Вступ…………………………………………………………….……………...2
Розділ І. Організація та планування розслідування:………………….....7
1.1. Місце організації розслідування злочинів у системі криміналістики…………………………………………………………….7
1.2. Поняття та принципи планування розслідування …………........14
1.3. Тактичний прийом і критерії його допустимості………………….22
Розділ ІІ. Вчення про криміналістичну версію:…………………………25
2.1. Поняття версії………………………………………………….…….25
2.2. Порядок, етапи та процес побудови версії…………….………...30
2.3. Класифікація слідчих версій………………………….…………..44
2.4. Основні правила і методи перевірки слідчих версій……………53
Розділ ІІІ Деякі особливості підготовки слідчої дії, пов’язані з колом її учасників:……………………………………………………….…………….57
3.1. Визначення кола учасників слідчої дії……………………..…….57
3.2. Особливості підготовки слідчих дій за участю неповнолітнього………………………………………………………….68
3.3. Особливості організації слідчих дій за участю іноземця………….75
Висновки ………………………………………………………………….…..83
Список використаних джерел…………………………..............………….88

Третій етап побудови версій - це їх конкретизація шляхом виведення із них наслідків (висновків). Ця операція здійснюється з допомогою дедукції й аналогії. Дедуктивний метод може мати місце у разі явно недостатньої кількості ви¬явлених за справою доказів. У цьому випадку під час побудо¬ви версій виходять не з аналізу певних доказів, а із загального припущення.
У випадку схожої ситуації події злочину слідчі версії мо¬жуть виникати за аналогією. Джерелами аналогії під час побу¬дови версій можуть бути:
 оперативні та слідчі матеріали щодо однотипних нерозкритих злочинів;
 оперативні та слідчі дані стосовно складу розкритих злочинів;
 теоретичні положення, які ґрунтуються на узагальненні слідчої практики і дозволяють намітити певну кількість версій щодо конкретної категорії злочинів;
 власний досвід слідчого у розкритті злочинів [117, с.226-228].
Дотримання правил побудови слідчих версій є важливою умовою повноти й об'єктивності розслідування злочинів. Сто¬совно кожної невідомої чи сумнівної обставини злочину по¬винні бути висунуті і перевірені всі можливі версії. Не можна зупинятися на одних версіях та ігнорувати інші лише тому, що вони видаються в даний момент маловірогідними. Усі обґрунтовані версії підлягають ґрунтовній перевірці.
Пізнавальна роль слідчої версії полягає не лише в тому, що вона здатна пояснити відомі слідству обставини злочину, але і в тому, що з її допомогою відкриваються нові обставини і факти, невідомі слідчому до моменту виникнення версії. Якщо версія виражає об'єктивну істину, то із її змісту за допомогою аналізу можуть бути виведені не лише ті факти, виявлення яких передувало висуненню версії, але й ті, які стали відоми¬ми після її висунення.
Виявлення під час перевірки нових фактів, не відомих до її висунення, підвищує ступінь надійності версії. Властивість версії пояснити не лише раніше відомі факти, але й виявити нові - важлива умова можливості перевірки істинності основ¬ного змісту версії.
Зміст, обсяг окремих слідчих версій різний: версія може відноситись до якоїсь однієї обставини події, що перевіряється, чи охоплювати дві і більше взаємопов'язаних обставин. Нерідко в одній окремій слідчій версії об'єднується декілька передбачень слідчого щодо різних обставин злочину (наприклад, стосовно суб'єкта і мотивів злочину, щодо часу, місця і способу його скоє¬ння). Аналіз і перевірка таких, значних за обсягом, слідчих версій посильні лише слідчому, який володіє великим профес¬ійним досвідом.
Більш привабливі, особливо за складними, багатоепізодни¬ми справами, окремі версії, що охоплюють якусь одну обстави¬ну злочину, що розслідується. В цей час збільшується кількість версій, але спрощується їх аналіз і перевірка.
