ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РІЧКОВІ ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ УКРАЇНИ

1.1. Водний туризм

1.2. Класифікація водних маршрутів України

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД КОМПАНІЇ «ЧЕРВОНА РУТА» В ОРГАНІЗАЦІЇ РІЧКОВИХ КРУЇЗІВ В УКРАЇНІ

2.1. Характеристика компанії

2.2. Практичні аспекти організації річкових круїзів в Україні

РОЗДІЛ 3. БЕЗПЕКА ПІД ЧАС ПОДОРОЖІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

На сьогодні водний туризм в Україні розвивається в рамках рекреаційного, спортивного та екстремального в залежності від мети, неорганізованого та організованого (самодіяльний та плановий) в залежності від організаційних основ.
У межах вітчизняної туристичної галузі чітко визначився окремий вид діяльності – оздоровчо-спортивний туризм. Організаційними та методичними центрами розвитку оздоровчо-спортивного туризму є туристські клуби та секції. Найбільші туристські клуби України, в яких представленні різні види туризму, в тому числі і водний: тур клуб «Пілігрим» (м. Донецьк), тур клуб КПІ «Глобус», «Гряда», «Університет», та ін. (м. Київ), туристичні клуби «Бригантина», «Горизонт», «Локомотив» та ін. (м. Дніпропетровськ), «Меркурій» (м. Вінниця), Обласний спортивно-туристський клуб (м. Тернопіль) та ін. Враховуючи проблеми, з якими зіткнувся в своєму розвитку активний туризм в останнє десятиріччя XX ст., з метою покращення ситуації туристська-спортивна громадськість 22 вересня 2000 р. створила Федерацію спортивного туризму України. Вона спрямовує свої зусилля на розвиток різноманітних видів спортивного туризму, в тому числі і водного. За 2001-2003 pp. активний туризм не тільки вийшов із кризової фази у своєму розвитку, а й став визнаним видом відпочинку і в регіонах, і взагалі в Україні. Перспективне майбутнє в Україні мають сплави по річках на спеціальних плавзасобах, вони можуть широко використовуватись і в плані надання туристичних послуг [21, с.45].
Водний туризм є одним з головних видів активного відпочинку та спорту в Україні. Понад двадцять річок у різних регіонах використовуються для рафтингу та сплавів на катамаранах, рафтах, байдарках і каяках. Ріки з порогами 2-3 категорії знаходяться у Карпатському регіоні та в Центральній Україні, в інших регіонах ріки переважно зі спокійною течією і зручні для сімейного відпочинку. Особливо цікавим є туристичний район Подністров’я, де ріки течуть у мальовничих глибоких каньйонах висотою до 200 м.

1. Положення про порядок видачі референсу суб'єктам туристичної діяльності України (затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України та Держкомтуризму від 25.12.96 р. №164-09/61, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.96 р. за №761/1786);
2. Ананьєв М.А. Экономика и география международного туризма: Учеб. Пособие. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1975. – 205 с.
3. Гуляев В.Г. Оpганизация туpистской деятельности: (Учеб.пособие) / Моск. акад. экономики и пpава.- М.: Hолидж, 1996.- 311 с.
4. Ильина Н. И. Экономические функции туризма на современном этапе. // Статья. Вестник. - №3-4, - Казань: ТИСБИ, 2000. – С. 15-17.
5. Каpягін Ю. Інтегpація Укpаїни в світовий туpистичний бізнес // Укpаїна в світовому економічному пpостоpі: Матеpіали 2-го конгp. Міжнаp. укp. екон.асоц.- К., 1996.- С.100-103.
6. Каpягін Ю.О. Соціально-економічні пpоблеми pозвитку туpизму в Укpаїні // Динаміка і фоpми соціальних пpоцесів у пеpехідній економіці: Зб. наук. пp. - К., 1996. - С. 90-94.
7. Квартальянов В. А. Туризм: теория и практика: Избранные труды. В 5-ти томах. – Москва: Финансы и статистика, 1998. – Т. 1. – 236 с.
8. Купер К. и др. Экономика туризма теория и практика. - СПб., Изд-во "Омега", 1998. – 154 с.
9. Любицева О. О. Туристическая сфера, гостиничное хозяйство и формы их организации в мире. Конспект лекций. К.: КДТЕУ, 1995. – 156 с.
10. Оpганізація туpизму в Укpаїні: Конспект лекцій / Київ. деpж. тоpг.- екон. ун-т. О.О.Любіцева, С.В.Яценко та ін. - К., 1995.- 25 с..
11. Олесневич Д.Л., Кузик С.П. Фактоpи фоpмування туpистських потpеб // Вісник Львів. ун-ту. Сеp. екон. - Львів, 1993. - №25. - С. 29-31.
12. Пузакова Е. П. Международний туристический бизнес. – Москва: Экспертное бюро-М, 1997. – 110 с.
13. Розвиток туpизму в Укpаїні: Пpоблеми і пеpспективи: Зб. наук. ст. / Федеpація пpофспілок Укpаїни. Укp. ін-т туpизму. Лугова О.І. (наук. pед.) та ін.. - К., 1995.- 240 с.
14. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. – К.: Вища школа, 2002. – 195 с.
15. Явкін В.Г., Руденко В.П., Король О.Д. та ін. Проблеми географії та менеджменту туризму. – Чернівці: Рута, 2006. – 260с.
16. Виноградська А.М. Зростання авторитету України туристичної // Український промисловець, 2000. – №4. – с. 26–31.
17. Коробков А. На Карпатской воде. //Туристский альманах "Ветер странствий". - Вып. 3. – 2002. - с. 13-15.
18. Вишневський В.І.Річки і водойми України. Стан і використування. — К.: Віпол, 2000. — 375 с.
19. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти. – К.: 2002р.
20. Гуляєв В. Г. Організація транспортних перевезень, М., 2000.
21. Любіцева О.О. Методика розробки турів.—К.2003. Основні тематичні напрямки національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів. – К.: 1999р.
22. Мацала В.Ц. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Л.: 1997р.
23. Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.93 р. №46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію".
24. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.97 р. №702 "Про Програму розвитку туризму до 2005 року".

