Вступ …………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Спілкування з однолітками як наукова проблема
1.1. Спілкування дітей дошкільного віку з однолітками
та дорослими ……………………………………………………………6
1.2. Мотиви спілкування дітей дошкільного віку з однолітками …..19
Розділ 2. Експериментальне вивчення проблеми
спілкування дітей дошкільного віку
2.1. Методика дослідження ……………………………………………27
2.2. Особливості мотивів спілкування з ровесниками ………………33
Висновок ………………………………………………………………………..34
Список використаних джерел ………………………………………………...35

Ситуативно-ділова форма спілкування однолітків – головна для дошкільного дитинства різновидність комунікативної взаємодії. Для неї характерна потреба в співпраці і признанні, що реалізується в колективній сюжетно-рольовій грі. Ця потреба опредмечується в ділових мотивах, яка має виражений характер і націленість на самопізнання і самооцінку. Ситуативно-ділове спілкування однолітків сприяє розвитку особистості і самосвідомості, а також – допитливості, сміливості, оптимізму, активності, творчого і самобутнього початку в самому широкому розумінні цього слова. Неблагополуччя у сфері спілкування з однолітками заважає цим важливим процесам: діти стають пасивними, замкнутими, налаштовані ворожо. Становлення ситуативно-ділової форми спілкування потребує затримки її розвитку, бідності змісту.
Діючи на групу однолітків, дорослі в стані успішніше і швидше, ніж у індивідуальній роботі з дитиною, допомогти спільному психічному розвитку дітей.
В самому кінці дошкільного віку у деяких дітей складається нова форма спілкування, яку ми називаємо позаситуативно-ділова. Вона спостерігається не у багатьох дітей.
Головний напрямок, підбурюючий дошкільників до найбільш складних контактів цього періоду дитинства – жага співпраці.
В рамках позаситуативно-ділового спілкування дошкільники використовують всі три категорії засобів, але ведуче місце, безпосередньо, належить мові. Розмови дітей приурочені невідкладним справам. Налагоджування позаситуативно-ділових контактів дітей складають важливу частину їх підготовки до школи і полегшує наступні труднощі підліткового віку, коли положення у групі однолітків приймає домінуюче значення для самопочуття дитини.
Основна магістраль формування товариських зв’язків з ровесниками – становлення суб’єктивного відношення до них, а саме, вміння бачити в них рівну собі особистість, людину з тими ж почуттями і думками, і постійна готовність діяти на благо товариша, замислюючись про свої особисті інтереси тільки в другу чергу.
Вища форма спілкування дошкільників позаситуативно-ділова. Тенденції до її появи відмічаються у всіх вихованців дитячого садка. Але вона приймає закономірність приблизно у 10-15 % старших школярів.
Поняття форми спілкування відкриває можливості для розкриття якісних відхилень, утворених в розвитку спілкування дітей з однолітками в рамках дошкільного дитинства. Воно дозволяє простежити розвиток змісту контактів, а саме, взаємозв’язку з спільною життєдіяльністю дитини, з типом ведучої діяльності і її особливостями.
Через форми спілкування, виділяє М.І.Місіна, можена зрозуміти їх послідовну зміну в онтогенезі як власний випадок діалектичної взаємодії форм і змісту. Але при розгляді змін форм спілкування спеціально не прослідковуються і не виділяються функціонально-динамічні аспекти самого спілкування.
Аналіз значимості спілкування з дорослим і однолітком показав, що молодші дошкільники віддають перевагу дорослому. Однак, починаючи з 4 років, всі бурхливі виявлення радості і інших хороших емоцій, направлені вже на однолітка. В середньому дошкільному віці діти починають приділяти увагу ровеснику і отримувати більше задоволення у спілкуванні з ним.
По параметру гнучкості відношення до партнера протягом дошкільного дитинства утворюються відхилення в сфері спілкування з однолітками. Якщо у молодших дошкільників переважають негативні контакти (заперечення, конфлікти, впертість), то у старших суттєво зростає число конструктивних пропозицій, угоди, допомоги і т.д. В сфері спілкування з дорослим гнучкість залишається практично незмінною протягом усього дошкільного віку: негативні контакти з дорослим практично відсутні.
Отже, комунікативна діяльність життя дитини, яка виникає в кінці 2-го – на початку 3-го року життя, в подальшому передбачає ряд змін. В рамках дошкільного дитинства послідовно змінюються три якісні ступені у спілкуванні дітей з однолітками, названі форми спілкування – емоційно-практична, ситуативно-ділова і позаситуативно-ділова. Форма спілкування характеризує зміни вмісту сторін комунікативній діяльності дошкільників, зумовлені розвитком життєдіяльності дитини.
Протягом п’яти років (від 2 до 7) змінюється і міра розвитку особистісно-комунікативної діяльності дитини. Зростає віддаленість спілкування від інших типів взаємодії дошкільника з дітьми, направленість його активності тільки на однолітка як суб’єкта, позаситуативність спілкування, чуткість до дій ровесника, гнучкість в контактах з ним і значимість спілкування з рівним партнером серед інших видів взаємодії з ним.