Головним у логічному аналізі змісту версії є уявлення про те, які факти, явища, обставини повинні існувати в реальній дійсності, якщо висунута версія виражає об'єктивну істину. Визначення конкретних висновків, що вип¬ливають із кожної версії, - основне завдання аналізу версій.
Важливо передбачити усі висновки із допустимого перед¬бачення, оскільки ступінь надійності версії тим вища, чим більше у ній висновків, що підтверджуються в ході перевірки.
Висновки, що випливають із висунутої версії, повинні бути максимально деталізовані, щоб полегшити їх зіставлення з фак¬тами реальної дійсності.
Висновки, що логічно виводяться із зробленого слідчим передбачення стосовно тієї чи іншої обставини розслідуваного злочину, відображаються у сформульованих ним питаннях, що підлягають з'ясуванню. Визначити стосовно кожної версії ви¬черпну сукупність питань, що підлягають з'ясуванню в ході перевірки, в практичному аспекті важливо, оскільки це є однією із умов всебічності і повноти розслідування. Джерела упущень і недоліків у розслідуванні найчастіше виявляються на стадії аналізу версій. В багатьох випадках недоліки обумовлені повер¬ховим аналізом змісту слідчих версій і нечітким визначенням сукупності питань, що підлягають з'ясуванню [117, с.45-49].
Підставами для побудови версій є:
1) фактичні дані (у більшості - засновані на оперативних відомостях) у перевірочному матеріалі або кримінальній справі;
2) криміналістична характеристика виду або групи однорідних злочинів;
3) особистий і колективний досвід працівників правоохоронних органів;
4) науково-практичні рекомендації вчених-криміналістів.
В той же час версія ґрунтується на вихідних фактичних даних і враховує закономірності злочинної діяльності [84, с. 4-6].
Отже, слідчі версії завжди належать до обставин конкретної кримінальної справи, ґрунту¬ються на фактичних даних, отриманих процесуальним шляхом, тобто на доказах, і підлягають перевірці тільки в процесуальних формах - за допомогою слідчих дій. Результати перевірки слідчих версій утворюють нові докази.
Часто вчені поряд із поняттям «слідча версія» ставлять ще й поняття «слідча ситуація». Як правило, висунення версій розпочина¬ється з отримання інформації на початковому етапі розслідування. Така інформація може бути отримана в ході прийняття заяви про злочин, перевірочних заходів (витребування докумен¬тів, опитування), першочергових слідчих дій (огляд, допит тощо), оперативно-розшукових заходів. Висунення версій завжди визначено видом злочину, способами його вчинення і пе¬редусім тією інформацією, яка отримується на початковому етапі розслідування. З урахуван¬ням обсягу отриманої інформації про вчине¬ний злочин та інших обставин, що виникли на момент порушення кримінальної справи, утво-рюються слідчі ситуації, які можуть бути інфо¬рмаційно-визначеними або інформаційно-невизначеними [65, с. 432].
Тобто можна зробити висновок, що побудова версії тісно пов'язана зі «слідчою ситуацією». У цілому великий тлу¬мачний словник сучасної української мови трактує ситуацію як сукупність умов та обставин, що створюють певне становище, викли¬кають ті чи інші взаємини людей [30, с. 1127].
Проте незважаючи на, здавалось би, досить струнке визначення даного терміна, в криміна¬лістиці навколо нього до сьогодні точаться дискусії. На думку Г. А. Зоріна, слідча ситуація - це відкрита, цілеспрямована система, у якій взаємодія учасників заснована на одержаній інформації ззовні, а також через канали зворо¬тного зв'язку з постійним і взаємним рефлексуванням позиції партнерів [47, с. 51-53].
О. Н. Колісніченко під слідчою ситуацією розу¬мів певні положення в розслідуванні злочинів, які характеризуються наявністю тих чи інших доказів та інформаційного матеріалу і конкре¬тними завданнями з його збирання та перевір¬ки, що виникають у зв'язку з цим [52, с. 509].
