: Ученик для вузов: 2-е изд. - СПб.: Питер, 2007. - (Серия "Учебник нового века").
4. Корнилова Т. В. Экспериментальная психология: теория и методы. — М.: Аспект Пресс, 2002.
5. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2001.
6. Куликов Л. В. Психологическое исследование. - СПб.: Наука, 1994.
7. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. - СПб: Социально-психологический центр, 1996.
8. Лихи Т. История современной психологии. - СПб.: Питер, 2003.
9. М.Миллер С. Психология развития: методы исследования. - СПб.: Питер, 2002.
10. Максименко С. Д., Носенко Є. Л. Експериментальна психологія (дидактичний тезаурус). - К.: МАУП, 2002.
11. Максименко С. Д., Носенко С. Л. Експериментальна психологія. - К.: Центр учбової літератури, 2008.
12. Мартин Д. Психологические эксперименты. Секреты механизмов психики. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. - (Проект "Психология-Best)).
13. Марцинковская Т. Д., Ярошевский М. Г. 50 выдающихся психологов мира: Учебное пособие для студентов. - М.: Международная педагогическая академия, 1995.
14. Методы исследования в психологии: квазиэксперимент / Под ред. Т. В. Корниловой. - М.: Форум, ИНФРА-М, 1998
15. Милграм С. Эксперимент в социальной психологии. - СПб.: Питер, 2000.
16. Никандров В. В. Наблюдение и эксперимент в психологии. - СПб.: Речь, 2002.
17. Ньюкомб Н. Развитие личности ребенка. - СПб.: Питер, 2002.
18. Пахте Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. - СПб.: Питер, 2000.
19. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. - СПб.: Питер, 2000.
20. Практикум по экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А. А. Крылова. - СПб.: Изд-во СПб университета, 1997.

У віковій психології досліджують проблему розвитку. Кожна людина є індивідуальністю, однак психічний розвиток відбувається за досить чіткими схемами: особа проходить відповідні прогнозовані періоди змін. До найважливіших питань психології розвитку відносять проблеми періодизації психічного розвитку та пояснення психологічної суті віку як моменту змін і новоутворень, а також процеси розвитку емоційних стосунків дитини в ранньому дитинстві, розвиток інтелектуальних можливостей дитини. Психологи вивчають індивідуальний розвиток і чинники, що визначають нашу поведінку в різні періоди життя (від народження до старості). Найяскравішими особливостями досліджень розвитку є використання таких традиційних дослідницьких стратегій, як лонгітюд, метод поперечних розрізів і метод близнюків.
Лонгітюд (від англ. longitude – довжина) передбачає вивчення певних індивідуальних особливостей тих самих дітей (дорослих людей) упродовж декількох років. Стимулювали таку стратегію щоденники спостережень за розвитком дитини в сім'ї. Під час лонгітюду застосовуються методи спостереження, експерименту й тестування. Лонгітюд використовували у своїй діяльності такі дослідники, як В. Штерн, В. Прайєр.
Стратегію поперечного розрізу розробив А. Гезелл. її сутність полягає в тому, що певну психічну функцію досліджують через порівняння її показників у групах досліджуваних різного віку. Намагаються урівняти всі інші показники. Правилом є те, що для ранніх етапів онтогенезу зрізи проводять частіше.
Метод близнюків розробив Ф. Гальтон (1875). Це, по суті, психогенетичний метод, мета якого – аналіз впливу генетичних і чинників середовища на варіативність досліджуваного психічного параметра (ознаки). При дослідженні порівнюють психологічні особливості монозиготних близнюків, які мають ідентичний генетичний набір, та дизиготних, у яких у середньому 50 % однакових генів. Ознаки, варіативність яких зумовлено генетично, повинні бути більш схожими у монозиготних, ніж у дизиготних близнюків. Такий спосіб тлумачення спирається на тезу про те, що вплив оточення на близнюків розглядається як приблизно рівний.
Прикладом дослідження за методом близнюків є експеримент Т. Бошарта та його колег у Центрі дослідження близнюків та всиновлення в Мінеаполісі, США. Вчені зацікавились роллю спадковості та оточення у формуванні особистості. Вони відшукали у США та семи інших країнах 56 пар монозиготних близнюків, які були розлучені в ранньому дитинстві й виховувались у різних умовах. У контрольну групу увійшли пари близнюків, які виховувались разом. Близнюків порівнювали за параметрами фізичного розвитку, інтелекту, особистісними рисами, соціальними установками та інтересами. Гіпотеза дослідження стверджувала: близнюки, які прожили своє життя нарізно, мають бути значно менш схожими між собою, а ті, що не розлучалися, повинні бути більш схожі за усіма характеристиками. В процесі дослідження, яке тривало тиждень, кожен з учасників витратив 50 годин на тестування та опитування. Всі вони відповіли на 4 особистісні опи-тувальники, пройшли 3 методики з вивчення професійних здібностей, виконали по 2 тести інтелекту. Враховувались також фізіологічні показники (хвильова активність мозку, кров'яний тиск" пульс).
Несподівано базову гіпотезу дослідження було спростовано. В результаті кореляційного аналізу було отримано результати, які засвідчили, що між близнюками істотних відмінностей немає за усіма досліджуваними характеристиками; ті, шо прожили життя нарізно, були схожі між собою, як і ті, що не розлучалися.

