ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ СТАНУ ТА ВИКОРИСТАННЯ МАЙНА ОРГАНІЗАЦІЇ………………………………...…………………………………..…..4

1.1. Економічний зміст майна організації та завдання його аналізу 4

1.2. Характеристика основних напрямів оцінки майна та її інформаційне забезпечення 5

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВО – ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ДОБРОБУТ» ………………………………………………………………..……. 13

2.1. Оцінка сильних і слабких місць у фінансовій сфері ТОВ «Добробут» 13

2.2. Необхідність координації різних функціональних блоків на підприємстві 23

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……..………..30

3.1. Зміст та завдання управління фінансами підприємства 30

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 40

Відповідно до Господарського Кодексу України (ГКУ) майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі.
Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних засобів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними засобами виробничого та невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних засобів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що відповідно до законодавства відноситься до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші в національній та іноземній валюті, призначені для реалізації товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Цінні папери є особливим видом майна суб'єктів господарювання. Джерелами формування майна суб'єктів господарювання відповідно до Господарського Кодексу, можуть бути: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

1. Болюх М.А., Бурчевський В.З. Економічний аналіз : Навчальний посібник /За ред. М.Г.Чумачен- ка . – Видання друге, перероблене і доповнене. – К: КНЕУ, 2003. – 556с.
2. Господарський кодекс України станом на 3 жовтня 2012р. – К.:Велес, 2012. – 192.
3. Кіндратська Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз : Навч.посібник / За ред. А.Г.Загороднього. Серія « Дистанційне навчання ». - № 31. – Львів: Видавництво Національного університету « Львівська політехніка », 2012. – 428 с.
4. Кодацкий В.П. Направления улучшения деятельности субъектов хозяйствования // Економіка, Фінанси, Право.-2012.- №9.- С 6-10.
5. Конторщикова О. Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством// Економіка, Фінанси, Право.-2002.- №6.- С 3-5.
6. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Ананькина Е.А., Данилочкин С.В., Данилочкина Н.Г. и др.; под ред. Данилочкиной Н.Г. – М.: ЮНИТИ – ДАНА.-2003.
7. Король В. Методологічні розбіжності оцінки ліквідності і платоспроможності в системі аналіз фінансового стану підприємств// Економіка, Фінанси, Право.-2003.- №5.- С 22-25.
8. Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства // Фінанси України.-2004.-№5.- С.99-104.
9. Мних Е.В. Економічний аналіз : Підручник – Київ : Центр навчальної літератури., 2003. – 412 с.
10. Петренко С.Н. Контроллинг/ Учебное пособие. – К.: Ника –Центр, Эльга, 2003. – 328 с.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджено на¬казом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87.
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові резуль¬тати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87.
14. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства : Навчальний посібник - К.: Знання, 2004. – 654 с.
15. Стефаник І.Б. Поняття, сутність і причини виникнення контролінгу// Фінанси України. – 2012. – №2.- с. 146-153.
16. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2003.-554 с.
17. Фінанси підприємства: навч. пос./за ред.Г.Г. Кірейцева, М.М. Александрова.- К.: ЦУЛ, 2002.-268с.
18. Фінанси підприємства: підручник/ проф. А.М. Поддєрьогін.- К.: КНЕУ, 2002.-571с.
19. Шепітко Г.Ф. Контролінг: посібник (для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання). – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004.- 136 с.
20. Яковлєв Ю.П. Контролінг на базі нормативних технологій. – К.: Центр навчальної літератури, 2013. – 318 с.

Майновий стан організації - одна з найбільш важливіших характеристик фінансово – господарської діяльності організації. Дана сторона зазнає впливу з боку багатьох факторів, у числі яких знаходиться співвідношення між необоротними і оборотними активами організації.

Активи організації – це засоби господарюючого суб''єкта , які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. Оборотні активи обслуговують поточний господарські процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, необоротні - багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності організації.

Аналіз майна є важливим для кожної організації адже фінансовий стан і його стабільність значною мірою залежать від того, яке майно є в розпорядженні організації, в які активи вкладено капітал і який дохід вони йому приносять.

Мета економічного аналізу майна полягає у визначенні рівня забезпечення організації окремими видами активів та пошуку резервів підвищення ефективності їх використання.

Завдання аналізу майна організації:

 Оцінка стану, структури та динаміки зміни активів організації;

 Оцінка впливу зміни активів на зміну фінансового стану організації;

 Виявлення причин, позитивних і негативних тенденцій зміни активів організації;

 Оцінка ефективності функціонування активів організації.

Як правило, чим вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, тим вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спе¬ціалістів (менеджерів) суб''єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм конт¬ролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб''єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програ¬ми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв''язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб''єктів господарювання.

Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні фор¬ми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробниц¬тва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

Устаткуванню належить провідне місце в програмі підви¬щення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяль¬ності суб''єктів господарювання. Продуктивність діючого устатку¬вання залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належ¬ної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефек¬тивності діяльності, якщо розв''язуються проблеми ресурсозбере¬ження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ре¬сурсів і джерелами постачання.

Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб''єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати з ко¬рисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефектив¬ності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством (організацією) для реалізації продук¬ти праці мають з''явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв''язку з цим суб''єкт діяль-ності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організацій¬них та економічних перешкод між виробництвом продукції (надан¬ням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлю¬ються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в орга¬нізації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціо¬нальне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (уста¬нови), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію уп¬равлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продук¬тивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господа¬рювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформува¬тися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

Методи роботи. За переважання трудомістких процесів дос¬коналіші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підви¬щення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагро¬мадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації).

Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяль¬ності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елемен¬тами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інстру¬менти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (ре¬гулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензу¬вання окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціаль¬на інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) прог¬рами приватизації державних підприємств (організацій); ж) комер-ціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефек¬тивності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інфор¬маційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значен¬ня для ефективного розвитку всіх структурних елементів економі¬ки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструк¬тури.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності вироб¬ництва підприємства ТОВ «Добробут».