Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Психологічні проблеми адаптації мігрантів в іншому культурному середовищі "

Предмет:

Психология

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2019

Страницы:

145 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. 6
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІІЇ МІГРАНТІВ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 6
1.1. Поняття, сутність процессу адаптації 6
1.2. Принципи і типи адаптації особистості до іншого культурного середовища 8
1.3. Фактори, які впливають на процес адаптації до нового культурного середовища 12
РОЗДІЛ 2. 18
ТЕХНОЛОГІЯ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ДО НОВОГО КУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА 18
2.1. Підготовка до міжкультурної взаємодії 18
2.2. Методи мовного орієнтування: прийом лінгвістичних контрастів, прийоми саморефлексії та оцінювання іншомовної культури 21
2.3. Методи когнітивного орієнтування: прийоми культурних ассимиляторов, міжкультурні тренінги 24
РОЗДІЛ 3. КУЛЬТУРНИЙ ШОК ЯК ОДИН ІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ АДАПТАЦІЇ ТА РЕАДАПТАЦІЇ ДО НОВОГО СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА 29
3.1.Поняття культурний шок 29
3.2.Етапи адаптації 32
3.3.Способи подолання культурного шоку 38
ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

З найдавніших часів війни і стихійні лиха, пошуки щастя і допитливість змушують людей переміщатися по планеті. Багато з них - переселенці - покидають рідні місця назавжди. Візитери (дипломати, шпигуни, місіонери, ділові люди і студенти) тривалий час живуть в чужій культурі. Туристи, а також учасники наукових конференцій і т. п. опиняються у незвичному оточенні на нетривалий час.
Не слід думати, що саме по собі встановлення безпосередніх контактів між представниками різних країн і народів приводить до більш відкритих і довірливих відносин між ними. Всі мігранти в тій чи іншій мірі стикаються з труднощами при взаємодії з місцевими жителями, поведінку яких вони не здатні передбачити. Звичаї країни,де вони перебувають, часто здаються їм загадковими, а люди – дивними [2, c.56]. Було б крайнім спрощенням вважати, що негативні стереотипи можуть бути зруйновані директивними вказівками, а знайомство з незвичними способом життя, звичаями і традиціями не викличе неприйняття. Збільшення міжособистісного спілкування може призвести до посилення упереджень. Тому дуже важливо визначити, при яких умовах спілкування між представниками різних країн і народів виявляється найменш травмуючим і породжує довіру.
Але і при найбільш сприятливих умовах контакту, наприклад при постійній взаємодії, спільній діяльності, частих і глибоких контактах, відносно рівному статусі, відсутності явних розпізнавальних ознак, у переселенця або візитера можуть виникнути складності і напруженість при спілкуванні з представниками країн,де він перебуває. Дуже часто мігрантів охоплює туга за батьківщиною - ностальгія. Як зазначав німецький філософ і психіатр К. Ясперс (1883-1969), почуття туги за батьківщиною знайомі людям з глибокої давнини:
«Ними мучиться Одіссей і, незважаючи на зовнішнє благополуччя, женемо по світу в пошуках Ітаки. У Греції, особливо в Афінах, посилання вважалася найбільшим покаранням. Овідій знайшов пізніше багато слів для скарг на свою тугу за Риму ... Вигнані євреї плакали при воді Бабілон, згадуючи Сіон «(Ясперс, 1996, с. 11).
Роботи з вивчення міжкультурної адаптації почали з'являтися у соціальній антропології в першій половині ХХ століття, наприклад, роботи Роберта Редфілда, Ральфа Лінтона, Мелвілла Херсковица. Спочатку феномен міжкультурної адаптації розглядався на груповому рівні у якості акультурації: «Аккультурація проявляється тоді, коли групи осіб, що мають різні культури, приходять у безперервне спілкування з подальшими змінами в оригінальній моделі культури однієї або обох групах».
При цьому під аккультурациєю мали на увазі взаємний вплив культур з подальшим поглинанням більш слабкої культури. Культура ж, згідно американського психолога Девіда Мацумото, є «сукупність установок, цінностей, вірувань і поведінки, які притаманні групі людей, кожному індивіду, і передаються від покоління до покоління».
Аккультурація має і такий важливий аспект, як розрив зі старою етнічною культурою і пристосування до нової. Це зворотний процес інкультурації - процесу входження індивіда в культуру, оволодіння новим етнокультурним досвідом [4, c.98].
З другої половини ХХ століття інтерес до міжкультурної адаптації переселенців з'явився у психології. Були проведені дослідження пристосування до нового культурного середовища індивідів з акцентом на патологічні феномени, такі як невротичні і психологічні розлади, девіантну поведінку: Зигмунд Фрейд, Абрахам Маслоу, Карл Роджерс та ін.
У 60-х роках ХХ століття у психології найбільш відомими в області акультурації стали роботи канадського психолога Джорджа Беррі. Беррі запропонував так звані стратегії, що ґрунтуються на двох чинниках. Перший фактор, що впливає на вибір стратегії - підтримання і розвиток етнічної своєрідності індивіда у суспільстві. Інший фактор відноситься до бажання індивіда контактувати з іншими етносами. У класифікації Беррі виділяються чотири стратегії, які є і можливими наслідками міжкультурних контактів для індивіда. Такими стратегіями є асиміляція, інтеграція, сепарація і маргіналізація.
Розвиваючи ідеї Беррі про стратегії акультурації, У. Серл і К. Уорд виділили два типи пристосування: психологічну і соціокультурну адаптації.
Сьогодні під соціокультурної (міжкультурною) адаптацією особистості розуміють пристосування індивіда (адаптанта) або групи до умов нової соціокультурного середовища, тобто до нових цінностей, норм поведінки, традицій, ритуалів.

