Вступ ……………………………………………………………………………3

Розділ І. Теотетико-методичні основи функціонування страхових

компаній та пенсійних фондів на фінансовому ринку

1.1. Сутність та місце страхових компаній в структурі

фінансового ринку ……………………………………………………..8

1.2. Основи функціонування пенсійних фондів на

фінансовому ринку …………………………………………………….13

Розділ ІІ. Роль інститутів фінансового ринку у формуванні

суспільного добробуту

2.1. Стан та особливості функціонування страхового

ринку в Україні …………………………………………………………16

2.2. Аналіз ролі пенсійних фондів в фінансовому

забезпеченні населення країни ………………………………………...22

Розділ ІІІ. Вдосконалення діяльності страхових компаній і

пенсійних фондів на фінансовому ринку та підвищення

їх ролі в фінансовій системі України

3.1. Пропозиції щодо удосконалення законодавства,

яке регулює діяльність ПФ в Україні ………………………………….28

3.2. Проблеми та перспективи розвитку

страхового ринку України ……………………………………………...30

Висновки ………………………………………………………………………...37

Список використаних джерел ………………………………………………….43

Останні кілька років класичний страховий ринок України динамічно розвивався, показуючи кожен рік 30-40% зростання. Незважаючи на високі темпи зростання кількісних показників, інституційні та функціональні характеристики вітчизняного страхового ринку в цілому не відповідають реальним потребам держави та європейським стандартам. Зокрема, частка премій українських страховиків складає біля 0,2 % загальних премій в Європі. У середньому на душу населення в Україні припадає лише 52 євро страхових премій, що значно менше, ніж в інших європейських країнах (наприклад, у Німеччині – 1250 євро та у Польщі – 120 євро). У 2009 р. показник співвідношення валових страхових премій і валового внутрішнього продукту в Україні становив усього 2,5 % (чистих премій – 1,7 %), тоді як у провідних країнах цей показник дорівнює 8-16 %. Обсяги страхових премій за договорами страхування життя складали лише 4,3 % їх загального обсягу, у той час як в країнах Європейського Союзу цей вид страхування є домінуючим.
Відставання якісних параметрів вітчизняного страхового ринку та гальмування інвестиційної активності страхових компаній зумовлені низкою хронічних, накопичених проблем:
 недосконалістю нормативно-правового регулювання у сфері страхування, недостатньою відповідністю чинного законодавства вимогам європейських стандартів;
 недостатністю ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів (особливо гострою є проблема забезпечення довгострокових зобов‘язань за договорами страхування життя);
 низьким рівнем капіталізації вітчизняних страховиків (недокапіталізованість страхових компаній унеможливлює страхування масштабних ризиків в енергетичній, екологічній та фінансовій сферах, стримує розвиток аграрного та медичного страхування);
 непрозорим державним регулюванням;
 непрозорістю фінансової звітності страхового сектору;
 відсутністю якісної статистичної інформації в страховому секторі;
 низьким рівнем послуг, що надаються окремими страховиками та наявністю випадків шахраювання;
 вкрай низьким рівнем розвитку ринку страхування життя та інших видів особистого страхування;
 недотриманням законодавства з агрострахування, низьким рівнем розвитку сфери страхування екологічних та катастрофічних ризиків;
 недосконалим нормативно-правовим врегулюванням діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів.
До вищезазначених проблем додались негативні явища, обумовлені світовою фінансовою кризою. На відміну від банківського сектору та фондового ринку, які одні з найперших постраждали від світової фінансової кризи, страховий сектор напряму не був сильно вражений наслідками кризи (про що свідчить позитивна динаміка у 2010 р.). Проте загальний вплив фінансової кризи в середньо та довгостроковому періоді матиме вкрай негативний вплив на вітчизняний страховий ринок.

1. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.
2. Про страхування: Закон України від 1996 р.Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - N 18. - С.78
3. Про затвердження Порядку погодження договорів перестрахування з перестраховиками — нерезидентами: Наказ Державної комісіїї з регулювання ринків фінансових послуг України 21 січня 2007 р. № 19.
4. Про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань страхування: Постанова Верховної Ради України від 29 листопада 2001 р. № 2852-III.
5. Про погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2012 року»: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 28 грудня 2006 р. № 3200.
6. Про підсумки роботи Держфінпослуг та стан справ у небанківському фінансовому секторі України у І кварталі 2011 року: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11 квітня 2011 р. № 5618.
7. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 1998. - 374 с.
8. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2007.- 352с.
9. Базилевич В.Д., Розвиток страхового ринку України – стратегічний фактор капіталоутворення // Фінанси України – 2001 - № 6 – с.43-49
10. Бондар І. Сучасний страховий ринок України // Вісник академії економічних наук України. - 2005. - №2. – С.12 – 15.
11. Борисова В.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. — Суми: Довкілля, 2001. — 194 с.
12. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування. — Суми: Довкілля, 2009. — 412 с.
13. Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Страхування: теорія та практика: Навч.-метод. посібник // Наталія Миколаївна Внукова (заг.ред.). — Х.: Бурун Книга, 2006. — 371с.
14. Внукова Н.М., Прудкий А. Оценка эффективности страхового предпринимательства в Украине.Ї«Финансовые услуги» №7-9 2008.
15. Вовчак О.Д. Страхові послуги: Навч. посіб. // О.Д.Вовчак, О.І.Завійська. - Л.: "Компакт - ЛВ", 2007. - 656 с.
16. Волошина А.П. Перспективи розвитку українського ринку перестрахування, Ї К.: Знання, 2009.- 44с.
17. Гаманкова О.О., Артюх Т.М., Горянська С.В., Мурашко О.В., Кривошлик Т.Д. Страхування: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2000. — 118 с.
18. Гарматій Т. Проблеми розвитку ринку страхових послуг в Україні // Фінанси України – 2001 - № 10 – с.19-23
19. Гарматій Т. Проблеми розвитку страхового ринку України. Ї«Банківська справа», №5 2008.
20. Гутко Л. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх вирішення // Економіка. Фінанси. Право. - К., 2008. - № 7. - С. 19-24
21. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 01.01.2006., № 1057 – ІV (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.
22. Афанасьев С.А. Нормативная база деятельности. Ч. 1 / С.А. Афанасьев, А.А. Введенский, В.А. Гриднев, А.А. Донец, В.Н. Дубровский // Негосударственные пенсионные фонды / Учеб.-метод. центр АКДИ “Экономика и жизнь” НМЦ “Социальные и пенсионные технологии”. – М., 2008. – 125 с.
23. Бурков Ю. Сучасна система накопичення // Фінансові послуги. – 2008. – № 2. – 243 c.
24. Витка Ю. Пенсійні фонди: українська модел/ Юридичний журнал. – 2012. - №6. – 167 с.
25. Вінник О.М. Інвестиційне право: навч. посібник - К.: Всеукр. асоціація вид. "Правова єдність", 2011. - 816 с.
26. Головко А.Т.. Основи довгострокового страхування: навч. посібник - К.: Алерта, 2009.-324 с.
27. Григораш Г.В.. Системи соціального страхування зарубіжних країн: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. - К.: Центр учбової літератури, 2010.-278 с.
28. Гошовська В.А. Недержавне пенсійне забезпечення як нова парадигма соціальних гарантій в Україні // Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 30 січня 2011 р. / Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при РНБОУ, Українське агентство фінансового розвитку. – К., 2011. – 262 с.
29. Денисенко М.П., Кабанов В., Ткач О., Фесенко К. Недержавне пенсійне забезпечення // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2012.- № 7.- 420 с.
30. Дороніна, І. Пенсійна реформа як інституційна складова розвитку ринку цінних паперів // Ринок цінних паперів України. - 2013. - № 1-2. – 169 с..
31. Лазебна М.В. Організаційно-економічний механізм державного регулювання діяльності пенсійних фондів // Формування ринкових відносин в Україні.- 2011.- № 7.- 245 с.
32. Леонов Д., Федоренко А., Ковальова Н. Прогноз акумулювання інвестиційних ресурсів Накопичувальним пенсійним фондом та недержавними пенсійними фондами // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2012.- № 9.- 268 с.
33. Лібанова Є., Палій О. «Ринок праці та соціальний захист» Навч.посібник із соціальної політики. К.:В-во Соломії Павличко «Основи», 2009, 480 c.
34. Макарова О.В. Державні соціальні програми: теорія, методика розробки та оцінки // дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. - К., 2009, 350 с.
35. Мелешко О.В. Концептуальні засади формування фінансових ресурсів недержавною системою пенсійного забезпечення в Україні / О. Мелешко // Національна економіка в умовах зміни ролі та місця людини в системі суспільного виробництва: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. / Бізнес Інформ. – № 11 (2) . – 2011. - 1192 с.
36. Мелешко, О.В. Особливості структури активів і пасивів пенсійних фондів та їх відображення в економічному балансі [Текст] / О. В. Мелешко // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. – Випуск 250: В 9 т. – Т. V. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2011. –1345 с.
37. Міщенко В.І., Гордієнко В.В. Пенсійні фонди в системі реформування пенсійної системи України//Фінанси України.–1997. - № 12. -32 с.
38. Кабанов В., Ткач А., Фесенко К. Негосударственные пенсионные фонды: мотивации участия для работодателя и работника // Финансовые услуги- 2009.- № 1.- 154 с.
39. Калита Н.В. Формування систем приватного пенсійного забезпечення: світовий досвід і Україна // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2004.- № 6.- 152 с.
40. Коваленко Ю.М. Інвестиційна політика пенсійних фондів // Фінанси України. – 2012. - №8. – 285 с.

