ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ – ПОГЛЯДИ ПРОВІДНИХ НАУКОВЦІВ
1.1. Горак Ганна Іванівна
1.2. Барулін Володимир Семенович
1.3. Т.І. Ящук
ВИСНОВКИ
Зважаючи на розгалуженість соціальної структури суспільства, варто погодитися з думкою Г.Горак, яка стверджує, що «професійні угрупування як певна людська спільнота має свої особливості, відіграє певну соціальну роль» [2, с.3]. «Свого часу, - зазначає дослідниця, - Е.Дюргейм підкреслював слушне міркування про те, що корпоративні об'єднання, які виникли ще у середньовіччі з характерними для того часу рисами, видозмінившися в наступних суспільствах, перетворюються на головні елементи соціальної структури суспільства». Е.Дюркгейм вважав, що не можна «бачити в корпораціях тимчасову організацію, придатну лише для певної цивілізації», й указував на значущість професійних об'єднань для задоволення потреб, у тому числі моральних, людського співжиття. Він зазначав, що «певна інтелектуальна та моральна однорідність природним чином виникає в результаті заняття однією й тією самою професією» [2, с. 3 - 15].
Таке бачення професійних угрупувань у суспільстві свідчить, що вони висвітлюють колективну дію людей однієї і тієї ж професії. Адже кожна людини, яка входить до складу відповідного колективу, об'єднується з ним, стає єдиним цілим, а її діяльність можна розцінювати як внесок своєї діяльності у колективну дію. Це слід розуміти, як колективну дію осіб, які об'єднані одним видом діяльності - професією [3, с.400].
Однак виникає запитання, а чи завжди особа буде входити до професійного колективу? Відповідаючи на це запитання, слід, очевидно, пригадати те, що особа є істотою соціальною, тому особою вона може бути лише у соціальному середовищі. Крім цього, особа не може існувати поза соціальними спільнотами, якими є професійні колективи. Але ці структури суспільної організації функціонують за різними законами. Значущою у цьому відношенні, на думку Г.Горак, є відмінність двох способів людського буття: життєвого світу та суспільства як системи або спільноти та суспільства [1, с.62]. Отже, потрібно вважати, що професійні колективи є однією із ланок соціальної структури, без яких особистість не може обійтися.
1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М., 1998.
2. Анатолій Миколайович Єрмоленко. Підручник. - К. : Лібра, 1999. - 488 с.
3. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. / Фролов И.Т. и др. – М.,1989.
4. Гнатенко П.І., Окороков В.Б., Пронякін В.І., Осетрова О.О. Основи філософії. Навчальний посібник. – К., 2009.
5. Горак Г. Громадянське суспільство як інтегратор особистісних начал / Ганна Іванівна Горак, Георгій Сименович Фінін // Філософська думка. - 2008. - №3. - С. 62 - 73.
6. Горак Г. Філософська спільнота як соціальна, наукова та соціально-психологічна структура / Ганна Горак // Філософська думка. - 2004. - №1. - С. 3 - 15.
7. Горак Г.І. Філософія. – К., 1998.
8. Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія /
9. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М.,1996.
10. Максюта М.Є. Вступ до філософії. К., 2000.
11. Навроцький В. Колективні ментальні поняття / Володимир Навроцький // Філософська думка. - 2005. - №2. -С.3 - 13.
12. Озадовська Л. Мова у контексті діалогу / Людмила Озадовська // Філософська думка. - 2004. - №3. - С. 22 - 50.
13. Причипій Є.М. Філософія : Підручник / Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. - К. : Академвидав, 2008. - 592 с. С.440.
14. Радугин А.А. Философия. Курс лекций. – М., 1995.
15. Соболь Т. Соціальна дія та соціальна взаємодія - засади порівнюваності понять / Т.В.Соболь // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2009. - №91 - 93. - С. 41 - 45.
16. Спиркин А. Г. Основы философии. – М., 2000.
17. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / І.В. Бичко, Ю.В. Осічнюк, В.Г. Табачковський та ін. – К., 1994.
18. Філософія. Навчальний посібник (курс лекцій). / За ред. проф. І.Ф.Надольного. – К., 1997.
19. Філософія. Підручник / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін. / За ред. Г.А. Заїченка та ін. – К.,1995.
