ВСТУП 3
Розділ 1: Теоретична основа романо-германської правової сім’ї 5
1.1. Основні поняття романо-германскої правової сім’ї 5
1.2. Поняття кодифікації 7
1.3. Кодифікація як основа романо-германської правової сім’ї 11
Розділ 2: Історичне формування кодифікації 14
2.1. Кодифікація Юстиніана в римському праві 14
2.2. Кодифікація під час Французько-Буржуазної Революції 19
2.3. Кодифікація у двадцятому столітті 21
ВИСНОВКИ 39
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 41
ДОДАТКИ 43

Романо-германська правова сім'я має тривалу історію. Свій історичний початок вона бере в Стародавньому Римі, оскільки її витоки знаходяться в римському праві. З приводу часу формування романо-германського права існують різні точки зору. Одні автори вважають, що романо-германське право сформувалося в XII—XIII ст. в епоху Відродження, коли почалося вивчення римського права в стінах європейських університетів . Цей період можна назвати періодом доктринального розроблення і обґрунтування романо-германського права. Інші ж автори вважають, що романо-германське право сформувалося в континентальній Європі в XVIII—XIX ст., тобто по суті, французька кодифікація ознаменувала формування романо-германської правової системи.
Романо-германську правову сім’ю утворюють правові системи країн, в яких право і все, що з ним пов’язане, склалося на основі римського права.
У рамках цієї правової сім’ї на першому плані — правові норми, котрі визнаються як норми поведінки, що відповідають вимогам моралі й справедливості. Визначити, якими повинні бути ці норми, основне завдання законодавця й юриспруденції як науки. Основна ланка (джерело) цієї правової сім’ї — нормативно-правовий акт та його норми. Склалася романо-германська правова сім’я в континентальній Європі на основі теоретичних доктрин, і як вже було сказано , розроблених у французьких і німецьких університетах у XII—XVII ст.. Її основою було римське право (право стародавнього Риму), зокрема Юстиніана. Внаслідок колонізації, а також засвоєння європейської культурної і науково-теоретичної спадщини, принципи романо-германської правової сім’ї набули поширення в багатьох країнах світу. [2, c.98]
Структура романо-германської правової сім’ї. Вона вміщує два елементи: публічне право та приватне право.
Публічне право — сукупність правових норм (державних, адміністративних, кримінальних, процесуальних та ін.), які регулюють відносини у сфері загальнодержавного, сукупного (публічного) інтересу громадян держави.
Приватне право — сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері приватного інтересу (особистого життя) до яких належать майнові, шлюбно-сімейні, відносини з приводу власності тощо.
Первинною складовою права є правова норма. У всіх країнах, котрі відносять до романо-германської правової сім’ї, правову норму розуміють, оцінюють та аналізують однаково. Її розуміють як правило поведінки загального характеру. Конкретні казуси використовують лише для роз’яснення правових норм. Завдання юристів полягає в тому, щоб з безмірної кількості казусів сформулювати норму, а вже потім — принцип, дати практикам загальну модель для прийняття рішення у конкретних справах.

1) «Історія держави й права СРСР». Під редакцією ТитоваЮ.П. Частина 1. - М.: Юридична література, 1988 р
2) «Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія/ Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України»; За ред. В.Д. Гончаренко. - К.: Видавничий дім, 2002. - 714 с.
3) «Історія держави і права України: Курс лекцій». / За ред. В.Г. Гончаренка» – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
4) «Історія держави і права України: Навчальний посібник». / О.О. Шевченко, В.О. Самохвалов, М.О. Шевченко. – К.: Вентурі, 1996. – 290 с.
5) «Історія держави і права України: Навчальний посібник»./ Під ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.
6) «Історія держави і права України: Підручник в 2-х частинах». / За ред. Тація В.Я., Рогожина В.Д., Рогожина А.И. – К.: Ін Юре, 2003. – Т.1. – 656 с.