Актуальність теми дослідження. Фінансовий ринок складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб''єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах.

Одним з найактуальніших завдань розвитку економіки України є створення умов ефективного переходу до ринкових відносин.

Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і пере розподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.

Наявність фінансового ринку об''єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Форми і методи мобілізації ресурсів на фінансовому ринку дуже різноманітні, про те важливе його завдання є повне, своєчасне, і з найменшими затратами задоволення потреб усіх учасників ринку. У країнах із розвинутою ринковою економікою фінансовий ринок є особливим і необхідним середовищем для успішного функціонування економіки й соціальної сфери.

Побудова ринкової моделі економіки шляхом проведення економічних реформ, відновлення приватних засад у господарюванні і формування приватного підприємництва зумовили посилення уваги до інституту страхування як соціально-економічного механізму захисту господарської діяльності від руйнівної дії стихійного лиха, нещасних випадків, несприятливих змін ринкової кон''юнктури тощо. Крім того, небезпека вказаних факторів може зашкодити матеріальним об''єктам життєдіяльності фізичних осіб.

Недержавна пенсійна система, а в свою чергу пенсійні фонди, відіграє надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення. Вона є безпечним, а у більшості випадків і пільговим, засобом забезпечення гідного рівня життя після виходу на пенсію. Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи, полягає у тому, що являє собою джерело довготермінових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни.

Дана тема є досить актуальною темою сьогодення , адже враховуючи сучасне економічне становище нашої країни потрібно зазначити , що фінансова криза зачіпає всі ланки суспільного життя , зокрема недержавну пенсійну систему , а в свою чергу пенсійні фонди.

Як засвідчує аналіз історії та сучасного становлення інституту страхування, воно є обов''язковим елементом кожної економічної і соціальної системи суспільства. Без розвинутої системи страхування економіка успішно функціонувати не може. Майнове страхування має стати одним із основних механізмів поновлення порушених майнових інтересів осіб у випадках непередбачуваних природних, техногенних та інших явищ , що позитивно впливає на зміцнення фінансів держави.

Особливо актуальною є проблема формування та подальшого розвитку страхового ринку для країн із перехідною економікою, зокрема, для України, де в ХХІ столітті відбуваються кардинальні зміни в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення наукового дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство.

Дослідження проблеми розвитку страхування охоплює економічні, правові і соціальні аспекти та має вкрай важливе значення як з теоретичної, так і з практичної точок зору.

Створення сприятливих умов для розвитку страхування в Україні потребує проведення глибоких теоретичних досліджень та надання наукових рекомендацій, які можуть стати важливим чинником ефективного функціонування національного страхового ринку. Дослідження механізму використання потужного потенціалу страхування у ринковій економіці дозволить повніше використовувати його в умовах України.

Дослідженню страхових правовідносин, зокрема майнових, були присвячені праці представників дореволюційної доби. Зокрема це роботи В.Р.Ідельсона, Д.І.Мейєра, Г.Ф.Шершеневича тощо. Правові питання майнового страхування в економічних зв''язках радянського періоду частково висвітлювалися: Є.Н. Гендзехадзе, К.О. Граве, Л.А. Лунцем, О.С.Іоффе,

В.К. Райхером, В.І.Серебровським, В.М. Яковлєвим та ін.

Значний внесок у розв''язання проблем страхових правовідносин був зроблений представницею сучасного періоду М.Я.Шиміновою. Також, питанням страхових правовідносин було присвячено праці В.В. Аленичева, Д.А. Петрова, Є.О.Суханова.