Слідчій ситуації приділялась увага й інших авторів, таких, як Р. С. Бєлкін, Є. П. Іщенко, С. В. Веліканов тощо [16; 31; 48].

1) Кримінально-процесуальний кодекс України вiд 28.12.1960 № 1001-05 // Офіційний сайт Верховної ради України // www.rada.gov.ua
2) Закон України «Про адвокатуру» вiд 19.12.1992 № 2887-XII // Офіційний сайт Верховної ради України // www.rada.gov.ua
3) Наказ МВС України «Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загально кримінальної спрямованості»: від 30.04.2004 р., № 458. - Офіційний сайт міністерства юстиції України - // http://www.minjust.gov.ua
4) Положення про органи досудового слідства МВС України: Наказ МВС України від 31.03.2008р., № 160 // Керівництво з розслідування злочинів/ За ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Одіссей. - 2009. – 960 с.
5) Авдєєва Г. К. Роль обізнаних осіб під час фіксації доказової інформації // Tеорія та практика судової експертизи і криміналістики. - Випуск 9 - с.138-144.
6) Аверьянова Т. В. Криминалистика: учебник для вузов / под ред. Р. С. Белкина. - М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М). - 2000. - 990 с.
7) Александров Г. Н. Некоторые вопросы теории крииналистической версий // Вопросы криминалистики. - 1962. - № 3. - С. 73-77.
8) Александрова О. И. Расследование уголовных дел с участием иностранцев (вопросы тактики и организации расследования): учеб. пособие. - СПб.: Европейский дом. - 2002. - 64 с.
9) Антипов В. П. Планирование расследования нераскрытых преступлений. - М.: Изд-во «Юрлитинформ». - 2002. - 144 с.
10) Арцишевский Г. В. Понятие версии расследования // Вопросы криминалистики. - М. - 1962. - № 6-7. - с. 20-25.
11) Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. Учебное пособие. М.: Юрид. лит. - 1978. – 228 с.
12) Баев О.Я., Трухачев В.В. Основания для выдвижения версии об участии в организованной преступной деятельности коррумпированных работников правоохранительных органов // Организованная преступность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы: Сборн. – Калининград. - 1999. - С. 59-64.
13) Баранчук В.В. Проблеми застосування психологічних знань при проведенні допиту // Сайт бібліотеки ім. В.І. Вернадського - http://www.nbuv.gov.ua
14) Басиста І.В., Пришляк С.О. Особливості допиту неповнолітніх потерпілих від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості // Сайт бібліотеки ім. В.І. Вернадського - http://www.nbuv.gov.ua
......................
......................

69) Криминалистика: учебник / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин. - М.: НОРМА –ИНФРА. - 1999. - 971 с.
70) Криминалистика: учебник. - Т. 2: техника, тактика, организация и методика расследования преступлений / ред. кол.: Б. П. Смагоринский (отв. редактор), А. Ф. Волинский, А. А. Закатов, А. Г. Филиппов. - Волгоград: ВСШ МВД России. - 1994. - 560 с.
71) Криминалистика: учебное пособие / А.В.Дулов, Г.И.Грамович, А.В.Лапин и др.; под ред. А. В. Дулова. - Мн.: ИП «Еко-перспектива». - 1998. - 415 с.
72) Криміналістика: підручник / за ред. акад. П. Д. Біленчука. - Київ: Право. - 1997. - 256 с.
73) Кудрявцев В.Л. Эксгумация: особенности принятия решения и тактики производства // Российский следователь. - 2005. - № 3. - С. 2-4.
74) Кузнецов Н. Право защитника собирать доказательства: сущность и пределы / Н. Кузнецов, С. Дадонов // Рос. юстиция. — 2002. — № 8. – с.32.
75) Кулик М. Й. Теоретичні та практичні проблеми визначення учасників проведення ексгумації трупа // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. - № 3. – с. 194-197.
