ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. АФАЗІЯ, ЯК ОСНОВНИЙ НАСЛІДОК ВТРАТИ МОВЛЕННЯ 4
1.1. Історія дослідження афазії 5
1.2. Механізми виникнення афазії 6
1.3. Класифікації форм афазії за О.Р. Лурія 8
1.4. Афазія у дітей (розлади розвитку мови) 15
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ ПРИ АФАЗІЇ 17
2.1. Принципи корекційної роботи при еферентній моторній афазії 17
2.2. Дослідження стану й рухової та мовленнєвої сфери у дітей з моторною афазією 23
2.3. Методика корекційно-реабілітаційної роботи з дітьми, хворими на афазію 27
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33

Афазія -повна або часткова втрата мовлення, зумовлена локальними ураженнями головного мозку.
У 1861 р. французький лікар П. Брока продемонстрував мозок хворого на афазію з обширним розм'якшенням в області лівої середньої мозкової артерії, охоплюючим задні відділи третьої лобової звивини. Брока вважав, що одержав доказлокалізації центруусного мовлення в лобових відділах мозку. В 1874 р. Верніке описав 10 хворих з ураженням скроневих відділів кори головного мозку зліва з порушенням розуміння мовлення і своєрідними розладами експресивного мовлення, письма і читання. Це дало йому підставу пов'язати розвиток сенсорної афазії з локалізацією патологічного осередку в задній третині верхньої скроневої звивини.
Відкриття Брока і Вернікє поклали початок дискусії вчених двох напрямів: «локалізаціоністів» і «антилокалізацюністів». Дискусія тривала протягом п'ятдесяти років. Перші прив'язували складні психічні функції до певних ділянок мозку (Ліхтгейм, 1855; Лібманн, 1905). Вони стояли на прогресивних позиціях. Проте серед «локалізаціоністів» були і парадоксальні вузькі локалізаціоніські напрями. Так, Клейст локалізував не тільки цілі функції - рахунок, письмо, читання - в окремих ділянках мозку, але і «особистісне і суспільне Я», «любов до Батьківщини» та ін. Безумовно, що ранні роботи Клейста і інших вузьких «локалізаціоністів» породили бурхливі ВИСТУПИ «аптилокалізіціоністів», ряд яких також виказував раціональні запереченпя. але серед них, у свою чергу, були і ортодоксальні погляди, наприклад, П. Марі рахував хворих з афазією дементними, психічнохворими. Найбільший афазіолог Гольдштейн вважав, що порушення складних функцій не можна співвідносити з окремими ділянками кори бо мозок людини працює як єдине ціле. Він пов'язував порушення складних психічних Функцій при захворюваннях головного мозку із змінами інтелектуальної діяльності,з ураженням глибинних «інстинктів», з порушенням «абстрактної установки» і «категоріальної поведінки».
Особливий внесок в розуміння складних психічних функцій був внесений Джексоном, який щев 1863 р. показав, що кожна функція має складну «вертикальну» організацію, і стверджував, що можна локалізувати симптом, але не можна локалізувати функцію, оскільки вона має складну ієрархічну будову від ІІІІ- і.'юї лапки до витої. Проводилися спеціальні дослідження окремих проявів порушень вищих психічних функцій, наприклад, різних видів апраксії, у тому числі апраксії артикуляційного апарату (Лібманн), аграматизма (А. Пік); порушенню складних форм мовленнєвої діяльності (розумінню складних логіко-граматичних зворотів), що виявляється при семантичній афазії, присвячені праці X. Хеда. В Росії вивченню проблем локалізації вищих психічних функцій передував вихід монографії І. Сеченова «Рефлекси головного мозку», яка зробила великий вплив на роботи В. Тарковського, М. Аствацатурова, М. Кроля й інших російських учених.

1. Алмазов, Е.С. Логопедическая работа по восстановлению голоса у детей: / Алмазов Е.С.практ.пособие 2005.-192-с.
2. Веселые игры для детей./Сост.Є.А.Гринько.-Д.:Сталкер,2001.-304с:ил.
3. Гайван, Т.Я. Логопедична з дітьми (Комплекс матеріалів для логопедичних занять) / Гайван Т.Я. –Х Веста: Видавництво «2008».-184с.
