ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

Проблема повноти квантової механіки. Парадокс Ейнштейна-Подольского-Розена та її інтерпретації…………………………………………………..…..4

Висновки………………………………………………………………………13

Список використаних джерел………………………………………………..14

Парадокс Ейнштейна-Подольського-Розена (парадокс ЕПР) — це уявний експеримент, який мав на меті довести неповноту квантово-механічного опису об'єктів за допомогою хвильових функцій за рахунок доведення існування можливості вимірювання параметрів об'єкта непрямим способом, тобто не справляючи на нього безпосереднього впливу. [1, с.34]
Свою назву парадокс отримав після виходу 1935 року статті Ейнштейна, Бориса Подольського та Натана Розена «Чи можливо вважати, що квантово-механічний опис фізичної реальності є повним?». Автори статті дійшли висновку, що квантова механіка не може бути цілісною фізичною теорією. [1, с.35]
Основою математичного апарату квантової механіки є твердження, що стан системи може бути описано заздалегідь відомою функцією, яка має назву хвильової функції. Квадрат модуля цієї функції визначає розподіл ймовірностей отримання різних значень аргументів у процесі вимірювання. Процес вимірювання в квантовій механіці, на відміну від класичної, має суттєву особливість — він впливає на сам об'єкт, та цей вплив принципово не може бути нескінченно малим. Така властивість вимірювання логічно пов'язана з тим, що динамічні характеристики об'єкта стають визначеними лише в результаті самого процесу вимірювання. Вимірювання змінює хвильову функцію об'єкта, вона стає відмінною від нуля лише для одного з усіх можливих значень. [1, с.37]
Знання хвильової функції дозволяє визначити ймовірності результатів вимірювання будь-якої фізичної величини. Але в квантовій механіці не всі сукупності величин може бути виміряна одночасно. Так, наприклад, згідно з принципом невизначеності координата та імпульс об'єкта не можуть одночасно мати визначені значення. Що точніше вимірюється координата, то не визначеним стає значення імпульсу та навпаки. Таким чином, стан об'єкта у квантовій механіці описується меншою кількістю величин, ніж у класичній, тобто є менш докладним та більш ймовірнісним.

1. Вакарчук І. О. Квантова механіка [Підручник], 2012. – 735с.
2. Гончаренко С.У. Фізика, 10 кл.: Підруч.. - К.: Освіта, 2004. - 319 с.
3. Д.В.Сивухін. Загальний курс фізики Т.5-1. Атомна фізика, 2013. – 451с.
4. Збірник задач "Левеня" (2002-2011), упорядник Алексейчук В. І., -Л.: Каменяр, 2012. – 563с.
5. Коршак Є.В. та ін. Фізика, 10 кл.: Підруч. для серед. загальноосвіт. шк. - К.:Перун, 2013. - 312 с.
6. Коршак Є.В. та ін. Фізика, 11 кл.: Підруч. для серед. загальноосвіт. шк.- К.:Перун, 2013. - 288 с.
7. Коршак Є.В. та ін. Фізика, 9 кл.: Підруч. для серед. загальноосвіт. шк. - К.:Перун, 2013. - 232 с.
8. Лабораторний практикум із загальної фізики : навч. посібник / О.В. Лисенко. – Суми: Сумський державний університет, 2014. – 468с.
9. Методичнi вказiвки до практичних занять та самостiйної роботи з дисциплiни «Фiзика». Частина 1. «Механіка» / Укладачi: Лисенко О. В., Коваль В.В., Ромбовський М.Ю. - Суми: Вид-во СумДУ, 2012. – 673с.
10. Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни «Фізика в електронній техніці» /Укладач О.В.Лисенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2012. – 649с.
11. Періодичні видання Національної академії наук України. 2012 рік / упоряд.: М.В. Язвинська ; НАН України. — К. : Академперіодика, 2012. - 680 с.
12. Періодичні видання Національної академії наук України. 2014 рік / упоряд.: М.В. Язвинська ; НАН України. — К. : Академперіодика, 2014. - 696 с.
13. Попенко В. И. Динамічне поле електрона. Тези для наукової конференції «Актуальні питання сучасної науки», 2014. - 564с.
14. Розв’язування задач із фізики: коливання, хвилі, оптика: навчальний посібник / О. В. Лисенко, В. В. Коваль, М.Ю. Ромбовський. – Суми, Сумський державний університет, 2014. – 563с.
15. Струж Н. Фізика 9. Державна підсумкова атестація, 2013 р. – 563с.
16. Фізика. Тести. 7-11 кл.: посібник/авт.-уклад. Н. В. Татарчук. - 2-ге вид., стереотип. - К.: ВЦ «Академія», 2013. - 440 с.
17. Фізика: Конспект лекцій /Укладач О.В. Лисенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2012. – Ч.1. – 746с.
18. Фізика: Конспект лекцій /Укладач О.В. Лисенко. – Суми: Вид-во СумДУ, 2012. – Ч.2. – 843с.
19. Фізика: підруч. для 9 класу загальноосвіт.навч. закл./Ф. Я. Божинова, М. М. Кірюхін, О. О. Кірюхіна, - Х.: Ранок, 2012, - 224 с.
20. Шарко В.Д. Сучасний урок фізики: технологічний аспект / Посібник для вчителів і студентів. – К., 2013. – 220с.

ВСТУП

Найцікавіші моменти історії та методології сучасної фізики пов''язані з вирішенням проблеми інтерпретації квантової теорії. Проблема залишається в центрі уваги наукових співтовариств, бо ані прибічники копенгагенської інтерпретації, ні її противники не збираються залишати своїх позицій. Проте ті, ні інші не заперечуючи правомірності принципу невизначеностей в квантової теорії, тим щонайменше не проводять послідовно методологічні принципи інваріантності, відносності і симетрії, які, як ми вказували, безпосередньо пов''язані з проблемою повноти квантової механіки.

Подібні звинувачення було висунуто з позицій реалізму класичної фізики, яка спростовувала ймовірності бути фактом онтологічного змісту. Але насправді все було навпаки. Якщо прийняти те, що ймовірність — об''єктивна характеристика природи, тобто має онтологічне навантаження, можна наблизитися до ідеалу А.Ейнштейна, орієнтованого на реалістичне тлумачення квантової теорії, хоч учений у тому ідеалі хотів бачити не ймовірності, а «лише факти». Зрозуміло, що квантова механіка є повною теорією і тому не потрібно продовжувати пошуки «прихованих параметрів», які на меті повернути фізику до класичному ідеалу класичної картини світу.

ВИСНОВКИ

Слід зазначити, що Парадокс Ейнштена-Подольского-Розена справив значний вплив на розвиток квантової теорії. По-перше, він розширив фундаментальність поняття вимірювання в квантовій механіці та довів неприпустимість застосування класичних понять для опису квантових об''єктів. До публікації парадоксу вимірювання часто розглядалося просто як фізичний вплив на вимірюваний об''єкт. Розв''язок парадоксу ЕПР довів, що «вимірювання» параметрів квантових об''єктів можна здійснювати без безпосереднього впливу, за рахунок вимірювання над віддаленим корельованим об''єктом.

Саме цей парадокс стимулював розвиток низки нових понять та досліджень сплутаних квантових станів. Наразі розробляються технології, які засновані на квантово-корельованих станах об''єктів. Наприклад, у квантовій криптографії, сплутані частки застосовують для контролю цілісності передачі інформації.