76) Курашвили Г.К. Изучение следователем личности обвиняемого. М.: Юридическая література. - 1982. - 95 с.
77) Ларин А. М. От следственной версии к истине / А. М. Ларин. — М.: Юрид. лит. - 1976. – 199 с.
78) Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / А. М. Ларин. - М.: Юрид. лит. - 1970. - 224 с.
79) Лузгин А. М. Планирование расследования / А. М. Лузгин, Л. П. Дубровицкая. - М. : Юр.лит. - 1977. - 256 с.
80) Лукьянов Е. Особенности допроса несовершеннолетнего свидетеля и потерпевшего // Закон и жизнь. - 2005. - № 1. - С. 15-18.
81) Луцький А. І. Застосування спеціальних психологічних знань при розслідуванні злочинів, вчинених неповнолітніми особами // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету. – 2010. - № 2. - С. 8–12.
82) Махов В. Н. Сущность и понятие специальных познаний в советском уголовном процессе // Вопр. борьбы с преступностью. — 1986. — Вып. 44. — С. 4.
83) Мельникова З.Б. Участие специалистов в следственных действиях. - М.: Юрид. лит. - 1964. - 87 с.
84) Мешкова В.С. Тактические особенности отдельных следственных действий при привлечении організатора (лидера) преступной группьі к уголовной ответственности: Учеб.-метод. пособие – Калининград. - 1998. – 156 с.
85) Можаева И. П. Организационные основи деятельности следователя по раскритию, расследованию и предупреждению преступлений. - М.: Издательство «Юрлитинформ». - 2007. - 152 с.
86) Мудьогин Г. Н. Расследование убийств по делам, возбужденным в связи с исчезновением потерпевшего. — М.: Юрид. лит. - 1967. — С. 16-17.
87) Мухин Г. Н. Криминалистика : учеб. пособие / Г. Н. Мухин, Д. В. Ксютин-Федотков. - Минск: Акад. МВД Респ. Беларусь. - 2009. - 227 с.
88) Настільна книга слідчого: наук.-практ. видання [для слідчих і дізнавачів] / М. І. Панов, В. Ю. Шепітко, В. О. Коновалова та ін. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Вид. Дім «Ін Юре». - 2007. - 728 с.
89) Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка / Российская Академия Наук. Институт русского языка: Росс. фонд культуры. - М.: АЗЪ. - 1993. – С. 619.
90) Олішевський О. В. Місце організації розслідування злочинів у системі криміналістики / О. В. Олішевський // Форум права. — 2008. - № 3. — С. 393-398.
91) Первоначальные следственные действия: Краткий справочник следователя / Н.А. Селиванов, В.И. Теребилов. - М.: Госюриздат. - 1956. - 283 с.
92) Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии // под. ред.: Мелкумов В.Г. - Душанбе: Ирфон. - 1977. - 237 c.
93) Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / за заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. — Х.: Кроссроуд. - 2008. — 314 с.
94) Ривман Д. В. Криминальная виктимология / Ривман Д. В. – СПб.: Питер. - 2002. – 304 с.
95) Руководство для следователей / под. общ. ред. В. В. Мозякова. - М.: Изд-во «Экзамен». - 2005. - 912 с.
...........
..........
115) Шепитько В.Ю. Допрос несовершенно¬летних: психология и тактика: Автореф дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Харьков, 1991. - 24 с.
116) Шепітько В. Ю. Криміналістична тактика (системно-структурний аналіз): монографія / В. Ю. Шепітько. - Х.: Харків юридичний. - 2007. - 432 с.
117) Шеремет А.П. Криміналістика: Навчальний посібник. - К: Центр навчаль¬ної літератури. - 2005. - 472 с.
118) Щерба С. П. Переводчик в российском уголовном процессе: научно-практическое пособие / С. П. Щерба. - М. : Изд-во «Экзамен». - 2005. - 416 с.
119) Эксгумация и особенности тактики следственных действий, связанных с эксгумированным трупом / А.И. Натура, Д.А. Натура. - М.: Юрлитинформ. - 2003. - 104с.

