ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ

ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Зміст поняття, "духовна культура", його критерії

та рівні сформованості у школярів…………………………………7

1.2. Література - як важливий засіб формування

духовної культури в школярів……………………………………...17

1.3. Педагогічні умови формування духовної культури

у навчальному процесі………………………………………………21

Висновки до першого розділу …………………………………………………26

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА

ПЕРЕВІРКА УМОВ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ

КУЛЬТУРИ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

2.1. Визначення вихідного рівня сформованості

духовної культури школярів до учня………………………………28

2.2. Дослідно-експериментальна програма формування

духовної культури в школярів у навчальному процесі……………33

2.3. Результати дослідно-експериментальної

роботи по формуванню духовної культури в школярів………………………………………………………………36

Висновки до другого розділу…………………………………………………..40

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………....................43

ДОДАТКИ …………………………………………………………………….48

Проблема духовної культури цікавила людство в усі часи. Це проблема досліджувалась багатьма науками. До визначення цього поняття у вчених не має одностайної думки. Кожний науковець розуміє поняття “духовна культура” по-різному.
Поняття “духовна культура” завжди мало у філософії важливе значення, і відіграє визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце й призначення у світі, зміст її буття, культура, суспільне життя. І тому такі філософи: Платон, Аристотель, Юркевич, Григорій Сковорода вважали, що поняття "духовна культура" є похідним від слова "дух" (лат. “spirit” та грец. “pneuma”), що означає рухливе повітря, повівання дихання, носія життя.
Уже в первісну епоху складаються перші уявлення про духовна культура. Але це поняття ще не розмежовувалось від тілесної суті. Вперше Платон відокремив тілесне і духовне, визначив, що духовна культура – це специфічна людська властивість, а тілесне – це нижче, те, що закладене природою людині. Аристотель теж відокремив ці поняття, але розглядав тілесне й духовне як рівно необхідні.
Новий підхід виробляється у християнській традиції. Тут духовна культура наділяється новим обличчям, і вважається, що духовна культура притаманна людині розумній, що виділяє її з тваринного світу, та уподібнює Богу.
Проблема духовної культури стала провідною і в російській релігійній філософії кінця XIX – початку XX ст. Її розробка пов'язана з іменами Федора Достоєвського, Володимира Соловйова, Івана Ільїна, Павла Флоренського, Миколи Федорова. Тут духовна культура розумілась подвійно. З одного боку:
Духовна культура – це одухотворення тваринності, сутнісна характеристика людини, що виділяє її зі світу тварин [34, с 507]
Інше розуміння:
Духовна культура – це ідеал, до якого прагнула людина у власному розвитку, орієнтація на вищі, абсолютні цінності [34, с 507] .
На думку вчених поняття “духовна культура” – це категорія етики, яка визначає моральний вимір людської життєдіяльності, це живе джерело доброчесностей людини, її моральна спроможність та вища цінність. [25, с 23]
В сучасній некласичній та посткласичній філософії проблема духовної культури набуває дедалі актуальності. Це пов`язано з загальним антропологічним зворотом, що стався у сучасній філософії, і прагненням подолати раціоналізм та ірраціоналізм у розумінні людини, з обміркуванням підстав глобальної духовної кризи, що вразила людство в XX ст., пошуком шляхів її подолання. Значний внесок у розробку проблеми духовної культури зроблений у філософії, притаманний таким філософам, як Мартін Бубер, Макс Шелер, П`єр Тейяр де Шарден, Хосе Ортега – і – Гассет, Альберт Швейцер, Еріх Фром, Віктор Франки.

