Вступ ………………………………………………………………………3
Розділ 1. Теоретичний аналіз розвитку усного і писемного
мовлення молодших школярів в психолого-педагогічній літературі
1.1. Основні напрямки з розвитку усного і писемного
мовлення молодших школярів …………………………………6
1.2. Психолінгвістичні підходи до змісту формування
у молодших школярів мовленнєвих умінь і навичок ………..15
Розділ 2. Психолого-педагогічний аналіз методичних шляхів
розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів
2.1. Джерела збагачення словникового запасу учнів ………..21
2.2.Способи організації системи уроків української мови
та розвитку усного і писемного
мовлення в умовах диференційованого навчання ……………31
Висновки …………………………………………………………………..37
Список використаних джерел ……………………………………...……39
Додатки …………………………………………………………………….42

Реформування загальноосвітньої школи в особистісно-орієнтовану, розвивальну зумовлене потребами цивілізованого демократичного суспільства в Україні.
У контексті цих суспільних потреб особливо значущою є основна мета початкової мовної освіти, яка визначається провідною функцією рідної мови як навчального предмета: плекання національно свідомої, духовно багатої, творчої особистості учня, що володіє вміннями комунікативно доцільно вживати мовні засоби у різних сферах і видах мовленнєвої діяльності
Сформувати таку людину неможливо без оволодіння мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу, прилучення до духовної скарбниці рідного народу, самоствердження в житті, творчого самовираження.
Мова – система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування.
У визначенні функцій мови єдності немає. У працях з мовознавства спостерігаємо єдність у таких функціях: інформаційна, комунікативна, емотивна, когнітивна.
1. Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї функції є функція збереження інформації, контактна функція, функція оформлення культурних цінностей.
2. Комунікативна функція реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості.
3. Емотивна функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні – суперечці, полеміці, пісні, опері тощо.
4. Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін.
Мовлення – це спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією. Спілкування здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). усного і писемного мовлення ж – вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів. У межах такого терміна “мовлення” досліджуються: а) фізіологічні основи мовлення, мовленнєвої діяльності; б) механізми усного і писемного мовлення за його видами: механізм говоріння (усне мовлення), механізм аудіювання (сприйняття і розуміння усного мовлення) і т.д.; в) кодові переходи; г) взаємозв'язок мислення й мовлення; ґ) реалізація функцій мови в мовленні; д) взаємодія мов у мовленнєвій діяльності білінгва; е) процес оволодіння мовленням у дитини і надалі; є) формування “мовного чуття” (інтуїції) на різних вікових етапах тощо.
Психологи виділяють такі органи усного і писемного мовлення та їх функції: пам'ять репрезентує процеси збереження минулого досвіду, що дають можливість ще раз використати відоме вже в діяльності, у свідомості. У пам'яті зберігається інформація, закодована у формі образів і у формі мовних кодових одиниць і правил. Механізми пам'яті характеризуються такими властивостями: 1) запам'ятовування; 2) збереження; 3) розуміння (усвідомлення); 4) відтворення. Пам'ять існує у двох формах: довготривалої і короткочасної пам'яті.
Довготривала пам'ять – це підсистема, що забезпечує постійне збереження: мова, як правило, зберігається навіть при відсутності її повтору. Однак найкраще зберігання – це відтворення, т.т. мовлення.
Короткочасна (оперативна) пам'ять – також підсистема, вона забезпечує оперативне утримання і перетворення даних, що передані з довготривалої пам'яті. Механізм оперативної пам'яті приймає від органів сприйняття усного і писемного мовлення інформацію у мовних формах і передає її у довготривалу пам'ять (усне чи письмове висловлювання).

1. Бадер В. Розвиток усного і писемного мовлення школярів під час роботи над реченням // Початкова школа. – 2000. – №8. – С. 41–44.
2. Белый Б.И. Особенности зрительной перцепции у детей 8–12 лет // Вопросы психологии. – 1982. – №6. – С. 111–115.
3. Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв. – К.: Радянська школа, 1973.
4. Блинникова И.В. Роль зрительного опыта в раннем психологическом развитии детей // Психологический журнал. – 2000. – №3. – С. 49–65.
5. Большакова І. Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність // Початкова школа. – 2002. – №5. – С. 28–31.
6. Бондаренко Н. Навчання діалогічного усного і писемного мовлення // Дивослово. – К. – 2002. – №5. – С. 28–31.
7. Бровко І.О., Кошляк Г.С. Українська мова в цікавих малюнках та порівняннях // Початкова школа. – 1994. –№12. – С. 21–24.
8. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. – 1986. –№11. –С. 23–28.
9. Варзацька Л.О. Навчання усного і писемного мовлення на основі текстів // Початкова школа. – 1986. – №11. – С. 22-28.
10. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1967. – С. 40.