4. Глозман, Ж.М. Нейропсихологическая диагностика в дошкольном возрасте. / Глозман Ж.М.-СПб.:Питер,2006.- 80с.
5. Дем’яненко, О.Є. Фонетична робота з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку в умовах багатомовності. / Дем’яненко О.Є.-Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» лтд, 2005.-92с.
6. Довідник вчителя логопеда / Авт. Лупінович С.М.-Тернопіль: Мандрівець, 2008. -112с.
7. Елен Р.Данієлс Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів. / Елен Р.Данієлс, Кей Стаффорд. Україна, Львів, Товариство. «Надія».2006-567с.
8. Елецкая, О.В. Огранізація логопедической роботи в школе. / Елецкая О.В., Горбачевская Н.Ю. -М: Тц Сфера,2005.-192с.
9. Кисова, В.В., Конева И.А. Практикум по специальной психологии. –СПб.2006.-352с.
10. Кондратенко, В. Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації: Посібник для вищих навчальних закладів. Кондратенко В.,Ломоносов В. - К, 2006.-70с.
11. Кондратенко, Л.О.Технології попередження дисграфії / Кондратенко Л.О., Прищепа О.Ю.–К.: Главник, 2005С.;іл..
12. Коненкова, И.Д. Обследование речи дошкольников с задержкой психического развитияю/ Коненкова И.Д. М.:Издательство гном 2005.80с.
13. Кукушкина, В.С. Логопедия в школе: Практический опыт. Издательский центр «Март», 2005.- 368с.
14. Кутішенко, В.П. Вікова та педагогічна психологія Навч.посібник.-Київ:Центр навчальної літератури, 2005.-128с.
15. Логопедія у дитячому садку. В. Семизорова. – К.:Шк. Світ, 2007.- 128с.
16. Микляева, Н.В. Фонетическая и логопедическая ритмика в ДОУ. / Н.В. Микляева, О.А. Полозова, Ю.Н.Родіонова. 2006р. –112с.
17. Полякова, М.А.Самоучитель по логопедии.Универсальное руководство Полякова М.А.–М.: Айрис, 2007.-208 с.
18. Бабушкина, Р.Л. Логопедическая ритмика: Методика роботы с дошкольниками, страдающими общим недоразвитием речи. / Р.Л. Бабушкина, О.М. Кислякова. СПб.: КАРО,2005.- 176с.
19. Седих, Н.О. Вчимося писати й говорити правильно. / Седих Н.О. Поради логопеда.Х. Вид.група Основа»,2007.-176c
20. Сньов, В.М. Розумова відсталість як педагогічна проблема. / Сньов, В.М.Навчальний посібник.- К.:2007.

Актуальність теми. Афазія належить до числа найбільш складних патологій мовлення центрального органічного ґенезу. Питання відновлення мовлення при локальних ураженнях структур головного мозку цікавлять вчених уже понад сто років (П. Брока, К. Верніке). Ціла низка проблем, пов’язаних з вивченням афазій, і досі залишається актуальною як для науки, так і для практики.
Впродовж багатьох років афазіологія розвивалася під впливом різних наукових течій та напрямів, що збагатило її величезним теоретичним та практичним матеріалом. Однак і сьогодні актуальним залишається нейропсихологічний напрям у вивченні афазії, який був започаткований на початку минулого століття і є безпосереднім продовженням і розвитком неврологічного вчення про афазії П. Брока, K. Верніке, а також нейропсихологічна концепція порушень мовлення та інших вищих психічних функцій, що була заснована і розроблена О. Р.Лурія та його послідовниками (Т.В Ахутіна, Е.С. Бейн, Ж.М. Глозман, Л.Я. Балонов, О.Д. Хомська, Л.С. Цвєткова, М.К. Шохор-Троцька та ін.).
