ВСТУП 3
РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ. ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ 5
1.1. Відкриття провадження у справі 5
1.2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження 8
1.3. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі 17
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВІДКЛАДЕННЯ І ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ. ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ 20
2.1. Обов'язок суду зупинити провадження у справі 20
2.2. Право суду зупинити провадження у справі 22
2.3. Строки, на які зупиняється провадження у справі 24
РОЗДІЛ ІІІ.АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ, ДОТРИМАННЯ СУДДЯМИ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПІД ЧАС ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ 26
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35
 

Відкриття провадження у цивільній справі – це сукупність процесуальних дій суду, осіб та органів, які мають право на звернення до суду.
Наведене визначення випливає із таких процесуальних дій, як подання позовної заяви (ст. 119 ЦПК), заяви про видачу судового наказу (ст. 98 ЦПК) та заяви про відкриття окремого провадження (ст.ст. 238, 243, 247, 252, 258, 261, 270, 275, 280, 284, 288 ЦПК), які зумовлюють виникнення цивільних процесуальних відносин між судом та особою чи органом, які звернулися до суду із відповідними вимогами.[1, с.45]
Кожна особа відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції та ст. З ЦПК має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У випадках, установлених законом, до суду також можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про прокуратуру», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про захист прав споживачів», Законі від 3 липня 1996 р. «Про рекламу» (в редакції Закону від 11 липня 2003 р.). [1, с.74]
Звернення до суду з позовною заявою не означає автоматичного відкриття провадження у справі, оскільки суддя, якому в порядку черговості передана позовна заява до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 118 ЦПК). відкриває провадження у цивільній справі лише за відсутності підстав для повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК) або підстав для відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК).
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі зменшено кількість підстав (ч. 2 ст. 122 ЦПК). через які раніше суд за правилами ЦПК 1963 р. міг відмовити у прийнятті заяви. Такий підхід відповідає положенням ч. 2 ст. 124 Конституції про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»). [2, с.33]
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з положень ст. 124 Конституції та з врахуванням того, що за частинами 1 та 2 ст. 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС (ст. 17) або ГПК (ст.ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Оскільки згідно зі ст. 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд повинен відкрити провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовити у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства. [2, с.36]
При цьому договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (ст.ст. 121, 122 ЦПК), за винятком передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо віл відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р, № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»). [3, с.22]
Водночас не допускається відмова у відкритті провадження у справі з підстав матеріально-правового характеру, зокрема з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК.
Процесуальним законодавством передбачено, що питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше 10 днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків (ч. 4 ст. 122 ЦПК).
Посилання на закінчення строку для усунення недоліків у зазначеному випадку стосується лише обчислення строку для вирішення питання про відкриття провадження після усунення недоліків позовної заяви, а якщо їх не усунено, постановляється ухвала про повернення позовної заяви відповідно до ч. 4 ст. 121 ЦПК. [4, с.78]
Отже, за наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК) суддя постановляє відповідну ухвалу. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами (ч. 6 ст. 122 ЦПК), і ця відмова перешкоджає повторному зверненню до суду з тотожним (таким самим) позовом (ч. 7сст. 122 ЦПК).

1. Адміністративне право : підручник / НУ «ЮАУ ім. Ярослава Мудрого»; за заг. ред.: Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. В. Зуй. – 2-ге вид., переробл. та допов. – Х. : Право, 2013. – 656 с.
2. Адміністративне процесуальне право : навч. посіб. / Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ ; за заг. ред. Т. П. Мінки. – Х. : Право, 2013. – 352 с.
3. Адміністративне судочинство : підручник / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – Вид. 2-е, переробл. і допов. – К. : Істина, 2011. – 304 с.
4. Андрійчук О.І. Суть та значення строків у цивільному процесуальному праві України // Вісник прокуратури. - 2007. - № 7. - C. 103-108.
5. Андрушко А. В., Білоусов Ю. В., Бондаренко Н. Л./ Цивільний процес: навч. посібник. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 262 с.
6. Бевзенко В. М. Участь в адміністративному судочинстві України суб'єктів владних повноважень: правові засади, підстави та форми / В. М. Бевзенко. – К. : Прецедент, 2010. – 475 с.
7. Бичкова С. С., Бобрик В. І., Узарова І. О. та ін. Цивільно процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. – 2 – гевид. доповн. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – 404 с.
8. Буркацький Л. К. /Захист цивільного права та інтересу: Методика складання док-тів, коментарі, позовні та інші заяви. Навчально - практичний посібник. – Вид стереотип. – К.: Юрінком Інтер, 2006.- 400 с.
9. Васильєв С.В. Цивільний процес: Навчальний посібник. - X.: ТОВ «Одіссей», 2007. - 480 с.
10. Захист в адміністративному процесі : практ. посіб. / упоряд. Ю. І. Руснак. – К. : Центр учб. л-ри, 2013. – 352 с.
11. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України та постанов Верховного Суду України у справах господарської та адміністративної юрисдикції / упоряд.: Н. О. Гуторова, О. О. Житний, Т. В. Сараскіна. – Х. : Одіссей, 2012. – 416 с.
12. Кириленко Є. В. Доктринальні та законодавчі передумови докорінного реформування адміністративного права і судочинства та регулятивних наук : навч. посіб. : у 2 т. / Є. В. Кириленко, Т. О. Коросташова, О. С. Тунтула. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2011. – Т. 1–2.
13. Кілічава Т. М. Цивільний процес: Навч. посібник для дистанційного навчання / За наук. ред. О. Г. Мурашка. – К.: Університет» України», 2006. - 215 с.
14. Кодекс адміністративного судочинства України. Аналіз судової практики / Вищ. адм. суд України ; за ред. О. М. Пасенюка. – Вид. 2-ге, змін. і допов. – К. : Істина, 2011. – 520 с.
15. Коломоєць Т. О. Внутрішнє переконання судді в адміністративному процесі: теоретико-правовий та праксеологічний аспект формуваня : монографія / Т. О. Коломоєць, В. О. Немченко. – Херсон : Гельветика, 2013. – 180 с.
16. Коломоєць Т. О. Прокурор в адміністративно-юрисдикційних провадженнях: питання теорії та практики : монографія / Т. О. Коломоєць, О. В. Шемякін ; Держ. вищ. навч. закл. «Запоріз. нац. ун-т». – Запоріжжя, 2012. – 219 с.
17. Колпаков В. К. Теорія і практика адміністративного судочинства : монографія / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв. – Чернівці : Місто, 2011. – 384 с.
18. Колпаков В. К. Юрисдикція адміністративних судів : монографія : у 2 кн. / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв. – Х. : Харків юрид., 2011. – 252 с.
19. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996 р. – із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222 IV від 08.12.2004 р. К: Велес, 2007 р.
20. Кузьменко О. В. Курс адміністративного процесу : навч. посіб. / О. В. Кузьменко ; Нац. акад. внутр. справ України. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 208 с.
21. Миколенко О. І. Адміністративний процес та адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / О. І. Миколенко. – Х. : Одіссей, 2010. – 368 с.
22. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / Вищ. адм. суд України ; за заг. ред. I. X. Темкіжева. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 720 с.
23. Основи цивільно-процесуального права. Підручник. – Харків, 2002.
24. Павлик П. М., Удовенко Ж. В., Кілічава Т. М. Процесуальна документація: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 464 с.
25. Писаренко Н. Б. Адміністративно-правові спори (удосконалення порядку вирішення) : монографія / Н. Б. Писаренко, В. А. Сьоміна ; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого». – 2-ге вид., зі змін. та допов. – Х. : Право, 2012. – 136 с.
26. Підсудність в адміністративному судочинстві : метод. рек. / В. К. Колпаков [та ін.]. – Чернівці : Золоті литаври, 2011. – 128 с.
27. Постанови Пленуму, роз'яснення та рекомендації Вищого адміністративного суду України / упоряд. Ю. І. Руснак. – К. : Центр учб. л-ри, 2013. – 438 с.
28. Рожнов О. В. Деякі питання регламентації строків у цивільному судочинстві // Проблеми законності. - X., 2004.- Вип. 67.- С. 55-61.
29. Руденко М. М. Прокурор в адміністративному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми : монографія / М. М. Руденко, М. В. Руденко. – Х. : Харків юрид., 2010. – 276 с.
30. Рябченко Я. С. Оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві : монографія / Я. С. Рябченко; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого». – Х. : ФІНН, 2011. – 136 с.
31. Свида О. Г. Адміністративні суди в Україні: становлення та перспективи розвитку : монографія / О. Г. Свида, Л. І. Свида ; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». – О. : Фенікс, 2011. – 207 с.
32. Словник-довідник юриста. – К., 2003.
33. Смокович М. І. Визначення юрисдикції адміністративних судів та розмежування судових юрисдикцій : монографія / М. І. Смокович. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 304 с.
34. Судова практика Вищого адміністративного суду України, 2011–2012 / Вищ. адм. суд України ; ред. І. Х. Темкіжева. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 272 с.
35. Фурса С.Я., Щербак СВ., Євтушенко О.І. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006. - 448 с.
36. Цивільне процесуальне право України: Підручник / Бичкова С. С, Бірюков І. А., Бобрик В. І. та ін.; За заг. ред. С. С. Бичкової. - К.: Атіка, 2009. - 760 с.
37. Цивільний процесуальний кодекс України. – Х.: Одіссей, 2005. – 167 с.
38. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково – практичний коментар / С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов, В.У., Бірюков та ін.; За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: Атіка, 2008 р.
39. Цуркан М. І. Правове регулювання публічної служби в Україні. Особливості судового розгляду спорів / М. І. Цуркан. – Х. : Право, 2010. – 216 с.