11. Використання картин на уроках розвитку мови в IV – V класах (Методичні вказівки на допомогу вчителям загальноосвітніх шкіл) // За ред. Н.П. Абліцова. – Донецьк, 1989. – 43с.
12. Головко І. Розвиток умінь третьокласників складати тексти міркування // Початкова школа. – 1997.–№6. –С. 18–21.
13. Горбась Н. Діалог як вид роботи з виховання культури спілкування. Методичні рекомендації // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – К. – 2002. – №3. – С. 135–145.
14. Гунява Г. Розвиток усного усного і писемного мовлення на уроках читання // Початкова школа. – 2002. – №4. – С. 16–17.
15. Дмитрук Х.К., Кравчук Д.М. Педагоги і методисти про систему робіт з розвитку усного і писемного мовлення учнів // Початкова школа. – 1977. –№5. – С. 49–52.
16. Дмитрук Х.К., Кравчук Д.М. Твір за картиною // Початкова школа. – 1977. – №5. – С. 49–52.
17. Дубовик С. Розвиток діалогічного усного і писемного мовлення школярів на уроках української мови // Початкова школа. – 2002. – №7. – С. 19–21.
18. Ермолаева Р.Н. Особенности воображения детей в процессе восприятия картин. – В кн.: экспериментальная психология и ее история. Сб. трудов (Московский государственный педагогический институт). – М., 1976. – С. 76–86.
19. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. – М.: Наука, 1992. – 160с.
20. Зрожевська А. Та ін. Опис – основа зв’язної розповіді // Дошкільне виховання. – 1991. – №2. – С. 4–5.
21. Каніщенко А.П. Уроки розвитку усного і писемного мовлення в початкових класах. Посібник для вчителя. – К.: Рута, 2000. – 128с.
22. Кісарчук З.Г. Психологічні аспекти діалогу молодших школярів. – В кн.: Психологія. Вип. 16. Методичний збірник. – К.: Радянська школа, 1977. – С. 138–147.
23. Косторотова Ю. Розвивайте мовленнєву творчість дітей // Обдарована дитина. – 2000. – №3. –С. 27.
24. Красоткіна Н. Мовою віршів малюємо залу // Початкова школа. – 1998. – №1. – С. 54–58.
25. Курганов С.Ю. Идеи Л.С. Выготского о природе внутренней речи и проблемы урока-диалога // Вестник Харьковского университета. – 1988. – №320. – С. 53–57.
26. Кутенко Л., Абрамова Л. Диктант. Матеріал до теми “Текст” // Початкова школа. – 1990. – №1. – С. 16–18.
27. Лабащук М.С. Психологія мовленнєвої діяльності. – Тернопіль, 1995. – 110с.
28. Лобчук О. Усний переказ як засіб розвитку усного і писемного мовлення // Початкова школа. – 2002. – №2. – С. 28–31.
29. Львов М.Р. Методика развития речи младших школьников. Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1985. – 205с.
30. Ляшкевич А. Навчання діалогічного усного і писемного мовлення на уроках української мови // Українська мова і література в школі. – 2002. – №7. – С. 9–12.
31. Мельничайко О.І. Використання серій малюнків для розвитку усного і писемного мовлення // Початкова школа. – 1973. – №7. – С. 27–31.
32. Методика викладання української мови // За ред. С.І. Дорошенка. – К.: Вища школа, 1992. – 295с.
33. Могильовський В. Пейзаж на уроках мови // Українська мова і література в школі. – 1990. – №1. – С. 92.
34. Никифорова О.И. Использование иллюстративного материала в лекциях по психологии // Вопросы психологии. – 1978. – №2. – С. 157–162.
35. Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации. Сборник научных трудов. – М., 1987. – 163с.
36. Омельчук С. Основа усного і писемного мовлення – діалог: розвиток діалогічного усного і писемного мовлення // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – №5. – С. 81–85.
37. Омельчук С. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь: проблема вибору вправ // Дивослово. – 2002. – №12. – С. 26–28.
38. Онищенко О. Робота за ілюстрацією як засіб розвитку усного і писемного мовлення першокласників // Початкова школа. – 2002. – №2. – С. 7-9.о

Розвиток усного і писемного мовлення є провідним принципом навчання рідної мови в початкових класах, який пронизує і об’єднує всі сторони мовленнєвої діяльності учнів.
З перших уроків української мови діти в доступній для них формі засвоюють основні функції мовлення. усного і писемного мовлення є важливим засобом спілкування, обміну думками й почуттями між людьми, передачі й засвоєння певної інформації, колективного досвіду людства.
У розвитку усного і писемного мовлення чітко визначаються такі лінії: удосконалення звуковимови і культури мовлення, робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника, удосконалення граматичного ладу мовлення, робота над зв’язним мовленням.