Введение
Актуальність. У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Не говорячи вже про те, що «годує» ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв’язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.

В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися напрямком своїх співвітчизників за кордон, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей – тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за рубіж.

Водний туризм – вид туризму, при якому відпочинок здійснюється на воді з використанням байдарок, човнів, катамаранів, теплоходів та інших плавальних засобів. Україна має досить густу річкову мережу та значну кількість річок, придатних для проведення водних туристських походів як на розбірних, так і на надувних плавзасобах різних класів. Через різноманітність ландшафтів ріки різних регіонів України сильно відрізняються між собою за похилом русла, характером течії, наявністю та складністю перешкод, сезонним режимом тощо, що дозволяє поділити їх за туристсько-спортивною складністю на три групи – ріки низовин, ріки височин, ріки Карпатського регіону.

Незважаючи на великі потенційні можливості, активний туризм в Україні все ж розвинений недостатньо. Серед актуальних проблем його розвитку: недостатнє рекламно-інформаційне забезпечення; слабка управлінська культура туризму; недостатньо висока якість послуг та невідповідність матеріальної бази і якості послуг міжнародним вимогам та інші.

Тож, водний туризм в Україні завойовує все більшу популярність, але все ж таки має ще певні проблеми розвитку.

Метою даної роботи є всебічний і об’єктивний аналіз організації річкових турів в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

 дати визначення поняттю водного туризму в Україні ;

 розглянути класифікацію водних маршрутів України;

 з’ясувати організацію річкових круїзів в Україні.

Об’єктом роботи є широке коло організаційних питань здійснення річкових турів в Україні, а предметом є досвід компанії «Червона Рута» в організації річкових круїзів.

Водний туризм – це поїздки на борті теплохода, яхти й інших річкових і морських судів по ріках, каналам, озерам, морям. Географічно і за часом цей туризм дуже різноманітний: від годинних і одноденних маршрутів до багатотижневих круїзів по морях і океанам. Усі види туризму найчастіше тісно переплітаються між собою, і їх найчастіше важко виділити в чистому виді.

Отже, туризм – це сектор економіки, де клієнту за гроші надаються різного виду послуги. Таким чином, туризм належить до сфери послуг, що є однієї із самих перспективних галузей економіки. Вона охоплює широке поле діяльності: від торгівлі і транспорту до фінансування і посередництва самого різного роду. Готелі і ресторани, пральні і перукарські, навчальні і спортивні заклади, туристичні фірми, радіо і телестанції, консалтингові фірми, медичні установи, музеї, кіно і театри відносяться до сфери послуг. Практично всі організації в тому чи іншому ступені роблять послуги.

Останнім часом явно просліджується тенденція росту обсягу пасажирських перевезень. На це значною мірою уплинуло виникнення нового класу споживачів (крім бізнес класу – «човників»), назвемо їх відпочиваючими. Планується відкриття і розробка нових круїзно-пасажирських ліній.

Залишається проблема відсутності нового флоту. Це питання поки на етапі рішення. Будівництво флоту поповнення орієнтовано переважно на вітчизняні суднобудівні заводи. Фінансування будівництва флоту повинно здійснюватися частково за власні засоби судноплавних компаній, але, в основному, за рахунок кредитних ресурсів. [4, с.60].

Держава (Мінтранс, зокрема) також намагається вплинути на підвищення конкурентоздатності вітчизняного транспортного флоту і на інтенсивність його подальшого розвитку. На меті - створення Українського Міжнародного (відкритого) Реєстру торгових судів. Відповідний проект Закону України вже підготовлений. Передбачається значне зменшення податків, мита, зборів і платежів за реєстрацію судів під прапором України. Реєстрація в новому Реєстрі створить можливість для значного поліпшення економічних, юридичних, організаційних і інших умов функціонування українських і іноземних судів, що будуть мати всі переваги зручного прапора.

Круїзи повинні орієнтуватися на споживача середнього класу, яких у нас більшість. Нинішній стан економіки дозволяє багатьом з нас перейти з першої ступені піраміди потреб на другу і, навіть, на третю.

Круїзна подорож є не просто можливістю гарного відпочинку, але і приналежністю до визначеного соціального кола. І перше, і друге вигідно судновласнику, тому що однаково веде до поступового збільшення (при подальшому поліпшенні чи стабілізації економічної ситуації країни) попиту на надані їм послуги.