Рушійною силою сучасного інноваційного та мобільного суспільства є злагодженість і продуктивність міжнародного та багатонаціонального співіснування. Світова спільнота прагне досягти гармонії в суспільстві й апелює до прояву толерантності та поваги до інших мов та культур, релігій та звичаїв, уміння знаходити спільну мову та налагоджувати взаємовигідний діалог не лише на урядовому чи бізнесовому рівні, а й на рівні побутового повсякденного спілкування. Саме тому не зменшується, а навпаки, зростає актуальність теми успішної та ком фортної адаптації особистості до іншомовного соціокультурного середовища.
Оскільки кожна особистість є унікальною та неповторною своєю поведінкою, відчуттями, сприйняттям дійсності та реакцією на певні життєві ситуації, такими ж унікальними є форма, спосіб, швидкість та успішність її адаптації до іншомовного соціокультурного середовища [1, c.67].
Проблема адаптації людини вже тривалий час належить до числа фундаментальних в багатьох областях наукового знання. Адаптація є однією з цілком реальних способів збереження життєздатності людини не тільки в сучасному стрімко мінливому світі, але й у майбутньому.
Включення адаптації до кола важливих проблем визначається як реальними вимогами життя, так і логікою розвитку наукових знань. Сучасна соціальна наука, активно і масштабно включилася у вирішення актуальних для суспільства завдань, стикається з необхідністю осмислення змін поведінки людини. Розкриття механізмів адаптації дає ключ до розуміння нових форм відносин людини із суспільством, природою і з самим собою, до прогнозування динаміки поведінки [3, c.67].
Реформування системи освіти, котре нині відбувається в Україні, висунуло на порядок денний питання подальшої наукової розробки теоретичних і прикладних аспектів проблеми оптимізації соціально-психологічного клімату мігрантів в іншому культурному середовищі.
Дослідження проблем адаптації особистості в іншому культурному середовищі актуально, бо сприяє вирішенню гострих міжетнічних, міжконфесійних проблем і підтримці мирних відносин в масштабах, як усього людства, так і окремих товариств.
Тема дослідження курсової роботи зачіпалася в працях великого кола науковців. З психологічної точки зору питання соціально-культурної адаптації розглядалися Зігмундтом Фрейдом, Абрахамом Маслоу, Карлом Роджерсом, Джорджем Бери («Acculturation and mental health», 1988) та ін. З точки зору соціології міжкультурну комунікацію досліджували Роберт Редфілд, Ральф Лінтон, Мелвілл Херсковіц (соціальна антропологія, «Memorandum for the study of acculturation», 1936 р.), У. Серл, К. Уорд, М. Коксінен, В. (1991 рік, безпосередньо соціокультурна адаптація) та ін. Серед вітчизняних вчених слід відзначити П.Ф. Кравчука, Є.В. Лотареву, В.В. Москаленко, І.А. Шульгіну (проблема впливу культури на особистість), Б.А. Єфімова, М.М. Заренок, Л.Н. Когана, Ю.Р. Вишневського, І.Б. Громову, В.М. Леонтьєву, В.А. Ядова (загальні питання адаптації особистості до іншої культури) та ін.
Об'єктом вивчення курсової роботи виступає особистість людини, її взаємодія із соціальним, культурним середовищем, процес соціально-культурної адаптації, а предметом - прийоми адаптації особистості у ній.
Мета даної роботи –всебічне вивчення психологічних проблем адаптації мігрантів в іншому культурному середовищі. Відповідно до мети були поставленні наступні завдання:
 розкрити сутність поняття адаптації;
 охарактеризувати принципи і типи адаптації особистості до іншого культурного середовища;
 вивчити фактори,які впливають на процес адаптації до нового культурного середовища;
 дослідити технологію адаптації особистості до нового культурного середовища;
 розглянути культурний шок як один із психологічних чинників адаптації та реадаптації до нового соціокультурного середовища.
Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи дослідження: аналіз і узагальнення наукової літератури з досліджуваної проблеми; вивчення наукової літератури з теми дослідження; експрес-аналіз програм міжкультурної адаптації, методи порівняльного аналізу, класифікації.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу,двох розділів,висновку,списку використаних джерел.

