ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА 5
РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА Й РОСЛИННИЦТВА 11
2.1 Організація робочих місць, обладнання, оснащення, обслуговування 11
2.2 Форми організації праці 18
2.3 Умови праці, режим праці та відпочинку 23
2.4 Організація основних виробничих процесів 25
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА В ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА Й ТАРИННИЦТВА 27
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37

У тваринництві виконуються ручні, механізовані та стаціонарні роботи. Оплата праці працівників на зазначених роботах проводиться за погодинною, відрядною, відрядно – преміальною системами. [10, с.36]
Обладнання. Приміщення для утримання великої рогатої худоби в ПП «Господар» залежно від вікової групи розділяють на телятники, корівники та родові приміщення. Залежно від кількості утримуваних тварин широко розповсюджені типові корівники на 50, 100, 150, 200, 400 голів, телятники – на 220, 360, 500, 564, 720 голів, родові – на 48, 72, 96 голів та інші споруди .
Важливе значення має обладнання прив’язі, яка повинна обмежувати повздовжні (вперед, назад) переміщення тварин, але не заважати їх відпочинку, а також споживанню корму та води. В ПП «Господар» існують прив’язі всіх типів: індивідуальні і групові; жорсткі і напівгнучкі; ручні, напівавтоматизовані та автоматизовані. [10, с.37]
Використовується стійлове обладнання ОСК-25, що призначене для групового та індивідуального прив’язування і відв’язування корів. Воно складається з трубчастої рами з водопроводом для напування тварин, кронштейнів для кріплення вакуум і молокопроводів і механізмів для групового та індивідуального прив’язування і відв’язування 25 корів.
Також, використовується експериментальне стійлове обладнання ОСК-Ф-27, що забезпечує індивідуальне прив’язування, групове та індивідуальне відв’язування корів, кріплення молоко та вакуумних трубопроводів та підведення води. Порівняно з ОСК-25 дозволяє залишати будь-яку кількість тварин на прив’язі без додаткових ланцюгів при груповому відв’язуванні. Має зручнішу і безпечнішу прив’язь тварин при їх підході до годівниці – прив’язування здійснюється з боку кормового проходу і для цього скотарю не потрібно заходити в стійло.
Також, в ПП «Господар» присутнє обладнання для обслуговування птахівництва. [10, с.38]
Застосовується вільно-вигульний спосіб, при якому птиця має необмежений вихід на вигули та водоймища (для водоплавної). Пташники, навіси та колоніальні будиночки використовуються в цьому випадку тільки для ночівлі, захисту від непогоди та відкладання яєць. В інтенсивному птахівництві цей варіант зберігається стосовно утримання гусей. Переваги такого способу: низькі капіталовкладення і можливість використання підніжних кормів. Але при цьому потрібні великі земельні площі, зростають трудомісткість обслуговування і небезпека інфекційних захворювань.
При утриманні на підлозі з обмеженим використанням вигулів птиця знаходиться в приміщеннях і може (в сприятливу погоду) виходити на огороджені майданчики з твердим покриттям, які розміщені вздовж пташника.
Слід зазначити, що цей варіант не набув широкого розповсюдження в Україні загалом із-за низької ефективності вигулів і високої трудомісткості обслуговування (доводиться систематично очищати пташники від підстилки та посліду і підтримувати в належному стані вигули). Крім того, в сиру погоди підстилка в приміщенні зволожується і забруднюється за рахунок занесення ногами птиці бруду з вигульних майданчиків.

