Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Роль видатних особистостей в історії людства ХХ ст. Шарль де Голль……...4

Висновок…………………………………………………………………………14

Список літератури……………………………………………………….….…16

Державний діяч, нехай навіть найвидатніший, на жаль, далеко не завжди може (поки він живий) розраховувати на об’єктивну, а тим більше вдячну, оцінку сучасників. Як правило, це так. Але є й щасливі винятки. Один із найяскравіших прикладів — генерал Шарль де Голль, політичний лідер, який посідає цілком особливе місце у французькій та світовій історії ХХ століття.
Шарль Андре Жозеф Марі де Голль народився в Ліллі 22 листопада 1890 року. У сім’ї Жанни та Анрі де Голлем він був третьою дитиною. Родина була досить забезпеченою, батьки його були католиками правого спрямування. Своїх п'ятьох дітей батьки виховували в дусі патріотизму, ґрунтовно знайомлячи з історією та культурою Франції. Батько Шарля, Анрі де Голль, дворянин, віруючий католик і справжній патріот, викладав філософію і літературу в паризькому коледжі єзуїтів. Він був людиною правих поглядів і сам себе називав «потужним монархістом». Мати - Жанна де Голль - глибоко релігійна жінка, походила з правобуржуазной сім'ї.
У 1901 р. Шарль починає навчання в цьому коледжі. Освіта, отримана де Голлем у коледжі, глибоко вплинуло на його духовне формування. Останній рік свого навчання де Голль провів вже не у Франції, а в Бельгії. Уряд заборонив єзуїтам вести викладацьку діяльність у школах, і вони були змушені перебратися до сусідньої країни. За наполяганням батька переїхав туди і його син. Вже через рік він успішно склав іспити на бакалавра.
Шарль отримав релігійну освіту, багато читав, з дитинства виявляв великий інтерес до літератури, навіть писав вірші. Ставши переможцем на шкільному конкурсі поетів, юний де Голль з двох можливих призів – грошової премії або публікації – вибрав останній.
Ще в дитинстві у характері де Голля проявилися нав'язлива завзятість і вміння керувати людьми. Він вивчив сам і змусив своїх братів і сестру вивчити зашифровану мову, в якій слова читалися задом наперед. Треба сказати, що для французької орфографії здійснити це набагато важче, ніж для російської, англійської або німецької, і, тим не менше, Шарль міг без запинки говорити такою мовою довгими фразами.

1. «Правда», 19 октября 1982 г. 7. Антюхина-Моськовченко В. І. Шарль де Голль (1890—1970) // Нова і новітня історія. 1971., № 3—6. С. 28
2. Арзаканян М.Ц. Де Голль і голлісти на шляху до влади. - М.: Видавництво «Вища школа», 1990.
3. Арзаканян М.Ц. План «единой Европы» де Голля и СССР (1958 - 1962) // История европейской интеграции 1945 – 1994. М., 1995. С.198
4. Арзаканян М.Ц. Шарль де Голль//. Вопросы истории.-1991.-№2-3.-С.57
5. Богославская О.В., Наумова Н.Н. Де Голль и проблема создания политического союза Европы («планы Фуше» 1961-1962 гг.) // Вестник МГУ. Серия 8. –2000
6. Голль Ш. Де. Мемуари надій 1958-1962. –М.-2000. 531 с.
7. Голль Ш.де. Військові мемуари.- М., 1959. 487 с.
8. Жак Дюкло. Голлізм, технократія, корпоративізм. - М.: Політвидав, 1964.
9. Коломійцев В.Ф. Де Голль і зовнішня політика Франції. / / Питання історії, 1974., № 7
10. Молчанов М.М. Генерал де Голль. - М.: Видавництво «Правда», 1977.
11. Шарль де Голль. Військові мемуари. У 2 томах: Т.1. Заклик. 1940-1942. - М.: Політвидав, 1957.; Т.2. Єдність. 1942-1944. - М.: Політвидав, 1960.

Вступ

З усіх західних держав антигітлерівської коаліції Франції в роки війни довелося пережити найбільші потрясіння. За 4 роки окупації на значній території країни було зруйновано 210 тис. будинків, пошкоджено 253 тис. селянських господарств, 195 000 промислових підприємств, з ладу виведено 2/3 транспортних засобів. Вартість франка порівняно з довоєнною зменшилась у 6 разів. Більше 100 тис. дрібних підприємств збанкротували. У країні нараховувалось понад 600 тис. безробітних. Процвітала спекуляція. Чорний ринок, на якому ціни в 10-20 раз перевищували державні, поглинав величезну кількість продукції. 1945 р. обсяг промислового виробництва становив 38 %, а сільського господарства – 60 % рівня 1938 р. Значно послабшали позиції Франції в колоніях.

