Вступ……………………………………………………………………………….3

Рольові теорії в соціальній психології…………………………………………..4

Висновок……………………………………………………………………….…18

Список літератури…………………………………………………………….…19

Насамперед, визначимося з поняттям - що ж таке теорія? Якщо говорити зовсім вузько, то теорія – це лише спроба дати якесь пояснення будь-чому. Будь-який процес пояснення обов’язково припускає виявлення яких-небудь причинно-наслідкових зв'язків, а саме це і є основною ознакою теорії. Встановлення причинних зв'язків, у свою чергу, є процесом дослідження, вивчення, пізнання чогось, а буквальний переклад з грецької слова «теорія» і означає «досліджую», «розглядаю».
Незважаючи на те, що всі ми іноді мислимо теоретично, тобто створюємо якісь особисті теорії, було б явним перебільшенням стверджувати, що кожна сучасна людина є вченим або філософом. Наука й філософія все ж таки специфічні, професійні види діяльності. Тому до філософських і наукових теорій пред'являються спеціальні, досить жорсткі вимоги.
Наші особисті теорії, зазвичай, погано або зовсім не погоджуються з логікою. Вони є розпливчастими, неясними, нечіткими, найчастіше, не піддаються ніякій перевірці. Більше того, ми, взагалі, не ставимо перед собою у відношенні власних, особистих теорій таких цілей як перевірка. Вони нам і без того подобаються і здаються цілком справжніми й надійними. Такі теорії називають імпліцитними, оскільки те, що в них стверджується, уявляється нам зовсім очевидним, саме собою, що розуміє. Ця категорична впевненість у абсолютній істинності наших теорій і пояснює їх назву - імпліцитні, тобто, безсумнівно, беззастережно правильні. Їх ще можна назвати теоріями повсякденного розуму. Тому наші особисті теорії мало схожі на теорії наукові. Разом з тим, незважаючи на очевидні слабості й недоліки, наші власні теорії дають нам можливість становити певну думку про що відбувається, не завжди вірне, але все-таки допомагає орієнтуватися у світі. Тому вони є необхідні і навіть корисними.

1. Александер Ф., Селесник Ш. Человек и его душа: познание и врачевание от древности и до наших дней / Пер. с англ. М.: Прогресс: Культура, 1995. 608 с.
2. Артемьева Е.Ю., Мартынов Е.М. Вероятностные методы. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.
3. Бандура А. Теория социального научения. СПб.: Евразия, 2000. 320 с.
4. Бандура А., Уолтерс С. Принципы социального научения // Современная зарубежная социальная психология: Тексты. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. C. 55-61.
5. Блумер Г. Общество как символическая интеракция // Современная зарубежная социальная психология: Тексты. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. C.173-180.
6. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер, 1997. 336 с.
7. Гордеева Т.О. Кросс-культурный эксперимент // Корнилова Т.В. Методы исследования в психологии: квазиэксперимент. М.: Изд. группа ФОРУМ—ИНФРА-М, 1998. С.108-138.
8. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М., 1982. 486 c.
9. Гофман Э. Представление себя другим // Современная зарубежная соци-альная психология: Тексты. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. С.188-197.
10. Грановская Р.М., Никольская И.М. Защита личности: психологические механизмы. СПб.: Знание, 1999. 352 с.

Сьогодні в це важко повірити, але люди лише відносно недавно відчули потребу в спеціальному поясненні, що ж саме відбувається як у навколишньому їхньому світі, так і в них самих. Іншими словами, люди не завжди мали потребу в теоріях і не завжди вміли їх створювати. До того, як виникла потреба в теоретичному поясненні миру, свідомість людини ґрунтувалося на колективних поданнях. Французький філософ і психолог Люс''єн Леві-Брюль, який і запропонував концепцію колективних уявлень, думав, що завдяки колективним уявленням міфічна свідомість людини мала готові відповіді на всі питання ще до того, як вони могли в ньому виникнути (Леві-Брюль Л., 1994). Тому в міфічній свідомості такі питання і не з''являлися. Людина, як носій міфічної свідомості, «знає все», і тому їй не потрібно ніяких спеціальних пояснень. Світ для неї й без того ясний і зрозумілий.

Подібний спосіб сприйняття реальності німецький філософ Едмунд Гуссерль назвав «міфо-релігійною настановою» (Гуссерль Е., 1986). Чому ця настанова змінилася? Чому людей перестали задовольняти колективні уявлення, де не потрібні були теорії, де їм просто не було місця? Чому людині знадобилося вийти з ясного й зрозумілого міфічного миру й поринути у складний і заплутаний мир теоретичного пізнання?

На всі ці питання сьогодні ми навряд чи знайдемо відповіді. Тому просто констатуємо слідом за Е. Гуссерлем, що у VІ-VІ вв. до н.е. у Древній

Греції в людини чомусь виникла потреба пояснювати світ. Теоретичне пояснення світу досить швидко одержало широке поширення й стало одним з основних способів пізнання людиною всіх форм реальності.

Підведемо короткий підсумок сказаному. Отже, теорії дають нам можливість глянути на світ під певним кутом зору. Ми використовуємо їх для створення підстав конструкції нашого розуміння світу. Ще вони нам потрібні для того, щоб робити висновки й прогнози про те, яких подій нам варто очікувати і які пояснення можна дати спостережуваним у даний момент подіям.

Як ми змогли переконатися, теоретичною підставою сучасної соціальної психології стали три вищеназвані теоретичні орієнтації - необіхевіористська (теорії навчення), інтеракціоністська (рольові теорії) і когнитивістська. На перший погляд, може скластися враження, що ці напрямки суперечать один одному. Але це не зовсім так. Просто ми ще недостатньо інформовані з питань соціальної поведінки й взаємовідносин. Іншими словами, ми ще мало знаємо про складний і різноманітний світ соціально-психологічних феноменів. А названі теоретичні напрямки, кожний відповідно до окремої точки зору, дає нам можливість краще зрозуміти цей світ. Тому вони, скоріше, доповнюють один одного, ніж суперечать один одному. Прихильників теорії навчення, наприклад, цікавить вплив на людей навколишнього середовища, і вони розглядають підкріплення як можливе пояснення поведінки. Дослідники соціально-когнітивної орієнтації, з іншого боку, збирають відповідну інформацію про ту ж саму людину і її поведінку й розглядають її з таких позицій, щоб вона була придатна для пояснення дій людини, але вже із застосуванням концепції внутрішньої, когнітивної діяльності.

Саме тому соціальні психологи і покладаються на сукупність різних теорій, у тому числі створених навіть поза сферою соціальної психології, що є специфічною рисою даної дисципліни.