ПЛАН
ВСТУП
1. Філософсько-світоглядні засади біоетики
2. Філософсько-етичні погляди Григорія Сковороди
3. Біоетика в Україні
4. Одухотворення природи в філософсько-етичній думці Росії
4.1. Містика
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Однією із засад такого більш широкого розуміння предмета біоетики є осмислення традиції одухотворення природи і любові до усього живого в українській і російській етико-філософській думці. Ці ідеї подані іменами мислителів, відомих нам за філософськими напрямами космізму і всеєдності, антропології і християнського соціалізму (Г. Сковорода, П. Юркевич, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, В. Соловйов, В. Вернадський і ін.). Серед них потрібно виділити концепцію М. Федорова, творця оригінальної філософії загальної справи, який передбачив багато теоретичних пошуків сучасної біоетики. Його інтегральне вчення охоплює ідеї регуляції природи, свідомого управління всіма природними силами, одухотворення природи і перемоги над смертю.
У європейській культурі принципи біоетики, як етики життя, розроблялися в різноманітних теологічних і філософських вченнях. Їхнім синтезом стала філософсько-етична концепція, яку А. Швейцер позначив як етику благоговіння перед життям. Для етики благоговіння характерне усвідомлення самого факту життя як фундаментальної цінності. А саме благоговіння перед життям розглядається в якості центрального принципу, що повинен стати основою етичного відновлення людства, умовою виникнення універсальної космічної етики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Борейко В.Е. Прорыв в экологическую биоэтику. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 1999. – Серия: Охрана дикой природы. Вып. 11, 128 с.
2. Швейцер А. Проблематики в ходе развития человеческой мысли // Благоговение перед жизнью. – М,: Прогресс, 1992. - 576 с.
3. Багалій Д. Український мандрований філософ – Григорій Сковорода. Київ. АТ “Обереги”, 1993. - С. 36–46.
4. Етика: Навч. Посібник / В.О.Лозовой, М.І.Панов, О.А.Стасевська та ін..; За ред.. В.О.Лозового. - К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 14-46.
5. Москаленко В.Ф., Попов М.В. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми. - Вінниця: Нова книга, 2005. - 210с.
6. История философии : Учеб. для высш. учеб.заведений / Отв. ред.: В.П. Кохановский, В.П. Яковлев. - Ростов - н/Д. : Феникс, 1999. - 576 с.

У сучасних умовах подальша трансформація і переосмислення принципу гуманізму (в першу чергу, з погляду його меж і простору) ознаменувалася наприкінці 60-х років XX століття появою нової течії у філософсько-етичній думці, нового міждисциплінарного транскультурного феномена – біоетики.
Наукова революція XX ст. істотно змінила уявлення про природу людини й особливості її існування. Базисні закономірності життєдіяльності людини, насамперед її життя, смерть і репродукція, стали пріоритетними практичними проблемами в розвитку медицини і біології. В той же час традиційні наукові ідеали і цінності, що були розроблені з урахуванням особливостей потреби науки XIX – початку XX століть (з пріоритетом природного і технічного знань), починають втрачати свої ключові позиції в нових сферах дослідження і практики. Це пов'язане, насамперед з тим, що інституціональні цінності (принципи універсалізму, колективізму, безкорисності й організованого скептицизму), що складають своєрідний “етос” науки (Р. Мертон), не містять у собі специфічних людських цінностей. Стали поширюватися різноманітні альтернативні підходи в наукознавстві і соціології знання (Т. Кун, М. Малкей, Р. Уітні й ін.), під впливом яких американський учений В. Р. Поттер запропонував термін “біоетика”, що уже імпліцитно містить у собі необхідність зміни існуючого етосу науки, В. Р. Поттер не тільки запропонував новий термін, а й дав визначення нової наукової дисципліни. Біоетика – це “поєднання біологічного знання з пізнанням системи людських цінностей”, новий вид мудрості, що вказує, як саме використовувати наукове знання для забезпечення соціальних благ. Біоетика, на його думку, повинна стати наукою про виживання людства

У сучасних умовах подальша трансформація і переосмислення принципу гуманізму ознаменувалася наприкінці 60-х років XX століття появою нової течії у філософсько-етичній думці, нового міждисциплінарного транскультурного феномена – біоетики.
Біоетика – це “поєднання біологічного знання з пізнанням системи людських цінностей”, новий вид мудрості, що вказує, як саме використовувати наукове знання для забезпечення соціальних благ.
Традиції одухотворення природи в українській і російській етико-філософській думці сприяли розвитку біоетики як науки в країнах Росії та України з давніх часів. Ще за доби Просвітництва філософи приділяли значну увагу зв’язкам людини з природою. Такими філософами були українці Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, російські мислителі філософсько-містичних течій, а також філософи російської революції.
В сучасному світі питаннями одухотворення природи, найвищими цінностями життя та моралі займається наука біоетика, яка стрімко розвивається як в Україні так і в Росії.