ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛЯРИЗАЦІЇ 6
1.1. Тематизація проблематики соціального розшарування в соціологічному вимірі 6
1.2. Соціальна поляризація як об’єкт соціологічного аналізу 10
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНА ПОЛЯРИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: АКТУАЛЬНІ РЕАЛІЇ 14
2.1. Процеси трансформації соціальної структури українського суспільства 14
2.2. Дихотомія багатства та бідності в контексті соціоструктурних змін 21
ВИСНОВОК 36
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 38

Часто, при визначенні соціального розшарування, в соціологічній та не тільки літературі застосовують поняття стратифікації, що, звичайно, не э помилкою, оскільки, стратифікація є дещо ширшим поняттям за розшарування, та має право на використання в даній роботі.
Соціологічне поняття стратифікації (від лат. Stratum – шар, пласт) відображає розшарування суспільства, відмінності у соціальному становищі його членів.
У соціології цей термін був використаний П. Сорокіним на означення диференціації певної сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі.
Соціальна стратифікація – це система соціальної нерівності, що складається з ієрархічно розташованих соціальних верств (страт). Під стратой розуміється сукупність людей, об’єднаних спільними статусними ознаками.
У більш ширшому розумінні, соціальна стратифікація описує соціальну нерівність у суспільстві, поділ соціальних прошарків за рівнем доходів та способом життя, за наявністю чи відсутністю привілей. У первісному суспільстві нерівність була незначною, тому стратифікації там, як такої, практично не було. У складних суспільствах нерівність дуже сильна, вона поділяє людей за доходами, рівнем освіти, владою тощо.
В історії суспільної думки нерівність людей пояснювали по-різному: початковою нерівністю душ, божественним провидінням, недосконалістю людської природи, функціональною необхідністю за аналогією з організмом.
Німецький економіст К. Маркс пов’язував соціальну нерівність з появою приватної власності і боротьбою інтересів різних класів і соціальних груп.
Німецький соціолог Р. Дарендорф також вважав, що економічне і статусне нерівність, що лежить в основі безперервного конфлікту груп і класів і боротьби за перерозподіл влади і статусів, формується в результаті дії ринкового механізму регулювання попиту і пропозиції.
Російсько-американський соціолог П. Сорокін пояснював неминучість соціальної нерівності наступними факторами: внутрішніми біопсихічними відмінностями людей; навколишнім середовищем (природним і соціальним), що об’єктивно ставить індивідів в нерівне становище; спільним колективним життям індивідів, яке вимагає організації відносин і поведінки, що призводить до розшарування суспільства на керованих і керуючих.
Американський соціолог Т. Пірсон пояснював існування соціальної нерівності в кожному суспільстві наявністю ієрархізованої системи цінностей. Наприклад, в американському суспільстві головною соціальною цінністю вважається успіх в бізнесі і кар’єрі, тому більш високий статус і доходи мають вчені технологічних спеціальностей, директори заводів і т.д., тоді як в Європі панівною цінністю є «збереження культурних зразків», в зв’язку з чим суспільство наділяє особливим престижем інтелектуалів-гуманітаріїв, священнослужителів, університетських професорів.
Соціальна нерівність, будучи неминучим і необхідним, проявляється у всіх суспільствах на всіх етапах історичного розвитку; історично змінюються лише форми і ступінь соціальної нерівності. В іншому випадку у індивідів пропав би стимул займатися складними і трудомісткими, небезпечними або нецікавими видами діяльності, підвищувати свою кваліфікацію. За допомогою нерівності в доходах і престижу суспільство спонукає індивідів до занять потрібними, але важкими і неприємними професіями, заохочує більш освічених і талановитих і т.д.
Спочатку історично виникли касти, потім стани, а пізніше – класи. В одних суспільствах перехід з однієї страти в іншу заборонений; є суспільства, де такий перехід обмежений, а є такі, де він повністю дозволений. Свобода соціальних переміщень (мобільність) визначає те, яким є суспільство – закритим чи відкритим.
Отже, суспільство є не просто диференційованим на окремі групи, воно ще є ієрархізованим. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг інші менше. Така соціальна нерівність привносить у життя людей багато несправедливості.
І якщо те, що основою диференціації є природна нерівність людей, визнають усі вчені, то щодо визначальних чинників і критеріїв ієрархії їхні погляди не збігаються. Існує багато шкіл і парадигм, які по-різному їх тлумачать.
