Вступ …………………………………………………………………………3
Розірвання шлюбу органом РАЦС за заявою одного у подружжя ……5
Висновок …………………………………………………………………….10
Список використаної літератури ………………………………………….13

Реєстрація розірвання шлюбу за заявою подружжя передбачає особисту присутність кожного з них. Водночас така реєстрація може бути проведена за відсутності одного з подружжя, якщо він через поважну причину (тяжка хвороба, тривале відрядження, проживання у віддаленій місцевості тощо) не може з'явитися до органу РАЦСу. Однак при цьому від імені цієї особи має бути подана заява про її згоду на розлучення з проханням розірвати шлюб без неї. [6, c.141]
Той із подружжя, який змінив своє прізвище у зв'язку з державною реєстрацією шлюбу і буде відсутній при державній реєстрації розірвання шлюбу, повинен зазначити в заяві про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, про бажання надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. [3, п 3.17]
Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання подружжя або одного з них. Якщо дружина і чоловік через поважну причину не можуть з'явитися до органу РАЦСу у визначений день, реєстрація на їх прохання переноситься на інший день. Однак строк такого перенесення не може перевищувати одного року від дня подання заяви. Якщо ж причина неявки визнана неповажною, а бажання дружини і чоловіка розірвати шлюб не змінилося, вони можуть подати до органу РАЦСу нову заяву. При цьому цей орган знову призначає місячний строк для реєстрації розірвання шлюбу.
Орган РАЦСу не з'ясовує причин розлучення, не є його обов'язком й примирення подружжя.
Вирішення питання щодо розірвання шлюбу між подружжям має вирішуватися незалежно від майнового спору. Слід зазначити, що навіть у разі наявності майнового спору шлюб припиняється у день реєстрації державним відділом реєстрації актів цивільного стану розірвання шлюбу. Майновий спір може бути вирішено в порядку позовного провадження.
Для розірвання шлюбу органом РАЦСу необхідно також, щоб у подружжя не було спільних неповнолітніх дітей. До дітей за походженням прирівнюються діти, усиновлені чоловіком і дружиною. Наявність в одного з подружжя неповнолітньої дитини, батьком або усиновлювачем якої не є другий з подружжя не є перешкодою до розірвання шлюбу.

1. Сімейний кодекс України: станом на 18 вересня 2012 року. - Х.: Право, 2012. - 104с.
2. Наказ Міністерства Юстиції України "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні" N 52/5 від 18.10.2000
3. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар Жилінкова І.В., Антошкіна В.К., Д'ячкова Н.А., Москалюк В.Ю. та ін. / За ред. Жилінкової І.В., 2008. - 855c.
4. Сімейне право України: підручник Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.. за ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 288 с.
5. Сімейне право України : Підручн. / За ред. Гопанчука В. С. - К. : Істина, 2002. - 304 с.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"
7. Цивільний кодекс України: станом від 18.10.2012 року.

Порядок припинення шлюбу регулюється Сімейним кодексом України, зокрема главою 11 "Припинення шлюбу", Цивільним кодексом України, Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні.
Одним із видів розірвання шлюбу є розірвання шлюбу органами РАЦСу.
Шлюб може бути розірваний органами РАЦСу у двох випадках:
 за заявою чоловіка і дружини, які не мають дітей [1, ст. 106].
 за заявою одного з подружжя, якщо другий з них визнаний безвісно відсутнім або визнаний недієздатним. [1, ст. 107].
Для застосування припинення шлюбу за ч.1 ст. 106 СКУ необхідна наявність двох обов’язкових умов: а) подружжя не має неповнолітніх дітей , б) існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу.[6, c.140]
Щодо процедури розірвання шлюбу, то відповідно до пункту 3 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні реєстрація розірвання шлюбу у випадку, передбаченому статтею 106 Сімейного кодексу України, провадиться на підставі письмової заяви подружжя про розірвання шлюбу, у якій повинно бути зазначено про відсутність у них спільних дітей, після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана, у присутності хоча б одного з подружжя.[5, cт. 106]
Цей строк встановлено для того, щоб запобігти розлученню під впливом нетривалої сварки. У разі примирення дружини і чоловіка протягом цього періоду вони мають право відкликати свою заяву. Таким чином, законодавство дає змогу подружжю обдумати своє рішення і остаточно визначити серйозність своїх намірів щодо розірвання шлюбу.
До заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, та про розірвання шлюбу відповідно до статті 107 Сімейного кодексу має бути додане свідоцтво про шлюб. Якщо в подружжя такого свідоцтва немає, а актовий запис про шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану не зберігся, то за наявності в паспортах або паспортних документах заявника відмітки (штампа) про шлюб вимагати поновлення актового запису не потрібно. [3, п 3.20]

Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою обох з подружжя при наявності двох підстав:
Таким чином, по-перше, за відсутності взаємної згоди на розірвання шлюбу, його розірвання не може бути здійснене в адміністративному порядку, а лише в судовому. Слід мати на увазі, що необхідно не лише надати усну згоду, а й дії подружжя повинні бути спрямовані на досягнення певного результату (розірвання шлюбу). У випадку, якщо один із подружжя надав згоду на розірвання шлюбу в органах РАЦС, проте потім ухиляється від реєстрації розірвання шлюбу і не надає до органів РАЦС ніяких письмових пояснень з цього приводу, розірвання шлюбу можливе лише у судовому порядку.
Проте, якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.
По-друге, для розірвання шлюбу в органах РАЦС необхідно, щоб подружжя не мало спільних дітей, правовий статус яких мають особи до досягнення ними повноліття (18 років), інакше шлюб може бути розірваний тільки в суді. При цьому до дітей за походженням у правових відносинах прирівнюються діти, усиновлені обома з подружжя.
Після розгляду поданої подружжям, яке не має спільних дітей, заяви про розірвання шлюбу, орган РАЦС виносить постанову про розірвання шлюбу. При цьому органи РАЦС не з’ясовують причини розірвання шлюбу, не вимагають доказів неможливості збереження сім’ї, не вживають заходів до примирення подружжя, тобто шлюборозлучна процедура спрощена і не вимагає великих витрат, сил і часу. Однак, з метою надання подружжю строку для осмислення прийнятого ними рішення, оформлення розлучення здійснюється через один місяць від дня подання заяви про розлучення.
Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя передбачає особисту присутність кожного з них чи письмове підтвердження того з подружжя, хто відсутній, на реєстрацію розірвання шлюбу. У випадку нез’явлення обох з подружжя в орган РАЦС для реєстрації розірвання шлюбу, у разі відсутності будь-яких пояснень з цього приводу, надана заява залишається без руху. Якщо все ж таки рішення подружжя щодо розірвання шлюбу не змінилося, вони можуть подати до органу РАЦС нову заяву, яка буде розглядатися органом РАЦС протягом місяця.
За реєстрацію розлучення сплачується державний збір одним із подружжя чи спільно (за домовленістю між ними) у розмірі 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8,50 грн. На відміну від суду, РАЦС не може ні знизити розміру мита в залежності від матеріальної забезпеченості подружжя, що розривають шлюб, ні звільнити їх від його сплати.
Оскільки до компетенції органів РАЦС не належить вирішення спорів, що виникли між подружжям у зв’язку з розірванням шлюбу, шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Тому всі спірні питання щодо розподілу спільного майна, виплати коштів на утримання нужденного непрацездатного подружжя тощо вирішує суд. Зазначені спори вирішуються судом за заявою одного з подружжя (колишнього подружжя) чи опікуна недієздатного з подружжя (колишнього подружжя) у порядку позовного провадження. При цьому розподіл майна і вирішення інших спірних питань між подружжям, можуть бути здійснені як у період шлюбу, так і після його розірвання. Слід мати на увазі, що на вимоги подружжя, шлюб яких розірваний, про розподіл спільного майна поширюється трирічний термін пред’явлення позову, а щодо вимог про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя (колишнього подружжя) до суду можна звернутися в будь-який час незалежно від терміну, що минув з моменту виникнення права на аліменти, якщо один з подружжя (колишнього подружжя) не дійшли згоди щодо вирішення зазначеного питання.
Сімейним кодексом також передбачено випадки, коли шлюб може бути розірваний органом РАЦС за заявою одного з подружжя. Так, відповідно до ст. 107 Сімейного кодексу України шлюб з особою, що визнана безвісно відсутньою або недієздатною розривається тільки в органі РАЦС за заявою одного з подружжя. При цьому не має правового значення наявність або відсутність у подружжя дітей.
Рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім, яке набрало чинності, ще не свідчить про припинення шлюбу між подружжям. Воно є лише підставою для розірвання шлюбу, яке здійснюється органами РАЦС за заявою одного з подружжя. Копія рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або витяг з нього додається до заяви про розірвання шлюбу, яка подається до відділу РАЦС за місцем проживання заявника.
Односторонньо за заявою одного з подружжя органами РАЦС проводиться розірвання шлюбу також з подружжям, один з яких є недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства. Сам факт наявності душевної хвороби або недоумства ще не є підставою для розірвання шлюбу у спрощеному порядку, оскільки для цього необхідно, щоб на підставі висновку судово-психіатричної експертизи громадянин був визнаний судом недієздатним, у зв’язку з чим саме рішення суду про недієздатність людини є підставою для розірвання шлюбу з нею в односторонньому випадку.
Оскільки вважається, що недієздатний внаслідок душевної хвороби або недоумства один з подружжя не усвідомлює своїх дій і не може керувати ними, його згода на розірвання шлюбу не потрібна, тому про подану заяву про розірвання шлюбу його не повідомляють. Опікун так само не наділений правом дати згоду замість нього, оскільки в даному випадку мова йде про суто особисті відносини, у яких виявлення волі недієздатного не допускається.
Разом з тим, з метою охорони прав недієздатного подружжя, про подану заяву сповіщається опікунові останнього, якщо ж опікуном є дієздатний з подружжя, то про це він повинен сповістити орган опіки та піклування та інші уповноважені органи. У повідомленні встановлюється термін, що не повинен перевищувати одного місяця, по закінченні якого необхідно повідомити, и є спори щодо дітей, про розподіл майна, яке є спільною власністю подружжя, чи є суперечки про виплату аліментів тому з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги.
В той же час, слід мати на увазі, що спрощений порядок розірвання шлюбу (за заявою одного з подружжя) не застосовується до випадків розірвання шлюбу з особами, обмеженими в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами. У цих випадках розірвання шлюбу проводиться в загальному порядку.
За реєстрацію розлучення у спрощеному порядку сплачується державний у розмірі 0,03 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 0,51 грн.