Першими серед країн, де найбільшого розвитку набули розробки у сфері недержавного пенсійного забезпечення, є Росія і Казахстан. Це праці таких науковців, як В.В. Басов, ОТ. Морозов, А.З. Астапович, В. Воскобойников, Д. Леонов, Д. Снелбекер, Д. Хігінс, Є. Берковіц, Є. Кассалоу, Є. Ролкер, К. Кларк, Л. Макклеменс. Серед українських вчених та практиків над цією проблематикою активно працюють О.В. Гаряча, В.В. Гордієнко, Б.О. Зайчук, В.І. Кравченко, М.В. Лазебна, Л. Позднякова, О. Ткач, О. Мозговий та інші.

Метою дослідження є вивчення умов для забезпечення ефективного функціонування національного ринку страхових послуг та пенсійних фондів у період становлення ринкової економіки, адаптація світового, становлення в Україні цивілізованого страхового ринку, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, обґрунтування ролі пенсійних фондів на фінансовому ринку, виявлення особливостей його функціонування в країнах світу та розробка рекомендацій щодо шляхів покращення їх подальшого розвитку, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.

Реалізація мети дослідження обумовлює необхідність вирішення таких завдань:

 виявлення сутності й функцій страхування у ринковій економіці, обґрунтування необхідності страхового захисту та визначення ролі категорії страхування у системі економічних відносин;

 дослідити основні теоретичні основи діяльності пенсійних фондів,обґрунтувати їх сутність в економіці та законодавчі основи функціонування пенсійних фондів в Україні ;

 обґрунтувати організацію діяльності пенсійних фондів на фінансовому ринку України;

 дати оцінку діяльності пенсійних фондів на фінансовому ринку України;

 висвітлення структури страхування та механізму взаємодії його суб''єктів у ринковій економіці;

 характеристика міжнародного ринку страхування за макроекономічними показниками, висвітлення практики страхування у країнах із ринковою економікою для практичного застосування в умовах України;

 визначення на основі порівняльно-правового аналітичного дослідження систем правового забезпечення та методів впливу держави на страховий ринок основних напрямів удосконалення національного законодавства, його адаптації та гармонізації до європейських норм і стандартів, вдосконалення способів і форм державного регулювання страхової діяльності в Україні ;

 систематизація структури, оцінка сучасного стану й тенденцій розвитку національного ринку страхування в умовах переходу до економіки ринкового типу, визначення форм і напрямів страхової діяльності, що найбільше відповідають сучасному соціально-економічному стану, потребам держави та усіх ринкових суб''єктів.

Об''єктом досліджень виступають страхові компанії та пенсійні фонди.

Предметом дослідження є роль та ефективність розвитку страхових компаній та пенсійних фондів на фінансовому ринку України.

В ході дослідження даної теми були використані кілька груп методів: загальнонаукові методи, що й стали методологічною основою даної роботи, а саме:

1) спостереження і узагальнення (для виявлення особливостей пенсійних фондів та їх сутності в економіці);

2) аналіз і синтез (для розкриття оцінки діяльності страхових компаній та пенсійних фондів на фінансовому ринку України, а також при розробці заходів ,спрямованих на покращення рівня розвитку ПФ);

3) методи експертної оцінки (для розробки основних напрямів підвищення ефективності страхових компаній та пенсійних фондів);

Інформаційною базою курсової роботи є законодавчі та нормативні акти, що регламентують діяльність страхових компаній та пенсійних фондів, періодичні видання, офіційні статистичні матеріали, дані звітності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Проведене дослідження дає змогу зробити певні висновки і узагальнення стосовно страхової діяльності в Україні.

Офіційне тлумачення терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів".

Слід зазначити, що сучасні тенденції ринків страхування та перестрахування в Україні в умовах світової і національної фінансової кризи відображають інституціональну парадигму сучасної економіки. Це означає, що поряд з економічними факторами впливу на страховий ринок діє низка не економічних, зокрема політичні, етичні, етнічні, соціальні чинники, які визначають поведінку та мотивацію основних суб''єктів страхового ринку – страхувальників, страховиків, перестраховиків, їх засновників та державний уповноважений орган з регулювання страхової діяльності.

З метою покращення ситуації на страховому ринку на мою думку доцільно реалізувати низку системних різнопланових заходів, спрямованих на усунення як хронічних проблем, так і тих, що спричинені фінансовою та економічною кризами. Особливий акцент необхідно зробити на активізації інвестиційного потенціалу страхового ринку.