Розвиток образу себе і однолітка в спілкуванні з однолітками у дітей раннього віку змінюється. У дітей 2-3 років вони спричиняють самостійну потребу в спілкуванні з однолітками і перетворюються і діяльність спілкування (Л.Н.Галігузова, 1983). Ця діяльність стає новим джерелом розвитку образу себе, втілюючи специфічний вклад в його вміст, відрізняється від того, який виходить від вміння спілкування з дорослими і самостійною діяльністю дитини. Для того, щоб його виявити, необхідно спочатку простежити дальший розвиток образу себе в ранньому віці, діючий під впливом спілкування з дорослим.
Вперше взаємозалежні відношення між ядром і периферією образу себе складаються у дитини до початку раннього віку. Цим зумовлено появлення гострих афективних реакцій на успіх і неуспіх. Глобальна хороша самооцінка дитини затрудняє диференціацію успіху – неуспіху конкретно дії від переживання благополуччя – неблагополуччя своєї особистості, однак на 3-му році життя починають активно складатися основи конкретної самооцінки (М.Г.Єлагіна, 1982). Розвиток образу себе супроводжується диференціацією спільної і конкретної самооцінки, ускладненням їх взаємовідносин.

1. Авдеева Н.Н. Развитие образа самого себя у младенцев: Дис. ...канд. психол. наук. М., 1982,
2. Авдєєва Н.Н. Розвиток образу самого себе у немовлят : Дис. ... канд. психол. наук . М. , 1982
3. Галигузова Л.Н. Влияние потребности в общении на избирательность восприятия зрительных воздействий у детей раннего возраста//Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии. М., 1978'
4. Галигузова Л.Н. К вопросу о происхождении и специфике потребности у детей раннего возраста в общении со сверстниками//Новые исследования в психологии. 1980. № 2.
5. Галигузова Л.Н. Развитие потребности в общении со сверстниками в раннем возрасте//Новыё исследования в психологии. 1978. № 2.
6. Галигузова Л.Н. Связь ведущей деятельности и общения при восприятии детьми раннего возраста игрушек, взрослых, сверстников//Проблемы периодизации развития психики в онтогенезе. М., 1976.
7. Галигузова Л.Н. Формирование потребности в общении со сверстниками у детей раннего возраста: Дис. ...канд. психол. наук. М., 1983.
8. Галигузова Л.Н. Формирование потребности в общении со сверстниками в раннем возрасте//Вопр. психологии. 1985. № 3.
9. Галигузова Л.Н., Землянухина Т.М. Зарождение общения между детьми в раннем возрасте//Генетические аспекты социальной психологии. Минск, 1985.
10. Галігузова Л.М. , Землянухина Т.М. Зародження спілкування між дітьми в ранньому віці / / Генетичні аспекти соціальної психології . Мінськ , 1985 .
11. Галігузова Л.М. Вплив потреби в спілкуванні на вибірковість сприйняття зорових впливів у дітей раннього віку / / Дослідження з проблем вікової та педагогічної психології. М., 1978 '
12. Галігузова Л.М. До питання про походження і специфіці потреби у дітей раннього віку у спілкуванні з однолітками / / Нові дослідження в психології . 1980 . № 2.
13. Галігузова Л.М. Зв'язок провідної діяльності і спілкування при сприйнятті дітьми раннього віку іграшок , дорослих , однолітків / / Проблеми періодизації розвитку психіки в онтогенезі . М., 1976
14. Галігузова Л.М. Розвиток потреби у спілкуванні з однолітками в ранньому віці / / Нові дослідження в психології . 1978 . № 2
15. Галігузова Л.М. Формування потреби в спілкуванні з однолітками в ранньому віці / / Зап. психології . 1985 . № 3
16. Галігузова Л.М. Формування потреби в спілкуванні з однолітками у дітей раннього віку : Дис. ... канд. психол. наук . М., 1983 .
17. Ганошенко М.М. Вплив спілкування з сверстнйкмі на сприйняття музики до- школярами / / Нові дослідження в психології . 1987 . № 2
18. Ганошенко Н.И. Особенности совместного восприятия музыки детьми дошкольного возраста//Исследование проблем дошкольного воспитания в трудах молодых ученых. М., 1985.
19. Ганошенко Н.І. Особливості спільного сприйняття музики дітьми дошкільного віку / / Дослідження проблем дошкільного виховання в працях молодих вчених . М., 1985 .
20. Ганошенко Н.Н. Влияние общения со сверстнйкми на восприятие музыки до-школьниками//Новые исследования в психологии. 1987. № 2.
21. Годовикова Д.Б., Гаврилова Е.И. Осознание детьми от 2 до 5 лет качеств их сверстников — партнеров по совместной деятельности//Теоретические и прикладные проблемы познания людьми друг друга. М.| 1976.