7) Бостан Л. «Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник» / Людмила Бостан, Сергій Бостан,; Наук. ред. С. М. Тимченко; М-во освіти і науки України, М-во внутрішніх справ України, Запорізький юридичний ін-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 671 с.
8) Верига В. «Нариси з історії України (кінець XVIII - початок XX ст.)». - Львів, 1996.
9) Глиняний В. «Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник «/ Володимир Павлович Глиняний,; Одес. нац. юрид. академія. - 5-те вид., перероб. і доп.. - К.: Істина, 2005. - 767 с.
10) Гончаренко В.Д. «Право України в період десталінізації (друга половина 1950-х – перша половина 1960-х рр.) // Правова система України: історія, стан та перспективи: У 5 т. – Т. 1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України». – Х.: Право, 2008. – C.472-480.
11) Дахно І. «Історія держави і права: Навчальний посібник-довідник для студентів ВНЗ»/ Іван Дахно,. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 405 с.
12) О. М. Джужа, В. С. Калиновський, Т. А. Третьякова та ін. «Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник»; За заг. ред. О. М. Джужи. - 2-ге вид., переробл. і доп.. - К.: Атіка, 2005. - 255 с.
13) Омельченко І. «Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник»/ Ірина Омельченко, Олег Сорокін, Валентин Череватий,; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2000. - 132 с.
14) Покровський І. А. «Історія римського права» . - СПб., 1998 .
15) Савельєв В. А. «Історія римського приватного права» . - М. , 1986
16) Страхов М. «Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник»/ Микола Страхов,; Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого, Акад. правових наук України. - 2-е вид., переробл. і доп.. - К.: Видавничий дім, 2003. - 582 с.
17) Усенко І.Б. «Україна в роки непу: доля курсу на революційну законність». - X.: Наук, думка, 1995.
18) Хома Н. «Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник» / Наталія Хома,. - 4-те вид., стереотипне. - Львів: Новий Світ-2000, 2007. - 474 с.
19) Шевченко О. «Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак.»./ Олександр Оксентійович Шевченко,; Відп. ред. І.Д.Борис. - К.: Вентурі, 1997. - 303 с.
20) Шостенко І. «Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник»/ Іван Шостенко, Оксана Шостенко,; МАУП. - К.: МАУП, 2003. - 101 с.

Кодифікаційні акти становлять той фундамент, на якому будується нове законодавство. Вони впорядковують нормативно-правовий масив, усувають наявні суперечності, уніфікують правовий категорійний апарат, забезпечують єдність термінологічно-мовного оформлення законодавчих актів. На відміну від результатів інших видів систематизації кодифікаційний акт не тільки впорядковує чинне законодавство, а й якісно його вдосконалює, методологічно «ушляхетнює». Досконалий кодекс сам по собі є свідченням високого рівня юридичної науки та нормотворчості в країні і водночас потужним поштовхом до подальших наукових досліджень відповідної галузі, розроблення та видання нових нормативно-правових актів на виконання його приписів. За допомогою кодифікації конкретні норми, інститути і галузі перебудовуються відповідно до цілей і принципів системи міжнародного права у цілому, в результаті чого система зміцнюється. Важливість кодифікації у праві досліджували такі відомі вчені: Покровський І. А., Джужа О. М., Калиновський В. С., Третьякова Т. А., Гончаренко В.Д., Тація В.Я та інші.
Мета курсової роботи – дослідження місця та ролі кодифікації в історії права, зокрема у формуванні та розвитку романо-германсьої правової сім’ї.
Дослідження теми курсової роботи вимагає розгляд таких питань:
1) Основні поняття романо-германскої правової сім’ї;
2) Поняття кодифікації;
3) Кодифікація як основа романо-германської правової сім’ї;
4) Кодифікація Юстиніана в римському праві;
5) Кодифікація під час Французько-Буржуазної Революції;
6) Кодифікація у двадцятому столітті.
Предмет дослідження: кодифікація як одна з найважливіших складових права. Роль кодифікації у формуванні та розвитку романо-германської правової сім'ї.