В результаті комплексного дослідження розвитку пенсійних фондів в Україні зроблені наступні висновки та пропозиції.

1.НПФ – юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників.

2.Проведення пенсійними фондами інших видів діяльності, не передбачених законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» забороняється. 3.Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду і інвестиційного прибутку від інвестування пенсійних активів. По видам ПФ розділяються на: відкриті, корпоративні і професійні.

4.Діяльність українських пенсійних фондів на відміну від розвинених країн світу, суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Однак проблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третього рівня пенсійної системи, який би суттєво мобілізував діяльність ПФ, сильної і цілеспрямованої державної політики щодо формування та розподілу доходів населення, що викликає значні труднощі на шляху зменшення диференціації суспільства за доходами, подолання бідності, зміцнення позицій середнього класу (питому вагу якого у поточному десятиріччі передбачено довести до 45-50%), а відповідно, і розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, яка створюється з огляду на достатньо високий рівень доходів значної частини населення.

5.Подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення безпосередньо залежить від реформ, що відбуваються на ринку цінних паперів. І проведення таких реформ не повинно знаходитися поза нашою спільною увагою.

6.Слід зауважити, що цілком очевидною є необхідність як значної активізації процесів подальшого проведення реформи, так і їх корегування з урахуванням накопиченого досвіду та соціально-економічного стану в країні. Коли почнеться новий цикл зростання економіки, а це обов''язково станеться за принципом її циклічного характеру, дуже доречною буде пропозиція додаткових коштів для інвестування. Відплив іноземного капіталу погіршив поточний стан української економіки, так що буде лише на користь Україні, якщо у подальшому український фондовий ринок меншою мірою покладатиметься на іноземний капітал. Якщо Уряд розпочне активні дії в цьому напрямку вже зараз, Україна, маючи потенційний інвестиційний капітал, буде краще готова зробити внесок в економічний розвиток та підтримати нову пенсійну систему з метою підвищення пенсій кожного працелюбного громадянина країни.

7. Аналіз стану ринку НПЗ в Україні свідчить про певний динамізм розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення й активний інтерес з боку професійних учасників фінансового ринку до оволодіння новими видами діяльності. Що стосується географічного розташування, то воно залишається нерівномірним (85% кількості фондів створено в Києві).

Характерною ознакою розвитку ринків фінансових послуг в останні десятиріччя є зростання попиту на послуги з недержавного накопичувального пенсійного забезпечення. З одного боку це зумовлено природною потребою людини здійснювати протягом працездатного віку довгострокові накопичення на старість, з другого – стимулюється розвиток системних відносин на ринку праці, спрямованих на досягнення балансу інтересів сторін щодо розширення системи соціальних гарантій найманих працівників. Накопичені в пенсійних фондах заощадження постійно зростають і вже складають в розвинених країнах суттєву частку інвестиційного потенціалу.

Пенсійні фонди в кожній країні мають свої особливості, позаяк враховують демографічні, культурні, соціальні, політичні, фінансові фактори. Світовий досвід доводить доцільність і необхідність існування різних інститутів недержавного пенсійного забезпечення.

Завдання забезпечення стабільності функціонування недержавного рівня пенсійної системи само по собі є завданням державного рівня, оскільки можливі проблеми функціонування системи пенсійних фондів можуть стати чинником дестабілізації як пенсійної системи країни в цілому, так і руйнівним чинником для ринку капіталу та інвестиційних процесів в економіці країни.

Державний нагляд за діяльністю пенсійних фондів здійснюється досить активно, проте, через те, що пенсійна реформа в Україні була здійснена нещодавно (2006 рік) і через малий досвід функціонування ПФ на ринку ще існують певні недоліки недостатнього їх регулювання.

Участь у недержавних пенсійних фондах має ряд переваг та вигод, якими не можна скористатися при участі у загальнообов''язковому державному пенсійному страхуванні. Незважаючи на те, що пенсійні фонди з''явилися на ринку України порівняно недавно, з врахуванням світового досвіду була побудована досить чітка структура їх функціонування, проте ще й досі залишається багато недоліків в розрізі регулювання та ставлення населення до пенсійних фондів.

