Зміст
Вступ………………………………………………………………….……..2
1.Самоврядування в Україні………………………………………..……. 3
2. Основні системи місцевих органів самоврядування ……..….….……7
3. Місцеве самоврядування в Україні …………………….…………….10
Висновки………………………………………………………….………..17
Список використаних джерел…………………………………….…….. 18

Однією з рис демократичного ладу, формою якнайширшого залучення громадян до вирішення суспільних справ є місцеве самоврядування, яке має розвиватися на основі Конституції України, а також ратифікованої Україною Європейської Хартії місцевого самоврядування. Рух виступає за реальне становлення місцевого самоврядування на базі територіальної громади як найбільш децентралізованої складової влади в Україні, за забезпечення його основних автономій (організаційно-правової, кадрової та матеріально-фінансової), за чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади, за максимальну реалізацію принципу субсидіарності - передання владних повноважень на той найближчий до громадянина рівень, який здатний забезпечити їх ефективне виконання. Рух виступає проти спроб виконавчої влади безпосередньо керувати органами місцевого самоврядування, визначати структуру та штати виконавчих органів і апарату рад. Рух вважає за недоцільне поєднувати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Головною проблемою місцевого самоврядування в Україні залишається невреґульованість питань його бюджетного забезпечення. Рух переконаний, що місцеве самоврядування повинно мати свою матеріальну базу та сферу власності, на яку може поширюватися його управлінський вплив.

Список використаних джерел

1. Воронин А.Г. Муниципальное хозяйство и управление: проблемы теории и практики. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 176 с.
2. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2004. - 667 с.
3. Закон України про місцеве самоврядування в Україні: Наук.-практ. коментар. - К., 2005. - 367 с.
4. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / За заг. ред. О.Ю.Оболенського. - Хмельницький: Поділля, 2007. - 570 с.
5. Мёскон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1994. - 700с.
6. Овсиевич Б.Л. Модели формирования организационных структур. - Л.: Наука, 1979. - 532 с.
7. Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 2004. - Т. 2. - Ч. 6. - 512 с

Вступ

Місцеве самоврядування — особливий вид управління, реалізація гарантованого законом права територіальних спільнот громадян і органів, яких вони обирають, самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в рамках закону і виходячи із інтересів населення. Тут територіальна спільнота (громада, комуна, муніципалітет) виступає первинним суб'єктом місцевого самоврядування, її не слід плутати з територіальною одиницею (село, селище, місто, регіон, область), яка є просторовою основою місцевого самоврядування, а не його суб'єктом. Місцеве самоврядування має специфічну правову форму в кожній державі і залежить від її устрою, історичних, національних та інших особливостей. При однаковості ознак місцевого самоврядування у країнах по-різному вирішується питання: чи представляють органи місцевого самоврядування глибинний шар державної влади або є відокремленими від держави, але взаємодіючими з нею, специфічними організаціями управління справами суспільства.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що місцеве самоврядування є одним з головних елементів розвитку демократичного конституційного ладу. За своєю природою воно виступає як специфічна форма реалізації публічної влади, відмінної як від державної. Воно втілює місцеві інтереси територіальних громад, тоді як держава — загальнонаціональні інтереси, а політичні партії чи громадські організації — політичні, соціальні, культурні та інші інтереси своїх членів. Місцеве самоврядування відрізняється від інших форм здійснення публічної влади своїми інститутами, формами діяльності, повноваженнями, правовим захистом і відповідальністю.

Висновки

Головною проблемою місцевого самоврядування в Україні залишається невреґульованість питань його бюджетного забезпечення. Рух переконаний, що місцеве самоврядування повинно мати свою матеріальну базу та сферу власності, на яку може поширюватися його управлінський вплив. Місцеві бюджети мають бути максимально наближені до реалізації конституційного права щодо їхньої самостійності, самодостатності за рахунок створення реально ґарантованої бюджетної бази, в тому числі шляхом законодавчого закріплення за місцевими бюджетами загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Необхідно здійснити перехід до самостійного формування органами місцевого самоврядування власних бюджетів на основі довгострокових нормативів бюджетної забезпеченості із вжиттям державою заходів для вирівнювання бюджетів, які не забезпечені належними бюджетними надходженнями.
Норми Конституції України про місцеве самоврядування є нормами прямої дії. Для їх застосування не потрібні деталізуючі чи конкретизуючі закони. Проте норми Конституції не можуть охопити своїм регулюванням всієї багатоманітності суспільних відносин, що виникають у сфері місцевого самоврядування. Для цього потрібні ще закони з найважливіших питань організації і діяльності органів місцевого самоврядування. До них слід віднести закони про місцеві вибори, референдуми та інші форми безпосереднього самовря¬дування, про місцеве самоврядування, про місцеві податки і збори, про комунальну власність тощо. Всі ці акти мають прийматися на основі Конституції, яка є джерелом поточного законодавства про місцеве самоврядування.