ВСТУП 3
1.Екологістика та «зелена» логістика як важелі сталого розвитку та політики збереження навколишнього середовища 4
2.Екологізація логістики та її складові 8
Напрямки досліджень впливу логістики на екосистему регіону та країни 12
3.Застосування екологічної стратегії в діяльності логістичних компаній «Schenker» (Німеччина) та Geodis (Франція) 14
4. Проблема екологістики на мікрорівні (підприємство): екологічна оцінка та вибір постачальників, переробка й використання відходів, вибір перевізників, проектування товару, пакування та маркування товару 16
5. Проблеми екологістики на метарівні (глобальному): парниковий ефект, забруднення навколишнього середовища, руйнування озонового шару, використання відходів (реверсивна логістика) 25
ВИСНОВКИ 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28

Екологістика (англ. Reverse logistics) – усі дослідження і заходи, пов’язані із здійсненням оптимальних рішень щодо збору, зберігання, утилізації та управління утилізацією або необтяжливою для навколишнього середовища і суспільства ліквідацією відходів різних видів.
Термін був придуманий в результаті підвищення екологічної інформованості суспільства. У світлі концепції зовнішніх витрат ланцюга поставок, що діють екологістичним чином, можна говорити, якщо у пошуках оптимальних рішень враховуються великі економічні законопроекти ендогенних і екзогенних, прямих і непрямих впливів бізнес-процесів на навколишнє середовище. [19, c. 13]
Для усвідомлення того, що слід очікувати сучасним підприємствам від логістичної екостратегії, потрібно проаналізувати потенційні екологічні проблеми. Саме вони стали рушійною силою для виникнення екологістики. У табл. 1 зображено три умовних етапи розвитку екологістики у світі та охарактеризовано їх основні передумови.
У сучасних умовах глобалізації бізнесу, відбувається помітне посилення негативного впливу людини на біосферу, яке обумовлено зростанням масштабу виробничої і господарської діяльності промислових підприємств і сервісних компаній. В результаті екологічна ситуація, характерна для певних регіонів країни, переходить в гостру фазу, пов’язану з деградацією головних фізичних складових біосфери, таких як літосфера, атмосфера і гідросфера.

1. Географічні основи охорони навколишнього середовища: Монографія / За ред. Я.Б. Олійника. – К.: Ніка-Центр, 2009.
2. Донченко О. О. Міжнародні перевезення, опорний кон­спект лекцій. – К.: Видавничий центр КНЕТЕУ, 2008.
3. Залманова М. Е. Сбытовая логистика: Учеб. Пособие по курсу «Логистика». – Киев: Киевский государственный технический университет, 2010.
4. Залманова М.Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. Пособие. – Киев: Киевский государственный технический университет, 2008.
5. Кальченко А. Г. Логістика: Підручник. – К.: КНЕУ, 2009.
6. Крикавський Є.В. Сучасні аспекти теорії і методології логістики // Тез. доп. IV Міжнар. наук.-практ. конф. «Маркетинг та логістика в системі менеджменту. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка»», 2012.
7. Леншин И.А., Смольняков Ю.Й. Логистика: В 2 ч. – 4.1. – М.: Машиностроение, 2009.
8. Линдере Майкл Р., Фирон Харольд Е. Управление снабжением и запасами. Логистика: Пер. с англ. – СПб.: ООО «Издательство Полигон», 2007.
9. Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2009.
10. Луканин В.Н., Трофименко Ю.В. Промышленно-транспортная экология:Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Луканина. – М.: Высш. шк., 2011.
11. Маркировка и идентификация: Сборник материалов / Приложение к журналу «Логинфо». – Вып. 2. – М.: КИА-центр, 2012.
12. Михайлова О.И. Введение в логистику: Учеб.-метод, пособие. – М.: Дашков и Ко, 2009.
13. Модели и методы теории логистики: Учеб. пособие / Под ред. B.C. Лукинского. – СПб.: Питер, 2011.
14. Павлова Е.И., Буралев Ю.В. Экология транспорта: Учеб. для вузов. – М.:Транспорт, 2009.
15. Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2008.
16. Смирнов И.Г. Клиент-ориентированная логистика: как учесть потребительский фактор в цепях поставок в условиях экономического кризиса / И.Г. Смирнов // Логистика. Проблемы и решения. – 2009.
17. Смирнов І.Г. Зелена логістика: еколого-географічний вимір // Український географічний журнал. – 2009.
18. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Транспортна логістика: Навч. пос. – К.: ЦУЛ, 2008.
19. Эльяшевич И. П., Эльяшевич Е. Р., «Зеленая» логистика в Украине проблемы и перспективы. – 2010.
20. Окландер М. А., Хромов О. П. Промислова логістика: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2008.

