Вступ

Хімічний склад і основні компоненти крові

Висновок

Список літератури

Кров бере участь у регуляції водно-сольового обміну та кислотно-лужної рівноваги. Важливою властивістю крові є здатність до її згортання, що забезпечує швидке припинення кровотечі.
Функції крові
Транспортна
Поживна — кров розносить по тілу поживні речовини від кишечника або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин.
Видільна (екскреторна) полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.
Дихальна — перенос кисню від легень до тканин та вуглекислого газу від тканин до легень;
Регуляторна — кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об'єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.
Терморегуляторна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров, рівномірно розподіляючись в організмі, створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).
Захисна — лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до згортання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).
Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму, гомеостазу) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.
Трофічна
Кров складається з плазми крові і формених елементів (клітин), яких у хребетних тварин і людини є 3 групи:
Червоні кров'яні тільця (еритроцити) — найчисленніші з формених елементів. Зрілі еритроцити не містять ядра і мають форму двоввігнутих дисків. Циркулюють 120 днів і руйнуються в печінці й селезінці. В еритроцитах міститься білок із іонами заліза — гемоглобін, який забезпечує головну функцію еритроцитів — транспорт газів, у першу чергу — кисню. Саме гемоглобін надає крові червоне забарвлення. У легенях гемоглобін зв'язує кисень, перетворюючись на оксигемоглобін, він має світло-червоний колір. У тканинах кисень звільняється із зв'язку, знову утворюється гемоглобін, і кров темніє. Крім кисню, гемоглобін у формі карбогемоглобіну переносить з тканин у легені і невелику кількість вуглекислого газу.

1. В.Г. Скопич, Т.А. Ейсимонт і ін Фізіологія та етологія тварин. М.: Колос, 2005. - 456с. (Підручники і навч. Посібники для студентів вищих навчальних закладів).
2. Лисов В.Ф., Максимов В.І. Основи фізіології та етології тварин. - М.: Колос, 2004. - 248с., [4] л. Іл.: - (Підручники і навч. Посібники для студентів вищих навчальних закладів).
3. Скорпічев В.Г., Шумілов Б.В. Морфологія і фізіологія тварин: Навчальний посібник. - СПб.: Вид. «Лань», 2004.-416 с.: Іл. - (Підручники для вузів. Спеціальна література).
4. Фізіологія сільськогосподарських тварин / О.М. Голіков, Н.У. Базанова, З.К. Кожебеков та ін; Під ред. О.М. Голікова. - 3-е вид., Перероблене і доповнене. - М.: Агропромиздат, 1991. - 432 с., [4] л. мул.: - мул. - (Підручники і навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів).
5. Фізіологія сільськогосподарських тварин. Під ред. О.М. Голікова, Г.В. Паршутіна. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Колос, 1980. - 480 с., Іл., 2л. Іл. - (Підручники і навч. Посібники для студентів вищих с.-г. навч. Закладів)

Кров - це рідка сполучна тканина в організмі тварин, яка виконує ключові завдання для підтримки життєдіяльності. Кров складається з двох основних компонентів: рідкої плазми та різних клітин. Вона переміщується по всій системі судин (у хребетних та деяких безхребетних тварин) завдяки ритмічним скороченням серця або руховим реакціям судини.

Кров людини складається з рідкої плазми, білих кров'яних клітин (лейкоцитів) та елементів, які розташовані поза клітинами: червоних кров'яних тілець (еритроцити) та тромбоцитів. Вона циркулює через судини завдяки ритмічним скороченням серця та не має прямого контакту з іншими тканинами організму через наявність гематопаренхіматозних бар'єрів. У всіх хребетних тварин кров має зазвичай червоний колір (від блідо- до темно-червоного), завдяки наявності гемоглобіну в еритроцитах. У деяких молюсків та членистоногих, кров може бути блакитною через гемоціанін.

Разом із лімфою та тканинною рідиною, кров є внутрішнім середовищем організму, виконуючи багато важливих функцій. Однією з головних її функцій є транспортування газів, таких як кисень, від органів дихання до тканин і вуглекислого газу (СО2) від тканин до органів дихання. Кров, яка насичена киснем в органах дихання, називається артеріальною, а кров, яка віддає кисень тканинам та забирає вуглекислий газ, - венозною. Здатність крові зв'язувати та передавати кисень зумовлена наявністю пігментів (гемоглобіну, хлорокруорину, гемеритрину), які містяться в еритроцитах.

Крім того, кров переносить поживні речовини від шлунково-кишкового тракту до тканин, видаляє кінцеві продукти обміну речовин з тканин та транспортує їх до органів виділення, таких як нирки та шкіра. Вона також переносить біологічно активні речовини, такі як гормони, вітаміни, ферменти та інші. У теплокровних тварин та людини, кров бере участь у терморегуляції. Вона також служить захистом організму від мікроорганізмів та чужорідних тіл.

Кров складається з двох основних компонентів: рідкої фракції, відомої як плазма (60%), і формених елементів (40%).

Реакція крові є слаболужною; рН артеріальної крові становить 7,4, тоді як рН венозної крові, яка містить більше вуглекислоти, становить 7,35. Реакція крові майже постійна, і навіть невелике відхилення концентрації іонів на 0,1-0,2 може призвести до серйозних наслідків, включаючи смертельні. Стабільність рН крові обумовлюється буферними властивостями плазми крові та еритроцитів, а також функціями легень, нирок, потових залоз та інших органів виділення. Ці органи віддаляють в організмі вуглекислоту, кислоти та луги. Для зміни реакції в кислий бік потрібно додати до крові кислоти в 327 разів більше, ніж до води.

Кров також має буферні системи, які відповідають за сталість її реакції. Однією з таких систем є бікарбонатна буферна система, яка становить 7-9% буферної здатності крові.

Величина цієї системи постійна. Якщо в крові збільшується концентрація кислот, то вона взаємодіє з бікарбонатом натрію для нейтралізації. При цьому утворюється вугільна кислота, яка, під впливом ферменту карбоангідрази, розкладається на воду та вуглекислий газ і видаляється через легені.

Наприклад:

Під час нейтралізації кислоти тимчасово збільшується лише кількість нейтральної солі (як, наприклад, NaCl), і при цьому рівень рН залишається сталим.

Якщо в кров потрапляють луги, то вони реагують з вугільною кислотою, утворюючи бікарбонат натрію і воду:

Нестача вугільної кислоти компенсується зменшенням виділення СО2 легенями, а зайвина бікарбонатів виводиться кров'ю.

2. Фосфатна буферна система — дегідрофосфат (NaH2PO4) та гідрофосфат Перша сполука поводиться як слабка кислота, друга - як луг.

3. Буферна система білків плазми крові. Білки крові, маючи в своєму складі групу NH2, здатні нейтралізувати кислоти, а завдяки наявності СООН — сполучатись з лугами.