1. Бабанский Ю. К. Оптимизация познавательного процеса. – М.: Просвещение, 1982.- 192 с.
2. Бабанский Ю. К. Проблемы повышения ефективности педагогических исследований, с (Дидактический аспект). – М.: Педагогика, 1982. – с.192.
3. Бабанский Ю. К., Сластенин Р. В., Сорокин К. А. и др.Под ред. Бабанского Ю. К. – М.: Просвещение, 1988.- 479 с.
4. Бахонов К. Возможности нестандартных уроков // Воспитание школьников. – 1990. № 4.- с. 13.
5. Берхин Н. Б. Формирование первоначальных художественных знаний //Педагогика. - 1993. - № 1. - С.16-19.
6. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Навчання і виховання засобами літератури. - К.: Радянська школа, 1973. - 176 с.
7. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Українська література в середній школі. - К.: Радянська школа, 1962. - 391 с.
8. Введение в философию: Учебное пособие для вузов/Бобров В.В.-М.,2000.-288 с.
9. Волошина Н. Й. Українська література: орієнтовне планування навчального матеріалу для 5-11 класів. – К.: 1993.- 54 с.
10. Вихованець І. Р. Тайна слова. – К.: Рад. шк., 1990.- 284 с.
11. Возврастная и педагогическая психология / Под. ред. А. В. Петровского, с учебник для студентов педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1979.- 300 с.
12. Горик Н. І. Тематичні розробки уроків з української літератури (9 кл., І чверть) // Дивослово. – 1997.- № 8.- с. 31-46.
13. Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Онищука. – К.: Радянська школа, 1987.- 237 с.
14. Жарова Л. В.Теоритические основы организации самостоятельной учебно-познавательной деятельности учащихся : Межвузовский зборник научных трудов / Под ред. Г. М. Щукиной. – М., с ЛГПИ им. А. Герцена, 1985.- с 76-85.
15. Загальна психологія: Навч. посібник для В. Н З / Максименко В. Д., Соловіенко В. О. – К.: 2000.-256 с.
16. Загльна психологія: Навч.посібник для В. Н З Допущено Мін. освіти України / М’ясоїд П. А. – К., 2000. – 479 с.
17. Загальна та прикладна психологія: Курс лекцій / Цигульська Т. Ф. – К., 200.- 187 с.
18. Ісак Н. Конкурс ерудитів “Поле чудес” // Дивослово. – 1998. № 1.- с. 46-47.
19. Історія української філософії: Навчальний посібник для В. Н. З. / Гноасимчук А. А., Тимошенко З. І.- К.: 2000.- 421 с.
20. Караман С. О. Методика навчання української мови в гімназії: Навачльний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Магістр-S. 2000.- 456 с.
21. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. – М.: Политиздат,
22. Кондрашова Л.В. Гуманизация учебно-воспитательного процесса школы: история, теория, поиски. - Кривой Рог: КГПИ, 1996. - 76 с.
23. Кондрашова Л.В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися: Учебное пособие. - М.: Издательство "Прометей" МГПИ им. В.И.Ленина, 1990. - 158 с.
24. Криворучко О. Тематичні розробки уроків з української літератури (9 клас. ІІ чверть)
25. Кульчицкая Е.И. Родителям о воспитании культуры детей. - К.: Радянська школа, 1980. - 126 с.
26. Кучерява З. Торкнутися краси //Українська мова і література у школі. - 1995. - № 5-6. - С.23-25.
27. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як та ін. – К.: Академія, 1997, - 4000 с.
28. Лихачов Б.Т. Педагогика. Курс лекций: Учебное пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК. - М.: Юрайт, 1999. - 464 с.
29. Львів М. Р. Словарь – довідник зметодики української літератури.- М.: Либідь, 1985.- 460 с.
30. Мазуркевич А.Р. Литература в школе: поиск новой методики //Советская педагогика. - 1991. - № 11. - С.10-12.
31. Мороз Л. Творча спадщина Т. Г. Шевченка // Дивослово.- 1996. № 5-6.-с.3-8.
32. Матенко Н. М. Слово, музыка, образ.- К.:Радянська школа. 1982.-96с.
33. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений: В 3 кн. /Гуманит. изд. центр ВЛ АДОС. - М., 2000. - Кн.3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование. - 640 с.
34. Никифоров А.С. Эмоции в вашей жизни. - М.: Советская Россия, 1974. - 189 с.
35. Общая психология: Учебное пособие для студентов пед. институтов /под ред. В.В.Богословского и др. - М.: Просвещение, 1981. - 383 с.
36. Ожнов С. М. Словарь русского языка / Под. ред, Н. Ю. Шведовой.-М.: Русский язык, 1983.-816 с.
37. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури у середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Ленвіт, 2000. - 384 с.
38. Постовець С. Психологічний зміст викладання мови і літератури // Див. 1999.- № 4.-с.42-45.
39. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений /В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. - 3-е изд. - М.: Школа - Пресс, 200. - 512 с.
40. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: Книга для вчителя. - К.: Радянська школа, 1989. - 204 с.
41. Платонов К.К. О системе психологии. - М.: Мысль, 1972. - 235 с.
42. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов пед. вузов: В 2 кн. /Гуманит. изд. центр ВЛАДОС. - М., 1999. - Кн.2: Процесс воспитания. - 256 с.
43. Психология эмоций. Тексты /Под ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. - М.: Изд-во Московского университета, 1984. - 228 с.
44. Психология: Учебное пособие для учащихся пед. училищ /Под ред. В.А.Крутецкого. - М.: Просвещение, 1977. - 301 с.
45. Рувинский Л.И. Нравственное воспитание личности. - М.: Изд-во Московского университета, 1981. - 184 с.
46. Симонов П.В. Теория эмоций //Психология эмоций. - М.: МГУ, 1984. - С.23-27.
47. Словарь по этике /Под ред. И.С.Кона. - М.: Политическая литература, 1981. - 430 с.
48. Степанишин В. Нові підходи до викладання української літератури //Дивослово. - 1995. - №1. - С.31-34.
50. Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. - М.: Молодая гвардия, 1971. - 136 с.
51. Сухомлинский В.А.Серце віддане дітям. –Вибрані твори в 5 томах.-Т. 3-К.: Рад. шк, 1977. – с. 201.
52. Українець С. Елементи психодрами на уроках літератури //Дивослово. - 1995. - № 5. - С.41-44.
53. Философский энциклопедический словарь /Сост. С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичов. - 2-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1989. - 814 с.
54. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащихся и ученических коллективов. - М.: Просвещение, 1988. - 206с.
55. Цимбалюк Л.М. Формування особистісного ставлення школярів до художнього твору у процесі вивчення української літератури у старших класах //Зб. наукових праць. - К.: КДПІ. - 1990. - С.111-115
56. Чайковская В.И. О целостности этико-эстетического воздействия литературы на молодежь //Искусство и эстетическое воспитание молодежи. - М.: Наука, 1981. - С.122-137.
57. Чепурко О.М. Духовне виховання школярів під час бесід з позакласного читання //Зб. наукових праць. - К.: КДПІ, 1990. - С.91-96.
58. Шацкая В.Н. Общие вопросы эстетического воспитания в школе. - М.: АПН РСФСР, 1955. - 181 с.
59. Щербо А.Б., Джола Д.Н. Красота воспитывает человека. - К.: Радянська школа, 1980. - 102 с.
60. Якобсон П.М. Психология художественного воспитания. - М.: Искусство, 1964. - 86 с.