Термін “розвиток мовлення” використовується також у вузькому методичному значенні – це спеціальна навчальна діяльність учителя і учнів, направлена на оволодіння мовленням. Основними умовами успішного розвитку усного і писемного мовлення учнів у школі є розвиток фізіологічних механізмів мовлення; потреба спілкування, вираження думки; наявність мовленнєвого середовища, що живить розвиток усного і писемного мовлення дитини; оволодіння культурою мовлення. Розвиваючи усного і писемного мовлення розвивається мислення.
Учені-методисти розробили систему розвитку усного і писемного мовлення учнів, яка широко використовується в школі. Вона включає організацію мовних ситуацій, мовного середовища, словникову роботу, синтаксичні вправи, роботу над текстом, інтонаціями, над виправленням і вдосконаленням мовлення. Вся робота з розвитку усного і писемного мовлення спирається на курс граматики, лексики, фонетики, словотворення, стилістики, а також на теорію усного і писемного мовлення і тексту, яка не входить в програму школи, але використовується як основа методики розвитку усного і писемного мовлення учнів.
Сьогодні проблема розвитку усного і писемного мовлення учнів у школі є дуже актуальною. Оскільки діти не завжди можуть чітко висловити свої думки, їм бракує активного словникового запасу. Отож, завдання школи полягає у забезпеченні можливості розвивати своє усного і писемного мовлення на уроках.
Проблемою розвитку усного і писемного мовлення займалося багато вчених, зокрема: Львов М.Р., Горошковська О.Н., Лідман-Орлова Г.К., Рамзаєва Т.Г., Ладиженська Т.А., Каніщенко А.П., Мельничайко О.І., Пентилюк І.І. А.А, Венгер, П.П. Блонський, Л. С. Виготський, Л. Р. Войтко, Д. Б. Ельконін, О.О. Леонтьєв, Р.Р. Лурія, Г.О.Люблінська, В.О. Біль та інші.
Проте, дана проблема не є науково обґрунтованою у повному обсязі і тому залишається актуальною, що визначається і потребою сучасної початкової школи, оскільки проблема розвитку усного і писемного мовлення учнів молодших класів, а саме збагачення словникового запасу завдяки ілюстративному матеріалу була, є і буде визначати формування мовно-національної свідомості дитини, основи якої закладаються на уроках рідної мови.

Підкреслюючи все, що було сказано варто зазначити, що розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів посідає одне з головних завдань навчального процесу в цілому.
Провідним завданням у цій роботі є формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення.
Робота над цим завданням, розпочинається вже в першому класі на уроках грамоти. Паралельно з формуванням у першокласників умінь читати і писати, вчитель відповідно до начальної програми, готує дітей до побудови зв’язних висловлювань, а саме: збагачує лексичний запас школярів словами різних тематичних груп, вчить будувати словосполучення і речення, перебудовувати деформовані речення, доповнювати незавершене речення 1-2 словами, складати речення за малюнком, добирати заголовок до тексту, усно переказувати сюжетний текст букварного типу.
Однак, рівень сформованості в молодших школярів умінь створювати зв’язні висловлювання недостатньо великий. Про це свідчать результати перевірки стану проблеми розвитку монологічного учнів у початковій школі.
Анкетування вчителів проведене з метою з’ясування їхньої готовності до реалізації проблеми розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів, показало, що 59,3% опитаних педагогів потребують методичної допомоги в підготовленні та проведенні уроків, присвячених написанню переказів та творів, 51,2% учасників анкетування вважають за доцільне доповнити і систематизувати подані в підручниках з рідної мови вправи та завдання спрямовані на розвиток монологічного мовлення учнів початкових класів.
Зважаючи на зазначене, варто зауважити, що проблема розвитку усного і писемного мовлення учнів у початкових класах існує і потребує негайного розв’язання.
Необхідною умовою для забезпечення успішної побудови зв’язного усного і писемного мовлення учнями початкових класів зв’язних висловлювань є:
- багатство словникового запасу молодших школярів;
- уміння пов’язувати слова і словосполучення, речення;
- за допомогою речень логічно висловлювати думку;
- застосовувати у висловлюваннях засоби міжфразеологічного зв’язку;
- будувати план майбутнього висловлювання;
- використовувати виражені засоби мови;
- знати і вміло застосовувати правила орфографії і живопису.
Важливою умовою ефективного формування в молодших школярів будувати зв’язні висловлювання є знання і вміле застосовування правил орфоепії (під час усних висловлювань та орфоепії і правопису) під час письмових творчих робіт.
Ці знання та вміння формуються впродовж вивчення всього початкового курсу рідної мови шляхом вивчення правил та виконання вправ. Однак, під час підготовчої роботи до побудови усних висловлювань та написання переказу чи твору вчитель звертає увагу учнів на ті слова, в яких можна припуститися помилок, наголошує на розділових знаках, які доведеться використовувати.
Удосконалення комунікативних вмінь – процес нескінченний. Важливо, щоб воно відбувалося не заради самого процесу, а на благо людини, дитини! Тут кожен педагог може йти своєю стежкою до мети. Мета ця – людина, її вдосконалення і щастя.