Розвиток психології як науки, що спирається на експериментальні методи, триває. Обравши темою нашої книги саме експериментальні дослідження, ми не принижуємо значення теоретичного знання. Останніми роками психологи досить добре пристосувались до відсутності "гарних" теорій, що пояснюють як особливостями науки, так і її молодістю. Однак нині досить відчутним стає брак саме експериментальних досліджень. Психологам варто спрямувати свої зусилля, щоб психологія ще раз пережила період експериментального буму.
Із розвитком психологічного експерименту дослідження стають різноманітнішими. Більш звичні та доступні об'єкти доповнюються новими. В сучасних психологічних дослідженнях вивчають працівників, що займаються новими видами професійної діяльності, користувачів сучасної комп'ютерної техніки та високих технологій, ветеранів бойових дій, ділових жінок, молодь із різних субкультурних груп, аутичних дітей, злочинців.
Серед явищ, на які нещодавно звернули увагу психологи, - соціальні та психологічні відхилення нашого сьогодення: троянське, або протидіюче, навчання (вигідне насамперед для організатора навчання, а не учнів); посттравматичні стресові порушення, зумовлені участю у бойових діях, а також масовими комунікаціями; різноманітні форми маніпулятивної поведінки в управлінні, політиці, педагогічній практиці та їх поширення у повсякденному житті; соціально-психологічні феномени брехні та дезінформації; дінстинктивна поведінка (тобто прагнення виділятись із соціального оточення та привертати до себе увагу інших людей).
Психологи-професіонали досить часто прагнуть показати, що вони знають усе або майже все про суттєві сторони людського життя і соціальної реальності. Однак життя постійно змінюється, в ньому виникають нові проблеми. В посібнику ми прагнули актуалізувати ті проблеми й об'єкти, які є суттєвими для розуміння людей, їхньої соціальної поведінки, а також звернути увагу на певні тенденції розвитку психологічної науки. У сучасних студентів досить часто формується невловні адекватний образ психології як екзотичної науки, що займається особливими рідкісними об'єктами, а не визначенням загальних законів. У новітніх психологічних дослідженнях об'єктами вивчення стають певні по-особливому модні об'єкти. Ми ж хотіли привернути увагу майбутніх дослідників до вивчення психології людей, які поруч із ними, зайняті продуктивною працею, віддані своїм близьким, належать до соціальних спільнот у промисловості, освіті, науці та інших сферах. Радимо не шукати надзвичайних об'єктів дослідження, візьміть до уваги, що, як сказав поет, "найскладніша людина проста".
Знання з експериментальної психології стануть у пригоді не лише майбутнім психологам, а у будь-якій сфері діяльності.
Не завжди в діяльності практичного психолога є місце науковому дослідженню, тим більш такому складному, як експеримент, однак це надзвичайно цікава творча діяльність.
Проведення досліджень може захопити людину цілковито, але вимагає водночас напруженої роботи, наполегливості. Дослідження інколи може завершитись розчаруванням, утомою та усвідомленням, що тривале перебування в лабораторії не привело до значного результату. Однак ті, що присвятили своє життя дослідженню, ніколи не захочуть відмовитися від обраного шляху. Можливість зробити відкриття, яке змінить життя людей, наснажує в процесі втомливої, інколи одноманітної та не завжди успішної дослідницької праці.
Експеримент справді зникає з психології. Хоча саме завдяки йому психологію була визнано наукою, в останні тридцять років не було проведено значних досліджень експериментального плану, які б мали теоретичне значення, привернули суспільну увагу.
Причина полягає, зокрема, в тому, що значно зросла кількість фахівців у цій галузі діяльності. Започатковували психологію видатні вчені - справжні інтелектуальні титани, однак із часом психологією стали займатись багато звичайних психологів, які не завжди можуть зрівнятись з її талановитими засновниками.
Також слід зазначити, що психологічний експеримент є досить складною діяльністю, до початку дослідження необхідно провести велику організаційну роботу, підготувати обладнання. Коли такі дослідження планувались та проводились у кращих університетах світу, то, звісно, легше було знайти можливості для підтримки дослідницьких задумів (хоча й там для психологів не завжди складались сприятливі умови). Нині психологів стало більше, однак, можливо, вони менш працьовиті, менш інтелектуальні та менш віддані процесу дослідження. Сучасне експериментальне обладнання є рідкістю, так само небагато й фахівців, котрі можуть його задіяти в своїй роботі. Тобто труднощі експериментування в психології- це і труднощі інтелектуального плану, методологічні та організаційні проблеми. Саме тому сучасні психологи більш активно прагнуть займатися практичною психологією, психотерапією тощо. Кар'єра дослідника сьогодні не є надто привабливою.
Сподіваємось, що хтось із студентів, які прочитають про унікальні дослідження видатних дослідників, ентузіастів психологічної науки, зацікавиться вивченням психології та зможе провести дослідження, яке стане подією для нашого суспільства і психологічної науки. Можливо, книга змусить студентів хвилюватися, думати, визначатися у своїх професійних планах. Бути експериментатором важливо, щоб знати правду і не заплутатись у тенетах фіктивної реальності.