Вступ 3
1. Зміст поняття «соціальна організація» 4
2. Основні риси соціальної організації 7
Висновки 13
Список використаних джерел 14
 

Метр польської і світової соціології Ян Щепанський у своїй праці «Елементарні поняття соціології» (1970) починає розгляд існуючих дефініцій організації з метафори. Він пише: «Можна порівняти соціальний зв'язок із системою шнурків і ниток, які зв'язують членів спільноти, керують їхніми діями, тримаючи їх у шорах, змушуючи їх виконувати певні дії і не даючи змоги робити інші. Такі шнурки і нитки не повинні плутатися, паралізувати одне одного. Вони мають доповнювати одне одного, аби регулювати процес упорядкованим засобом, – інакше кажучи, вони мають бути організовані».
Спробуємо від метафори перейти до більш точного визначення змісту поняття соціальної організації. На заваді стає той факт, що термін «організація» набуває різних значень залежно від контексту його застосування [4, с.43].
В одному розумінні термін «організація» тлумачиться як цільова група, створена для реалізації певних цілей за допомогою раціональних засобів, економії зусиль, раціонального поділу праці між членами групи, координації їхніх дій за допомогою керівних органів. На думку Н. Смелзера, організація – це велика соціальна група, сформована для досягнення визначених цілей.
В іншому розумінні термін «організація» розглядається як комплекс засобів управління і керівництва людьми, координації їхніх дій, гармонізації зусиль, спрямованих на досягнення визначених цілей більшості індивідів, які виконують окремі завдання.
Нарешті, під організацією розуміють сам процес регуляції соціальних дій, спрямованих на реалізацію певних цілей, тобто підкреслюється поведінковий аспект процесу.
«Соціологізувати» визначення змісту поняття організації спробував Я. Щепанський. На його думку, соціальна організація будь-якої спільноти – це така сукупність зразків поведінки, настанов, соціальних ролей, засобів соціального контролю, яка забезпечує співжиття членів спільноти, гармонізує множину їхніх прагнень і дій у процесі задоволення потреб, а також сприяє розв'язанню проблем і конфліктів, які виникають під час спільного життя.
Своє визначення Я. Щепанський ілюструє прикладами з організації життя групи студентів. Тут ми маємо справу з елементами загальної організації навчального закладу, встановленої законами про освіту, такими як певний порядок занять, обов'язки студентів і викладачів, з прийнятими зразками поведінки і взаємовідносин, а також з нормами, що регулюють взаємини членів колективу вищого закладу освіти, та ін. Все це разом приводить до того, що студенти, які вступили до навчального закладу, керуючись особистим інтересом – здобути фахові знання і диплом, живуть і співпрацюють у групі упорядковано, не прагнучи реалізувати особисті інтереси за рахунок прав і прагнень інших, і таким чином життя студентської групи йде упорядкованим, «нормальним» шляхом. Отже, соціальна організація – це комплекс засобів, за допомогою яких спільнота підтримує внутрішню рівновагу, певний порядок у своєму середовищі [1, с.22].
Аналізуючи сутність соціальної організації, А. Камінський ілюструє її дії на прикладі упорядкування дорожнього руху. Правила дорожнього руху достатньо подані в Цивільному кодексі й обов'язкові для всіх водіїв та пішоходів. Допоміжну функцію в регулюванні руху виконують різні дорожні знаки. За дотриманням правил руху на дорогах стежать спеціальні служби (ДАІ, дорожня міліція). На роздоріжжі, де небезпека для транспорту і пішоходів зростає, з'являються міліціонери-регулювальники. Якщо поряд є кілька перехресть, дії регулювальників координуються. Міліція узгоджує свої дії з роботою світлофорів, останні можна підключити до комп'ютера, щоб, скажімо, забезпечити «зелену хвилю» для транспорту, та ін.
Приклад організації дорожнього руху свідчить, що соціальна організація виявляється в різних вимірах суспільного життя. Не випадково автори, які оперують терміном «соціальна організація», позначають ним онтологічні аспекти суспільного буття. Залежно від контексту, де використовується цей термін, акцентуються його матеріальний (організація – це група), атрибутивний (організація – це упорядкованість) або поведінковий (організація – це процес) аспекти