Проблема формування духовної культури школярів є актуальною, і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов`язана с таким поняттям, як формування особистості. В наш час дуже часто можна почути заклики про підняття національної свідомості людини, та виховання справжнього громадянина. А поштовхом і основою для цього є, в першу чергу, виховання духовної особистості. Школі потрібно змалку турбуватися про духовний світ дитини. Саме тоді країна буде бачити молодь – як майбутнє нашої нації, рушійну силу, яка спроможна вирішити проблему держави не на свою користь, молодь із своїми вищими моральними, естетичними канонами та ідеалами. Адже від її ставлення до надбань культури залежить нині духовне оновлення нашого суспільства, зміст її цінних орієнтацій і майбутнє.

Наше суспільство переживає період стрімких. далекосяжних змін: технологічний прогрес, міжнародну торгівлю, розвиток комунікацій, світову конкуренцію. Усе це вимагає дотримання високих моральних чеснот. Тому духовний розвиток молоді дуже важливий у наш час. Адже ми спостерігаємо, що світ став бездуховним. Як показали дослідження, 65% сучасних батьків не мають найменшого уявлення про педагогіку. Вся їх турбота про дітей зводиться лише до матеріальних здобутків, а звідси духовна деградація молоді. У неї зовсім немає поваги до минулого та надбань наших предків, зараз для учня вчитель не авторитет. Головне для молоді – розваги, а не прочитання книги, перегляд вистави у театрі. Сучасні учні зовсім не живуть за моральними законами, не прагнуть досягти високих цілей. І тому виховання людини, яка б протистояла економічним труднощам, духовній деградації, моральному та фізичному виснаженню має на себе взяти школа. Авжеж школа – це той єдиний осередок, який зможе вплинути на учня духовно.

Проблема формування духовної культури школярів – одна з головних проблем нашої держави. Тому, що успішний розвиток демократичних процесів в Україні залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце посідає духовне відродження громадян, гармонізація соціального життя нації. Адже саме духовна культура надає надзвичайності усім психічним характеристикам людини.

Духовна культура – творча спрямованість, наснага, енергія людини. Особистість має право на самостійність, на індивідуальність. Однак для пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови. І питання це – надзвичайно важливе, оскільки духовна культура визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самоусвідомлення себе, як особистості.

