Зміст

Вступ …………………………………………………………………………..…….3

Українська Радянська Енциклопедія в 12 - томах ( 1977 – 1985 рік) …………..4

Висновок …………………………………………………………………………..15

Список літератури ………………………………………………………………...16

Статті в Українській Радянській Енциклопедії (УРЕ) розміщено за алфавітом.
Назви статей подані переважно у формі, що якнайстисліше визначає тему, предмет даної статті, й складаються, як правило, з одного, двох, рідше кількох слів. Однослівні назви статей наведено у формі іменника в однині. Наприклад, "Автомобіль" (а не "Автомобілі"), "Антологія", "Атомохід", "Баранець", "Біотрон". У множині назви статей дано в тому разі, коли це відповідає прийнятій науковій термінології. Наприклад, у зоології - "Антилопи", "Метелики", в хімії - "Барвники", в астрономії - "Астероїди", в ботаніці - "Злакові", "Боби", в географії - "Вулкани" тощо.
Якщо назва статті складається з кількох слів, то на перше місце ставиться, як правило, те слово, яке несе на собі логічний наголос і виражає специфічний зміст статті. Наприклад, "Автоматичне зварювання" (а не "Зварювання автоматичне"),"Українська мова", "Вітамінна промисловість", "Робітничий клас", "Соціалістичне змагання".
При формулюванні назв статей, що складаються з кількох слів, враховувалося не тільки те, яке з них є головним за своїм логічним значенням, а й узято до уваги, на яке слово читач найімовірніше шукатиме даний термін. Наприклад, бажаючи дістати відомості про державні герби або державні бюджети, читач, мабуть, передусім звертатиметься до слова "Герб" або "Бюджет". Тому заголовки ряду статей дано так: "Герб державний" (а не "Державний герб"), "Бюджет державний".
Щоб уникнути вміщення багатьох статей, що починаються тим самим словом (наприклад, словом "гіпотеза", "закон", "принцип", "договір", "угода", "прилад"), у назвах їх допускається інверсія - зміна звичайного порядку слів (наприклад, "Вартості закон", а не "Закон вартості", "Відносності принципи", а не "Принципи відносності").

1. Ділові папери та документи підприємницької діяльності / Упоряд. В. -Л. Кулініченко. — К.: Український центр духовної культури, 1996.
2. Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне "я". —К.: Видавничий центр "Академія", 2001.
3. Коваль А. П. Ділове спілкування. —К.: Либідь, 1992.
4. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.: Вища шк., 1978.
5. Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови. — Львів: Світ, 1996.
6. Культура мови на щодень. — К.: Довіра, 2000.
7. Культура української мови: Довідник. — К.: Либідь, 1990.
8. Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою. — К.: Техніка, 1992.
9. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери. — К.: Довіра, 1998.
10. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль.— К.: Наук, думка, 1976.
11. Пономарів О. Д Культура слова: Мовностилістичні поради. - К.: Либідь, 1999.
12. Пономарів О. Д Стилістика сучасної української мови. - Тернопіль: Навч. книга-Богдан, 2000.
13. Російсько-український словник-довідник “Порадник ділової людини”. -К.: Основи, 1995.
14. Сліпушко О. М. Українська мова й етапи кар’єри ділової людини. -К: Криниця, 1999.
15. Словник-довідник з культури української мови. - Львів: ФЕНІКС, 1996.
16. Український правопис. - К: Наук. думка, 1996.
17. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. - К.: Довіра, 1998.

Українська радянська енциклопедія ( укр. Українська радянська енциклопедія , УРЕ) - багатотомна універсальна енциклопедія про Україна, що видавалася в УРСР. Перша радянська республіканська енциклопедія.

Після появи першого тому "Української Загальної Енциклопедії" ( укр. Українська загальна енциклопедія ) Під Львові ( 1930) з ініціативою великої Української Радянської Енциклопедії" (УРЕ) виступив Микола Скрипник. Під його головуванням у Харкові була створена редакційна колегія УРЕ, секретарем якої став С. Бадан. Залучено до співпраці понад 100 фахівців. Із запланованих 20 томів підготовлено - три. Друк першого була передбачена на початок 1933, але Головліт заборонив його як націоналістичний. У тому ж році Скрипник покінчив життя самогубством, і його наступником став Володимир Затонський. Заготовлені матеріали були знищені, і в листопаді 1934 редакція УРЕ була розпущена.

На початку 1948 року знову постало питання про створення редакції УРЕ, і роботи над нею були відновлені після XX з''їзду КПРС (1956 рік). 18 грудня 1957 робота над енциклопедією доручена АН УРСР. Спеціально для цього було створено однойменне видавництво "Українська радянська енциклопедія", яке згодом випустило ще цілий ряд енциклопедичних словників та збірників, присвячених Україні. УРЕ була опублікована в Києві в 1959 - 1965 (17 томів у дві колонки; в 1967 і 1969 видано російську та англійську переклади томи "УРСР"). У 1968 додатково видрукуваний "Алфавітний предметно-іменний покажчик". В 1974 - 1985 роках вийшло друге видання (12 томів в три колонки; також опублікований його повний російський переклад).

Головним редактором обох видань був письменник Микола Бажан.

У 1974 р. почало виходити друге видання УРЕ за редакцією того ж М. Бажана, випуск якого завершено 1985 року. У складі редакції теж понад 40 осіб. Видання складалося із 12 тт. і 50 000 гасел (більша кількість їх при зменшенні числа томів пояснюється збільшенням кількості шпальт на стор. з 2 до 3). Новинкою цього видання став російський переклад, який почав з''являтися від 1978 року. Загальний наклад УРЕ 2 більший, ніж УРЕ 1, — 100 000, але наклад українського видання менший (50 000, інших 50 000 припадає на російське видання). У «Передмові» зазначено, що це видання УРЕ показує «характерні риси… радянського народу — нової історичної спільноти людей».