ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ 5
1.1. Поняття і природа творчості 5
1.2.Види творчості та їх особливості 8
1.3.Творчий процес та його зміст 13
РОЗДІЛ ІІ. ТВОРЧІСТЬ ТА ОСОБИСТІСТЬ 16
2.1.Формування та розвиток особистості 16
2.2. Творча особистість та її життєвий шлях 17
2.3. Порівняльна характеристика життєвого шляху діячів культури, на прикладі Дарвіна, Діккенса, Ейнштейна, Фрейда 19
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

Уже близько п’яти століть у європейській гуманітарній традиції не припиняються дебати про природу специфічної людської здібності до творчості – вміння створювати нові форми речей, відносин, поведінки, ситуацій в межах чого завгодно. «Поняттям творчість охоплюються всі форми створення і появи нового на фоні існуючого, стандартного». [2, с.34]
Дослідницькі горизонти теми творчості зв’язані з вирішенням філософської, художньо-естетичною, психолого-педагогічної і соціокультурною проблем. Звернемося до психолого-педагогічної проблематики феномена творчості. Розділ психології, що вивчає процес створення людиною нового, оригінального в різноманітних сферах діяльності, а також формування, розвиток і структуру творчого потенціалу (креативності) називається психологією творчості.
Вочевидь поняття «творчість» тісно пов’язане з поняттями «творча діяльність» та «креативність». Творчою діяльністю ми вважаємо таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове – чи предмет зовнішнього світу чи побудова мислення, що веде до нових знань про світ, або почуття, відображуючи нове ставлення до дійсності.
Пізніше у психології з’явився термін креативність (від лат. сreativo - творення). Це інтегральна властивість особистості, творчий потенціал, творчі можливості людини, які проявляються в інноваційних перетвореннях у всіх сферах життя – мисленні. Почуттях, спілкуванні, пізнанні, окремих видах діяльності і т.п. Структура креативності включає в індивідуальних варіантах своєрідне й унікальне поєднання мотиваційних, емоційних, інтелектуальних, екзистенційних, комунікативних креативних явищ, а також компетентність. [2, с.35]
Багатогранність вивчення психолого-педагогічних проблем креативності слугує доказом зацікавленості сучасної науки у феномені творчості і творчого мислення. Психологія намагається розглянути особливості творчого мислення і діяльності в межах прояву особистістних властивостей людини. Дослідники підкреслюють, що в житті кожної людини мислення не існує як чисто інтелектуальний процес, а невідривно пов’язане з іншими психічними процесами, виражаючи настанову пізнання і оцінку світу, творчого перетворення дійсності. За влучним виразом Л.С. Виготського, мислить не мислення, мислить людина.
Поняття творчість у психологічних дослідженнях виявляє багату карту тлумачень. Наприклад З. Фройдом (психоаналітична теорія) механізми творчості розуміються як свого роду «замінюючи утворення», в яких первинні потяги і емоції шляхом сублімації знаходять часткове задоволення в замаскованій символічній формі. [2, с.36]
Учень Фройда К.Г. Юнг пов’язував проблему творчої діяльності художника з «архетипічними» особливостями особистості і «колективним несвідомим». Якщо прийняти поділ типів людських особистостей по Юнгу на екстравертів і інтровертів, то першим притаманні переважно «осяяння» свідомості інтелектуальною інтуїцією, а іншим приписуються «осяяння», отримані у ході активного сприйняття зовнішніх впливів.
Дж. Гетдельс, Ф. Джексон та Л.С. Kюбі знаходять схожість між творчім процесом і вільною грою уяви, що має багато схожого до дитячих ігор. Е. Шехтель виявляє виток творчої свободи художника в стані особливої «відкритості психіки у зовнішній контур». Ю. Раудсепп вважає, що прояв «чужинського» елементу у поле уваги утворюючого індивіду може гальмувати розвиток «блискучої» ідеї. Обґрунтовується практика «брейнстормінгу» («мозкового штурму») з відсутністю критики в період генерації творчих ідей.
По А. Маслоу «первинна творчість» властива особам допитливим, живим і спонтанним, які приймають свою ніжність, жіночність і естетичну зорієнтованість. З цим солідаризується і А. Кестлер, котрий вважає, що для творчої активності необхідно мати живу інтуїтивну уяву для нових ідей, які не виводяться дедуктивним способом, але утворюються шляхом артистичної творчої уяви. Віддаючи вирішальну роль символічному мисленню А. Кестлер категорично заявляє, що «справжня творчість починається там, де закінчується мова».

1. Алексєєв Н.Г., Юдін Є.Г. Про психологічних методах вивчення творчості. М., Наука, 2010. - 467с.
2. Альтшуллер Г.С., Верткин І. М. Життєва стратегія творчій особистості. Мінськ, Білорусь, 2011. - 482с.
3. Арушанова А. Дослідження діяльності Фрейда / / Київ. - 2011. – 467с.
4. Бодалев, А.А. Вершина у розвитку дорослої людини: характеристики й умови досягнення. М.: Наука, 2012. - 673с.
5. Венгер.Л.А. Педагогіка здібностей. М.: Просвітництво, 2013. - 245с.
6. ВиготськийЛ.С., Психологія мистецтва. Під ред. Ярошевского, М. Педагогіка, 2010. - 198с.
7. Віттельс Ф. Фрейд. Його особистість, вчення і школа. Л-д: Его, 2011. - 367с
8. Галін О.Л. Психологічні особливості творчої поведінки. М., 2011. - 387с.
9. Лейбін В.М. Фрейд, психоаналіз і сучасна західна філософія. М.: Політична література, 2010. - 376с
10. Тугушева М. П. Чарльз Диккенс. - М., 2009. - 230 с.
11. Усі зарубіжні письменники. - За ред. О.Д. Міхільова. - Харків, 2010. - 384с
12. Френкель В.Я., ЯвеловБ.Е. Ейнштейн: винаходи і експерименти. 2-ге вид., перероб. і доповн. – М.: вид. «Наука», 2010. - 537с
13. Хофман Б. Альберт Ейнштейн: творець і бунтар. Історія фізики. - Пер. з анг. – М.: «Прогрес», 2013. - 748с.
14. Черненко М. Творчість Чарльза Діккенса. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2012. - №4. - 265с
15. Честертон Г.К. Чарльз Диккенс. - М., 2013. - 207с

