ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………3

1. Основні етапи розвитку організації соціального

обслуговування населення в Україні …………………………………4

2. Аналіз основних понять соціальний захист, соціальне

обслуговування, форми соціального захисту ………………………...7

3. Організація соціального обслуговування населення в Україні ……...10

4. Система організації соціального обслуговування населення ………..13

5. Досвід організації соціального обслуговування населення в європейських країнах …………………………………………………...20

Висновки ……………………………………………………………………...24

Список використаних джерел ……………………………………………….25

Соціальна робота в Україні має свої особливості, обумовлені як історичним розвитком, так і впливом сучасних світових тенденцій. Необхідно відзначити, що соціальна робота у нашій державі здійснюється в умовах гострої економічної кризи. Як свідчить історичний досвід, потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей. Власне таке становище склалося у нашій країні в 90-х роках і, на жаль, продовжує залишатися понині. Криза в Україні набула системного, затяжного характеру. Темпи падіння внутрішнього валового продукту у нашій країні становили у 1990 р. 4%, у 1991 р. 8.7%, у 1992 9.9%, у 1993 14.2%, у 1994 28%, у 1995 11.8%, у 1996 10%. Як підкреслюють українські науковці М.Лукашевич та І. Минович „Наше суспільство опинилося перед загрозою цілковитої необоротної втрати основних виробничих фондів основи життєдіяльності й незалежності держави. Параметри кризи в Україні, за висновками вчених, перевищили їх рівень у США 30-х років або в латиноамериканських країнах 80-х років. Нині у нас більше 80 % населення проживає за межею бідності. Для структурної перебудови народного господарства потрібно, за вкрай заниженими урядом строками, до 20 років і 130 млрд. американських доларів” Згідно оцінок розробника моделей економіки східноєвропейських країн Дж.Сакса, така перебудова займе від 40 до 120 років.
Моральне здоров´я українського суспільства значно погіршує поглиблення соціальної нерівності, кримінальний перерозподіл народного добра. Дослідники вважають, що межа реального коефіцієнта (співвідношення доходів 10% найбільш забезпеченого і 10% найбіднішого населення), після якого суспільство не може вважатися соціально стабільним, дорівнює 10:1. В Україні даний коефіцієнт сьогодні становить 50:1, тобто в п´ять разів перевищує критичний рівень.

1. «Законодавство зарубіжних країн по соціальному обслуговуванню населення» - Москва. 1994.
2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К., 1997.
3. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики. — К., 2000.
4. Баланда А. Л. Неформальна зайнятість як новітній фактор розвитку національного ринку праці України. — К., 1999.
5. Баркер Р. «Словник із соціальної роботи». - Москва. 1994
6. Бідак В. Гуманістична складова соціальної політики в умовах економічних трансформацій // Україна: аспекти праці. — 2001. —№ 5.
7. Державна програма зайнятості населення на 2001-2002 pp. Затв. Законом України від 7 березня 2002 р. // Уряд, кур'єр. — 2002. — 17 квіт.
8. Ерусланова Р.І. «Технології соціального обслуговування осіб похилого віку та інвалідів на дому. Навчальний посібник» Видавництво: Дашков і К, 2007.
9. Зайнишев І. Г. Технологія соціальної роботи. Видавництво: Владос, 2002
10. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1996.
11. Миколаєва Я.Г. Виховання дитини в неповній родині: Організація педагогічної та соціальної допомоги неповним родинам. Видавництво: Владос, 2006
12. Топчій Л.В. «Соціальні служби Росії: від оптимального мінімуму до гармонії розмаїття». Ріс. журнал СР - 1997 р., № 1.
13. Фірсов М., Студьонова Є. Теорія соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вузів. Видавництво: Владос, 2000
14. Хижня Н. Державна система соціального захисту громадян в країнах Західної Європи. Видавництво: ІНІСН РАН, 2006

ВСТУП

Розвиток державної соціальної політики в сучасних умовах вимагає нових механізмів, форм і методів її реалізації, заснованих на наданні населенню необхідного комплексу прямих соціальних послуг. Відповідно до концепції розвитку соціального обслуговування населення РФ (1993 рік), одним з найважливіших ланок цього механізму є створення системи соціального обслуговування, що забезпечує різноманітні форми соціальної роботи з різними категоріями населення на територіальному рівні. Вона повинна включати в себе комплекс різноманітних цільових послуг різним соціальним групам, що перебувають у зоні ризику і потребують з урахуванням нових соціальних реалій в суспільній підтримці, крім тієї, яка надається централізовано.

Створення системи соціального обслуговування покликане допомогти зняти багато проблем, що лежать у сфері виховання, догляду за непрацездатними членами сім''ї, реабілітації, організації побуту, дозвілля, проблеми, пов''язані з конфліктністю у відносинах, що знижує здатність до самозабезпечення, сприяє маргіналізації та іншим асоціальним явищам, що дозволить підняти рівень соціального обслуговування повинні сприяти координації зусиль у цьому напрямі державних органів і різних соціальних структур, включаючи недержавні, приватні, благодійні, церковні і тому подібні організації, що здійснюють соціальну допомогу.

ВИСНОВКИ

Таким чином, найважливішим завданням держави на сучасному етапі є створення ефективної системи соціального обслуговування як комплексу послуг різним категоріям населення, які знаходяться у зоні соціального ризику.

Соціальне обслуговування покликане допомагати клієнтам у вирішенні виникли у них соціальних проблем з відновлення або посилення їх здібності в самозабезпеченні і самообслуговуванні, створювати необхідні умови для життєздатності осіб з обмеженими можливостями.

Основна мета формування цієї системи - підвищення рівня соціальних гарантій, надання адресної допомоги та підтримки непрацездатним громадянам, перш за все на територіальному рівні і з урахуванням нових соціальних гарантій.