У XX столітті вивчення порушень мовлення при афазії проводилося в рамках психо- та, нейролінгвістики (дослідження Ю. Д. Апресян, М.О. Бернштейн, Т. Г. Візель, О.М. Вінарська, М.М. Кольцова, А.А. Леонтьєв, О.Р. Лурія, Є.Ф. Соботович, Е. Сепір, М. Крітчлі), нейропсихології (О.С. Адріанов, П.К. Анохін, Е. О. Асратян, С.В. Бабенкова, О.М. Вінарська, О.С. Віноградова, А.В. Запорожець, В. В. Тарасун, Н.Н. Трауготт, П. Якобсон та ін.).
Мета дослідження полягає у логопедичній роботі, спрямованої на відновлення втрачених функцій мовленнєво-рухової сфери дітей з афазією.

Дослідивши нашу тему ми дійшли висновку, що афазія має велике значення в сучасному світі.
Причинами виникнення афазії є порушення мозкового кровообігу, травми, пухлини, інфекційні захворювання головного мозку. Афазії виникає приблизно в третині випадків порушеннь мозкового кровообігу, найбільш часто спостерігається моторна афазія.
У дітей афазія виникає рідше, як результат черепно-мозкової травми, пухлинних утвореннь або ускладненнь після інфекційної хвороби.
Не дивлячись на те, що на теперішній час афазіологія представляє собою досить розроблена область наукових дослідженньі практичних розробок, поняття розпаду мовленнєвої функції при афазії не отримало однозначного трактування. Перш за все, маються на увазі функціональні взаїмовідношеннярівнів мозкової організації мовленнєвоїфункції.
Ця проблема стала актуальною в 40-х роках ХХ ст. в звязку з тим, що Н.А. Бернштейн (1947р.) виділив 2 вищих із 5 описаних рівнів: гностико-праксичнийі символічний.
Розроблено та експериментально апробовано зміст і методику корекційно-реабілітаційної роботи з відновлення втрачених унаслідок нейрохірургічного втручання функцій рухової та мовленнєвої сфери дітей з моторною афазією з урахуванням виявлених порушень, нейропсихологічних механізмів, особливостей мозкової регуляції в дошкільному віці, закономірностей становлення мовленнєвої та рухової діяльності в процесі нормального онтогенезу та визначених компенсаторних механізмів.
Зокрема, у методиці представлено напрями корекційно-реабілітаційної роботи з послідовного відновлення чутливості та рухливості кінцівок та органів артикуляції, розвитку сили, точності, координованості їхніх рухів, а також тонких диференційованих рухів кисті й пальців руки та органів артикуляції. Викладено послідовність корекційної роботи з відновлення та розвитку різних сторін мовлення (фонологічної, лексичної, граматичної), різних видів мовлення (імпресивного та експресивного), зв’язного мовлення (діалогічного та монологічного), а також окремі аспекти підготовки дитини до оволодіння новою для неї писемною формою мовлення (письмом та читанням).
Зміст та методика корекційно-реабілітаційної роботи розроблені з урахуванням можливостей їх диференційованого застосування, відповідно до виділених нами за результатами констатувального етапу дослідження трьох груп дітей з постопераційною моторною афазією.
У зв’язку з цим представлено основні напрями та методику корекційно-реабілітаційної роботи за кожним з ним, що можуть бути використані в роботі з різними групами дітей. Однак вибір цих напрямів, обсяг корекційно-реабілітаційної роботи за кожним з них, послідовність її проведення та тривалість можуть обиратися педагогом відповідно до диференційованих (залежно від типу групи, до якої віднесена дитина, а отже, з урахуванням стану її мовленнєвої та рухової сфери) та індивідуальних особливостей дошкільників з постопераційною моторною афазією.
Результати проведеного корекційно-відновлювального навчання за розробленою методикою свідчать про позитивну динаміку відновлення втрачених функцій рухової та мовленнєвої сфер дітей з моторною афазією, які брали участь в експерименті, порівняно з контрольною групою дітей. Це підтверджує правильність обраної стратегії, змісту та методів комплексної корекційно-реабілітаційної роботи з відновлення рухової та мовленнєвої сфер дітей з постопераційною моторною афазією.
Проведене нами дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми відновлення мовленнєвої та рухової діяльності у дітей з постопераційними афазіями. Зокрема, спеціального вивчення вимагають питання організації, змісту та методик корекційно-реабілітаційної роботи з дітьми, що страждають на інші форми дитячої афазії.