За результатами написання даної курсової роботи, стало ясно, що адаптація особистості до іншої культурної середовищі розуміється, насамперед, як соціокультурна адаптація - пристосування індивіда (адаптанта) або групи до умов нової соціокультурної середовища, т.е . до нових цінностей, норм поведінки, традицій, ритуалів.
Основною метою соціокультурної адаптації є психологічна та культурна інтеграція нових членів (переселенців, мігрантів) в суспільство.
При цьому адаптація до нового середовища відбувається в три-чотири обов'язкові етапи: фазу першої реакції, фазу соціальної адаптації, контрастну фазу і період реабілітації. Бажано, щоб третя фаза відсутня і три інші фази протікали максимально швидко від декількох днів до місяця. На якість і швидкість протікання соціокультурної адаптації впливає ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів: фактори інформованості мігранта, його соціальних навичок, а також «культурної дистанції» (віддаленості або близькості культур). Крім цього особливо важливим об'єктивним чинником виступає вибір тих чи інших прийомів і методів адаптації особистості до іншого культурного середовища. Розрізняють методи мовного та когнітивного (інформаційно-понятійного, пізнавального) орієнтування особистості у новому культурному середовищі. До першого методу належать прийоми лінгвістичних контрастів, прийоми саморефлексії і оцінювання іншомовної культури, до другого - прийоми» культурних асиміляторів «та міжкультурні тренінги.
Прийом лінгвістичних контрастів передбачає ознайомлення адаптантов з поведінкою (в основному вербальним, тобто мовним) у нового культурного середовища в тій чи іншій ситуації спілкування. При цьому особливий акцент робиться на різниці в різних мовах, мовних етикетах шляхом зіставлення чи протиставлення окремих мовних компонентів.
Прийом саморефлексії вчить адаптантов самостійно порівнювати мовна поведінка та культурні особливості рідної культури з іншомовною культурою партнерів по спілкуванню, а також навчає здатності мислити з точки зору представників іншомовної культури при вирішенні якої-небудь проблеми в бізнесі чи іншій важливій завдання.
Оцінювання іншомовної культури проводиться у формі перегляду та обговорення записаних на відео ситуацій спілкування, комунікативних актів.
Прийом «культурних асиміляторів», як один з найпоширеніших прийомів адаптації, ставить своєю метою дати адаптованості індивіду інформацію про розбіжності між двома культурами і навчити його бачити певні ситуації з точки зору членів чужої групи. У моделюванні ситуацій перевага надається таким комунікативним контекстам, які є типовими або стереотипними, а також таким, які виходець з іншої культури може сприймати як незрозумілі і конфліктні. При цьому в ході заняття за принципом «культурних асиміляторів» виробляється орієнтація адаптантов на цінності ненасильства, толерантності, справедливості, законності як моральної основи поведінки в міжкультурних конфліктах.
Призначення культурно-орієнтованого тренінгу полягає в переорієнтації сприйняття комунікативної ситуації людиною, яка змінює своє оточення, а також підготовку його до можливих невідповідностей (розбіжностям) культурного порядку в іншіму культурному середовищі.
Найчастіше тренінги, як і інші прийоми, приймають форму ігор, у т. ч. рольових. Всі прийоми окремо, а краще в комбінації повинні сформувати соціолингвистичну, загальну міжкультурну компетенцію адаптантов, стимулювати їх до активної соціальної діяльності в новому культурному середовищі, до подолання культурних бар'єрів. І, зрештою, привести до формування культурної інтеграції.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 145.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Комарницький Євген (k-jore)

(4.6)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Психологічні проблеми адаптації мігрантів в іншому культурному середовищі "

0 (800) 357-234