Після визволення у Франції склалася нова політична ситуація. Колишні політичні сили, які уособлювали Третю республіку, були скомпрометовані внаслідок їхньої капітуляції перед нацистами. На політичну арену вийшли нові суспільно-політичні об''єднання. Впливовою силою став Союз деголлівців. Найбільшим політичними партіями стали Французька комуністична партія (ФКП), яка 1945 р. нараховувала 800 тис. чоловік.

Відновили свою діяльність радикали і праві довоєнні партії. Вони прагнули зберегти конституцію Третьої республіки. ФКП і ФСП виступали за проведення націоналізації промисловості, намагалися залучити виборців обіцянками поліпшення життя.

Ще восени 1944 р. Франція вступила в новий період своєї історії. Він триватиме до кінця 1946 року, до прийняття нової конституції, й називатиметься Тимчасовим режимом. 9 вересня 1944р. генерал Шарль де Голль сформував новий коаліційний Тимчасовий уряд, до якого увійшли учасники руху Опору. Вся повнота влади була фактично зосереджена в руках голови Тимчасового уряду генерала Ш. де Голля.

Висновок

Історики пояснюють таке раптове завершення президентського мандата великого керівника Франції об''єднанням його постійних старих противників із жорсткими опонентами його політики, які недавно з''явилися. До того ж де Голль — і в цьому його трагедія — виявився покинутим, якщо не зрадженим дуже багатьма зі своїх послідовників, кого він прославив.

Генерала Шарля де Голля справедливо зараховують до тих виняткових лідерів, унікальні особисті якості яких особливо яскраво проявляються саме в моменти «зустрічі з долею» всієї нації, коли перед країною стоїть жорсткий і неминучий вибір: бути їй чи не бути? Певна частина нашого правлячого політичного класу, судячи з усього, щиро переконана, що Україна вступила в багаторічний період найміцнішої політичної стабільності, й, отже, проблеми «українського де Голля» в принципі не існує. Але подібна самовпевненість — не більше ніж чергове свідчення надзвичайної недалекоглядності нашої еліти, яку, очевидно, листопадово-грудневі події 2004 року мало чого навчили...

Нам не дано з абсолютною точністю передбачувати майбутнє. Але від найглибших криз (і політичних, і моральних) Україна не застрахована. І якщо нація не висуне зі своїх лав такого лідера, який був би порівнянний за своїми якостями з президентом де Голлем (хоч би зіставимо!) — перспективи демократичної України (саме демократичної, бо той же де Голль зі своїм «режимом особистої влади» не знищив, а змінив основи демократії у Франції, про що писав, зокрема, такий вдумливий історик, як Жан Лакутюр) будуть вельми похмурі. Важко з точністю визначити портрет можливого «де Голля в українських реаліях», але, може, легше, хоч би дуже стисло, сказати, яким він не повинен бути?

Насамперед, він анітрохи не повинен навіть у найскладніших обставинах ухилятися від політичної відповідальності. Він жодним чином не повинен переходити (або розмивати) грань між компромісами, на які де Голль, безумовно, багато разів ішов, поступками та капітуляцією. Об''єднуючи націю (а нам складніше в цьому сенсі, аніж де Голлю — «розділових ліній» розколу більше!), він не повинен забувати одне: інтереси нації — це абсолютний пріоритет по відношенню до будь - яких інших інтересів; де Голль вважав штучним і надуманим зіставлення нації, особистості та держави. І, нарешті, він не повинен знижувати планку інтелектуальних вимог до самого себе!

Президент де Голль, який завжди сам писав тексти своїх виступів, мемуарів, заяв і статей, часто повторював помічникам: «Справжня школа, що дає право наказувати, — це висока культура». У цьому був переконаний знаменитий лідер, який мав право говорити про себе: «Я сам визначаю політику і сам несу за неї відповідальність. Тільки мені належить право приймати рішення».

Заслуга Шарля де Голля - першого президента П''ятої Французької республіки перед своїм народом справді величезна. Вона виражається в становленні нової держави. Франція в період перебування Шарля де Голля на посту президента вступила в якісно нову смугу свого розвитку, відкрила для себе політичні та економічні перспективи.

Шарль де Голль, по праву зайняв виняткове місце серед державних діячів, висунутих Францією, «гранично нетиповий, оригінальний і своєрідний». Його постать ламає звичні рамки, схеми штампи. Для своїх співвітчизників де Голль був насамперед уособленням незалежності і величі Франції «в той період її історії, коли вона, здавалося, вже безповоротно перетворилася в другосортну країну».

Царствений, гнівний, гордовитий, безчесний, змовник, сповнений духу Макіавеллі, або перебуває в депресії, генерал де Голль, однак, не перестає захоплювати нас своїм почуттям маневру, своєю культурою, розумною міжнародною політикою і надзвичайною сумішшю хоробрості і цинізму.