1. Бабосов Є.М. Соціологія управління : підручник./ Є.М.Бабосов. Мінськ. 2006.-188 с.
2. Гіддеіс Є. Соціологія : підручник / Є. Гіддеіс. К., 2008. - 244 с.
3. Мягкова О.Ю. Соціологія. Основи загальної теорії: підручник. / О.Ю. Мягкова К. 2008р .- 256с.
4. Осипов Г.В. Соціологія: підручник./ Г.В.Осипов. 2002.К.- 320 с.
5. Фролов С.С. Соціологія./ Фролов С.С. К., 2007. -280 с.

У кожному стабільному суспільстві формуються і функціонують відносно стійкі форми суспільного життя, які дають змогу створити міцну і стійку систему відносин між людьми у складному суспільному середовищі, сформувати соціальний порядок, необхідний для задоволення об’єктивних потреб щодо безпеки, збереження умов матеріального життя, соціальних благ, цінностей культури тощо.
Соціальна організація – це соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов’язаних специфічних цілей і формування високо формалізованих структур. Багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціального інституту, але вони мають відмінні від них ознаки:
1. Соціальна організація утворена усвідомлено і цілеспрямовано для досягнення конкретних цілей своєї діяльності. Вона є певним засобом (інструментом) розв’язання завдань. Переслідувана організацією мета не обов’язково збігається з цілями людей, що беруть участь у її діяльності. Тому організація створює різні системи стимулювання, за допомогою яких залучає індивідів до діяльності для досягнення загальної мети.
2. Соціальна організація має чіткий загальнообов’язковий порядок, а система її статусів і ролей – ієрархічну структуру. Їй властивий високий ступінь формалізації відносин. Відповідно, правила, регламенти, розпорядок, охоплюють усю сферу поведінки її учасників, соціальні ролі яких чітко визначені, а відносини передбачають владу і підпорядкування (субординацію).
3. Для підтримування стабільності відносин, координації дій, кожна організація повинна мати координаційний орган або систему управління. Функції її різноманітні, а оптимальний їх набір залежить від цілей організації, зовнішнього середовища.

Соціальна організація - система соціальних груп і відносин між ними. Розрізняють виробничі, трудові, суспільно-політичні та інші соціальні організації.
У соціальній організації, центром якої є людина, об'єктивно виконується ряд загальних і особливих законів і принципів, які представляють єдине ціле в світі організацій. Тому будь-яку фірму, компанію, організацію слід розглядати як соціально-економічну систему, так як найважливішими відносинами в них виступають соціальні і економічні.
Серед елементів, що впливають на формалізовані комунікації і неформальні відносини, можна виділити загальне і особливе. Загальне у відносинах людей в організації можна прогнозувати і на цій базі створювати різні види нормативної документації. Особливе - це колорит відносин, що в окремих випадках може мати вирішальне значення в діяльності організації. Поєднання загального і особливого у відносинах людей істотно впливає на загальне та особливе в діяльності самої соціальної організації, її реакції на дію того чи іншого закону.
В організації переплітаються і уживаються інтереси особистостей і груп, встановлюються правила і норми відносин, дисципліна і творчість. У кожної організації - своя місія, культура, імідж. Організації змінюються відповідно до вимог навколишнього середовища і гинуть, коли не здатні їх виконати. Клас соціально-економічних систем незрівнянно складніше, ніж клас соціо-технічних систем.
Класифікація організацій дозволяє згрупувати їх за схожими ознаками чи параметрами для вироблення спільних методів аналізу господарської діяльності, вдосконалення управління і регулювання. Класифікація і типологія організацій необхідна також для визначення державної політики по відношенню до різних типів підприємств.