В умовах якісно-кількісних змін стану злочинності в Україні підвищується соціальна роль криміналістичної науки, що фактично стоїть на передовому рубежі протидії цьому негативному соціальному явищу. Незважаючи на те, що криміналістика загалом та її окремі розділи (загальні положення, криміналістична техніка, тактика та методика) досягли досить високого рівня, ця галузь юридичних знань потребує подальшого розвитку, який можуть забезпечити відповідні дослідження. Тільки на їх основі сучасна криміналістика зможе достойно відповідати на виклики злочинного світу, допоможе державі, суспільству, правоохоронним органам вести ефективну боротьбу зі злочинністю. Ситуація, яка склалася тепер потребує консолідації сил вітчизняних учених-криміналістів з метою якнайшвидшого вирішення існуючих дискусійних питань, що стосуються окремих розділів криміналістики, особливо її розділу криміналістичної тактики.
Актуальність теми дослідження. Криміналістична тактика є відносно самостійною частиною науки криміналістики. Це система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину. Саме ця частина криміналістики має найбільш міцні зв’язки з кримінально-процесуальним правом.
Процесуальні приписи і криміналістичні рекомендації взаємозумовлені. Розвиток криміналістичної тактики як системи найбільш оптимальних способів, прийомів і методів розслідування злочинів (або судового розгляду кримінальних справ) залежить від існуючої процедури, встановленої кримінально-процесуальним законом.
Криміналістична тактика має чітко виокремлені завдання, які повністю узгоджуються із завдан¬нями кримінального судочинства. Це означає, що, з одного боку, завдання криміналістичної тактики характеризуються ознакою комплексності щодо всіх етапів розслідування злочину, з іншого — кожний тактичний прийом, його види мають свої специфічні зав¬дання. Криміналістична тактика є і повинна бути ефективним інструментом швидкого, усебічного і повного розкриття та розслі¬дування злочинів.
Для того, щоб успішно розслідувати зло¬чин, слідчий (дізнавач) повинен визначити не тільки повний перелік слідчих дій та інших заходів, а також черговість і строки їх прове¬дення, але й чітко уявляти, які питання, в якій послідовності необхідно з'ясувати, та які тактичні прийоми необхідно застосувати. Усе перераховане вище не може бути здійс¬нено у повній мірі без завчасного та якісного планування.
Розслідування злочинів здійснюється на підставі чіткої організації планування - одного із загальних принципів мето¬дики розслідування. Воно закладено в самому кримінально-процесуальному законі, який чітко визначає правові засоби доказування, процесуальні строки, регламентує порядок проце¬суальних дій, окремо виділяє невідкладні слідчі дії тощо, тобто надає кримінальному процесу упорядкованість, погодженість, взаємодію складових його елементів. Ніякі порушення законності при застосуванні тактичних прийомів у процесі виконання слідчих дій не можуть бути виправдані, що і зумовлю актуальність проблеми тактики підготовки до слідчих дій.
Метою даної роботи є аналіз основних проблем, з якими може зіткнутися теоретик а також практик при тактичній підготовці до слідчих дій.
Для досягнення поставленої мети слід приділити увагу вирішенню наступних завдань:
- визначити що саме входить до структури тактики підготовки слідчих дій;
- дослідити поняття організації та планування слідчих дій, їх взаємовплив та взаємозалежність;
- навести загальну характеристику версій, які використовуються слідчим під час планування слідчих дій;
- розглянути коло осіб, які повинні брати участь у слідчих діях;
- проаналізувати особливості планування слідчих дій за участю таких особливих суб’єктів як неповнолітній та іноземець.
Об’єктом дослідження є тактика підготовки слідчих дій, правовідносини щодо їх організації, планування та реалізації.
Предмет дослідження становить система та особливості тактичних засобів, використовуваних слідчим при організації та плануванні слідчих дій, а також вчення про версію у криміналістичній науці.