Рівень поінформованості про впровадження пенсійної реформи в Україні є досить високим як серед працівників, так і серед керівників, проте у більшості є лише загальне уявлення про пенсійну реформу через нестачу інформації про функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення. Загалом ставлення населення до діяльності пенсійних фондів не є позитивним насамперед через недовіру до них, низьку поінформованість, відсутність доступної інформації про діяльність таких фондів та низький розвиток інфраструктури пенсійних фондів у регіонах країни.

Незважаючи на те, що система добровільного пенсійного забезпечення в Україні перебуває на початковому етапі розвитку, обсяг активів пенсійних фондів швидко зростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системи України. Протягом останніх двох років ПФ накопичили значний досвід роботи, наявна позитивна динаміка розвитку системи НПЗ за всіма показниками.

Активи пенсійних фондів є не тільки гарантією безбідного життя громадян, вони виконують роль потужного елементу довгострокових інвестицій для економіки держави. Саме тому, темпи їхнього зростання відіграватимуть все більшу роль для економіки держави. Дані дослідження вказують на залежність темпів росту активів пенсійних фондів від таких макроекономічних показників, як кредити в економіку, рівень доходів та інвестицій в основний капітал. Об''єктивний процес розвитку пенсійних фондів України зумовлює необхідність напрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання діяльності ПФ, посилення таких його основних напрямів, як створення сприятливого інвестиційного середовища для вкладення їх коштів та сприяння розвитку інфраструктури фінансових ринків. Існування значної кількості невирішених проблем може стати в майбутньому серйозною перешкодою на шляху розвитку існування пенсійних фондів, якщо у середньостроковій перспективі не буде досягнуто позитивних результатів.

В Україні є суб''єктивні, суто національні причини, які стримують розвиток добровільного пенсійного накопичення, до яких, зокрема, відносяться:

- низький рівень роз''яснювальної роботи про зміст і значення накопичувальної пенсійної системи в суспільстві - через відсутність фінансового забезпечення;

- суттєве відставання від потреб недержавних и пенсійних фондів ринку капіталу;

- небажання держави підставити своє плече у забезпеченні пенсійних фондів надійними фінансовими інструментами, наприклад, державними цінними паперами, захищеними від інфляції.

- керівники державних підприємств та підприємств корпоративного сектору, що знаходяться під контролем держави, замість того, щоб бути прикладом у запровадженні НПЗ "пасуть задніх", а міністерства і відомства на це ніяк не реагують. Через це державний сектор залишається найпасивнішим учасником пенсійної реформи.

Тобто, якщо подивитися на кількість пенсійних фондів, динаміку залучення до них учасників і коштів у відриві від демографічної ситуації та зростаючих проблем солідарної пенсійної системи, ситуація виглядає нібито непогано. Наша країна змушена перебудовувати свою пенсійну систему у відповідності з нею, така ситуація не може задовольняти. Не заспокоюють навіть темпи зростання, адже вони вимірюються майже з нульової відмітки. Якщо не збільшимо їх в рази, вони забезпечать нам охоплення системою недержавного пенсійного забезпечення тих верств населення, для кого і створена система, тільки через десятки років. Лише через багато років накопичені такими темпами пенсійні кошти можуть стати вагомим внеском в інвестиційний ресурс країни.

Коли йдеться про елементи довіри, в жодному разі не можна ігнорувати елементи, які дехто відносить до суто технічних. Маю на увазі, зокрема, питання обліку коштів та інвестиційного доходу, створення надійних програмних продуктів тощо. Українські пенсійні фонди повинні працювати і мати імідж, який можна порівнювати зі швейцарським годинником чи з японським авто. Тому тут постає необхідність акцентувати увагу на всіх деталях, які створюють в кінцевому результаті такий імідж.

Вже сьогодні необхідно взятися за запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності та інвестування. Саме з цих, для декого, можливо, й технічних речей, і розпочинається надійна робота ринку, створюється необхідна прозорість та довіра у відносинах між споживачем пенсійних послуг та інститутами, що їх надають. Об''єднатися навколо спільного розуміння необхідності забезпечення ефективної, прозорої, надійної та такої, яка дбає не лише про економічну ефективність ринкового суб''єкту діяльності, а в першу чергу дбає про інтереси учасників недержаних пенсійних фондів, роботу всіх обслуговуючих установ. Отже, одними із показників, за якими можна оцінити роль пенсійних фондів на фінансовому ринку, є відношення сукупних активів ПФ до загальної капіталізації внутрішнього фондового ринку і відношення сукупних активів ПФ до сукупної вартості цінних паперів, що знаходяться у вільному обігу на фондовому ринку.