Так, як вже зазначалося, марксизм, під впливом якого формувалася вітчизняна соціологія, першопричиною нерівності вважає економічний чинник – відносини власності, первинний розподіл матеріальних благ. Саме поява приватної власності, на думку марксистів, призвела до соціального розшарування суспільства, появи антагоністичних класів: власників (рабовласники, феодали, буржуазія) та класів, які не володіють власністю, (раби, пролетарі), або мають обмежене право на власність (селяни). Інтелігенція за марксистською концепцією – проміжний прошарок [17, c.30].
Функціоналізм пояснює нерівність, виходячи із диференціації соціальних функцій, що виконуються різними прошарками, класами, спільнотами. Функціонування й розвиток суспільства можливі лише за умови поділу праці, коли кожна соціальна група, клас, спільнота виконують притаманні їм функції. Для нормальної життєдіяльності суспільства є необхідним виконання всіх функцій, але якісь із них є більш, а якісь – менш важливими. На підставі ієрархії функцій складається відповідна ієрархія груп, класів, спільнот, що їх виконують. На верхівці ієрархії перебувають ті, що управляють, бо саме управлінська функція покликана об’єднати, скоординувати, створити умови для виконання всіх інших функцій.
М. Вебер, крім економічних стратифікаційних критеріїв (відносини власності, рівень доходів), користується такими критеріями, як соціальний престиж і належність до певних політичних партій. Соціальний престиж – це надбання індивідом (від народження чи завдяки особистим якостям) такого соціального статусу, який дає йому змогу виконувати ту чи ту соціальну роль і посісти певне місце в соціальній ієрархії (наприклад, мати відповідні знання й уміння, щоб бути викладачем)

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
2. Андрій Павловський: Чому такі бідні в багатій Україні? [Електронний ресурс]. 18.03.2016 – Режим доступу: http://ba.org.ua/andrij-pavlovskij-chomu-taki-bidni-v-bagatij-ukra%D1%97ni/
3. Бабак О. Диференціація доходів: основні підходи до вивчення в соціології [Текст] / О.Бабак // Український соціум. – 2003.
4. Бабенко С.С. Оценивание эссе как итоговой работы по курсу «Социология»/Социология в аудитории: искусство коммуникации: научно-методическое пособие для преподавателей – Х.:Издательский центр Харковского национального университета им. В.Н. Каразина, 2004.
5. Вебер М. Основные понятия стратификации. //Человек и общество. Хрестоматия. / Под ред. С.А.Макеева. – К.: Институт социологии НАН Украины, 1999.
6. Внаслідок економічної кризи частка середнього класу в Україні зменшилася [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=2873
7. Доманський Г. Формування середнього класу в Польщі: рушійні сили і перепони. //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006.
8. Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін. – К.: Інститут соціології НАН України, 2008.
9. Измерение бедности в Украине: критерии, проблемы, перспективы / Европейская экономическая комиссия ООН: Конференция европейских статистиков. – Рабочий документ 12 от 22 ноября 2013 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unece.org
10. Ильин В. Социальное неравенство. М.: Институт социологии РАН, 2000 [Електронний ресурс]. Социальное неравенство – Режим доступу :http://www.socnet.narod.ru/library/authours/Ilyin/neravenstvo/content.htm- cтягнено 20.05.2005.
11. Ильин В. Теория социального неравенства (структуралистско-конструктивисткая парадигма). – Socnet 2006.
12. Ионин Л.Г. Советы и рекомендации как писать Эссе // Доступно на http://ast.without.ru/hse
13. Карасик В.И. Язык социального статуса. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2007.
14. Классовое общество. Теория и эмпирические реалии / Под. ред. С.Макеева. – К.:Інститут социологии НАН Украины, 2003.
15. Колот А. М. Генезис соціальної політики під впливом глобалізації та лібералізації економічних відносин / Колот А. М. // Україна: аспекти праці. – 2008.
16. Кравченко А.И. Социология и политология: Учеб. пособие для студ. сред. проф.учеб. заведений.– М.: Издательский центр ,,Академия”; Мастерство; Высшая школа, 2009.
17. Лібанова Е. М. Трансформаційні процеси, соціальна стратифікація і перспективи становлення середнього класу [Текст] / Е. М. Лібанова // Економіка і прогнозування. – 2008.