Спілкування – це спосіб виразити те чи інше відношення до людини чи інших людей.
Ціль спілкування – це те, заради чого у людини виникає даний вид активності. У тварин ціллю спілкування може бути побудження іншої живої істоти до певних дій, попередженням про те, що необхідно утриматись від тих чи інших дій. Мати, наприклад, голосом чи рухами попереджає дитя про небезпеку; одні тварини в стаді можуть попереджати інших, що ними сприйняті життєво важливі сигнали.
У людини кількість цілей спілкування збільшується. В них вмикається передача і отримання об’єктивних знань про світ, навчання і виховання, угода розумних дій людини і їх сполучних дій, встановлення і з’ясування особистих та ділових взаємовідносин. Люди обмінюються один з одним інформацією, знаннями, здібностями, вміннями і навиками. Людське спілкування багатопредметне, воно різноманітне за своїм внутрішнім вмістом.
Важливими видами спілкування у людей є вербальне і невербальне спілкування. Невербальне спілкування – це спілкування за допомогою міміки, жестів і пантоміміки, через прямі сенсорні чи тілесні контакти. Вербальне спілкування притаманне тільки людині і обов’язковою його умовою є засвоєння мови.
За своїми комунікативними можливостями воно надзвичайно багатше всіх видів і форм невербального спілкування, хоча в житті не може повністю його замінити.
Спілкування має велике значення у формуванні людської психіки, її розвиток і становлення розумної, культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, дякуючи широким можливостям до навчання, людина набуває всіх своїх вищих пізнавальних здібностей і якостей. Через активне спілкування з розвинутими особистостями вона сама перетворюється в особистість.
Якби від народження людина була позбавлена можливості спілкування з людьми, вона не стала б ніколи цивілізованим, культурно і морально розвиненим громадянином, була б до кінця життя напівзвіром, лише зовні, анатомо-фізіологічно, нагадуючи людину.
Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має її спілкування з дорослими на ранніх етапах онтогенезу. Психічний розвиток дитини починається із спілкування. Це перший вид соціальної активності, який виникає в онтогенезі і завдяки якому немовля отримує необхідну для його індивідуального розвитку інформацію.
В останні роки значно зріс інтерес педагогів і психологів до проблеми дитячих взаємин. Учені і практики визначають різні аспекти цієї складної проблеми. Зокрема, виявляються особливості взаємин дітей на різних вікових етапах, ведуться пошуки найефективніших засобів їх формування. І це цілком закономірно. Адже важко переоцінити значення позитивних взаємин у моральному вихованні людини нового суспільства.
Індивідуальний розвиток дитини не можна розглядати і вивчати поза її спілкуванням з дорослими і ровесниками. Саме в процесі набуття досвіду спілкування з іншими людьми закладаються основи моральних якостей особистості. Дитячі взаємини виявляються і формуються у спільній діяльності. Існує взаємозв’язок між рівнем взаємин і рівнем діяльності дітей.
Ігрова діяльність, як одна з форм організації життя дітей, сприяє виникненню різних стосунків між ними. Саме взаємини у спільних іграх формують здатність входити у товариство гравців, діяти в ньому певним чином, встановлювати товариські і дружні стосунки, підкорятися його вимогам. Тут виховується гуманне ставлення дітей один до одного, взаєморозуміння, усвідомлення вимог вихователів і товаришів, уміння зважати на думку інших та інтереси всіх дітей.
Проблему спілкування дітей дошкільного віку досліджували такі видатні вчені як Л.Н.Галігузова, М.І.Лісіна, М.Н.Репіна та ін.

Отже, спілкування з однолітками дітей дошкільного віку супроводжується зміною змісту потреби дітей у спілкуванні з ровесником. Дослідження, виконувані різними методами, достатньо впевнено показали це. Наприклад, у роботі Р.А.Смірнової, М.І.Лисіної.
Головне прагнення до комунікації народжується із прагнення дитини до самопізнання і самооцінки і з його допомогою, що однаково відноситься до обох сфер комунікації дітей. Сфера контактів з рівними собі грає важливу роль в спільному психічному розвитку дитини. Спілкування з рівним партнером складає благодатні умови для пізнання дітьми своїх можливостей шляхом вільного виявлення творчого, оригінального початку. Спілкування з однолітками стимулює розвиток ініціативності дошкільників. Основним змістом спілкування однолітків в ранньому віці стають спільні ігри, саме взаємини у спільних іграх формують здатність входити у товариство гравців, діяти в ньому певним чином, встановлювати товариські і дружні стосунки.
Спілкування має велике значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні розумної культурної поведінки. Через спілкування з психічно розвинутими людьми людина набуває всі свої вищі пізнавальні здібності і якості. Через спілкування з розвинутими особистостями вона сама перетворюється в особистість.