Пріоритети у домінуючих рисах майбутнього покоління – ця дилема все гостріше постає перед освітою. Вивчаються і пропонуються різні варіанти, що до формування духовної культури в школярів. Наприклад, духовна реабілітація особистості може бути здійснена засобами культури, зокрема, через проникнення у світ мистецтва. Якщо спиратись на положення висловлене Г.Силач, що діяльнісне перетворення культури у внутрішній духовний світ людини визначає міру духовної культури людини, її духовне багатство, істинне єство як “духовної істоти”.[6, c 170]

Проблема духовної культури належить також до числа основних психологічних проблем. Життєво важливі задачі, котрі стоять перед сучасною цивілізацією – це подолання соціальної й національної несправедливості, припинення національної кризи – а це потребує (корінного) перетворення свідомості багатьох людей, тобто нового духовного відродження суспільства. А сьогодні дуже важливо для нашої держави, щоб кожен її громадянин, піднявся над своїми власними проблемами, і намагався збагатитися духовно.

Взагалі проблеми духовної культури торкалися багато років тому. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я.А.Каменського, Г.Г.Песталоці. А.Дистервега, В.О.Сухомлинського. Вони одностайно виділили головні фактори. які впливають на духовне виховання школярів: праця. сім`я, школа, вчитель.

На сучасному етапі проблемою духовної культури займаються багато вчених, серед яких: О.Майкіна, Г.Сагач, Т.Зазюн, С.Соловейчик, І.Зеліченко. Саме тому ми обрали тему: “Формування духовної культури школярів”, тому ця проблема є однією з головних у нашій державі. Адже суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних. духовних цінностей. Оволодіння школярівською молоддю духовними цінностями підносять свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовна культура зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку. Саме школа формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави.

Об`єкт дослідження – формування духовної культури школярів у навчальному процесі.

Предметом дослідження є педагогічні умови, що забезпечують формування духовної культури у школярів.

Мета – виявити та методом експерименту перевірити педагогічні умови, що забезпечують формування духовної культури школярів у навчальному процесі.

Гіпотеза – формування духовної культури школярів у навчальному процесі буде успішним, при створенні таких педагогічних умов:

- врахування індивідуальних і вікових особливостей школярів;

- організація колективної діяльності школярів;

- врахування активності школярів;

- застосування активних форм навчання, та різноманітних ситуацій, які формують духовна культура школярів;

- використання міжпредметних зв`язків.

Висунуте припущення зумовило необхідність вирішення таких завдань:

1. Вивчити стан проблеми формування духовної культури школярів у науковій літературі, та в практичній діяльності школи.

2. Теоретично розробити, та методом експерименту перевірити систему роботи школи по формуванню духовної культури школярів.

3. Виявити та експериментально перевірити комплекс педагогічних умов, що забезпечують необхідний рівень сформованості духовної культури школярів.

4. Спираючись на дослідження, розробити методичні рекомендації вчителю української мови й літератури.

Методи дослідження:

1. Емпіричні методи: бесіда, спостереження, анкетування, метод експертних оцінок, діагностика робіт.

2. Педагогічний експеримент.

3. Методи якісного й кількісного аналізу експертних даних

Основний метод – педагогічний експеримент.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі гімназії № 4 м. Миколаєва й охопила 64 учня 9-х класів.

Духовна культура - це одна з характеристик людини. яка включає в себе поняття "душа", внутрішнє "я". конструювання особистості. Структура духовної культури нами відзначається:

1) індивідуальною вираженістю людини;

2) духовними потребами;

3) пізнавальними потребами;

4) само актуалізацією людини;

5) соціальними потребами;

6) потребою в діяльності

В основу дослідної роботи була покладена програма середньої школи з української літератури для 9-х класів. Ми ставили перед собою мету, сформувати духовна культура в школярів за допомогою вміння аналізувати ситуації "добро-зло", "прекрасне-огидне", "щедрість-жадоба" та інші. Уроки будувались з погляду на формування в школярів поваги до рідної мови, національних традицій, моральних якостей українського народу. Уроки проводились у формі уроків-диспутів, уроків моделювання ігрових ситуацій, уроків рольової гри, уроків-діалогів та інші.

Отже на основі фактичного матеріалу, можемо говорити про ефективність розробленої нами програми по підвищенню рівня сформованості школярів шляхом впровадження на уроках літератури активних форм навчання, різноманітних ситуацій, які розкривають структуру духовної культури.

Але така робота не претендує на вичерпний аналіз даної програми, яка складна і багатогранна.

В подальших дослідженнях потрібно приділити увагу таким питанням:

1) соціальна потреба молоді;

2) консультаційні центри за питаннями міжособистісних відносин самопізнання