18. Людський розвиток в Україні: трансформація рівня життя та регіональні диспропорції [Текст]: колективна монографія / відпов. за випуск Л. М. Черенько, О. В. Макарова, за ред. Е. М. Лібанової. – У 2-х томах. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України, 2012.
19. Макеев С.О. Статус класового анализа в современной социологии / Социология:теория, методы, маркетинг – 2006.
20. Макеєв С.О., Оксамитна С.М. Тенденції становлення середнього класу/Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців)/ За ред.. В.М.Ворони, М.О.Шульги. –К.: Ін-т соціології НАН України, 2009.
21. Михайлова Н.О. Трансформація соціального простору України як чинник структурних перетворень. Проблеми розвитку соціологічної теорії. //Науковідоповіді і повідомлення ІІ всеукраїнської соціологічної конференції. – К.: Інститут соціології НАН України, – 2007.
22. Нерівність в Україні: масштаби та можливості впливу [Текст] / за ред. Е. М. Лібанової. − К.: Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, 2012.
23. Основи соціальної стратифікації: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2009.
24. Парсонс Т. О структуре социального действия. – М.: Академический Проект, 2008.
25. Політика становлення середнього класу. – Про зовнішнє і внутрішнє становище України у 2011 році.: Послання Президента до Верховної Ради України. – К.: НАДУ, 2011.
26. Проблеми становлення середнього классу як основа розвитку громадянського суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/April2010/2.htm – Назва з екрану.
27. Радаев В., Шкаратан О. Социальная стратификация: Учебн. пособие.–М.: Аспект-Пресс, 1996.
28. Рябкіна В. Формування середнього класу в умовах сучасного суспільного розвитку / В. Рябкіна // Український центр політичного менеджменту. – К.: ДОК-К, 2007.
29. Симончук Е.В. Средний класс: люди и статусы. – К.: Інститут социологии НАН Украины, 2009.
30. Социология в аудитории: искусство коммуникации: научно-методическое пособие для преподавателей – Х.:Издательский центр Харковского национального университета им. В.Н. Каразина, 2010.
31. Чепак В. В. Відтворення соціальної нерівності як проблема соціології освіти //Методологія, методика та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства:Збірник наукових праць. – Т.1. – Харків, 2006.

Соціальна нерівність, що є основою стратифікації суспільства, сприймається як головна його властивість. Історія людства не знає суспільства без соціальної нерівності. Нерівність у доходах, владі, престижності занять, освіті виникла разом з людським суспільством, але попервах вона була дуже незначною, тому стратифікації в простих суспільствах майже не існувало. У складних суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на рабів і рабовласників, потім на касти, верстви, класи.
Актуальність даної курсової роботи в тому, що соціальна нерівність загрожує соціальній стабільності і знижує економічну ефективність внаслідок низької конкурентоспроможності споживачів.
Сучасне українське суспільство переживає корінну трансформацію соціальної структури. Спостерігається чітке становлення поляризації у соціальному просторі. Для ефективного управління процесами оновленого суспільства треба чітко знати, які верстви, класи, групи виграють або програють від тих чи інших реформ. Безперечно, у нас є певні зрушення на шляху до суспільної структурованості. Але у нашому суспільстві ще не виробилося різноманіття соціальних груп, які б чітко усвідомлювали б та захищали свої інтереси.
Сьогодні в Україні є всі підстави стверджувати про наростаючі проблеми соціальної полярізації, збільшення кількості бідного населення, не сформованості середнього класу. Всі ці процеси потенційно можуть негативно відобразитися на відносинах між основними соціальними групами. Тому вивчення соціальної структури українського суспільства, має як теоретичне, так і практичне значення для здійснення зваженої соціальної політики.
Соціальна нерівність загрожує соціальній стабільності і знижує економічну ефективність внаслідок низької конкурентоспроможності споживачів.
Проблеми соціальної поляризації у різних країнах досліджували зарубіжні та вітчизняні вчені, серед яких на особливу увагу заслуговують праці В. Парето, Дж. Кларка, М.Фрідмана, А. Лаффера, Д. Лук’яненка, О. Білоруса, Р. Дарендорф ,С. Сиденко, Т. Пірсон , А. Філіпенка, А. Поручника, Я. Столярчук, П. Сорокін та ін.
Ряд учених також досліджує соціальну поляризацію з метою з’ясувати, чи веде вона до підвищення конфліктності в суспільстві.
Об’єктом курсової роботи є стратифікація та соціальна поляризація.