20. Ящук Т. І. "Філософія історії" (Курс лекцій. Навч. посібник. - К.: Либідь, 2004)
Соціальна філософія, як ключовий сегмент філософського дискурсу, має за мету розглядати стани та процеси життєдіяльності людей у суспільстві. Ця галузь, яка є неодмінною складовою філософії, спадково включає загальні риси цього виду знань, але одночасно виявляє свої власні особливості в об'єкті та предметі дослідження.
Соціальна філософія, як філософська дисципліна, також націлена на розуміння цілісності та загальності. Проте ця наміреність в соціальній філософії реалізується виключно в межах вивчення суспільства людей. Важливо враховувати, що соціальна філософія не відмовляється ані від аналізу загальних закономірностей буття, які виявляються у суспільному житті людей, ані від вивчення специфічних законів її розвитку, що можуть відрізнятися від інших сфер існування. Це означає, що соціальна філософія вирізняється серед інших розділів філософії та галузей суспільствознавства тим, що вона розглядає загальні відносини соціального буття, розглядаючи історично однорідну унікальність суспільного життя як одну з підсистем світу, яка займає своє специфічне місце.
Соціальна філософія не лише аналізує відносини та зв'язки суспільства з іншими сферами навколишнього середовища та охоплює реальність життя людей, розглядаючи загальні проблеми буття природи і людини. Вона також досліджує специфічні закономірності виявлення суспільної діяльності людей, які є характерними саме для неї як особливої форми існування світу в цілому. Це свідчить про те, що соціальна філософія пропонує інтегральний погляд на світ буття людей в його цілому, який недоступний іншим формам знань про суспільство.
Отже, об'єктом вивчення соціальної філософії є не весь світ, універсум у його цілісності та безмежності змін природи, буття і мислення загалом, а лише суспільство як спосіб і результат взаємодії людей один з одним і з навколишнім світом. Предметом соціальної філософії є постійно змінюючася реальність суспільного життя в єдності та розмаїтті всіх відносин людей, які взаємодіють за допомогою випадкових і закономірних причинно-наслідкових факторів. Таким чином, основна проблема соціальної філософії полягає в розгляді того, що представляє собою суспільство, або, іншими словами, яка його природа (підстави) та закономірності існування і розвитку.
Соціальна філософія аналізує суспільство та соціальне життя не лише у структурно-функціональному вимірі, а й у контексті їх історичного розвитку. Очевидно, що об'єктом її дослідження є людина, розглядана не як ізольований індивід, а як представник соціальної групи або спільноти, в рамках системи його соціальних взаємозв'язків. Соціальна філософія вивчає закони, які визначають формування стійких великих груп людей у суспільстві, взаємовідносини між цими групами, їх взаємодії та роль в суспільстві.
При розгляді предмету і специфіки соціальної філософії неможливо обійти питання про її функції. Серед найважливіших можна виділити такі:
Світоглядна функція: Соціальна філософія формує загальний погляд людини на соціальний світ, тобто на існування і розвиток суспільства. Вона вирішує питання про співвідношення буття людей, матеріальних умов їхнього життя і свідомості, місце і призначення людини в суспільстві, мету і сенс її життя.
Теоретична функція: Соціальна філософія дозволяє глибоко проникати в суть соціальних процесів і аналізувати їх на теоретичному рівні. Це означає розробку системи поглядів щодо суті, змісту і напряму розвитку громадських явищ і суспільства взагалі. На теоретичному рівні вивчаються тенденції та закономірності розвитку суспільства.
Функція соціальної філософії, яка пов'язана з вищезазначеними аспектами, полягає в застосуванні своїх принципів при вивченні конкретних явищ і процесів громадського життя, що аналізуються різними громадськими науками. У цьому контексті принципи соціальної філософії служать методологією для досліджень у галузях історії, права, економіки, психології та інших наук. Сама соціальна філософія формулює та розвиває різні методи дослідження, такі як історико-порівняльні, герменевтичні та статистичні, а також загально філософські методи, зокрема діалектичний метод.
Такий підхід дозволяє соціальній філософії виступати як загальна методологія для розуміння соціальних явищ у більш конкретних галузях громадських наук, таких як політологія, соціологія та економіка. Вона розглядає найбільш загальні закономірності та тенденції розвитку суспільства. Одночасно соціальна філософія є загальною теорією розвитку суспільства та історичним процесом.
Остання, прогностична функція соціальної філософії, полягає в тому, що її принципи сприяють передбаченню тенденцій розвитку суспільства, його окремих аспектів та можливих наслідків діяльності людей. Це передбачення надає можливість формулювати прогнози розвитку різних соціальних явищ і суспільства в цілому.