1. Агропромисловий комплекс України. Стан та перспективи розвитку /2014-2016/ Інформаційно-аналітичний збірник / За ред. Саблука П.Т. та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2014– 336с.
2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи. – К.: ННЦ ІАЕ, 2013. – 292с.
3. Аналіз господарчої діяльності сільськогосподарських підприємств. Лещенко Г.Т., Козак Г.Я., Сасчук В.К. – 4-е видав., перероб. І доп. – К.: Вища школа. Головне видав-во, 2014. – 367 с.
4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. 2-ге вид., доп. і пепероб. – К.: ІЗМІХ, 2012, - 624с.
5. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підруч. – К.: КНЕУ, 2013.– 624 с.
6. Березівський П.С. Ефективність виробництва і формування ринку продукції скотарства в Карпатському регіоні. – Львів: Укр. технології, 2011. – 256 с;
7. Дудар Т.Г., Голомша Н.Є. Ринок молока та молочних продуктів: становлення і перспективи розвитку. – Львів: Укр. технології, 2010. – 124с;
8. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні: Моногр. / За ред. П.Т. Саблука і В.І. Бойка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. –158с.
9. Економіка підприємства / Руснак П.П., Андрійчук В.Г., Ільєнко А.А. та ін.;За ред. Руснака П.П. – Біла Церква, 2013. – 256с.
10. Економіка сільського господарства / Мертенс В.П. Мацибора В.І, Жигало Л.Ф. та ін.; За ред. В.П. Мертенса. – К.: Урожай, 2013. – 288с.
11. Економіка сільського господарства / Руснак П.П, Жебка В.В., Рудий М.М., Чалий А.А.; За ред. Руснака П.П. – К.: Урожай, 2013. – 320с.
12. Економіка сільського господарства. / За ред. Проф. П.П. Руснака. – К.: «Урожай», 2012. – 318с.
13. Жадлун З.О., Галаєва Л.Є., Шульга Н.Г. Економіко-математичне моделювання використання добрив в аграрному виробництві. Еколого-економічний аспект. – К.: НАУ, 2011. – 160с.
14. Зінченко О.І. Кормовиробництво: Навчальне видання. – 2-е вид., доп. перероб. – К: Вища освіта, 2012. – 448 с.
15. Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. та ін. Організація і планування сільськогосподарського виробництва: навч. пос. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2012 – 304с.
16. Зрібняк М.М. Ільчук та ін. / За ред. Г.С. Тарасенка. – К.: ФАДА, ЛТД, 2010. – 446 с.
17. Коновал І.А., Зрібняк Л.Я. Організація і планування сільськогосподарського виробництва: Навч. Посібник.-К.: ЗАТ «Нічлава», 2012 – 304с.
18. Курсове та дипломне проектування з організації агро бізнесу / Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. та ін. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2013. – 124с.
19. Лещенко Г.Т., Козак Г.Я., Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: Вища школа, 2014.- 367с.
20. Онищенко О., Юрчишин В. Методологічний аспект порівняльної оцінки ефективності різних форм господарювання в аграрній сфері // Економіка України. – 2011. – № 6. – 246с.
21. Онищенко О., Юрчишин В. Методологічний аспект порівняльної оцінки ефективності різних форм господарювання в аграрній сфері // Економіка України. – 2010. – № 6. – 275с.
22. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник / За ред. Проф.. С.П. Азізова. К.: ІАЕ, 2011. – 834с.
23. Організація сільськогосподарського виробництва: Підручник для студентів економ. спец. вищ. аграр. закладів / г.с. Тарасенко, Л.Я. Пархомець М.К. Організаційно-економічні основи розвитку молоко продуктового під комплексу в ринкових умовах: Моногр. – Тернопіль: Економічна думка, 2012. – 346с.
24. Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коваленко Ю.С. Основи організації сільськогосподарського ринку. – К.: ІАЕ УААН, 2013 – 140с.
25. Юрченко К.Г. Стан та перспективи розвитку молокопереробної промисловості України // Економіка АПК. – 2012. – № 10. – 193с.

Актуальність теми полягає в тому, що обмеженість виробничих ресурсів, що використовуються в сільському господарстві, та необхідність задоволення дедалі зростаючих потреб населення об’єктивно вимагають підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього можна досягти створенням регульованої ринкової економіки, відповідного механізму господарювання та забезпеченням рівноправності всіх форм власності.
У підвищенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва велику роль повинен відіграти власник, господар. Лише це дасть змогу найвигідніше реалізувати наявні можливості.
Підвищення ефективності сільського господарства передбачає збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва і тваринництва з мінімальними витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин та знижувати собівартість продукції. Звідси випливає, що основним напрямом підвищення економічної ефективності, сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація. Адже, як правило, збільшення врожайності і продуктивності пов'язане із ростом витрат на 1 га посіву та 1. гол. худоби, а при комплексному використанні ресурсів вихід продукції зростає більшою мірою і її собівартість знижується. Тому всі фактори інтенсифікації є й шляхом підвищення ефективності виробництва.
Дослідженням питання організації праці в галузі рослинництва й тваринництва займались такі дослідники: Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коваленко Ю.С., Лещенко Г.Т., Козак Г.Я., Сасчук В.К., Андрійчук В.Г., Тарасенко, Л.Я. Пархомець М.К..
Найважливішим заходом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості та продуктивності (врожайності сільськогосподарських культур). Такі завдання успішно вирішуються при вирощуванні культур за інтенсивними технологіями. Однак практика інтенсифікації землеробства в Україні свідчить, що цей процес часто призводить до негативних результатів і загострення екологічної ситуації, хоча науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби надійного захисту ґрунтів від руйнування, підвищення їх родючості та збереження довкілля.

Основним напрямом подальшого розвитку виробництва в ПП «Господар» і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва молока і яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та проведення галузі на індустріальні технології, широкого використання високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, удосконалення організації і оплати праці в умовах колективного підряду і орендних відносин.
Головним напрямом підвищення економічної ефективності птахівництва в ПП «Господар» є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі птахів, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів’я, підвищення рівня використання несучих птахів і продуктивності молодняка на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці.
Одним із напрямів збільшення виробництва і підвищення економічної ефективності птахівництва є подальший розвиток спеціалізації і концентрації та переведення галузі на індустріальну основу. Птахівництво розвивається в двох напрямках:
 створення навколо великих міст спеціалізованих птахофабрик та об’єднань;
 організація великих механізованих птахоферм у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах.
Ефективність птахівництва залежить і від розведення лінійної та гібридної птиці, що відзначається високою продуктивністю, кращою оплатою праці і використання кормів.
Основним напрямком розвитку бджільництва в ПП «Господар» , як перспективного напрямку діяльності, і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва, що базується на прогресивній технології і забезпечує збільшення виходу продукції і поліпшення її якості.
Рівень економічної ефективності бджільництва залежатиме від підвищення продуктивності бджолосімей на основі утримання сильних і здорових бджолиних сімей, систематичної селекційно-племінної роботи, використання обов’язкових ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних заходів, поліпшення кормової бази, раціональної організації пересування пасік на кращі місця медозбору і забезпечення бджіл на зиму достатньою кількістю кормів.