Актуальність теми полягає в тому, що творчість є основним рушієм розвитку людства.
Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість не виростає на порожньому місці, творчість — властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у від¬повідній галузі. Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті і є його особистісним дериватом (про це вже йшлося вище).
Водночас готовність до творчості, творчого вирішення проблеми, креативність є загалом одним із механізмів пси¬хологічного захисту людини в складних умовах — як у тру¬довій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проб-леми тощо.
Творча самореалізація в широкому сенсі становить ос¬новну якість, невід'ємну характеристику психічно здорової людини. Так, за А. Маслоу, психічно здорова людина — це щаслива людина, яка живе в гармонії з собою, не відчуває внутрішнього розладу, захищається, однак першою не напа¬дає, любить навколишній світ, людей і творчо працює, реалізуючи свої здібності й обдарованість.
Винахідництво, раціоналізаторство, взагалі різноманітні процеси в сучасному виробництві, в яких виявляється твор¬чий професійний потенціал, забезпечують найбільш суттєві прогресивні зміни у виробництві й соціумі. Важливим для суспільства є не тільки генерація нових ідей і технічних рішень, а й уміння сприймати й розуміти нове, поважати свіжі, навіть незрозумілі ідеї, впроваджувати їх, не проти¬діяти новому.

Під творчістю розуміється передусім процес створення нового, корисного продукту. За обсягом принципової но¬визни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може, нового й у космічному масштабі. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну).
Другий рівень творчості стосується продукту, який є но¬вим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Деякі винаходи з'являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах, однак відповідний рі¬вень творчості, безумовно, досить високий.
Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевид¬нішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізатор¬ська пропозиція, що реалізується, як правило, в межах яко¬гось підрозділу підприємства, в найкращому випадку - га¬лузі.
Четвертий рівень торкається творчості, новиз¬на продукту якої є суб'єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, що творить. Однак такий обме¬жений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути чи не найважливішим, початковим етапом в оволодінні вищи¬ми рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної креативності.

Теорії Фрейда стали великим кроком у західній психології. Принципово важливим досягненням було вироблення нового погляду на особистість людини.
У міру розробки психоаналітичного вчення Фрейд приділяв велику увагу філософсько-соціологічним проблемам, серед яких помітне місце займали питання культури, релігії, міжособистісних відносин, психології мас, конфліктного буття людини в системі цивілізації.
Таким чином, за Фрейдом, кожна людина, вступаючи в систему культури, у вигляді своєрідної плати за цей вступ відмовляється від потягів, що виникають переважно з еротичних джерел, які керуються принципом задоволення.
Ця відмова не проходить безслідно і неминуче викликає вороже ставлення до культури, оскільки, за Фрейдом, кожна людина прагне до задоволення своїх інстинктів і потягів, а суспільство придушує ці устремління. Саме тому в концепції Фрейда культура (чи суспільство) з самого початку постає як чужа, ворожа людині зовнішня сила, мирне співіснування з якою винятково важке для неї.
В свою чергу Ейнштейн – постать по своєму культова й видатна.
Близькі знайомі описують Ейнштейна як людину товариську, дружню, життєрадісну, дотепну, з чудовим почуттям гумору, відзначають його доброту, постійну готовність допомогти, повну відсутність снобізму. Ейнштейн пристрасно любив музику, особливо твори XVIII століття. У різні роки серед його улюблених композиторів були Бах, Моцарт, Шуман, Гайдн і Шуберт, а в останні роки – Брамс. Добре грав на скрипці, з якою ніде не розлучався. З художньої літератури із захопленням відгукується про прозу Льва Толстого, Достоєвського, Діккенса, п’єси Брехта. Захоплювався також філателією, садівництвом, плаванням на яхті (навіть написав статтю про теорію управління яхтою). Незважаючи на свій колосальний науковий авторитет, він не страждав зайвою зарозумілістю, охоче припускав, що може помилятися, і якщо це траплялося, публічно визнавав своє помилку.
Цікаво те, що Виявляється, класик англійської літератури Чарльз Діккенс був автором не тільки романів і новел. Останні дослідження доводять, що Діккенс написавши книгу про смачну і здорову їжу. Алі видавалася вона під псевдонімом.
У цих аркушах говоритися про ті, як пані і пан Діккенс приступили до збирання рецептів для майбутньої книги, пише британська газета The Times. Примітно, що це відкриття було зроблене абсолютно випадково. 73-літній Марко Лемон виявив домашній архів під година звичайного прибирання будинку.
Пітер Екройд, бібліограф Діккенса, заявивши: «Це просто вражаюче! Нова інформація про письменника не надходила давно». Куховарська книга була бачена в жовтні 1851 і завоювала величезну популярність. Справжньою сенсацією стали рецепти холодного пудингу і страви з голови ягняти, повідомляє Ananova.
Отже, підсумовуючи, треба наголосити на тому, що хоча описані діячі займалися різними видами діяльності, вони мають величезний вплив на розвиток світової літератури й науки.