Предметом курсової роботи є передумови та процеси формування соціальної нерівності в світі та Україні зокрема.
Мета курсової роботи. Дослідити проблеми соціальної поляризації сучасного українського суспільства та проаналізувати які соціальні класи формують соціальну структуру українського суспільства
Згідно заданої мети необхідно вирішити такі завдання:
 розкрити сутність проблематики соціального розшарування в соціологічному вимірі;
 проаналізувати соціальну поляризацію як об’єкт соціологічного аналізу;
 провести аналіз процесів трансформації соціальної структури українського суспільства;
 виявити, які основні соціальні групи визначають та формують структуру українського суспільства, з’ясовуючи їх кількісний склад;
 встановити причини та наслідки майнового розшарування в Україні.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та мети використані загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, порівняння, методи опису) та емпіричні методи дослідження.
Результати дослідження можуть використовуватись у практиці роботи системі діяльності соціальних служб.
Курсова робота складається з 40 сторінок друкованого тексту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. У списку використаних джерел 30 найменувань.

Соціальна нерівність суспільства сформувалася паралельно з розвитком людини як розумної істоти та відображає її природну сутність.
Поняття «поляризація» є похідним від полярності і, разом з тим, відмінним від нього. Воно вживається в двоякому сенсі: статичному, тотожній полярності, коли фіксується наявність полюсів і взаємозв’язок між ними, і динамічному, коли вивчається процес наростання полярності, або, інакше кажучи, зростання напруженості у взаємодії полюсів. У даній курсові роботі в центрі уваги – поляризація соціальна.
Щодо підходів, то сутність категорії соціальної поляризації розуміють по різному, наприклад: багаті та бідні,освідченні та ті що освіту отримати не можуть, приналежні до впливових сімей та кіл та безрідні тощо, тобто завжди це дві протилежні одна одній сутності котрі конфліктують між собою і сильно різняться матеріальним становищем, ціннісними позиціями й інтересами, установками і манерами поведінки.
Висока поляризація сучасного суспільства породжує зростання чисельності нижчого класу. Тобто певна частина населення, утворивши «соціальне дно» практично немає шансів поліпшити власне матеріальне становище. Це зумовлено психологічними, політичними та, перш за все, економічними факторами. Тому важливою для України є виважена соціальна політика, яка буде спрямована на регулювання соціальних відносин та збільшення середнього класу. Оскільки, на сьогоднішній день він є заміщений нижчим класом, та не виконує на практиці своїх суспільно-важливих функцій, не виступає гарантом соціальної стабільності та опори демократичних перетворень у державі. Тому одним із пріоритетних завдань нашої держави має бути створення необхідних умов для розвитку середнього класу, перш за все, шляхом економічних реформ, що призведе до політичної та соціальної стабільності нашої держави.
Трансформаційна стагнація в сучасній Україні загострила проблему багатства і бідності до жахливої межі несправедливості. Відтак вирішення цієї проблеми вимагає залучення всіх ресурсів суспільства – політичної волі, інтелектуального потенціалу, громадянського сумління, моральної відповідальності, ефективних економічних механізмів.
Україна належить до країн не лише з високим, а й зростаючим рівнем бідності. Значний спад виробництва за умов економічної кризи, інфляція, зниження продуктивності праці, штучне утримування на виробництві зайвої робочої сили, зростання рівня та тривалості безробіття у поєднанні з монопольним становищем окремих галузей та підприємств неминуче призвели до зниження обсягів валового внутрішнього продукту на душу населення, скорочення частки оплати праці в його структурі, зменшення реальних доходів та реальної заробітної плати, зниження платоспроможного попиту населення і обсягів споживання при одночасному погіршенні його якості та структури.
Кожен десятий українець перебуває за межею бідності.
З одного боку, найбагатші в Європі олігархи, а з іншого – найбідніше населення за найкращих природних, географічних умов і наявності талановитого і працьовитого народу.
Підсумовуючі статистичні дані можна прийти до наступного: хоча й за поляризацією бідні – багаті Україна знаходиться близько того рівня, з котрого і починала свою незалежність, це не є позитивним фактором, оскільки за багатьма макро та мікроекономічними показниками вона є одною з аутсайдерів у Європі. Звичайно деякі дестабілізуючі фактори мають свій негативний вплив (анексія Криму, військові дії в зоні АТО), але і в цілому до кризових явищ полярна структура суспільства в Україні також була невтішною.