ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………3

Основні закони логіки ………………………………………………4

Висновки …………………………………………………………….14

Список використаних джерел ……………………………………...15

Ще філософи Давнього світу здогадувалися про те, що зв'язки між думками в структурі міркування не залежать від волі того, хто міркує, а в міркуваннях є щось таке, що виступає як примусова сила стосовно суб'єкта мислення - людини. Скажімо, стверджуючи, що всі люди - егоїсти, автор цього судження (бажає він цього чи ні) називає егоїстом і себе.
Здогад про наявність названих примусових сил (йдеться про об'єктивні, тобто незалежні від свідомості й волі людини закони, які діють у сфері мислення) був конкретизований у працях Арістотеля, котрий сформулював три із чотирьох основних законів логіки, - закони тотожності, суперечності й виключеного третього. Четвертий закон - закон достатньої підстави, - вважають деякі науковці, сформулював Лейбніц, хоча подібні думки висловлювали й інші мислителі, зокрема Е. Паскаль.
Перелічені закони логіки назвали основними на тій підставі, що вони виражають такі корінні риси логічно правильного мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість1 і обґрунтованість думок. Несуперечливість є виявом послідовності мислення. Загальне визначення закону логіки тривалий час було нечітким, розпливчастим, надто широким. Закон мислення визначали як "внутрішній, необхідний, істотний зв'язок між думками".
Іноді до перелічених ознак закону мислення додавали ще одну - загальність. Назване визначення відіграло певну гносеологічну роль, проте воно не давало можливості відрізнити справжні закони логіки від їх виявів - численних необхідних зв'язків між думками. Був час, коли висловлювалися твердження, ніби всі закони логіки вже відомі. А тим часом за допомогою засобів математичної (символічної) логіки було доведено, що законів мислення існує багато.
Закони логіки мають загальнолюдський характер, їх повинні дотримуватися всі люди, незалежно від того, до якої раси, нації, соціальної групи вони належать.

1. М. Г. Тофтул – Логіка посібник – 2003.
2. В.Є. Жеребкін – Логіка підручник – 2004.
3. Н.І. Кондаков – Логічний словник-довідник – М., 1975.
4. А.І. Введенський – Логіка – Спб., 1990.
5. С.Н. Виноградов, А.Ф. Кузьмін – Логіка – М.,1989.
6. А.Д. Гетманов – Підручник по логіці – М., 1995.

ВСТУП

Мислення людини не хаотичне, воно підлягає логічним законам.

Закон логіки – це внутрішній, необхідний зв''язок між думками людини.

Філософи Давнього світу встановили: що зв''язки між думками в структурі міркування не залежать від волі людини.

Три з основних законів сформулював Арістотель – закон тотожності, суперечності й виключеного третього. Закон достатньої підстави сформулював Г.-В. Лейбніц, хоча такіж думки висловлював Е. Паскаль.

Ці закони є основними тому, що вони такі корисні риси як логічно правельне мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість і обгрунтованість думок.

Логічні закони нерозривно пов''язані з законами об''єктивного світу.

Вони є об''єктивними, не створені людським розумом, не продиктовані мисленню самим мисленням.

Закони логіки мають свою основу, своє джерело.

Закони логіки існують і діють незалежно від волі людини. Вони мають загальнолюдський характер, і їх повинні дотримуватись усі люди, незалежно від їхньої раси, нації та соціальної групи. Вони є єдиними для всіх людей.

Діють закони логіки у всіх сферах людського мислення.

Логічні закони є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного і адекватного пізнання дійсності.

Порушення вимог законів логіки призводить до неправельного і нелогічного мислення.

ВИСНОВКИ

Основні закони логіки називають основними на тій підставі, що вони виражають такі корінні риси логічно правильного мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість і обґрунтованість.

Окрім основних законів логіки існують і інші закони логіки: закон подвійного заперечення, закон ідемпотентності, закон комутативності, закон контра позиції, закон складної контра позиції, закон асоціативності, закон дистрибутивності та закон де Моргана.

Всезагальність та універсальність законів логіки виявляється у тому, що вони діють у всіх сферах людського мислення.

Якщо б люди не керувались одними і тими законами логіки і мислення, то діяльність таких масштабних організацій, як Організація Об''єднаних Націй, була б неможливою. Та не існує повної відповідності між законами логіки та діяльністю людей, саме тому існують протиріччя між організаціями, людьми чи їхніми діями. Прикладами таких протиріч є політичні партії, релігійні віри та інші організації, мислення яких не співпадає з законами логіки.

Для того щоб дотримуватись законів логіки потрібно знати відповідну сферу об''єктивної дійсності, про яку ідеться у міркуванні, вміло користуватися синонімами та антонімами , не вдаватися до довгих дискусій, попередньо не визначивши правильність свого мислення, а також використовувати наукові технології. Потрібно не забувати, що суперечні судження руйнують міркування. Тож виявивши суперечності необхідно удосконалювати теорії чи замінювати їх.