.............................................................................................................

Планування слідчої дії не зводиться лише до складан¬ня плану розслідування. Це частина великої проблеми розкрит¬тя злочинів. Чим складніша справа, тим складніший і процес планування її розслідування.
У будь-якій сфері людської діяльності планування означає поставлення конкретної мети і завдань, визначення засобів та способів її досягнення, визначення виконавців та встановлен¬ня строків виконання намічених заходів.
План слідчої дії як ефективний робочий інструмент слідчого повинен бути не лише реальним, а й конкретним. У ньому не може бути загальних вказівок. Обставини, що виясняються, плануються конкретно, свідки називаються особисто з точно визначеним предметом допиту та послідовністю їх виклику; доручення міліції повинні носити конкретний характер. Конкретність планування слідчих дій є запорукою цілеспрямованої та ефективної роботи слідчого щодо розкриття злочину.
В кримінальному і кримінально-процесуальному пізнанні події злочину головним його інструментом є криміналістична версія як різновид гіпотези, тобто гіпотези, застосованої до окремого соціального явища. Відповідно в кримінально-процесуальній та кримі¬нальній діяльності побудова версій і їх перевірка перетворюють¬ся в один із власне криміналістичних методів пізнання.
За кримінальною справою, як правило, висувається декіль¬ка версій. Якщо є підстави лише для одного висновку щодо суті злочину, то необхідність у висуненні загальних версій практич¬но відпадає. Однак, оскільки в таких випадках не завжди всі обставини злочину досить очевидні (наприклад, невідомі мо¬тиви злочину тощо), виникає необхідність у висуненні інших, більш конкретних версій.
Висунення версій здійснюється на підставі зібраних матеріалів у ході невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Іноді версія може бути побудована на основі повідомлень, які слугували підставою для порушен¬ня кримінальної справи, або на основі оперативної інфор¬мації та аналогії.
Версія - це ідеальна логічна модель події злочину в цілому або окремих його обставин, побудована за матеріалами справи. У своєму розвитку версія проходить стадії: 1) висунення (побудова); 2) аналіз та розроблення; 3) практична перевірка виведених наслідків.
Версія вважається обґрунтованою, якщо вона знайшла своє підтвердження зібраними у справі матеріалами.
На наше глибоке переконання, одним із основних елементів тактики підготовки слідчої дії є визначення кола її учасників, оскільки при цьому слідчий має спланувати усі свої дії по залученню необхідних учасників.
Визначаючи коло майбутніх учасників процесуальної дії, слідчий повинен керуватися не лише вимогами закону, а й криміналістичними рекомендаціями, виробленими практикою правилами проведення даної дії по конкре¬тній категорії кримінальних справ.
Однією з основних особливостей при підготовці й проведенні слідчих дій за участю малолітнього чи неповнолітнього потерпілого є отримання слідчим у порядку, визначеному ст. 1281 КПК України, консультативної допомоги фахівців, насамперед, психолога, спеціаліста у галузі дитячої чи юнацької психології. Консультативна допомога психолога під час допиту допоможе слідчому встановити психологічний контакт із малолітньою чи неповнолітньою особою, виключити тактичні помилки, дати об'єктивну оцінку отриманим показанням.
Щодо останнього, то, на нашу думку, чинне законодавство України потребує внесення певних змін, оскільки в ньому не досить чітко сформульовано форми застосу¬вання психологічних знань, не встановлено можливості залу¬чення психолога при допиті на вимогу слідчого, не визначено компетенції психолога й порядку проведення допиту за його участю, недостатньо повно пере¬лічено підстави для призначення судово-психологічної експертизи й не зазначено коло питань, які можуть бути досліджені під час її проведення. В Україні бракує системи спеціальних психологіч¬них підрозділів, які забезпечу¬вали б проведення судово-пси-хологічних експертиз, могли надавати офіційні психологічні консультації й брали участь у слідчих чи судових діях на вимогу слідчого або судді.