На сучасному етапі розвитку значної актуальності набуває розгляд логістики, як одного з чинників збереження навколишнього середовища, адже саме логістика займається питаннями постачання сировини на підприємство, рухом напівфабрикатів всередині підприємства, транспортування готової продукції на склади та доставку товарів покупцям. Логістика, яка заснована на ресурсозберігаючих та екологічно безпечних процесах і технологіях, дістала назву «зелена» логістика. Польські вчені запропонували екологічний напрям логістики називати екологістикою, що вказує на екологічну орієнтацію логістики, також на таку її мету, як створення інтегрованої екологістичної системи. На рівні підприємства екологістика є чинником забезпечення екологічно збалансованого, екологічно безпечного бізнесу шляхом екологізації ланцюгів постачання.
Логістика як нова професійна дисципліна знаходиться у постійному розвитку й останніми роками потреба в її застосуванні не викликає ні в кого сумніву. У поточному столітті вона здійснюватиме дедалі потужніший вплив на всі сфери суспільного життя.
Сучасний етап розвитку логістичної науки характеризується зростанням уваги до екологічних аспектів функціонування логістичних систем та їх врахування під час організації бізнес-процесів. Аналіз наукових досліджень свідчить, що інструменти логістичного управління є дієвими і у вирішенні соціальних та екологічних проблем підприємств, серед яких виділяють наступні: екологічний контроль тари та пакувальних матеріалів; управління відходами ; реалізація процесів енерго- і ресурсозбереження. Разом з тим, проблеми логістизації виробничих відносин на еколого-економічних засадах є мало дослідженими. Невирішеними залишаються питання як теоретичного характеру, що стосуються визначення сутності та змісту, принципів логістичного управління промисловим виробництвом з урахуванням екологічних чинників, так і прикладного – проблеми розроблення та впровадження еколого-економічного інструментарію.
Метою роботи є дослідження та обґрунтування обґрунтування методів та інструментів управління виробничими логістичними системами на еколого-економічних засадах.
Завдання дослідження – визначити сутність та основні принципи екологічно орієнтованого логістичного управління промисловим виробництвом, а також дослідити механізми їх реалізації для забезпечення сталого розвитку.

Проаналізувавши і опрацювавши закордонний досвід, можна узагальнити, що впровадження екологістичних стратегій забезпечить успішне функціонування підприємства на тривалу перспективу.
Підприємство, яке зосереджене лише на прибутках, ставить під загрозу свою репутацію, адже певні групи споживачів будуть бойкотувати його продукт, якщо стане очевидним, що виробництво завдає шкоди навколишньому середовищу. Тому потрібна впевненість, що всі партнери ланцюга поставок відповідальні за довкілля. З часом за рахунок діяльності, спрямованої на збереження навколишнього середовища, еко-продукція буде користуватися більшим попитом, особливо це стосується рециклінгу та повторного використання промислових упаковок, а введення в дію ефективної екологістичної стратегії буде основною конкурентною перевагою підприємства в сучасних умовах ведення бізнесу.
Опрацювання закордонного досвіду сприятиме ефективному інтегруванню екологістики на вітчизняному підприємстві. Тому менеджерам-логістам необхідно звернути свою увагу на впровадження: «зелених» інновацій у ланцюги поставок; повторної переробки відходів; енерго- та ресурсозбереження на підприємстві; вибору постачальників орієнтованих на екологічну стратегію; еко-товарів та надання послуг не шкідливих навколишньому середовищу; екологічної і зменшеної в розмірах та матеріалах упаковки, тари; контролю норм, пов’язаних із шкідливими викидами в атмосферу.
Напрямки та перспективи подальших досліджень: освітня кадрова підготовка в контексті екологістики; методи довгострокового планування політики екологізації та логістичної діяльності; покращення методики оцінювання ефективності інноваційних екологістичних проектів; удосконалення нормативно-правової бази щодо регулювання екологістики; розроблення механізмів ефективної взаємодії бізнесу і держави для ресурсного забезпечення екологістики; удосконалення системи інформаційного забезпечення екологістики.