Об’єкт дослідження: роль кодифікації у праві в різних країнах у різні часи.
Мета дослідження: оцінити важливість кодифікації. Визначення ролі кодифікації в історії суспільства.
Гіпотеза: кодифікації права має значний вплив на перетворення суспільства, успішний соціально-економічний і політичний розвиток країни. Кодифікація є важливим показником рівня прогресу людства, взірцем правової думки.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 43 сторінки друкованого тексту. Курсова робота містить 1 додаток . Список використаних джерел включає 20 найменувань.

Кодифікація являє собою особливу змістовну форму систематизації законодавства. Вона здійснюється шляхом перероблення та зведення правоих норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений нормативно-правовий акт, котрий системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні.
Романо-германська правова сім'я має тривалу історію. Свій історичний початок вона бере в Стародавньому Римі, оскільки її витоки знаходяться в римському праві. романо-германське право сформувалося в континентальній Європі в XVIII—XIX ст., тобто по суті, французька кодифікація ознаменувала формування романо-германської правової системи.
Кодифікація символізувала остаточне завершення процессу формування системи романо-германського права як цілісного явища. Вона сприяла подоланню роздроблення права, множинності та різноплановості звичаїв, розриву між правовою теорією і практикою. Цей період у розвитку романо-германського права значною мірою підготовлений школою природного права і асоціюється з посиленим розвитком законодавства в європейських державах і його кодифікацією.
Найважливіша в римській історії кодифікація пов’язана з ім’ям імператора Юстиніана (527-565 рр.), який прагнув до створення єди¬ної правової системи, тобто упорядкування законів, що накопичились за багато століть, та творів римських юристів.
Кодифікація Юстиніана (Corpus juris civilis - Корпус цивільного права) - систематичний виклад візантійського права 6 ст.. Основа кодифікації Юстиніана - римське право, перероблене з урахуванням нових економіческіх умов. Кодіфікація Юстиніана, "Корпус цивільного права" (Corpus juris civilis), збори римських законів і творів юристів складены в 6 ст. за розпорядженням візантійського імператора Юстініана I протягом багатьох століть служило головним джерелом права большінстваевропейскіх країн.
В часи французької революції одним із завдань було створення єдиної національної правової системи. На відміну від Англії, тут здійснювалися рішучі заходи зі зруйнування феодальних відносин, зокрема у правовій сфері. Постало питання не тільки про створення нового законодавства, а й про його систематизацію. Свідченням цього є спроби кодифікації, здійснені ще в роки революції. Розуміючи надзвичайну актуальність і важливість кодифікації французького права для перетворення суспільства, успішного соціально-економічного і політичного розвитку країни у нових, післяреволюційних умовах, у розробці проекту кодексу безпосередню і активну участь взяв Перший консул - Наполеон Бонапарт. Він не тільки організував спеціальну комісію і запропонував внести до проекту певні правові принципи і концепції, а й сам редагував окремі положення, головував і виступав на засіданнях Державної ради при його обговоренні.
Офіційна кодифікація розпочалася в другій половині минулого століття і було присвячено законам і звичаям війни. Головну роль зіграли дві скликані за ініціативою Росії Гаазькі конференції світу (1899 і 1907 рр..).
Новий етап в історії кодифікації відкривається з прийняттям Статуту ООН, у якому говориться, що Генеральна Асамблея ООН організує дослідження і робить рекомендації з метою, зокрема, "заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації". В даний час загальновизнано, що кодифікація міжнародного права неможлива без її прогресивного розвитку.
Загалом, у двадцятому столітті склався досить розвинений механізм розвитку і кодифікації міжнародного права. Багато юристів досить високо оцінюють можливість цього механізму.
Ефективність кодифікації багато в чому залежить від того, що вона не руйнує і не підмінює звичайне право, а взаємодіє з ним. Одна з головних проблем права полягає в тому, щоб не відставати від ходу життя. Нове право значною мірою створюється за рахунок розвитку старого. Одним із засобів відновлення міжнародного права і є кодифікація.