ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.ПОНЯТТЯ СТРЕСУ ТА ДИСТРЕСУ ЇХ КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА 5
1.1. Визначення стресу, стресорів, стресової реакції і дистресу 5
1.2. Стреси в житті людини 10
РОЗДІЛ 2.ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ СТРЕСУ У СТАРШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 21
2.1. Дослідження методик стресу 21
2.2. Постановка та проведення дослідження подолання стресу у підлітків 25
2.3. Аналіз результатів дослідження 28
ВИСНОВКИ 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37
ДОДАТКИ 39

Протягом тривалого часу дослідники вели численні дослідження про те що таке стрес, та причини його виникнення. Ось як трохи іронічно висловився один із них: «стрес – це й власне стрес, і причина стресу, й наслідок стресу». І таке розмите, багатозначне тлумачення цього терміна виникло відразу ж після його введення в науковий лексикон. Зробив це, як відомо, канадський дослідник Ганс Сельє. Ще студентом-медиком він помітив, що багато хвороб у людей починаються однаково: кволість, висока температура, головний біль... За словами самого Сельє, пацієнти «мають хворий вигляд», хоч би чим конкретно (за)хворіли. Іншими словами, Сельє виявив неспецифічну (тобто не пов’язану з конкретною причиною), універсальну, або загальну, реакцію організму на зовнішні впливи (зокрема й патологічні), що потребують змін. Її-то він і назвав спочатку «загальним адаптаційним синдромом», а потім перейменував на «стрес» [1, с.43].
У «Словнику фізіологічних термінів» відсутнє визначення терміну «стрес». Замість цього дається визначення «емоційний стрес» з синонімами - stress, напруга, психологічний стрес, нервово-психічна, емоційна напруженість, психофізіологічний стрес.
Крім цього, в літературі зустрічаються терміни: фізичний, психоемоційний, інформаційний стреси. У словнику підкреслюється, що прикметник «емоційний» вказує особливу роль емоцій у генезі стресу. Емоційний стрес, на думку автора - це стан тривоги, конфлікту, емоційного розлади і т.д. - Такі емоційні стани, які розвиваються у людини, коли він стикається з реальними психологічно важкими ситуаціями, або вважає їх нерозв'язними [5, с.21].
Перша стаття Сельє про загальний адаптаційний синдром вийшла 1936 року, а 1950-го він опублікував класичну працю «Фізіологія й патологія стресу» з присвятою «всім, хто страждає від стресів» (й окремо – дружині «за допомогу в розумінні того, що неможливо й не потрібно вилікуватися від стресу натомість треба навчитися одержувати від нього задоволення»)…
Тому саме Ганс Сельє, мав значний вплив на подальше розуміння і вивчення даного явища. Отже, виходячи із таких перших уявлень про стрес, можна охарактеризувати його наступним – чином.
На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію – стрес.
Стрес (англ.stress - «тиск», «напруження») - реакція організму на будь-які зміни внутрішнього або зовнішнього середовища, яка стимулює захисні сили організму.
Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощі (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень [8, с.41].
Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярною є теорія стресу, запропонована звісно ж Г.Сельє. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу розуміється в такий спосіб.
Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу. Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може призвести до захворювання і навіть смерті людини [2, с.42].
Екстремальні ситуації впливають на людину по кілька разів на день, і в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.
Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби…
Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).
Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна – зростає ефективність діяльності, пасивна - ефективність діяльності різко зменшується [10, с.21].
Знизити працездатність і сприйнятливість людини можна дуже легко. А зробити це можна по-різному. Відомо, що в кожної людини існує вроджене почуття небезпеки. А значить якщо впливати на людину голосним звуком, раптовим падінням, предметом що швидко наближається, яскравим спалахом світла або навіть несподіваним дотиком, можна порушити сприйняття і зменшити його чутливість.
Під впливом стресу в організмі відбувається розпад білків, зменшується кількість вітамінів А, Е, С. Людина, що переживає стрес, виглядає змарнілою, старшою за свій біологічний вік. В організмі відбувається «окислювальний стрес». Саме тому лікарі радять вживати антиоксидантні полівітамінні комплекси.