40. Червоний Ю. С. Цивільний процес України: Підручник. – К.: Істина, 2007. – 392 с.
41. Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004 – 308 с.
42. Яцура В.І. Цивільний процес: в запитаннях та відповідях. – К., 2001. Кодекс адміністративного судочинства України : станом на 11 лют. 2013 р. : відповідає офіц. тексту. – Х. : Право, 2013. – 184 с.

Актуальність дослідження. У судовій практиці іноді виникають ситуації, коли прийняте до провадження суду загальної юрисдикції цивільну справу не може бути дозволено по суті. У зв'язку з цим у законі передбачаються дві форми закінчення провадження у справі без винесення рішення: припинення провадження у справі і залишення заяви без розгляду.
Питання судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, функціонування судової системи активно досліджуються вітчизняною і зарубіжною юридичною наукою. Нагальність удосконалення цивільно-процесуальних відносин обумовлюється також законотворчими процесами, які відбуваються в державі, а саме: реформами адміністративно-політичної, соціально-культурної сфер суспільства.
Припинення провадження у справі - це закінчення діяльності суду по розгляду справи через відсутність у позивача права на звернення до суду або усунення спору після порушення цивільної справи, яке перешкоджає вторинному зверненню до суду з тотожним позовом.
Але в даній курсовій роботі я розглядаю проблемні питання зупинення і закриття провадження в судовій практиці, оскільки це найбільш поширений вид цивільного судочинства. Тому все вищевикладене і привело мене до вибору теми моєї курсової роботи, а саме «Проблемні аспекти зупинення і закриття провадження у справі. Залишення заяви без розгляду»
Темі нашого дослідження велику увагу приділяють такі автори, як Андрушко А.В., Бичкова С.С., Кілічава Т.М., Павлик П.М., Червоний Ю.С., Штефан М.Й. та інші.
Метою даної курсової роботи є аналіз проблемних аспектів зупинення і закриття провадження у цивільному судочинстві.
Це обумовило необхідність вирішення таких спеціальних завдань:
 Визначити теоретичні засади судового засідання;
 Дослідити особливості зупинення і закриття провадження у справі;
 Проаналізувати на практиці проблеми які виникають під час зупинення і закриття провадження у справі та при залишенні заяви без розгляду.
Об'єктом роботи є сукупність проблем, пов'язаних із практичним застосуванням положень нового цивільно-процесуального законодавства в провадженні цивільного судочинства.
Предметом роботи виступає судовий процес.
У процесі дослідження використовувався як загальний діалектичний метод, так і окремі наукові методи: історичний, системно-структурний, соціологічний, логіко-юридичний та інші.
Для написання курсової роботи я використала наукову, навчальну літературу, а також закон, кодекс та нормативно-правові акти.
Дана курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У процесі судового розгляду цивільних справ можуть виникати обставини суб’єктивного і об’єктивного характеру, які перешкоджають суду розглянути справу по суті і постановити рішення в першому судовому засіданні або роблять неможливим його постановлення взагалі у даній справі. За наявності одних обставин переноситься розгляд судом справи на інший точно визначений строк, при виникненні других - тимчасово припиняється провадження на невизначений строк до усунення таких обставин, за наявності третіх - провадження в справі закінчується без постановлення рішення. При цьому в одних випадках повністю виключається можливість постановлення у даній справі рішення, в інших - тільки в цьому провадженні, а при усуненні обставин, що викликали такі наслідки, розгляд і постановлення рішення можливі, але в іншому самостійному провадженні у справі.
Отже, ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ можливі в процесуальних формах тимчасового припинення здійснення процесуальних дій у справі і закінчення провадження в ній без постановлення судового рішення. Тимчасове припинення здійснення процесуальних дій настає внаслідок відкладення розгляду справи і зупинення провадження в справі.
Закінчення провадження без постановлення судового рішення настає в результаті закриття провадження у справі і залишення заяви без розгляду.
Розглянувши випадки, коли суддями районних судів провадження по справах зупинялося, можна було б зробити висновок, що в окремих випадках це призводило до тривалого розгляду справ. Однак, судді приймали такі рішення у тих випадках, коли дійсно, подальше вирішення справи без її зупинення на певний час було неможливим, або могло б призвести до її неправильного вирішення у майбутньому. До того ж, зупинення провадження у справах застосовувалося лише у випадках, чітко визначених законом.
Законодавцем визначений умовний час, на який справа провадженням може бути зупинена. Час, на який зупиняється провадження у справі, до загального строку розгляду справи не входить, тому, з метою щоб не було допущено затягування розгляду справи, ст.ст. 201, 202 ЦПК України і наданий вичерпний перелік випадків, у яких суд зобов’язаний (ст.201 ЦПК України), або має право (ст.202 ЦПК України) зупинити провадження у справі.
На нашу думку, складнощі виникають при застосуванні факультативних (необов’язкових) підстав для зупинення провадження у справі, передбачених ст. 202 УПК України.