ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І МОВА І ПРОФЕСІЯ 5
1.1. Специфіка ділового спілкування 5
1.2. Мовна культура 8
Висновок до розділу 11
РОЗДІЛ ІІ. МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЇ ІНЖЕНЕРА 12
2.1. Стиль мовлення 12
2.2. Жанри мовлення 12
2.3. Ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль 15
2.4. Правила складання технічних документів 16
Висновок до розділу 19
ВИСНОВОК 21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 22

РОЗДІЛ І МОВА І ПРОФЕСІЯ

Мова і професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, опанування надбань цивілізації, рівень мовленнєвої культури. Мова і професія-нероздільні поняття, вони покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих його груп і кожної людини зокрема.
Мова забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує вміння їх спілкуватися в усіх сферах комунікації: у ділових відносинах, науці, культурі, економіці.
Знати мову професії – означає вільно володіти багатим лексичним матеріалом з обраного фаху, додержуватися граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних норм професійного спілкування.
Професія інженера ставить вимоги до забезпечення її термінологією, причому з переважанням не іншомовних, а питомих українських слів, зрозумілих для всіх, хто працює в цій галузі.
Знання мови професії підвищує ефективність праці, продуктивність виробництва, допомагає краще орієнтуватися в безпосередніх ділових відносинах.

1.1. Специфіка ділового спілкування

Ділове спілкування сьогодні проникає в усі сфери суспільного життя. У комерційні, ділові відносини вступають підприємства всіх форм власності, приватні особи. Компетентність у сфері ділового спілкування безпосередньо пов'язана з успіхом або неуспіхом в будь-якій справі: науці, мистецтві, виробництві, торгівлі.
Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що зіткнення, взаємодія економічних інтересів і соціальне регулювання здійснюється у правових рамках. Найчастіше люди вступають у ділові відносини, щоб юридично оформити взаємодії в тій чи іншій сфері. Ідеальним результатом взаємодії та правового оформлення відносин стають партнерські відносини, побудовані на засадах взаємної поваги і довіри.
Іншою специфічною особливістю ділового спілкування є його регламентованість, тобто підпорядкованість встановленим правилам і обмеженням.
Ці правила визначаються типом ділового спілкування, його формою, ступенем офіційності і тими конкретними цілями і завданнями, які стоять перед людьми, що спілкуються. Ці правила визначаються національними культурними традиціями і суспільними нормами поведінки.
Вони фіксуються, оформляються у вигляді протоколу (ділового, дипломатичного), існують у вигляді загальноприйнятих норм соціальної поведінки, у вигляді етикетних вимог, обмежень тимчасових рамок спілкування.
Залежно від різних ознак ділове спілкування ділиться на:
1) усне - письмове (з точки зору форми мови);
2) діалогічне - монологічне (з точки зору односпрямованість / двобічної мови між мовцем і слухачем);
3) міжособистісне - публічне (з точки зору кількості учасників);
4) безпосереднє - опосередковане (з точки зору відсутності / наявності опосредующего апарату);
5) контактне - дистанційне (з точки зору положення комунікантів у просторі).
Всі перераховані фактори ділового спілкування формують характерні особливості ділового мовлення.
Якщо ділова письмова мова являє офіційно-діловий стиль мовлення, то усна ділова мова - різні форми гібридних стильових утворень.
Значні мовні відмінності між діалогічного і монологічного діловим мовленням. Якщо монологічна мова більшою мірою тяжіє до книжкової мови, то діалогічна - до розмовної, що відбивається в першу чергу на текстовій організації

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів:Світ, 2000. - 231 с.
2. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови:Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2003. - 432 с.
3. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А. С. К., 2000.
4. Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. — К.: Видавничий центр "Просвіта", 2000.
5. Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. — К.: Рідна мова, 2000.
6. Єрмоленко 2010 – Єрмоленко С.Культура мови і мовні ідеали суспільства / С. Єрмоленко // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. пр. Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту. – Вип. 18. – Рівне : РДГУ, 2010. – С. 90 – 94;
7. Караванський С. Секрети української мови. - К., 2004. - 152 с.
8. Одарченко П. Про культуру української мови: Збірник статей. - К.:Смолоскип, 1997. - 319 с.
9. Синявський О. Норми української літературної мови .-Львів, 2001. - 363 с.
10. Чак Є. Складні випадки вживання слів. - К., 2004. - 220 с.
11. Волощак М. Неправильно — правильно: Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. — К., 2000.

ВСТУП

Кожна національна мова – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ і духовність. Українська мова – невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва. Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.
Актуальність теми обумовлена тим, що мова не тільки обслуговує сферу духовності культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.
Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови. Тому актуальним сьогодні є підвищення рівня грамотності у спілкуванні спеціалістів. Рівень культури та грамотності спілкування може стати сьогодні однією з вагомих конкурентних переваг фірми. Виходячи з вагомості питань мовної культури було обрано предмет дослідження – це значення ступеня оволодіння мовою для успішної діяльності у професії інженера.
Об’єктом дослідження є аналіз мовних особливостей професії інженера.
Метою роботи є поглиблення мовних знань інженерів за рахунок розкриття особливостей спілкування у рамках професії інженера.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
1) визначити сутність понять мови та професії;
2) розглянути специфіку ділового спілкування;
3) дослідити поняття мовної культури;
4) розглянути стилі та жанри мовлення;
5) виділити мовні особливості професії інженера.
Теоретичне значення опрацювання цього явища полягає у глибшому розумінні внутрішньомовних процесів на різних мовних щаблях.
Практичне значення вивчення зазначеної проблеми зумовлене необхідністю правильнішого використання різновидів мовних одиниць для найліпшого досягнення комунікативної й прагматичної мети.
Робота складається з двох розділів, у яких докладно розглянуто мовні особливості професії інженера.

ВИСНОВОК

Отже, усі здобутки науки й культури у найрізноманітніших галузях знаходять своє відображення у мові народу. Мова — найуніверсальніший засіб спілкування людей, накопичення, передачі інформації, навчання і виховання, один із найважли¬віших компонентів духовної культури людини.
Важливим стилетворчим фактором є провідна форма мовлення (усна чи письмова), а також вид мовлення (діалог чи монолог). Для розмовного стилю – це усне діалогічне мовлення, а для наукового та офіційно-ділового – письмове монологічне мовлення. Однак спостерігається і взаємопроникнення елементів різних стилів (лекція, доповідь, виступ).
Для професійного мовлення інженеру притаманне використання офіційно-ділового стилю.
Офіційно-ділове мовлення - один з найважливіших стилів української мови, що грає велику роль в житті суспільства. Він строгий, офіційний і по-своєму виразний.
У мовленнєвій практиці частіше за все використовують повідомлення і відповідь. Основне завдання таких висловлювань – добитися того, щоб слухачі зрозуміли, що той, хто відповідає, знає правило, термін, чи засвоїли інформацію. Усна відповідь може мати характер роздуму на теми, пов'язані з вивченням того чи іншого предмета. У такому висловлюванні виділяються: теза (те, що доводиться) та аргументи.
Таким чином, грамотне мовлення нерідко виступає конкурентною первагою фахівця. Правильна побудова речень, переконливість промови можуть бути запорукою вдалих переговорів.