Вступ

Особливості радіоактивного раз бруднення місцевості і зараження повітря при аваріях на АЕС

Висновок

Список літератури

Небезпечним джерелом забруднення місцевості можуть бути атомні
електростанції, на яких трапилися аварії. Аварійні ситуації створюються
при порушеннях у технологічних системах очищення. Коли відбувається
викид продуктів ядерного ділення (ПЯД) з газами або скидання з водою у
водойми і ріки, а також при руйнуванні активної зони реактора тепловим
вибухом, що призводить до потрапляння у навколишнє середовище великої кількості ПЯД.
Так, при порушенні технологічного процесу на атомній станції може
виникнути аварія, при якій можливе розплавлення палива, підвищення тиску
до неприпустимого рівня і викид паро газової суміші в атмосферу через
вентиляційну трубу. У випадку руйнування ядерного реактору при тепловому вибуху утворюється радіоактивна хмара, яка буде розповсюджуватися у напрямку вітру на висоті 1-3 км. Розповсюдження радіоактивної хмари може продовжуватись від 3 до 12 годин від кожного викиду. Радіоактивна хмара складається із диму і газу. Розміри радіоактивних частинок у хмарі – від сотих часток мікрона до 100 мілімікронів. При проходженні хмари над місцевістю з неї випадають невидимі оком мікрочастинки диму і вологи, які мають у своєму складі більш як 200 радіоізотопів і більш як 35 хімічних речовин. Випадаючи із хмари
радіоактивні мікрочастинки заражують місцевість і все, що на ній знаходиться.

1. “Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник” Львів.1997.-245 с.
2. Депутат О.П. та ін. Цивільна оборона Навчальний посібник. -Львів: Афіша 2000. -336с.
3. Закон України «Про Цивільну оборону України». ВВР№555-XIV.– К.;1999.–7с.
4. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини.-Львів.1998.-192с.
5. Мігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони.- К.:Укртехногрупа, 2001.-328 с.
6. Мігович Г.Г. та ін. Курс лекцій з тематики підготовки особового складу формувань ЦО (частини 1,2,3) К.:Укртехногрупа, 2001.-320; 238;396 с.
7. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) / МОЗ України. – К.:Вища шк., 1999. – 224с
8. Цивільна оборона. Теоретичний курс /Укл. Поляков О.Є., Юсіна Г.Л., Євграфові Н.І. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – 280 c.
9. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 438 с.

Радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО) представляють особливий клас потенційно небезпечних виробництв, і серед них виділяються такі типові об'єкти як атомні електростанції (АЕС), підприємства, що займаються виробництвом ядерного палива, переробкою відпрацьованого ядерного палива і утилізацією радіоактивних відходів, науково-дослідницькі та проектні організації, які взаємодіють з ядерними реакторами, а також ядерні енергетичні установки, що знаходяться на транспортних об'єктах.

Радіаційні аварії - це події, при яких стається непередбачений викид (виход) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, які не передбачені для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, і ці викиди перевищують безпечні норми.

Радіаційні аварії на РНО можуть приймати дві основні форми: перша - це аварії, які виникають в результаті вибуху або руйнування РНО, які супроводжуються викидом радіонуклідів у навколишнє середовище; друга - аварії, що виникають внаслідок вибухової ядерної реакції, і в таких випадках забруднення навколишнього середовища відбувається аналогічно до наслідків наземного ядерного вибуху.

Найнебезпечнішими з усіх видів радіаційних аварій є аварії на АЕС. Розповсюдження та масштаби радіоактивного забруднення території під час аварії на АЕС залежать від типу реактора, характеру вибуху (тепловий або ядерний), ступеня пошкодження реактора, метеорологічних умов та рельєфу місцевості. Деякі АЕС використовують водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), де вода виступає одночасно як теплоносій і сповільнювач, або канальні реактори великої потужності (РВПК-1000, РВПК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода використовується як теплоносій і циркулює через канали, що пролягають через активну зону реактора.

Після Другої світової війни, людство приділило велику увагу ядерній енергії. Перший раз її використали в військових цілях США, скидаючи атомні бомби на японські міста Хіросіму і Нагасакі. У той же час, ядерні матеріали стали використовуватися у цілях, спрямованих на досягнення мирних цілей. За інформацією Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), на кінець 1987 року у світі функціонувало 417 атомних електростанцій, які забезпечували 16% всієї виробленої у світі електроенергії. У Франції близько 70% електроенергії виробляється на атомних електростанціях, у Бельгії - 66%. Щорічна звітність агентства вказує на те, що хоча Чорнобильська катастрофа 1986 року залишає свій слід на розвитку ядерної енергетики в світі, вивчені уроки значно підвищили рівень усвідомлення питань ядерної безпеки, що на довгостроковий період може сприяти розвитку ядерної енергетики.

У більшості країн суспільне та політичне сприйняття ядерної енергетики залишається практично незмінним. Країни продовжують реалізовувати програми будівництва атомних електростанцій, зробивши при цьому більший акцент на заходи, спрямовані на запобігання аварійним ситуаціям. Це робить ядерну енергетику більш безпечною та екологічно чистою.

На сьогоднішній день, атомні реактори використовуються для виробництва електроенергії в 25 країнах. Після аварії на атомній електростанції і радіаційного забруднення великої території декількох регіонів стало актуальним питання щодо безпеки експлуатації ядерних установок. Наприклад, після Чорнобильської катастрофи, МАГАТЕ брала участь у широких міжнародних дослідженнях щодо радіоактивного забруднення території та оцінки стану справ у разі опромінення, а також розробляла необхідні медичні заходи для управління такими ситуаціями.

На сьогоднішній день в Україні налічується 5 атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними реакторами, а також 2 дослідних ядерних реактори. Понад 8 тисяч підприємств і організацій використовують різноманітні радіоактивні матеріали у виробництві, наукових дослідженнях і медичній сфері, а також здійснюють зберігання та переробку радіоактивних відходів. Територія України також може бути під загрозою трансграничної аварії з викидом радіоактивних продуктів з атомних електростанцій інших країн.

У практиці експлуатації атомних електростанцій відбувалися численні випадки викиду радіонуклідів за межі станцій. Протягом періоду з 1971 по 1984 роки, в 14 країнах, що використовують ядерну енергетику, було зафіксовано понад 100 аварій, що призвели до різноманітних радіоактивних викидів, хоча в більшості випадків розмір викиду був незначним. Найсерйозніші наслідки виникли внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Отже, розробка заходів з захисту населення в районах, де розташовані атомні електростанції, має ґрунтуватися на консервативних оцінках, з урахуванням найбільшого можливого масштабу аварії та її наслідків.

Радіаційна безпека - це питання, яке є важливим для всіх. Вона має бути високопріоритетною у будь-якій країні і в будь-якій ситуації.