Вступ 3

1. Правовий статус Державної судової адміністрації України 4

2. Загальна характеристика повноважень Державної судової адміністрації України 6

3. Аналіз окремих повноважень Державної судової адміністрації 9

3.1 Управління об''єктами державної власності, що належать до сфери управління Державної судової адміністрації України 9

3.2 Забезпечення впровадження електронного суду 11

Висновок 13

Список використаних джерел 14

З прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року (далі – ЗУ «Про судоустрій України») у вітчизняному правовому полі з'явилися нові терміни – державна судова адміністрація та Державна судова адміністрація України [2, с. 17].
Необхідність утворення такого органу було обумовлено насамперед, недостатністю приділення уваги до проблем судочинства та адміністративної діяльності судів, про що свідчили, зокрема, фінансування потреб судової влади за залишковим принципом [20, с. 66]. Це й спонукало з’їзди суддів та вищих посадових осіб держави прийняти рішення щодо створення спеціальної інституції, яка б займалася виключно проблемами судів. Зазначена інституція становить систему органів, що складається з Державної судової адміністрації України, територіальних управлінь державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також Академії суддів України [14, с. 50].
Сьогодні статус Державної судової адміністрації України визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до статті 148 якого, Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом [17, с. 11].
Стаття 145 вказаного Закону визначає, що Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України підзвітна з'їзду суддів України, а у період між з’їздами суддів – Раді суддів України у межах, визначених цим Законом [1, с. 5].
Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України [16, с. 42].
Виходячи з Положення про державну судову адміністрації України, вказаний орган здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом

1. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016//Відомості Верховної Ради України від 29.07.2016, № 31, – ст. 545
2. Дудченко О. Ю. Адміністрування в судовій системі: поняття та перспективи реформування / О. Ю. Дудченко // Юрист України. – 2013. – № 2. –171 с.
3. Ігонін Р. Співвідношення понять «організаційне забезпечення судів», «організаційне управління в судах» та «судове управління» / Р. Ігонін // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2013. – № 4. – 112 с.
4. Кирилюк Р. І. Про сутність категорії «організація забезпечення» щодо діяльності судів / Р. Кирилюк // Публічне право. – 2012. – № 2. – 95 с.
5. Коваль В. М. Перспективи та шляхи розвитку судового адміністрування в Україні / В. М. Коваль // Вісник господарського судочинства. – 2013. – № 3. – 125 с.
6. Ковальський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.– Київ.– Юрінком Інтер.– 2012. – 149 с.
7. Которобай С. Роль апарату в організаційному забезпеченні роботи адміністративного суду / С. Которобай // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2012. – № 1. – 105 с.
8. Москвич Л. М. До питання вдосконалення судового управління в Україні / Л. М. Москвич // Питання боротьби зі злочинністю. – Х., 2015. – Вип. 24. – 117 с.
9. Москвич Л. М. Доступність суду як стандарт ефективної організації судоустрою / Л. М. Москвич // Питання боротьби зі злочинністю. – Х., 2013. – Вип. 22. – 175 с.
10. Обрусна С. А. Організаційно–правові засади управління судовою системою України: сучасний стан та перспективи розвитку в умовах судової реформи / С. Обрусна // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2014. – Вип. 83. – 142 с.
11. Овчаренко О. М. Проблема використання сучасних технологій в організації роботи суду / О. М. Овчаренко // Питання боротьби зі злочинністю. – Х., 2014. – Вип. 22. – 107 с.
12. Осетинський А. Й. Актуальні питання підвищення ефективності та якості організації роботи господарських судів в Україні / А. Й. Осетинський // Вісник господарського судочинства. – 2012. – № 5. – 152 с.
13. Осетинський А. Й. Організація роботи та адміністрування – запорука якісного відправлення правосуддя / А. Й. Осетинський // Вісник господарського судочинства. – 2013. – № 3. – 134 с.
14. Панченко О. Г. Деякі питання організації роботи адміністративних судів України із забезпечення розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом з чергових виборів Президента України у 2010 році / О. Панченко // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2014. – № 2. – 139 с.
15. Приймаченко Д. Співвідношення понять «організаційне забезпечення судів», «Організаційне управління в судах» та «судове управління» / Д. Приймаченко, Р. Ігонін // Слово національної школи суддів України. – 2015. – № 1. – 160 с.
16. Стефаник В.С. Судова система України та судова реформа.– Київ.– Юрінком. 2013. – 123 с.
17. Хливнюк А. Державна судова адміністрація України: завдання та повноваження / Алла Хливнюк // Юридична Україна. – 2012. – № 8. – 124 с.
18. Хливнюк А. Міжнародний досвід регулювання питання організаційного забезпечення діяльності суддів / А. Хливнюк // Юриспруденція: теорія і практика. – 2012. – № 8 – 84 с.
19. Хливнюк А. Теоретичні засади правосуб’єктності Державної судової адміністрації України / А. Хливнюк // Юриспруденція: теорія і практика. – 2015. – № 3 – 95 с.
20. Хливнюк А.М. Державна судова адміністрація України: створення, діяльність, перспективи розвитку / А.М. Хливнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 5 – 68 с.

Судова влада – незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судами.

Органи судової влади вирішують правові суперечки між конкретними особами, а також розглядають справи щодо норм контролю, а саме: відповідності законів конституції і підзаконних нормативних актів законам. У окремих випадках ці органи дають тлумачення правовим нормам, в основному нормам конституції країни, поза зв''язком з конкретним позовом.

Актуальність дослідження полягає в тому, що Державна судова адміністрація України є органом виконавчої влади у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а відтак є органом, що фактично реалізує принцип незалежності судів.

Мета роботи – характеристика окремих повноважень Державної судової адміністрації України.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити певне коло питань, а саме:

 розглянути правовий статус Державної судової адміністрації України;

 охарактеризувати повноваження Державної судової адміністрації України;

 проаналізувати окремі повноваження Державної судової адміністрації.

Методологію дослідження складають різноманітні наукові методи, серед яких, порівняльно–правовий, формально–юридичний, опис, аналіз, узагальнення та пояснення.

Структурно робота складається зі вступу, трьох параграфів, висновків та списку використаних джерел.

Підводячи підсумки проведеного дослідження слід зауважити наступне.

Необхідність утворення Державної судової адміністрації було обумовлено насамперед, недостатністю приділення уваги до проблем судочинства та адміністративної діяльності судів, про що свідчили, зокрема, фінансування потреб судової влади за залишковим принципом. Це й спонукало з''їзди суддів та вищих посадових осіб держави прийняти рішення щодо створення спеціальної інституції, яка б займалася виключно проблемами судів. Зазначена інституція становить систему органів, що складається з Державної судової адміністрації України, територіальних управлінь державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також Академії суддів України.

Основними завданнями Державної судової адміністрації України є створення належних умов діяльності судів, органів суддівського самоврядування, кваліфікаційних комісій суддів та організації їхньої роботи, фінансового, матеріально–технічного, інформаційного, правового, а також кадрового забезпечення тощо.

Значних результатів досягнуто в інформатизації судів: в апеляційні та місцеві суди поставлено комп''ютерну техніку, що забезпечило їх підключення до єдиної комп''ютерної мережі, в усіх судах встановлено комп''ютерну систему законодавства «Ліга».

В ході роботи досліджені питання правового статусу Державної судової адміністрації України, розкрито загальні та охарактеризовано окремі її функції, що дозволяє зробити висновок про реальну необхідність існування та функціонування такого органу в судовій системі України.