1. Акимова М.К., Козлова В.Т., Психология эмоций - М.:Академия,2002. - 225-234с.;
2. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. Психол і педагог спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
3. Введение в психологию А. В. Петровского. – М., 1996.
4. Водопьянова Н.Е. Психодиагностика стресса./ Водопьянова Н.Е. – СПб.: Питер, 2009. – 336с
5. Головин С.Ю. Словарь психолога-практика. 2-е изд. - Мн.: Харвест, 2003. - 976 с.;
6. Депресія // Під ред. Пері А., Руксталіс М. та ін. Пер. з англ. - М., Мир, 2000. - 215 с.
7. Дубровина А.В. Возрастная и педагогическая психология / Дубровина А.В. - М.:Наука,2003. -225-261с.;
8. Дубровина И.В. Практическая психология образования / Дубровина И.В. - М.:Мысль,1997. -341-345с.;
9. Іовчук Н.М. Психологія емоцій./ Іовчук Н.М. - М., 1999.
10. Кижаев-Смык Л.А. Психология стресса./ Кижаев-Смык Л.А.– М.: Наука, 2003.
11. Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников журнал //Вопросы психологии - М.,2000. - №4 - 13-14с.;
12. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: ТЦ Сфера, 2005. - 464 с.;
13. Курпатов, А.В. Як позбутися від тривоги, депресії, дратівливості / А.В. Курпатов. - СПб.: Питер, 2002. - 256 с.,
14. Лоуен, А. Депресія і тіло / А. Лоуен. - М.: Просвещение, 2002. - 384 с.
15. Маклаков А.Г. Общая психология. – М., 2006.
16. Мафсон Л. Підліток і депресія. Міжособистісна психотерапія. Мафсон Л., Моро Д. та ін. - М.: ЕКСМО, 2008
17. Мей, Р. Сенс тривоги / Р. Мей. - М.: Клас, 2001. - 384 с.
18. Мухина В.С. Возрастная психология - М.:Педагогика в Москве,2000. -418-421с.;
19. Покрасс, М.Л. Активна депресія. Добра сила туги / М.Л. Покрасс. - Самара, 2001. - 320 с.
20. Практикум по психологии состояний / од ред. А. О. Прохорова - С-П.:Речь,2004.- 69-73.;
21. Психологія підлітка / Під ред. А.А. Реана- СПб.: прам- ЕВРОЗНАК, 2003
22. Рогов, Є.І. Настільна книга практичного психолога в освіті Є.І. Рогов. - М.: Просвещение, 1996. - 546 с.
23. Рубинштейн С.А. Основы общей психологии. – М., 2006.
24. Рубинштейн, С.П. Основы общей психологии /С.П. Рубинштейн. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 720 с.
25. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. М., 2000.
26. Судаков К. В. Системные механизмы эмоционального стресса. М., 2001.
27. Трикетт, Ш. Как победить депрессию и избавиться от тревоги / Ш. Трикетт. - М.: ЭКСМО, 2002. - 160 с.
28. Ханін, Ю.Л. Дослідження депресії / Ю.Л. Ханін // Питання психології. - 1999. - №3
29. Хорни, К. Невротическая личность нашего времени / К. Хорни. - СПб. Питер, 2002. - 224 с.
30. Щербатых Ю.В. Психология стресса. / Щербатых Ю.В. – М.: Ексмо, 2006. – 304 с.
31. Эриксон, Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. - М.: Просвещение, 1996. - 435 с.

Життя для деяких людей стає суворою і безжалісною школою. Виникаючі на нашому шляху труднощі (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) часто викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень, або ще такі реакції називають стресом.
Немає, напевно, більш відомого і водночас більш спірного наукового терміну, ніж «стрес». Усі говорять про стрес, усі його переживають, усі про нього багато чули... Парадокс, проте, в тому, що коли запитати навмання п’ять чоловік, що таке стрес, напевно дістанеш п’ять різних відповідей. І неспроста. По-перше, цілковитої згоди у визначенні стресу немає й у науковому середовищі, а по-друге, його природа така, що один і той же потенційно стресовий вплив в одних людей викликає сильні негативні реакції, а в інших – або взагалі нічого, або навіть щось приємне. Взяти, приміром, атракціон «американські гірки»: для когось катання на них буде важким (цілком стресовим) випробуванням, оскільки вони бояться висоти, а от для деяких людей це щоразу втіха. Або, скажімо, здача іспиту. Більшість із нас оцінить цю процедуру як явно стресову, проте є окремі унікуми, для яких вона буде приємним лоскотанням нервів. Ще одним прикладом, досить поширеним в наш час, може бути важкість адаптування молоді, яка переїжджає від батьків в віддалені міста на навчання. Реагуємо на стрес ми теж по-різному.
При вивченні підходів до розуміння стресу ми спираємося на роботи В.Я. Бодрова, Ф.Е. Василюка, роботи Ю.В. Щербатих, теоретичні доробки Г. Сельє. Стрес у підлітковому віці зазвичай не пов’язаний з певними глибинними конфліктами або порушеннями розвитку, а радше є наслідком природного процесу переходу до дорослого життя. Тому використання методів глибинної психотерапії або психокорекції постає недоцільним у більшості випадків. Важливим є пошук методу, який би діяв досить швидко, був ефективним та не чинив суттєвого втручання у подальший розвиток особистості підлітка. Таким методом виявляється метод аутогенного тренування. Саме він дозволяє швидко впливати на емоційну сферу людини, при цьому не зачіпає глибино емоційну сферу.
Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити особливості прояву стресу у підлітків.
Завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні засади дослідження проблеми стресу та дистресу;
2. Виявити особливості стресу в підлітковому віці;
3. Провести емпіричне дослідження виявлення рівня тривожності за шкалою Тейлора.
Об’єктом дослідження виступає стрес та дистрес.
Предметом дослідження виступає стрес в підлітковому віці.
Методи дослідження: теоретичний метод дослідження (вивчення, аналіз, синтез та узагальнення наукової літератури з даної проблематики), описовий метод, статистичний метод (ми використовували його при підрахуванні результатів дослідження), порівняльний метод.
Курсове дослідження складається зі вступу, теоретичного та практичного розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

В результаті проведеного теоретичного аналізу ми розглянули основні підходи до визначення поняття стрес у психології, фази розвитку стресу, фактори, які сприяють виникненню стресу, основні методи подолання стресу, особливості стресу у підлітковому віці. Також нам вдалося визначити особливості використання тренінгових методів для подолання стресу, зокрема особливості використання методу аутогенного тренування, як одного з найбільш ефективних методів подолання стресу.
Аналіз основних методів вивчення стрес дав підстави для розуміння того, що стрес є явищем досить багатостороннім, а отже складним для діагностики. І, відповідно, конкретної методики, яка давала б змогу вивчати власне стрес, практично не існує. Стрес впливає і на емоційну сферу людини, і на рівень її працездатності, і, особливо, на рівень тривожності. А тому вибір методу вивчення стресу пов’язаний з багатьма факторами. Зважаючи на те, що у нашому дослідженні участь приймають підлітки, найбільш відчутно стрес у цьому віці пов’язується з рівнем тривожності. Відповідно для проведення дослідження ми обрали методику вивчення тривожності Тейлора.
На основі проведеного теоретичного аналізу проблеми та аналізу методів вивчення стресу нам вдалося спланувати та провести експериментальне дослідження ефективності методу аутогенного тренування для подолання стресу у підлітковому віці. В результаті якого ми встановили:
більшість досліджуваних мала середній рівень тривожності (з тенденцією до високого), що підтверджує дослідження багатьох вчених, які визначають підвищений рівень тривожності підлітків;
в результаті використання методу аутогенного тренування відбувається суттєве зниження рівня тривожності, що підтверджується результатами кількісного аналізу даних;
зниження показників рівня тривожності в результаті використання методу аутогенного тренування свідчить про ефективність методу аутогенного тренування для подолання стресу у підлітковому віці.
Достовірність результатів дослідження забезпечується достатньою кількістю досліджуваних (30 осіб), використанням контрольної групи (для контролю впливу сторонніх факторів на результати дослідження), результатами кореляційного аналізу (рівень значимості результатів).
Перспективою подальших досліджень може стати вивчення ефективності використання методу аутогенного тренування для подолання стресу у осіб з різним рівнем особистісної тривожності.